Додатковий розділ

1

 

Лян Дзесюнь – золотий холостяк компанії.

 

Це найпоширеніша тема, яку Лі Байшен часто чує від своїх колег-жінок.

 

Хоча Лі Байшен не хоче цього визнавати, але Ляна Дзесюня справді можна вважати першою кандидатурою на заміжжя серед незаміжніх жінок у компанії.

 

Лян Дзесюнь – хороший лідер і має чудове сімейне минуле. Він також є директором компанії в такому молодому віці й успадкує її в майбутньому.

 

Якби хтось зміг залізти на велике дерево, яке називається Лян Дзесюнь, то ця людина напевно стала б утіленням виразу «злетіти на гілку й перетворитися на фенікса».

 

Тільки тоді Лі Байшен зрозумів, що він насправді є тим, хто злетів на гілку й перетворився на фенікса...

 

Він щодня слухав, як його колеги-жінки обговорюють і пліткують про те, який хороший Лян Дзесюнь, і заздрять людині, яка в майбутньому стане молодою господинею сім'ї Лян.

 

«Майбутня молода господиня, яка вийде заміж за хвацького й багатого Ляна Дзесюня» тихо промовив у своєму серці: «Пан Лян із моєї сім'ї дуже популярний, тому інші люди повинні припинити свої марення. Він уже належить мені!» 

 

Через півмісяця Лі Байшен знову зіткнувся в офісі зі своїми колегами-жінками, які обговорювали Ляна Дзесюня.

 

На його обличчі був спокійний вираз, але в глибині душі він божеволів.

 

Хто сказав, що Лян Дзесюнь має добру вдачу?! Хіба ви не бачили, як він до сліз налякав нову секретарку? 

 

Хто сказав, що Лян Дзесюнь, напевно, хороший чоловік удома?! Цей добрий чоловік уміє готувати лише шинку та яєчну локшину!

 

Хто сказав, що він схожий на людину, яка дуже любитиме свою дружину?! Очевидно, що він...

 

…дуже любить свого чоловіка.

 

Ще через півмісяця…

 

— Гей, директор Лян такий гарний, я дуже хочу вийти за нього заміж. 

 

Лян Дзесюнь дійсно може привернути увагу цих молодих дівчат. Як зрілий і стабільний чоловік, він дійсно є першою кандидатурою, про яку дівчата думають, коли справа доходить до шлюбу!

 

Вище описано внутрішній театр Лі Байшена.

 

Ще до того, як велика драма службового роману розігралася в його голові, Лі Байшену спала раптова думка.

 

Чи справді пану Ляну варто продовжувати «приваблювати бджіл і метеликів» у компанії?

 

Дійсно, це не схоже на поведінку того, хто вже має чоловіка!

 

2

 

Однак сьогодні непокірний пан Лян святкує свій день народження.

 

Лі Байшен також подумав про подарунок на його день народження, думаючи, що після того, як пан Лян отримає його, можливо, вони зможуть спробувати ту позу, яку він бачив два дні тому?

 

У той же час пан Лян, який працював над документами у своєму кабінеті, раптом відчув озноб. Його перевтомлена вчорашньою роботою талія також трохи боліла.

 

Однак, перш ніж Лі Байшен устиг замовити столик у ресторані на вечір, хтось з офісу запропонував усім разом відсвяткувати день народження директора Ляна.

 

Дана пропозиція надійшла від жінки, яка зазвичай була дуже здібною. Завдяки її прямолінійній натурі всі мали з нею добрі стосунки.

 

Оскільки ніхто не був упевнений, що директор Лян, який ніколи не відвідував жодних зборів, погодиться на це, всі боялися постукати в двері його кабінету й запитати особисто.

 

Тому Лі Байшена, який, здавалося, мав добрі стосунки з директором Ляном, витіснили, щоб він узяв на себе «важку ношу цієї відповідальності».

 

— Заходьте, – почувши стукіт у двері, Лян Дзесюнь все ще не піднімав голови, продовжуючи свою роботу

 

— Наш директор Лян такий серйозний.   

 

Директор Лян, який наполегливо працював, раптом відчув щось важке на спині. Коли він підняв голову, його раптом злегка вкусили за вухо.

 

— Що сталося? – Лян Дзесюнь незручно поворухнувся на своєму кріслі. Але рука Лі Байшена, яка була простягнулася вниз до його талії, змусила його на деякий час застигнути.

 

— Вони думають про те, щоб відсвяткувати твій день народження разом! – Нарешті Лі Байшен зупинився й потер його талію.

 

— Я ніколи не був на корпоративних вечірках. 

 

Хоча він є об'єктом фантазій для кожної співробітниці, ніхто не наважується зустрітися з його «крижаними очима» й запросити на якийсь захід.

 

— Тоді я запрошую тебе зараз. Ти підеш? – Рух його руки змінився з розтирання на погладжування. Лі Байшен також відпустив його покусані мочки вух, на яких тепер залишилися сліди укусів.

 

— Ага… Гаразд, – не зміг стриматися Лян Дзесюнь. Потім він помітив, що рука на його талії зникла, а Лі Байшен, який щойно лежав на його спині, уже стояв біля столу.

 

— Тоді вирішено. Ти не маєш права тікати після закінчення робочого дня. 

 

Лі Байшен швидко відчинив двері й вийшов, перш ніж інший устиг відреагувати, залишивши Ляна Дзесюня ошелешено сидіти на своєму місці.

 

— Запитав?!

 

— Звичайно, – під очікувальним поглядом усіх, Лі Байшен підняв чашку й повільно сказав: — Так.

 

— Так!

 

3

 

Поївши в ресторані, всі попрямували до караоке, яке було заброньоване заздалегідь. Як тільки вони прибули, кілька людей схопили мікрофони, бажаючи позмагатись у співах, а решта сіли разом, щоб пограти в ігри.

 

Лі Байшену вдалося заблокувати кілька келихів вина для Ляна Дзесюня під час вечері. Як наслідок, тепер він заціпеніло лежав на дивані й дивився, як усі грають, а Лян Дзесюнь сидів поруч. Дивлячись на стан Лі Байшена, він згадав той вечір кількарічної давнини.

 

Дивлячись на тьмяне світло, саме тоді, коли Лян Дзесюнь планував скористатися можливістю відтворити цю сцену, його раптом перервав жіночий голос.

 

— Директоре Ляне, чи не хотіли б ви приєднатись і пограти з нами? 

 

У нього склалося певне враження про жінку, яка прийшла його запросити. Вона популярна серед колег і водночас завжди прагне до самовдосконалення.

 

— Ні, Лі Байшен зараз трохи напідпитку. Я залишуся тут і догляну за ним. 

 

Вона запитувала себе, чи настільки близькі стосунки Ляна Дзесюня з її новим колегою. Однак, трохи поміркувавши, вона дійшла висновку, що директор Лян використовував іншого лише як привід, бо насправді не хотів грати в ігри.

 

— Гра? Яка гра? – Лі Байшен був ще не дуже п'яний. Почувши слово «пограти», він одразу ж зацікавився.

 

— Гра «Правда чи Дія». Сяо-Лі хоче пограти?

 

— Так! А-Дзе, тобі теж варто приєднатись і пограти з нами. – сказав Лі Байшен, тягнучи Ляна Дзесюня, який усе ще сидів на дивані, не маючи наміру рухатися, за собою.

 

Восьмеро людей сіли за стіл, обертаючи порожню пляшку з-під лікеру.

 

Спочатку атмосфера була дещо напруженою через те, що до гри приєднався Лян Дзесюнь. Але після кількох раундів гри всі поступово змогли розслабитись.

 

— Скільки у тебе було дівчат?

 

— Якби людина, яка тобі подобається, зараз стояла перед тобою, що б ти зробив?

 

— Як ти думаєш, хто з присутніх тут зараз найлінивіший?

 

…

 

Через півгодини Лі Байшену поставили 3 запитання, він віджався 20 разів, вирвав мікрофон у одного з колег і зарепетував пісню під назвою «Маленьке яблуко».

 

З іншого боку, Лян Дзесюнь, який сидів поруч із ним, не був обраний жодного разу. Його везіння змусило заздрити колегу, якого покарали зізнатися в коханні дівчині в сусідній окремій кімнаті. 

 

Цього разу настала черга Хе Вей. Саме вона спочатку запропонувала відсвяткувати разом.

 

— Якби людина, яка тобі подобається, стояла зараз перед тобою, що б ти їй сказала?

 

— Ну, я б сказала, що мені пощастило, що я зустріла тебе. І я хотіла б бути з тобою. 

 

У тьмяному світлі приватної кімнати Хе Вей продемонструвала сором'язливий вираз обличчя, який відрізнявся від її звичайної поведінки. Хоча вона не сказала, хто це, той факт, що вона продовжувала крадькома поглядати на Ляна Дзесюня, який сидів навпроти, не міг бути прихований від очей усіх присутніх.

 

Колеги, які спочатку хотіли скористатися цією можливістю й пограти у сватів, не наважилися робити жодних дій, побачивши безмовне обличчя Ляна Дзесюня.

 

Атмосфера раптом стала незручною.

 

— Граймо далі, цього разу я крутитиму пляшку.

 

Побачивши, що всі завмерли, Лі Байшен узяв пляшку зі спиртним на столі й почав крутити її.

 

Після кількох швидких обертів пляшка нарешті сповільнилася. Вона повільно зупинялися, вказуючи у бік Лі Байшена.

 

Коли всі вже були готові посміятися над невдачею Лі Байшена й розрядити обстановку, пляшка, яка вже майже зупинилася, знову похитнулась.

 

Її горлечко пролетіло повз Лі Байшена й зупинилося на руці Ляна Дзесюня.

 

Лян Дзесюнь вибрав «Дію». 

 

Цього разу настала черга Хе Вей обирати дію для виклику. Тому вона довго обмірковувала над цим.

 

Під здивованими поглядами всіх присутніх вона розтулила рот і сказала: 

 

— Виберіть одну людину в цій кімнаті й цілуйтеся з нею довше, ніж п'ять секунд. 

 

Саме тоді, коли всі гадали, кому з колег пощастить отримати «прихильність» директора Ляна, наступна сцена викликала у них таке здивування, що, здавалося, що їхні щелепи відвиснуть.

 

Директор Лян, якого завжди називали «Айсбергом», несподівано розсміявся. Потім він повернувся й поцілував Лі Байшена, який сидів поруч із ним.

 

Спочатку вони все ще гадали, чи не поцілував директор Лян не ту людину в пориві азарту.

 

Але потім усі побачили, що Лі Байшен, якого цілували, миттєво перейняв ініціативу на себе. Вони пристрасно цілувались.

 

— Ми підемо першими.

 

Кинувши цю фразу, вони швидко зникли від скам'янілого натовпу.

 

Наскільки гарячою була та ніч, знали тільки вони самі.

 

Група людей, які не могли спокійно спати, бо, здається, дізналися про надзвичайно серйозний факт, наступного дня дізналися, що директор Лян погано почувається, тож узяв вихідний.

 

...Здавалося, що вони відкрили щось ще більш неймовірне.

 

[КІНЕЦЬ]