ГЛАВА 18.2
Наступного ранку сонце заглянуло у вікно і крізь абрикосові фіранки яскраво освітило всю кімнату.
Цзі Цінцін прокинулася у бадьорому настрої, але на сусідній подушці вже нікого не було. На годиннику була восьма година.
Вона зачула якісь звуки з гардеробної.
Цзі Цінцін встала й підійшла до дверей. У гардеробній вона побачила Лу Лісіна, який застібав ґудзики на щойно вдягненій сорочці. Внизу, між ще не застібнутими полами виднілися пружні м'язи преса.
Напевне, якщо їх торкнутися, буде вельми приємно на дотик.
Коли Лу Лісін почув кроки Цзі Цінцін, то повернувся й скинув оком на неї, але ніяк не відреагував. Обравши краватку сірого кольору, він заходився її зав’язувати.
Цзі Цінцін замилувалася профілем Лу Лісіна, який стояв перед дзеркалом з напівзаплющеними очима й високо піднятою головою, а також плавними лініями його м’язів, що проступали під сорочкою...
До чого ж вродливий чоловік!
Лу Лісін вибрав піджак і одягнув його.
Цзі Цінцін оглянула шафу. Зліва було повно сорочок та костюмів, які тітонька Пей випрасувала для нього, а справа висів одяг з модних колекцій останнього сезону, який економка відібрала для неї. Тітонька Пей приготувала забагато жіночого одягу, тому він зайняв частково й ліву частину шафи.
Коли Цзі Цінцін побачила чоловічий і жіночий одяг, повішений разом, її охопило дивне відчуття. Наче це у її власній шафі з'явився чоловічий одяг. Раптом почуття причетності пустило коріння в її душі.
— Думаю, ця темно-синя краватка більше пасуватиме до твого костюма.
Лу Лісін інстинктивно хотів заперечити її пропозиції, але стримався, не давши словам вилетіти з вуст.
Він трохи подумав, пильно поглянув на дівчину, а тоді зняв сіру краватку і запитав:
— Вмієш зав’язувати краватку?
— Вмію.
— Ходи-но сюди.
Цзі Цінцін підійшла.
Він дістав темно-синю краватку й простягнув їй:
— Допоможи мені.
Цзі Цінцін взяла краватку так, наче це була гаряча картоплина.
— ...Хіба ти не сказала, що знаєш як? Ти ж моя дружина. Не хочеш допомогти чоловікові зав'язати краватку?
Цзі Цінцін хвильку поміркувала над цим.
— Тоді схилися.
Лу Лісін опустив голову, а Цзі Цінцін піднялася навшпиньки, щоб обгорнути його шию краваткою.
Відстань між ними різко скоротилась. Коли Цзі Цінцін піднялася, а Лу Лісін нахилився, її ніс ледь не зачепив його обличчя.
Доки вона бачила цього чоловіка у домашньому повсякденному одязі, він сприймався цілком нормально. Але варто було Лу Лісіну одягнути діловий костюм, і він наче перетворився на іншу людину. Його ефектний вигляд і велична аура відчутно тисли. Досить було одного погляду, щоб серце Цзі Цінцін забилося частіше, а обличчя почервоніло.
Лу Лісін опустив очі, спостерігаючи, як вона невміло вовтузиться з краваткою. Його погляд повільно перейшов від її тонких і ніжних білих пальців до опущених повік.
— Не забудь сьогодні забрати чотки й повернутися додому раніше.
— Я пам'ятаю.
— Використай мою кредитну картку, — нагадав він, а потім додав. — Якщо побачиш щось, що тобі сподобається, можеш також сплатити нею.
Цзі Цінцін нічого не відповіла, а лише закінчила зав'язувати йому краватку:
— Готово.
Лу Лісін подивився в дзеркало, ще раз поправив одяг, виправив з-під рукава годинник, поклав у кишеню особисті речі й спустився вниз, щоб поснідати.
Старійшина Лу звик прокидатися рано, тому вже сидів за столом. Побачивши Лу Лісіна в діловому одязі, він насупив брови.
— Тобі щойно стало краще. Чому б не відпочити вдома ще кілька днів?
Лу Лісін сів.
— Дідусю, я майже одужав, мені нічого не загрожує. У компанії багато справ, я не можу прохолоджуватись.
Старійшина Лу тяжко зітхнув. Він знав, що не може вплинути на рішення Лісіна.
— Роби, як знаєш, не буду тобі надокучати. Але не затримуйся на роботі надто пізно. Ти більше не парубок, вдома на тебе чекає дружина, тож не забувай про це.
— Зрозумів.
Поснідавши, Лу Лісін поїхав до офісу машиною.
Цзі Цінцін також спустилася вниз і трохи перекусила.
Старійшина Лу побачив, що вона одягнена для виходу, і привітно запитав:
— Цінцін, ти сьогодні кудись підеш?
— Так, — оскільки Цзі Цінцін вирішила перетворити подарунок старому на сюрприз, то приховала свої плани на сьогодні. — Мені потрібно відвідати агентство.
— Тоді я попрошу водія відвезти тебе.
— Дякую, дідусю.
***
За годину Цзі Цінцін прибула до антикварної крамниці за адресою, яку їй надіслав Лу Лісін. Варто було назвати його ім'я продавчині-консультанту, як її одразу відвели до окремої кімнати для віп-клієнтів.
Консультантка, схоже, впізнала Цзі Цінцін. Вона кілька разів кинула погляд на актрису, а потім з усмішкою сказала:
— Пані Цзі, будь ласка, трохи зачекайте. Зараз підійде менеджер.
— Гаразд.
Незабаром до віп-кімнати увійшов чоловік в уніформі та подав Цзі Цінцін вишукану скриньку з сандалового дерева.
— Вітаю, пані Цзі, я менеджер цієї крамниці. Ви можете називати мене сяо Чень. Це чотки, які генеральний директор Лу замовив учора. Будь ласка, подивіться.
Коли Цзі Цінцін, яка все ще розглядала витончений візерунок на скриньці, не відкриваючи її, почула ці слова, у неї з'явилися деякі підозри.
— Вчора?
Менеджер ввічливо усміхнувся.
— Так, пан Лу замовив їх вчора ввечері. Якісь проблеми?
Цзі Цінцін замислилася. Хіба Лу Лісін не сказав, що замовив цей подарунок вже давно? Як це перетворилося на замовлення відучора?
Справді, вуста чоловіка — брехливий демон*. Оце прям слово в слово про Лу Лісіна, чи не так?
// * П.п.: Китайське прислів'я про порожні обіцянки, до яких схильні чоловіки, аби тільки добитися згоди від бажаної жінки. Трохи теревенів про це на нашому тг-каналі.
Цзі Цінцін відкрила сандалову скриньку. Всередині лежали чотки на 49 намистин.
Хоча вона мало що знала про буддистські чотки й не могла точно визначити якість матеріалу чи справжню вартість, однак за одним лише кольором та блиском нефриту могла сказати, що ціна буде не малою.
— Пане, скільки коштує цей браслет?
— Пані Цзі, ця низка з 49 намистин, які належать до рідкісного різновиду Phoenix Eye Bodhi**...
Протягом майже десяти хвилин Цзі Цінцін слухала, як менеджер вихваляє чотки, через силу зберігаючи ввічливу усмішку, й зрештою перебила його:
— То яка ж ціна цих чоток?
Менеджер ледь посміхнувся.
— 670 тисяч юанів.
Цзі Цінцін дістала гаманець. Її пальці торкнулись картки, яку їй дав Лу Лісін, на мить зупинились, а потім вона вийняла одну з власних дебетових карток та простягнути її менеджеру.
— Будь ласка, поведіть платіж цією карткою. Дякую.
// ** П.п.: Не можу промовчати, бо, схоже, авторка знає про буддійські чотки менше за Цзі Цінцін)) Зазвичай такі чотки мають 108 намистин, що має глибокий символізм. Можлива й інша кількість намистин, але числа 49 серед них немає: 54, 36, 27, 21 або 18. А намистини Phoenix Eye Bodhi не можуть бути нефритовими, бо так називають намистини з насінин священного дерева будхі. Можливо існує огранка за формою цих насінин, але навряд чи її назва буде писатися так само.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
