ГЛАВА 18.1
Коли після перевтілення Цзі Цінцін перевіряла наявні активи первісної власниці тіла та підраховувала, скільки зможе за них виручити, то з'ясувала, що після продажу всіх речей та квартири в центрі міста отримає близько десяти мільйонів юанів.
Тепер, коли їй більше не потрібно сплачувати двадцятимільйонну компенсацію Шень Вейвей, Цзі Цінцін відчувала себе справжньою багатійкою.
— Вам не варто хвилюватися. За кілька днів я повернуся до роботи. Я вже підписала рекламну угоду. Хоча це стосується продукту не першокласного бренду, проте оплата за участь у рекламі не така вже й низька. А скоро в мене буде ще й пара акторських ролей. Отже, пане Лу, в мене є власні гроші, і я цілком здатна сама себе забезпечити.
Цзі Цінцін вважала, що дуже вдало висловила свою позицію, створивши особливу атмосферу гордості та самоповаги.
Як то кажуть, хто робить кревно, той ходить певно. Нема нічого славнішого за працьовитість.
— Я витрачаю на себе гроші, які сама заробила. Й не потребую, щоб ви мене утримували. Тож, пане Лу, ви можете залишити свою кредитну картку собі.
Лу Лісін вислухавши різкі слова Цзі Цінцін і подивившись на гордий вираз її обличчя, не знав, сміятися йому чи плакати.
— А ти не надто захопилася?
Цзі Цінцін спантеличено подивилася на нього.
Лу Лісін потер пальцями кредитну картку й трохи поміркувавши, старанно набрав байдужого виразу:
— Я замовив для дідуся нефритові чотки, але завтра буду надто зайнятий у компанії, тому не встигну їх забрати. Ти тепер теж його онука, то невже для тебе буде таким великим клопотом забрати чотки для дідуся?
«Забрати чотки?» — ошелешено подумала дівчина.
— Але навіщо ви щойно сказали мені, що це безлімітна картка, і що я можу використовувати її скільки завгодно?
— Коли я їх замовляв, то вніс лише заставу й забув, скільки ще треба доплатити. Тому й сказав, що ти можеш витратити стільки, скільки знадобиться, — Лу Лісін щосили намагався знайти собі виправдання та виправити будь-які прогалини в своїх словах так чисто, що голки не підточиш.
Цзі Цінцін на мить завмерла від подиву:
— Чого ж одразу так не сказали?!
— Звідки я міг знати, що ти мене неправильно зрозумієш?
Обличчя Цзі Цінцін почервоніло аж до кінчиків вух. Згадавши щойно сказані гордовиті слова про те, що їй не потрібні його гроші, й що вона здатна сама себе забезпечувати, дівчина пожаліла, що язика собі не відкусила.
І про що вона тільки думала?
Чому вона вирішила, що Лу Лісін дає їй цю кредитну картку для власних витрат? Яке самозакохане мислення!
Лу Лісін кинув дружині кредитку так само, як і раніше кинула її Цзі Цінцін:
— Візьми.
Цзі Цінцін незграбно впіймала картку й запитала з палаючим обличчям:
— Д-де саме треба забрати чотки?
— Я надішлю тобі адресу. Просто назвеш їм моє ім’я, коли приїдеш.
— О, — Цзі Цінцін сховала картку. Чим більше вона думала про своє марнославство, тим більше їй було ніяково. — Я піду, прийму ванну.
Лу Лісін, мугикнувши, схилився над документами.
Порозгубивши всю свою впевненість, Цзі Цінцін нишком прослизнула до ванної кімнати.
А як тільки двері за нею зачинилися, Лу Лісін схопив телефон і набрав номер.
— Протягом пів години замов мені нефритові чотки й щоб вартість була не менше за пів мільйона юанів. Як замовиш, надішли мені адресу — я пришлю когось, щоб їх забрати.
Людина на іншому кінці телефоні здивовано заклякла:
— Г-гендиректоре Л-лу? Ви живі?!
Лу Лісін процідив слово за словом:
— Зроби. Це. Негайно!
— Еее, з-зараз. Я все зроблю. Миттю!
Лу Лісін поклав слухавку. Обличчя його спохмурніло, але водночас від серця відлягло.
Отже, картку вона отримала й завтра зніме з неї півмільйона.
«Простіше простого», — задоволено подумав Лу Лісін.
***
Тим часом Цзі Цінцін занурилася у ванну. Вона дивилась на поверхню води, заповнену бульбашками, а у вухах у неї, наче через стереосистему, викручену на повну потужність, лунали її власні зухвалі слова. Відмовляючись замислюватись, почервоніли її вуха від гарячої води чи від сорому, дівчина зітхнула й з гучним плюхом занурилася у ванну з головою.
Так соромно, що хотілося втопитися.
Але насправді чи це її провина? Хто дозволив Лу Лісіну висловитись так нечітко, що виникло непорозуміння? Це що, навмисно? Спеціально, щоб вона втратила ґрунт під ногами й зганьбилася?! Інакше навіщо б він казав такі оманливі слова? Цей... Лу Лісін, напевне, хотів піддражнити її та виставити на посміховисько!
Але, згадавши про намисто Будди, Цзі Цінцін посерйознішала й подумала, що в цьому питанні не можна давати Лу Лісіну легковажити.
Дідусь так доброзичливо ставився до неї, як до невістки, а вона вже стільки разів заходила в двері цього дому, а ще жодного разу не принесла належного подарунка.
Оскільки вони з Лу Лісіном подружжя й він вже заплатив заставу, то якби вона сама сплатила залишок, ці чотки можна було б вважати їх спільним весільним дарунком. У свої літа старійшина, напевне, часто молиться Будді задля душевного спокію, тож чотки стануть дуже доречним презентом.
Точно, так вона й зробить!
І Цзі Цінцін вирішила не використовувати завтра кредитну картку Лу Лісіна. Навіть якщо чотки коштують кілька сотень тисяч юанів, вона все одно може собі це дозволити!
Поніжившись у ванні з пів години, Цзі Цінцін відчула, як на неї навалюється дрімота. Вона мляво вийшла з ванної кімнати.
— Я написав тобі адресу. Можеш завтра з'їздити в першій половині дня й повернутися ще до обіду.
— Гаразд.
Вони завмерли навпроти одне на одного і їхні погляди зустрілися.
Вже пізно, пора лягати спати.
Годинник на стіні показував десяту годину, і єдиним звуком, який можна було почути в кімнаті, було клацання його секундної стрілки. Атмосфера ставала все більш ніяковою.
Обидва одночасно відвели очі й поглянули на ліжко шириною 1,8 метра.
Після того, як сьогодні вранці їх застали в ліжку дідусь Лу, тітонька Пей та інші мешканці маєтку, вони знову зіткнулися з тим самим джерелом бентеги: спільним ліжком.
Свідомість Цзі Цінцін заполонили спогади про те, як вона руками й ногами обплітала Лу Лісіна, коли прокинулася сьогодні вранці.
Лу Лісін сповнився думками про те, як Цзі Цінцін постійно крутилася з боку на бік й каталася по всьому ліжку минулої ночі.
Мовчазне протистояння завершилося позіханням Цзі Цінцін.
— Ті самі правила, що й раніше: чоловіку місце зліва, дружині — справа. Лінію середини перетинати не можна.
У погляді Лу Лісіна стало явно видно підозру, що вона переоцінила свої сили.
— Думаєш, ця лінія тебе зупинить?
— ...Не хвилюйся, я завжди сплю спокійно. Минула ніч була винятком.
З цими словами дівчина забралася в ліжко й поглянула Лу Лісіна, який усе ще стояв на тому самому місці. Вона поплескала по сусідній подушці й сказала:
— Іди спати.
Лу Лісін зітхнув. Змирившись із долею, він заліз під ковдру.
Одна людина — зліва, друга — справа, а посередині достатньо місця, щоб між ними ще двоє вмостилися.
Але поступово відстань між ними ставала все меншою та меншою.
Коли настінний годинник показав дванадцяту, Лу Лісін все ще лежав з розплющеними очима й вдивлявся в стелю.
Як і очікувалося, не пройшло й п'яти хвилин, як його сусідка по подушці заснула мертвим сном. Через десять вона почала кататися ліжком туди-сюди, а через двадцять — міцно стисла його в обіймах.
Лу Лісін байдуже відштовхнув це набридливе людисько й надзвичайно роздратовано запитав себе подумки, чи не краще було витратити стільки вільного часу на щось інше? Чому він повинен лежати тут і терпіти це?
У нього запульсувало в скронях. Доки Цзі Цінцін не встигла знов наблизитись, він заплющив очі й з усієї сили спробував проігнорувати її присутність.
На нього лягла нога.
«***», — мовчки вилаявся Лу Лісін.
Найбруднішими словами.
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
