Після тієї ночі вокзал уже не був просто притулком для маргіналів і торгашів. Він став — фронтом.
Зомбі-нацисти, механізовані іржавими технологіями минулого, повільно, але впевнено просувались по району. Їх було вже не десятки — сотні. Вони не говорили — тільки хрипіли і тупотіли, шепочучи щось по-німецьки, ніби кожен з них — носій старої клятви.
🔥 Початок спротиву
Валера розгорнув штаб у закинутій маршрутці. Серожа сидів на капоті, нервово крутячи ту саму шестерню, яка тепер світилася багряним.
Серожа (рішуче):
— Якщо вони повернулись… значить, час нагадати, чому вони програли.
Валера (затягуючись димком):
— Збирай всіх. Хто виживе — той легенда.
І вони зібрали.
-
Євреї з базару — з битими вагами й древніми арматурами.
-
Цигани з шиномонтажу — на візках, з обрізами та коктейлями з "Бояришніка".
-
Чорні хлопці з кварталу "Карбюратор" — з колонками, басами і саморобними тесла-бітарами.
-
Бомжі зі звалища — у шоломах з каструль і броні з дорожніх знаків.
-
І попереду — Серожа, з мідною шестернею на грудях і відвертою люттю в очах.
🛠️ Перша атака
Зомбі підходили з півночі — повільні, скрипучі, але майже невразливі. Один удар — і вони знову вставали.
Серожа (кричить):
— Цільтесь у шестерні на грудях! Це їхнє серце!
Рэптор, здоровенний темношкірий хлопець, махаючи гітарою з прибитими ножами:
— За свободу, за базар, за фріков!
Валера (із сокирою):
— За сміття! За хліб! За туалет без черги!
💣 М'ясорубка
На території вокзалу розгорнулася битва, яку не змогли б вигадати навіть сценаристи «Бійцівського клубу на ЛСД».
-
Циганка кидає картоплю з прокляттям — і нацист вибухає.
-
Торгаш дядя Шльома підпалює купюру 1996 року, і вона злітає, наче дрон.
-
Валера врізається в мертвяка з унітазним сидінням, розмахуючи його як щитом.
А Серожа… Серожа йде прямо в гущу битви, мов тінь, мов месія апокаліпсису.
Він активує прилад, що знову починає світитися, і кричить:
Серожа:
— Ті, хто мертвий — хай лишаються мертвими! Цей світ — наш!
І тоді шестерня на його грудях вибухає спалахом енергії. Кілька десятків зомбі падають на місці, димлять, гарчать, а деякі… розлітаються, мов консерви в мікрохвильовці.
⚰️ Після бою
Район тихий. Сміття — більше, ніж було. Кров — темна, олійниста. Але — перемога.
Серожа (стоїть серед уламків, обгорілий, у розірваній футболці):
— Ми вижили. Вони ні.
Валера (зачісуючи бороду):
— Тепер точно час… геноцид влаштувати. Повний. До останнього фріца.
І в ту мить, коли всі почали думати, що це — кінець...
З-під землі почувся новий гуркіт. Величезні ворота на старому складі повільно відчинилися.
З темряви виринув ВОНСОИД.
