У палаті було тихо-тихо, чулося лише тихе попискування сигналу кардіомонітора. На вікні стояло кілька горщиків з рослинами, що сяяли зеленню у сонячному промінні.

 

Цзі Цінцін підійшла до лікарняного ліжка і з неприхованим жалем подивилася на важкохворого, який поволі помирав на ньому.

 

У романі цей чоловік дійсно помер в наступні кілька днів, через що головний герой був змушений покинути своє бідарське життя інкогніто й повернутися до сім’ї Лу.

 

Він був чудовою людиною, але яким би гарним він не був, все одно не зміг подолати долю, яка призначила йому хворобу та смерть. Йому довелося цілий місяць мучитися у стані, в якому звичайна людина не протрималася б і трьох днів.

 

Кажуть, що гроші незначущі: людина народжується без них і не здатна забрати їх із собою у могилу. Вони не можуть купити життя, а отже гроші — просто непотріб.

 

Але цей чолов’яга володіє сотнею мільярдів доларів, які хоча й не можуть купити йому життя, проте здатні примусити незлічену кількість спеціалістів найвищої кваліфікації докладати всіх зусиль, щоб врятувати його. Саме тому він протримався у відділенні інтенсивної терапії ще цілий місяць!

 

І це чудово доводить, що деякі речі все ж таки дуже важливі, навіть якщо ви не можете прихопити їх із собою на той світ.

 

Цзі Цінцін присіла на краєчок ліжка й задивилась на суворе обличчя чоловіка, кожна риса якого — ніби диво, створене старанною і кропіткою працею Творця.

 

Настільки бездоганна краса примусить затріпотіти серце будь-якої жінки, чи не так?

 

І такий чоловік випадково став її подружжям. Цзі Цінцін охопило дивне відчуття перебування уві сні.

 

— Ти можеш покинути цей світ з миром. Я стану твоєю заміною, старанно шануватиму твого дідуся й потурбуюся про його старість.

 

У цю мить очі людини на лікарняному ліжку ворухнулися під повіками, а брови недовірливо набурмосились. Потім його очі трохи розтулилися й одразу зіщулились, ніби він боявся яскравого світла й тому не міг відкрити їх повністю. Крізь шпарину він подивився на Цзі Цінцін.

 

Коли дівчина помітила на собі цей стомлений погляд, її серце підскочило.

 

Невже прокинувся?

 

— Ти... ти прокинувся?

 

Цзі Цінцін з недовірою глянула на чоловіка перед нею і в паніці підскочила з місця.

 

— Не хвилюйся, я зараз покличу старійшину!

 

Його травми надто важкі. Головний лікар повідомив, що основні органи вже почали відмовляти, тож смерть, ймовірно, була питанням кількох днів.

 

Після того, як він пролежав у комі понад місяць, це, мабуть, «останній спалах свічки, що згасає»*.

 

// * П.п.: Китайський вираз 回光返照 (хуей ґуан фань чжао) дослівно означає «відблиск сонця навзаході» й має на увазі тимчасове покращення стану перед смертю, початкову стадію агонії.

 

Та перш ніж Цзі Цінцін відчинила двері палати, чоловік видав надзвичайно болючий стогін, вслід за чим кімнату сповнили гучні «крапаючі» звуки, які ніби намагалися проколоти барабанні перетинки.

 

Рівномірна ламана на кардіомоніторі витягнулася у пряму лінію.

 

Чоловік знову знепритомнів.

 

— Докторе! — сполохано вигукнула Цзі Цінцін.

 

Зовні в палату кинулися лікарі та медсестри:

 

— Швидше! Перша допомога!

 

— Серцебиття немає!

 

— Готуйте електрошок!

 

Цзі Цінцін приголомшено заціпеніла біля ліжка, спостерігаючи за лінією, що перетворилася на пряму. На якусь мить її думки замулились.

 

Ця людина щойно ось так померла? Прямо у неї на очах?

 

От просто зараз ще було дихання і серцебиття, а менш ніж за хвилину він помер?

 

Розум Цзі Цінцін потьмарився й усю свідомість заповнив різкий, дратівливий звук кардіомонітора, який викликає у людей безмежну паніку.

 

Дві чи три медсестри поспіхом зіштовхнулись біля апарату й натисли на Цзі Цінцін. Ніби у трансі вона відчула, як втрачає рівновагу й повільно падає вперед, прямо на чоловіка на лікарняному ліжку.

 

Усі зблідли.

 

— Пані Цзі, будь ласка, негайно вийдіть...

 

Іііііі... Піп, піп, піп.

 

Саме в той момент, коли Цзі Цінцін торкнулася тіла хворого, пряма лінія на кардіомоніторі дивно підскочила й запульсувала, поступово стабілізуючись. Чоловік, чиє життя протягом місяця гойдалося на волосині, раптом ожив і повільно розплющив очі.

 

[...Як я й казав тобі, достатньо дозволити Цзі Цінцін мати хоч якийсь фізичний контакт із твоїм тілом і ти житимеш].

 

Це той самий штучний голос, який існував у свідомості Цзі Цінцін, а тепер, виявляється, з’явився й у голові воскреслого з мертвих Лу Лісіна.

 

***

 

За десять хвилин до того.

 

Коли Цзі Цінцін вписувала своє ім’я у відповідну графу на документі за дверима, поруч з палатою інтенсивної терапії, кінчики пальців Лу Лісіна, що лежав всередині, злегка поворухнулися.

 

У плутанині думок чоловіка, чий термін життя наблизився до кінця, пролунав безтілесний голос.

 

[...Цзі Цінцін молода, красива й сповнена енергії жінка. З нею ти зможеш вижити].

 

У родині Лу не дотримувалися даоських традицій і не вірили у метафізику. Лу Лісін, який закінчив університет і отримав звання магістра, волів вважати цей голос галюцинацією, наслідком струсу мозку під час автомобільної аварії.

 

[Основні органи твого тіла відмовляють один за одним. Якщо ти не зможеш здобути жодного фізичного контакту зі своєю дружиною Цзі Цінцін протягом десяти хвилин, то всі твої органи остаточно припинять функціонування, й тоді все, що на тебе чекає — тільки смерть].

 

Лу Лісін чудово усвідомлював свій стан: йому вже було важко дихати, усе тіло перетворилося на злиплий вареник, не здатний докласти жодних зусиль.

 

Він поволі розплющив очі й різке світло змусило його мимоволі примружитися. Він побачив жінку, яка сиділа на краю його ліжка.

 

В неї було чисте обличчя без жодної косметики, а темні очі виглядали стурбованими.

 

Жіноча рука стискала край ліжка точнісінько на межі досяжності для його руки.

 

[Попередження про смерть! Будь ласка, протягом хвилини дістаньте будь-якого фізичного контакту зі своєю дружиною Цзі Цінцін, інакше ваші органи остаточно відкажуть!]

 

— Ти... ти прокинувся?

 

— Не хвилюйся, я зараз покличу старійшину!

 

[Останні тридцять секунд].

 

— Мммм, — придушено застогнав Лу Лісін і за мить кожен м’яз, кожна кістка, кожна клітина його тіла були розчавлені пекельним болем, який прокочувався вперед і назад. Не здатний чинити супротив чи просто стерпіти, він міг лише безпорадно тремтіти.

 

Одразу після цього, здавалося, щось безмірно велетенське почало засмоктувати його змучену душу в темну безодню.

 

Лу Лісін заплющив очі.

 

Він так стомився.

 

Коли від сприйняття довколишнього світу залишилась лише тоненька ниточка, його слух прорізав переляканий крик Цзі Цінцін:

 

— Докторе!

 

Почулися хаотичні кроки.

 

— Швидше! Перша допомога!

 

— Серцебиття немає!

 

— Готуйте електрошок!

 

Дзеньк.

 

Лу Лісін відчув легкість і здійнявся в повітря, наче збирався покинути цей галасливий світ.

 

Та в останню мить, коли він вже втратив усі відчуття, здається, хтось міцно обійняв його й прив’язав душу до тіла.

 

— Пані Цзі, будь ласка, негайно вийдіть...

 

[Завдання встановити фізичний контакт з Цзі Цінцін виконано. +0,5 бала життя. Кожний бал життя дорівнює одній годині].

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі: @smakolyky_tl або на сайті https://smakolykytl.site.