"Психолог"

— Масова істерія? — сер Дьювівіл, який останнім часом зустрічався з багатьма психіатрами, розмірковував над терміном, який сказав Клейн.

Попри свою цікавість, його дворецький, охоронці та слуги не видали жодного звуку, оскільки не отримали від нього дозволу.

Щодо сержанта Гейта, то він із сумнівом подивився на Клейна, наче ніколи не чув про подібну концепцію.

Клейн стримав бажання постукати по підлокітнику кінчиками пальців і спокійно пояснив:

— Люди легко піддаються самообману. Масова істерія — це психогенна проблема, яка є результатом стресу та інших факторів у групі осіб, які впливають один на одного.

Низка незрозумілих термінів збентежила сера Дьювівіла, сержанта Гейта та інших, змусивши підсвідомо повірити йому.

— Дозвольте навести простий приклад; один із випадків, з якими я раніше мав справу. Чоловік організував банкет та запросив 35 гостей. Під час обіду йому раптом стало погано і його знудило. Після цього в нього розпочалася сильна діарея. Через кілька разів він почав вірити, що у нього харчове отруєння. Своїми припущеннями чоловік поділився з іншими гостями дорогою до лікарні.

— Протягом наступних двох годин понад 30 його гостей мали діареєю, 26 з них відчували нудоту. Вони заполонили приймальне відділення лікарні.

— Лікарі провели докладні обстеження та перевірили все не по одному разу. Вони дійшли висновку, що у першого чоловіка взагалі не було харчового отруєння. Натомість це було наслідком запалення шлунка, спричиненого зміною погоди та холодним алкоголем.

— І найдивовижнішим було те, що ні в одного з гостей, які звернулися до лікарні, не виявили харчового отруєння. Ніхто з них навіть не був дійсно хворим.

— Оце і називається масовою істерією.

Сер Дьювівіл злегка кивнув і сам здивувався:

— Тепер я розумію. Люди легко дурять самі себе. Недарма імператор Розель якось сказав, що брехня стане правдою, якщо її повторити сто разів.

— Офіцере, як до вас звертатись? Ви найпрофесійніший психіатр, якого я коли-небудь зустрічав.

— Інспектор Моретті, — Клейн вказав на свої погони й сказав:

— Сер, ваші проблеми тимчасово вирішені. Зараз можете спробувати заснути, поки я перевірю, чи немає інших розладів. Якщо ви матимете гарний сон, будь ласка, дозвольте нам попрощатися заздалегідь, і не чекати на ваше пробудження.

— Добре, — сер Дьювівіл помасажував чоло, взяв тростину і піднявся до своєї спальні.

Через пів години поліційна карета від'їхала від фонтану біля дверей резиденції сера Дьювівіла.

Коли сержант Гейт зійшов по дорозі й повернувся до своєї поліційної дільниці, інспектор Толле подивився на Клейна. Він жартома зробив комплімент:

— Навіть я повірив, що ви справжній психіатр...

Не закінчивши речення, він побачив безвиразне обличчя хлопця в чорно-білій картатій формі. Його очі були глибокими та спокійними, коли він усміхнувся та сказав:

— У мене був лише деякий досвід.

Інспектор Толле замовк, доки карета не зупинилася на вулиці Заутленд 36.

— Дякую за вашу допомогу, завдяки якій сер Дьювівіл нарешті звільнився від своїх проблем і знову зміг спокійно заснути, — вони обмінялися рукостисканнями.

— Подякуй Данну від мого імені.

Клейн злегка кивнув і сказав:

— Добре.

Він піднявся сходами й повернувся до охоронної компанії Блекторн. Постукавши, Клейн увійшов до кабінету капітана.

— Вирішено? — Данн чекав свого обіду.

— Так, — Клейн помасажував чоло й відповів коротко і просто.

— Корінь проблеми був у свинцевих та порцелянових фабриках сера Дьювівіла. З моменту їх створення і донині занадто багато смертей було спричинено отруєнням свинцем. І кожен нещасний випадок залишав у сера Дьювівіла якийсь шматочок образи через залишкову духовність.

— Загалом, це не мало принести значних проблем. У найгіршому випадку у нього могли б початись кошмари, — Данн вже стикався з подібними випадками з його багатим досвідом.

Клейн злегка кивнув і сказав:

— Так, зазвичай так і буває. Але, на жаль, сер Дьювівіл зустрів на вулиці робітницю, яка померла від отруєння свинцем. Вона впала на узбіччі й випадково побачила сімейну емблему Дьювівілів. Дівчина відчувала сильне обурення, тривогу і тугу. Лише коли сер Дьювівіл дав її батькам, братові та сестрі компенсацію в триста фунтів, ці емоції розвіялися.

— Це проблема суспільства. Це не рідкість в епоху пари та машин. — Данн дістав свою люльку, понюхав тютюн і зітхнув.

— Робітники, які шиють полотно, працюють у вологих приміщеннях. У них зазвичай діагностують бронхіт і захворювання суглобів. Що стосується заводів, де багато пилу та порошку, навіть якщо вони не отруйні, то можуть накопичуватися в легенях... Ех... Не слід про це говорити. У міру розвитку королівства я вірю, що ці проблеми будуть вирішені. Клейн, знайдімо сьогодні ввечері ресторан, щоб відсвяткувати ваше становлення офіційним членом Нічних Яструбів, добре?

Клейн на мить задумався, перш ніж сказати:

— Як щодо завтра... Капітане, сьогодні я використовував Духовний Зір протягом тривалого періоду часу, а також застосував віщування уві сні, все для того, щоб безпосередньо взаємодіяти з цими образами. Я відчуваю себе виснаженим. Хочу повернутися додому після обіду, щоб трохи відпочити. Ви не проти? О, тоді зайду до Клубу Ворожінь приблизно о четвертій чи п'ятій годині дня, щоб побачити, як члени клубу реагують на новини про раптову смерть Ханасса Вінсента.

— Нема проблем, якщо це вам необхідно, — Данн усміхнувся.

— Тоді на завтрашній вечір я попрошу Розанну забронювати нам столик у сусідньому ресторані «Old Well».

Клейн зняв свій поліційний кашкет і підвівся, щоб відсалютувати.

— Дякую, капітане. Побачимось завтра.

Данн підняв руку й сказав:

— Стривай, ти згадав, що сер Дьювівіл дав батькам робітниці триста фунтів компенсації?

— Так, — Клейн кивнув і відразу здогадався, чому капітан згадав про це.

— Ви боїтеся, що вони матимуть проблеми через своє багатство?

Данн зітхнув.

— Я бачив чимало подібних ситуацій. Передайте мені їхню адресу, я попрошу Кенлі організувати для них переїзд в інше місто, де вони зможуть розпочати нове життя.

— Добре, — відповів Клейн низьким голосом.

Закінчивши все це, він вийшов з кабінету Данна і пішов до кімнати відпочинку, що була по діагоналі навпроти. Там Клейн перевдягся у свій звичайний костюм і залишив уніформу поліційного у своїй шафці.

Клейн мовчки доїхав екіпажем до вулиці Нарцисів. Вдома він зняв пальто і циліндр. Після розігрів залишки вечері й з'їв їх разом з останнім шматком пшеничного хліба, щоб наповнити свій шлунок.

Потім піднявся на другий поверх, повісив свій одяг і звалився на ліжко.

Коли Клейн прокинувся, кишеньковий годинник показував, що вже десять хвилин на третю. Сонце висіло високо в небі, і сонячне світло пробивалося крізь хмари.

Під золотистим блиском Клейн стояв біля свого столу й дивився у вікно. Він спостерігав за пішоходами в старому пошарпаному одязі, що входили й виходили з вулиці Залізного Хреста.

— Фу... — він повільно видихнув, нарешті перемагаючи свій пригнічений настрій.

Кожну подорож треба було робити крок за кроком. Так само його Послідовність потрібно було просувати на один рівень за раз. Все так і працювало.

Він похитав головою, сів і почав підсумовувати та розбирати те, що сталося минулого тижня, щоб закріпити важливі моменти у своєму розумі та не забути їх.

За п'ять хвилин третя.

Над розмитим, безмежним, сірувато-білим і безмовним туманом височів грандіозний палац. Там тихо стояв старовинний строкатий бронзовий стіл.

На почесному місці за довгим столом сидів чоловік, оповитий густим сірим туманом.

Клейн сперся на спинку і ​​замислився. Раптом він простяг руку і постукав по багряним зіркам, які символізували Справедливість і Повішеного.

...

Баклунд, Королівський район.

Одрі підняла сукню, швидко прямуючи до спальні.

Раптом вона щось відчула і скоса подивилася на тінь, що сиділа на балконі. Як і очікувалося, вона побачила свого золотистого ретривера Сьюзі, яка сиділа мовчки, як і завжди спостерігаючи за нею.

Одрі зітхнула і намалювала багряний місяць на своїх грудях. Потім підійшла ближче, подивилася на золотистого ретривера й сказала.

— Сьюзі, це не правильно. Це підглядання. Глядач має спостерігати відкрито.

Золотистий ретривер підняв голову, щоб подивитися на господаря, і потряс хвостом.

Промовивши кілька слів, Одрі не стала затримуватись і пішла до своєї спальні.

Поки вона зачиняла двері, їй раптом спала на думку дивна ідея:

— Цікаво, чи містер Блазень дозволив би Сьюзі увійти до цього таємничого простору? Тоді в Клубі Таро було б чотири учасники! І всі вони були б Потойбічними!

— Ні в якому разі, Сьюзі не може говорити! Якби вони дозволили їй висловити свою думку та поділитися своїми ідеями, що б вона зробила? Гав гав гав? Вуф вуф вуф? Ву ву? Ой, чому я тут передражнюю собачий гавкіт...

— Лише уявити подібну сцену досить дивно і складно. Загадкові та урочисті збори, на яких лунає чийсь гавкіт... Містер Блазень безперечно вигнав би нас зі Зборів Таро...

Одрі замкнула двері й сіла на край свого ліжка. Вона дістала з-під подушки шматок старого жовтувато-коричневого паперу.

Вона прочитала його кілька разів і увійшла до стану Глядача.

...

Десь у морі Соня старовинний вітрильник, який переслідував Слухача, покинув архіпелаг Рорстед.

Штурман Алджер Вілсон хвилювався, що механізм настінного годинника може зламатись, тому він увійшов до капітанської каюти на пів години раніше, щоб точно не помилитися і не дати підлеглим побачити, як його затягують на збори Таро.

Перед ним стояла склянка з майже прозорим напоєм. Насичений аромат кружляв по каюті пасмо за пасмом проникаючи у його ніздрі.

Алджер знову злегка здригнувся, подумавши про майбутні збори, про безмежний сірий туман, що з'явився перед ним і про загадкового Блазня, що сидить посеред цього туману.

Він підняв келих і зробив ковток, зосередившись на печінні в горлі, щоб послабити емоції, які прокинулись.

Незабаром він повернув собі спокій і став таким же тихим і стійким, яким був і завжди.