ГЛАВА 17.2
— Так-так, це ж Ґу Шаоюй закохався в неї з першого погляду, чи не так? Звичайно, коли Шень Вейвей опинилася в такій скруті, він не міг залишитися осторонь. Ой, тільки не вдавай, що не знаєш про це.
Якщо Шень Вейвей була такою благородною та доброчесною людиною, яка не надавала великого значення грошам, то чому в романі вона зв’язалася зі стількома багатими та впливовими чоловіками? Чи не є вона зразком людини, в якої на словах так, а на ділі — інак? Лише на вигляд здається «справжньою квіткою лотоса».
— До того ж я не маю нічого спільного з її спробою самогубства. Я можу лише сказати, що мені шкода, але не треба використовувати це, щоб переконати мене бути великодушною. Хіба ти пожалів мене, коли Шень Вейвей ледь не примусила мене почати торгувати тілом?
Лу Літін похмуро втупився в неї. Він так уважно розглядав дівчину, ніби вперше її побачив.
Після довгої паузи він нарешті промовив:
— А ти змінилася, Цзі Цінцін.
«Га?»
— Раніше ти не була такою. Попри всю твою любов до грошей, в минулому ти була добросердою та поблажливою людиною. Ти не була такою дріб’язковою. Шоубізнес справді вплинув на...
— Вибач, але я не змінювалася. Я завжди була такою, — перервала його фантазії Цзі Цінцін. — Я люблю гроші, а у твого старшого брата вони є, тож я вийшла заміж за нього та його гроші. Твоя дорогоцінна Шень Вейвей не любить гроші, й в тебе їх немає, тому вона хоче бути з тобою. Вашому чистому й благородному коханню можна лише позаздрити. Ви справді пара, про яку говорять «шлюб, укладений на Небесах», тож я щиро бажаю вам прожити разом до самої старості!
Ніколи не бажайте іншим зла.
Лу Літін насупився:
— Цзі Цінцін! Ти шкодуєш про свій вибір, еге ж? Ти просто заздриш їй, так? Ось чому ти її переслідуєш і не хочеш відпускати?
Дівчина у відповідь здивовано глянула на нього.
— Лу Літін, що ти таке верзеш? Я шкодую? Чи я з глузду з'їхала, чи шо? Твій старший брат красивіший за тебе й багатший за тебе. Треба бути сліпою і дурною, щоб про таке шкодувати.
Лу Літін зціпив зуби:
— Гаразд, мій старший брат красивіший та багатший за мене. Але як довго, на твою думку, ти зможеш залишатися поруч із ним? Чи подобаєшся ти йому? Як думаєш, чи довго протримається шлюб без жодних почуттів?
— Яка різниця, подобаюсь я йому чи ні? Якщо він помре, я буду поводитись, як його вдова, дотримуючись усіх правил. Якщо захоче розлучитися — я з ним розлучуся й отримаю частку його майна. Те, що я люблю — це його гроші, які можуть забезпечити мені комфортне життя, тому наші стосунки не мають жодного значення! Чого б ще мені за нього виходити? Я знайома з ним менше трьох днів, і якби не його гроші, то навіщо мені це?
Лу Літіна, яких зазвичай язика в кишені не тримає, цього разу був настільки вражений словами Цзі Цінцін, що довго не міг й слова вимовити. Лише після довгої паузи він зміг нарешті опанувати себе й злісно випалив єдину фразу:
— Гаразд. Запам’ятай, Цзі Цінцін, що ти сказала сьогодні! Не пошкодуй!
— Запам'ятаю-запам'ятаю. Я пам'ятатиму це все життя! Хто шкодує, той шмаркач!
Лу Літін аж затремтів від гніву. Він люто глянув на Цзі Цінцін і сердито пішов геть.
А та відчула, що цей хлопак справді хворий.
І хвороба ця — синдром ППЗ (почуття підвищеної значущості).
У ньому самому немає нічого хорошого, окрім права носити прізвище Лу, однак він завжди зверхньо дивився на її любов до грошей.
Що поганого в грошах? Чим їх більше, тим краще!
Справді, ситому голодного не зрозуміти.
Життя без грошей неймовірно важке. В минулому житті вона вже досхочу «наїлася» труднощів, пов’язаних із браком коштів й не хотіла знову проходити через це в новому житті.
У цьому житті вона хотіла б спробувати, як це — бути багатою людиною.
Цзі Цінцін ще трохи пройшлася вздовж ставка, приходячи до тями, й тепер почувалася набагато бадьорішою. Раптом вона щось відчула й здригнулась, наче від пориву холодного вітру. Піднявши очі, Цзі Цінцін побачила, що в кімнаті на третьому поверсі горить світло, а фіранки майорять на вітру, однак біля вікна нікого видно не було.
Повернувшись, вона одразу піднялася до їхньої спільної кімнати й побачила Лу Лісіна, який спокійно сидів за письмовим столом і незворушно спостерігав за нею.
Цзі Цінцін кинула погляд на велике вікно від підлоги до стелі, де вітер роздмухував фіранки, й безпідставно відчула провину.
— Приємно потеревенили?
У Цзі Цінцін тіпнулося серце: він таки бачив.
Зовні дівчина зберігала спокій, але всередині її охопила паніка.
Хоча між ними з Лу Лісіном не було почуттів, а їхня пара утворилася не з власної волі, однак вона тільки-но знаходилася наодинці з Лу Літіном на темному березі ставка. Нічого страшного, якщо Лу Лісін почув їхню розмову — у найгіршому випадку вважатиме її зарозумілою гордячкою. Але якщо він не чув, то хіба це не виглядало для нього, як пізнє таємне побачення дружини з його молодшим братом?
Цзі Цінцін енергійно похитала головою:
— Нічого приємного. Він просив мене замиритися з Шень Вейвей.
Лу Лісін підняв брови:
— І що далі?
— Далі ми пару раз перелаялись, а потім я повернулась.
Лу Лісін зіщулився й оцінюючи скинув оком на Цзі Цінцін:
— Тоді чому я почув, твої слова про те, що ти розлучишся зі мною та отримаєш частину моїх статків? Прагнеш моїх грошей?
Цзі Цінцін застигла. Хоч сядь та й плач. Він що, тугий на вухо дідуган, як почув лише частину розмови? І чому саме цю?!
Лу Лісін побачив, що вона не наважується заговорити й холодно заявив:
— Слухай сюди, мої гроші не мають до тебе жодного відношення. Якщо розлучишся зі мною, не отримаєш жодної копійки!
Цзі Цінцін зневажливо скривила рота. Ой, подумаєш, яке діло! У неї й свої гроші є, ясно?
Після перевтілення вона отримала не лише купу проблем попередньої власниці тіла, а й всілякого майна на десять мільйонів юанів. Отже, вона вже мультимільйонерка. Навіть якщо вони розлучаться, яке їй буде діло до його грошей?
[Попередження про смерть! Будь ласка, надайте вашій дружині Цзі Цінцін безлімітну кредитну картку та добийтеся, щоб вона витратила не менш ніж пів мільйона юанів протягом наступних 24 годин. За провал місії з вас буде знято 10 балів життя].
Лу Лісін скрипнув зубами. «Наступного разу, коли видаватимеш завдання, роби це трохи швидше! Навіть на одну-єдину хвилинку швидше було б достатньо!»
Система вдала з себе мертву.
Не отримавши від неї жодної відповіді, Лу Лісін підвівся, з похмурим обличчям дістав із гаманця кредитну картку та простягнув Цзі Цінцін.
Дівчина витріщилася на картку в його руці.
— Навіщо це?
— Візьми.
Цзі Цінцін взяла кредитку й оглянула її.
— Ця картка не має ліміту. Можеш використати з неї, скільки завгодно.
Зачувши таке, Цзі Цінцін вмить спохмурніла та жбурнула картку в чоловіка:
— Не хочу! Хіба не ти щойно не сказав, що твої гроші — лише твої, й вони не мають до мене жодного відношення? Крім того, я маю власні гроші, й здатна їх заробляти!
// Від автора:
Лу Лісін: Розлучення? Ніяких розлучень! Це неможливо! Ми залишимося нерозлучені до кінця життя! Й навіть після нього — я вже купив подвійну ділянку на цвинтарі, тож і після смерті наші духи спатимуть поруч. Не можна, не можна розлучатись! Не розлучимося, хоч ти ножем ріж!
=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!
