Розділ 10.2

ГЛАВА 10.2

— Думаю, цей вірш підходить також, щоб описати тебе.

Трохи приголомшена Цзі Цінцін завмерла:

— Мене?

Навіть сто раз подумавши, дівчина ніяк не могла второпати, що відбувається. Цей Лу Лісін такий дивак. Що він задумав? Чому раптом сказав їй це?

Може варто покликати лікаря, щоб він перевірив стан мозку Лу Лісіна?

— Ти коли-небудь звертала увагу на свої очі?

Цзі Цінцін закліпала очима.

Лу Лісін придивився до цих яскравих очиць.

— Вони прекрасні.

Цзі Цінцін трохи зашарілася.

— П-правда? Дякую.

Лу Лісін відвів погляд від її очей й перевів його на бездоганно пряму лінію носа, затримався трохи, а потім спустився нижче. Він розглядав її обличчя, ніби старовинний шедевр, з якого збирався писати копію: ретельно, уважно, риска за рискою, не пропускаючи ані куточка. Він закарбовував у пам’яті риси Цзі Цінцін до найменшої дрібниці.

Після п’яти секунд мовчання Лу Лісін знову спробував висловитись:

— Ти знаєш, які жінки подобаються чоловікам?

Цзі Цінцін на мить замислилася.

— Такі, як Шень Вейвей? — Бідолашна, слабка й безпорадна, здатна пробуджувати в чоловіках бажання захищати.

— Ні, такі, як ти.

Цзі Цінцін була шокована.

Чи справді вона була настільки привабливою?

— Що це з вами?

Цзі Цінцін помітила, що Лу Лісін заплющив очі, а його дихання стало важчим та частішим, наче він от-от покине цей світ, й знервовано сказала: 

— Припинить, припинить розмовляти. Краще відпочиньте як слід.

[Попередження про смерть! Залишилось 3 хвилини].

Лу Лісін відкрив очі й втупив у Цзі Цінцін стуманілий погляд. Він здався.

— Твої очі такі глибокі, що вмістять цілі річки та гори. Твої червоні вуста мають чарівну силу. Твоя краса будь-кого примусить втратити апетит та забути про сон. Напевне кожен чоловік, який бачив тебе, думав лише про те, як домогтися твоєї уваги.

Цзі Цінцін здригнулася, у неї мороз пішов поза шкірою.

Невже Лу Лісін збожеволів? Чого це він раптом почав нести таку маячню?

— З вами все гаразд?

Вона вдивилася в серйозне обличчя Лу Лісіна і її серце раптом занепокоїлось.

Невже це?..

Невже наближення смерті призвело до того, що його розум затьмарився, й тому він почав базікати такі дурниці?

Отже, вона вирішила погодитися зі словами Лу Лісіна, щоб заспокоїти його:

— Тепер я ваша дружина. Не хвилюйтеся, я та жінка, яку жоден інший чоловік ніколи не отримає!

Ледве живий Лу Лісін через силу промовив:

— Дозволь мені закінчити.

— О... Говоріть, звичайно.

— Твоя краса змушує інших жінок соромитися власного вигляду. В майбутньому тобі не варто випромінювати цю кляту... — Лу Лісін затнувся. Завершальні слова були здатні просто розтрощити останній рубіж його здорового глузду. — Надалі ти не повинна випромінювати таку магічну привабливість, яка може спокусити сторонніх.

// П.п.: Отак почуття сорому легким рухом викривило кілька слів й перетворило комплімент на жорстке обмеження жіночої свободи. І сміх, і гріх :')

Цзі Цінцін промимрила:

— Я ніколи...

Невже Лу Лісін вичитує їй?

Чи він дещо не так зрозумів?

Цзі Цінцін вважала, що поводилася достатньо скромно в домі родини Лу. Навіть коли вона побачила свого колишнього, Лу Літіна, вона проігнорувала його. Невже їй доведеться, за прикладом арабських жінок, ховати своє обличчя за якоюсь паранджею?

— Ти троянда серед квітів, найпрекрасніший бутон серед лілій, найяскравіша зірка в нічному небі, найчарівніша русалка в морських глибинах. У тебе обличчя янгола, ти найпрекрасніша богиня в моєму серці!

[Завдання виконано. Бали життя: +5. Поточна тривалість життя: 5 годин.]

— Ви... Чому ви все це сказали?

Лу Лісін не дозволив своєму обличчю зашарітися, а серцю прискоритись, вдаючи абсолютний спокій.

— Комплімент для тебе.

Куточки губ Цзі Цінцін сіпнулися, а все тіло затремтіло.

То від самого початку всі ці слова були компліментом для неї?

Оце так чудасія.

Спосіб Лу Лісіна робити людям компліменти справді дуже... унікальний.

Особливо дивним було те, наскільки спокійним і серйозним залишалося обличчя Лу Лісіна, коли він промовляв свої компліменти. Від цього було ще смішніше.

Цзі Цінцін хотіла розреготатися, та робити це перед хворою людиною було б недоречно. Вона опустила голову, намагаючись стримати сміх, але їй це не вдалося. Сміх прорвався назовні й, піднявши очі, вона побачила, що Лу Лісін вп'явся в неї поглядом.

— Ем... Дякую. Твої компліменти... Мені було дуже... приємно. Пфх... ха-ха-ха… Ха-ха-ха!.. — Цзі Цінцін розуміла, що поводиться вкрай безсоромно, але просто не змогла втримати серйозне обличчя. Вона нахилилася й реготала, аж поки в неї не заболів живіт, а обличчя ледь не луснуло від посмішки.

— Дуже смішно?

Цзі Цінцін одразу затулила рота. Її щоки почервоніли від стримуваного сміху. Вона різко захитала головою.

— Ні-ні, не смішно. Зовсім не смішно. Гмм, тоді... Ти так багато говорив, може хочеш випити... ха-ха... води.... ха-ха-ха!..

— Ні. Вельми. Тобі. Дякую, — відрізав Лу Лісін.

Цзі Цінцін докладала стільки зусиль, щоб стримати сміх, що все її тіло здригалось. Прикусивши губу, щоб хоч трохи стриматися, вона вимовила: 

— Оскільки ти не хочеш пити... ха-ха... я вже піду, навідаюся до старійшини Лу.

Цзі Цінцін не наважувалася навіть на мить кинути погляд на Лу Лісіна, через побоювання впустити контроль й збентежити його, знову розсміявшись. Вона поспіхом вискочила з кімнати.

— Молода пані... Щось не так? Ви в порядку?

— Га? Я... я в порядку. А що зі мною не так?

— Може, кондиціонер налаштований на занадто високу температуру й вам стало жарко? Чи це алергічна реакція? Ваше обличчя... Чому воно таке червоне?

— Це... Так температура трохи зависока, але це не страшно. Скоро все буде гаразд.

Лу Лісін подивився в бік дверей, відкинувся на спинку ліжка, заплющив очі й важко зітхнув.

Життя і справді було таким нещадним до нього.

// Від автора:
Цзі Цінцін: Хм, людина не померла, а натомість втратила глузд?

// Від перекладача: Якщо хтось звернув увагу, що Цінцін звертається до Лісіна то на «ви», то на «ти», то це не помилка. Хоча в китайській мові, на відміну від англійської, є аналоги цих займенників, але правила вживання їх сильно відрізняються від наших. По суті, попри всю свою повагу до найменших відтінків статусів, китайці звикли «тикати» усім підряд, включаючи начальство, старших та незнайомців. Однак, вони мають деякі інші засоби для надання мові формального відтінку, які нашою мовою не передаються. Нажаль, я не настільки обізнана у китайській, щоб вловлювати кожен нюанс, але навіть мені помітно, що Цінцін ніяк не може визначитися, наскільки їй потрібно зберігати офіціоз з цим бісячим незнайомцем недосяжно високого статусу, який тепер є для неї найближчим родичем. Тому намагаюся орієнтуватися по ситуації. Напишіть в коментарях, чи вдалося мені зробити це достатньо природно.

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!