Настанови

— Все вирішено? — запитала Елізабет з недовірою.

Клейн кивнув зі спокійною усмішкою:

— Так.

— Це було не важко.

«Але це неправда» — додав він у серці.

Можливо, тому, що Клейн був спокійним і зібраним весь цей час або тому, що він був її єдиною надією, але Елізабет більше не сумнівалася в ньому. Вона поплескала себе по грудях і полегшено зітхнула.

— Дякую. Ви справді надійний джентльмен. Але я все ще почуваюся трохи наляканою.

— Як Селена? З нею все гаразд?

— Так, прокинеться через кілька хвилин. Зараз вона вже в повному порядку. Втім, можна очікувати, що кілька днів вона відчуватиме слабкість, — на обличчі Клейна раптово з'явився суворий вираз, коли він запитав:

— Хто її вчитель? Хіба він не розповідав Селені про основні табу містицизму?

Елізабет трохи випросталася, наче учениця, яку щойно посварив учитель.

Вона на мить замислилась, перш ніж сказати:

— Селена якось казала, що її вчить Ханасс Вінсент. Вони познайомилися рік тому у Клубі Ворожінь на Хаус Стріт.

«Ханасс Вінсент... На відкритих заняттях він не вчить сумнівним технікам ворожіння на магічних дзеркалах. Але, виявляється, робить це в таємниці... Якби я дізнався про це раніше, то неодмінно повідомив би капітана і за Ханассом вже спостерігали б...» Клейн відчув деякий жаль, коли запитав глибоким голосом:

— Це він навчив Селену ворожіння на магічному дзеркалі?

Клейн відчув страх, адже ця ситуація мало не вплинула на його сестру Меліссу!

Елізабет обережно кивнула.

— Так, Селена кілька разів безрезультатно пробувала ворожити на магічному дзеркалі. Сьогодні вона несподівано сказала, що зазирнула до таємних записів свого вчителя і тепер проблем не буде.

«Маленький майстер смерті...» Клейн масажував скроню, щоб полегшити головний біль, і сказав:

— Ви пам'ятаєте заклинання, які вона читала?

«Що ж... Хоча Ханасс Вінсент не за своєї волі передавав небезпечні знання Селені, очевидно, що він експериментував із ними, намагаючись викликати якусь таємничу, невідому сутність. І це рано чи пізно стане проблемою. З цією ситуацією треба розібратись якомога скоріше, перш ніж вона не стала ще гіршою і не перетворилась на проблему для когось ще...»

— Пам'ятаю, але лише кілька слів... — згадувала Елізабет.

— Селена декламувала на Гермесі. Як ви знаєте, я тільки нещодавно познайомилась з цією мовою. Все, що я памятаю, це деякі використані нею терміни «обертатися», «дух», «Творець» і «благодать».

«Творець? Істинний Творець? Безліч підпільних любителів містики вірять у цю давню сутність, шановану багатьма таємними організаціями... Так, сутність, яка з'явилася 1000 років тому на самому початку П'ятої Епохи!» Клейн кивнув посеред своїх роздумів і сказав:

— Не забудьте розпитати Селену про повне заклинання, а потім знайдіть можливість розповісти все мені.

— Добре, — без жодних застережень відповіла Елізабет.

Але вона негайно запитала, почуваючись трохи збентеженою:

— Містере Моретті, а чому ви самі її не запитаєте?

— Я не хочу, щоб Мелісса знала, що мені подобається містика. Чи можете ви зберегти це в таємниці? — запитав у відповідь Клейн.

Елізабет закусила губу, а її очі блиснули.

— Нема проблем. Мелісса все одно віддає перевагу машинам, а не містицизму, логіці, а не інтуїції.

Клейн притиснув капелюха до грудей і по-джентльменськи вклонився.

— Дякую за розуміння. Щодо Селени, ви самі знаєте, що вона не з тих, хто може зберігати таємниці.

— Точніше кажучи, Селена любить ділитись секретами з іншими, — погодилася Елізабет.

Клейн одягнув капелюх і на мить замислився, перш ніж сказати:

— Коли Селена прокинеться, не забудьте сказати їй, що вона раптово знепритомніла і розбила дзеркало. Думаю, її пам'ять зупинилася на тому моменті, коли вона почала ворожіння на магічному дзеркалі.

Побачивши кивок Елізабет, його обличчя знов набуло суворого виразу:

— Пам'ятайте, будь то ворожіння чи інші містичні ритуали, не моліться жодним іншим сутностям, крім семи божеств! Ви повинні негайно спалити всі подібні заклинання і триматися якомога далі від тих, хто їх розповсюджує!

— Якби я не помітив цього вчасно, вже через десять хвилин Селена перетворилася б на монстра чи злого духа, і всі в цьому будинку, включаючи мене, були б убиті!

Згадуючи моторошний образ Селени в дзеркалі, Елізабет не сумнівалася в словах Клейна. Вона зітхнула зі страхом і сказала:

— Я зрозуміла і пам'ятатиму це. Я також доглядатиму Селену.

— Добре, йдіть і подбайте про Селену, — Клейн підняв свою чорну тростину і пішов до сходів.

Під час ходьби очі його потемніли. Він дістав один пенні й підкинув його у повітря.

«Зараз із Селеною все гаразд»

«Зараз із Селеною все гаразд»

...

Клейн повторив цю фразу кілька разів й упіймав монету. Він побачив, що обличчя Георга III звернене догори.

Це не було лозошуканням. Натомість це було спрощене передбачення уві сні. Клейн змусив себе заснути за допомогою Медитації, щоб здійснити подорож духовним світом. Аверс та реверс монети були символічними проявами результатів цієї подорожі.

Аверс був підтвердженням, а реверс — запереченням.

«Чудово, тепер все добре...» Клейн радісно покрутив пальцями бронзову монету.

Подібне спрощене передбачення було під силу тільки Провидицям.

...

Елізабет дивилася в спину Клейна і бачила, як він підкинув і спіймав монету.

Тільки коли Клейн зник з її поля зору, Елізабет повернулася й увійшла до спальні. Вона побачила, що Селена лежить на підлозі, а поряд з нею розкидані уламки розбитого дзеркала.

Елізабет затамувала подих і навшпиньках увійшла до кімнати. Дивлячись на уламки, вона хотіла переконатися, що в них більше немає того жахливого образу. Але натомість шматочки дзеркала відбивали лише стелю.

— Уф, — заспокоївшись, Елізабет з полегшенням зітхнула.

Але, попри її зусиль, вона не змогла перенести Селену на ліжко. Тож вона почала її будити.

— Елізабет... Що зі мною сталося? Я багато випила? — слабо запитала Селена, її очі потьмяніли, і в них світилася розгубленість.

Елізабет на мить замислилась і серйозним тоном відповіла:

— Ні, Селено, щось сталося з тобою. Своїм ворожінням ти викликала злу істоту.

— Справді? — Селена, спираючись на Елізабет, повільно підійшла до ліжка.

Вона потерла скроню і сказала:

— Я пам'ятаю лише те, як почала ворожити на магічному дзеркалі.

Елізабет сказала напівправду:

— Ти була абсолютно іншою людиною під час ритуалу. Ти в дзеркалі була зовсім іншою, ніж ти в реальному житті... Мені було дуже страшно. Під приводом сюрпризу я відвела тебе в спальню, потім схопила дзеркало і розбила об підлогу. Після цього... після цього ти знепритомніла.

— Благословенна Богиня, тепер з тобою все гаразд!

— Я... я нічого не пам'ятаю... — пробурмотіла бліда Селена.

Чим більше вона думала про це, тим пустішим ставав її розум і тим більший вона відчувала страх.

Не усвідомлюючи цього, вона глянула на свій стіл і помітила, що речі на ньому лежать не на своїх місцях.

«Що ж саме сталося...» Селена щосили намагалася згадати, але їй на думку спадав лише образ людини в чорному костюмі та капелюсі. Він не здавався ні сильним, ні високим, але мав рівну поставу.

— Селена, — серйозно сказала Елізабет, — я зустріла спеціаліста з містики, коли пішла на підпільний ринок, щоб купити тобі оберіг. Він сказав, що ми не повинні молитися нікому, окрім семи божеств. В іншому випадку, ми накличемо біду на себе. Пообіцяй мені, що більше не робитимеш цього. Я навіть не знала, чи зможу тебе врятувати!

Селена була налякана до смерті. Вона в заціпенінні кивнула.

— Ні, я більше ніколи не спробую це знову!

— І що означали твої заклинання для ворожіння на магічному дзеркалі? Якщо мені випаде можливість знову зустрітися з тим експертом, я запитаю про них, — запитала Елізабет, удаючи безтурботність.

Селена потерла скроню і сказала:

— Дух, який обертає цей світ, благодать Істинного Творця, очі, які дивляться на долю.

...

*Топ! Топ! Топ!*

Спускаючись сходами, Клейн розгладив складки на костюмі й струсив з нього пил.

Після цього він зняв капелюх і повільно повернувся до столу.

— Куди ви ходили? Пройшло майже 10 хвилин, — запитав брат Селени, Кріс.

Клейн усміхнувся і відповів:

— У ванну, потім нагору, щоб познайомитися з дамами.

— Я ціню вашу чесність, — похвалив Кріс.

Він мав руде волосся і невисокий зріст, характерний для їхньої родини. Хлопець носив окуляри в золотій оправі й мав винятковий характер. Він був чудовим адвокатом.

«Ви б так не казали, якби знали, що я позбавив вашу сестру свідомості...» Клейн смиренно відповів:

— Ми просто обговорили деякі академічні питання.

«В області містики...»

Він зняв капелюха і повернувся на своє місце. Взявши дві карти, він розпочав нову партію.

Піднявши куточки карт, він побачив Пікового Короля і Бубнового Туза.

«Схоже, мені пощастило... Це нагорода за добру справу?» Клейн дістав монету, готуючись зробити ставку.

«Оскільки Ханасс не навмисно розкрив заклинання Селені, мені не потрібно терміново повідомляти про це капітана».

У наступних раундах він продовжував обережно грати, роблячи ставки лише тоді, коли в нього були гарні карти. Він не ризикував блефувати і тому виграш був не дуже великим. Коли о пів на одинадцяту гра закінчилася, він виграв всього шість пенні.

— Я виграв два солі та вісім пенні, — Бенсон порався з банкнотами та монетами в руці.

— Я не очікував, що ти будеш експертом у покері, — сміючись, похвалив його Клейн.

— Ні, я не часто граю, але знаю, що це все одно, що переговори. Ви повинні сховати свої карти та з'ясувати, що приховують інші люди, а потім у будь-який спосіб налякати чи спокусити їх... — Бенсон ще не закінчив речення, коли побачив, що Мелісса та інші спускаються з другого поверху.

— Пора додому, — сказав Клейн, потираючи скроню й дивлячись на свою сестру та її друзів.

Пульсівний біль у голові все ще не пройшов.

Клейн знову пішов у ванну кімнату і скористався цією можливістю, щоб пройти повз Елізабет і отримати поний текст заклинання.

Повернувшись до своїх брата та сестри, він усміхнувся і сказав:

— О, я раптом дещо згадав. Мені потрібно на деякий час повернутися до компанії. Чи можемо ми спочатку заїхати на вулицю Заутленд? Це буде швидко.