Молитва

Так звана ритуальна магія стилю «переривання» означає, що, коли Потойбічний проводить ритуал, його можна перервати відповідно до ситуації. Він може спочатку закінчити свої справи, перш ніж повернутися для продовження ритуалу і все одно отримати бажаний ефект.

Це була техніка, отримана в результаті тисячолітнього розвитку ритуальної магії. Зрештою, багато ритуалів високого рівня вимагають багатьох кроків, на виконання яких може знадобитися година, дві або навіть півдня. Було важко забезпечити виконання процесу без чужого втручання та нещасних випадків.

Після крові та сліз предків і після повторних невдач ритуальна магія, яка мала можливість призупинитись, стала основною тенденцією на високих рівнях, хоча це також опосередковано вплинуло на ритуали нижчих рівнів.

Однак можливість призупинити ритуал не означає, що це можна зробити в будь-який момент часу. Треба було дотримуватися теорії містицизму й оволодіти відповідною технікою. Інакше провал ритуалу неминучий. Це навіть може викликати жахливу реакцію у відповідь.

Згідно з розумінням Клейна, коли хтось успішно привертав до себе увагу певного бога, і божество чекало на зміст молитви, ви раптово кажете: «Стривай, мені треба у вбиральню». Після цього таку людину можна лише привітати, бо їй, напевно, вже більше ніколи не знадобиться туалет.

«Фу...» — Клейн зітхнув із полегшенням, зібравшись.

Попри те, що він провів багато ритуалів підвищення удачі й навіть розробив відповідний для Справедливості та Повішеного, це була його перша справжня ритуальна магія, яка дотримувалася правил.

Кинувши погляд на інкрустовану сріблом тростину біля ліжка, Клейн узяв третю свічку і поставив її в середину столу, тим самим символізуючи себе.

Він поставив срібну чашу, яку Селена використовувала для ритуалів, перед третьою свічкою, замінивши казан зі Священною Емблемою. Ліворуч Клейн поклав чисту росу та ефірні олії місячної квітки, квітки сну та інших трав. Праворуч поставив тарілку з сіллю, маленький срібний кинжал, шматок козячої шкіри та перо з чорнилом.

На щастя, у Селени знайшлося все, що йому було потрібно, інакше в нього нічого не вийшло б. Щодо тих швидких ритуалів, які проводив старий Ніл, то Клейн, як Провидець, не міг повторити їх...

Зважаючи на все, Селена була досить досвідченою любителькою містики. Так, якби дівчина не мала певних знань, то вона ніколи б не потрапила в таку халепу... Їй лише 16, але вона займається містикою щонайменше рік... Хто ж її вчитель?

Ідеї ​​спалахнули в його голові, коли він підняв чашу з ліжка Селени. Він налив туди звичайну воду і поставив поряд із сіллю.

Клейн дістав кишеньковий годинник і відкрив його. Поглянувши на циферблат, він більше не зволікав. Клейн уявив собі шар світла і швидко поринув у Медитацію.

По кімнаті, наповненій квітковим ароматом, раптом промайнув безформний вихор. Клейн відклав кишеньковий годинник, і його очі раптом потемніли. Карий колір змінився на чорний, наче ці очі могли бачити крізь душу.

Він простягнув долоню і поклав її на свічку у правому верхньому кутку:

— Богиня Вічної Ночі, ви — Багряна Леді!

Наспівуючи, Клейн розширив духовність і потер ґніт свічки. Через кілька секунд свічка раптом спалахнула, і всередині тьмяного жовтого світла з'явилася тиха блакить.

— Вічна Богиня, ви — Імператриця Лих та Жахів!

Як і раніше, Клейн успішно запалив другу свічку у лівому верхньому кутку.

— Я твій вірний охоронець: щит, що захищає від небезпеки в темну ніч, і довгий спис, що вражає зло в тиші!

*Свист!*

Третя свічка, яка символізувала самого Клейна, теж запалала.

Полум'я було нерухомим. Він підняв срібний кинджал й повторив рухи старого Ніла, завершивши очищення заклинаннями, крупною сіллю та чистою водою.

Потім він дозволив своїй накопиченій духовності виплеснутися з кінчика срібного кинджала, об'єднавши їх в одне ціле.

Затиснувши кинджал у руці, Клейн обійшов по колу всю спальню, стаючи на коліна біля ліжка, і запечатав простір безформним бар'єром.

Світло вуличних ліхтарів раптово згасло, але багряне сяйво місяця і не думало зникати.

Клейн повернувся до столу і взяв перо. Використовуючи духовність та чорнила, він намалював заклинання та символи, щоб захиститися від зла.

Коли все було закінчено, він відклав речі, які тримав у руках. Потім додав по краплі чистої роси, квіткової есенції та ефірних олій на кожну зі свічок.

*Пшшш!*

Слабкий туман заповнив кімнату, і вона стала ще таємничішою.

Далі він спалив кілька видів трав, відступив від суміші ароматів і почав наспівувати заклинання ритуалу:

— Богиня ночі, вища за зоряне небо, довша за вічність.

— Я молюся про вашу ласку.

— Я молюся, щоб ви виявили свою люблячу благодать своєму вірному послідовнику.

— Я молюся про силу Багряного.

— Я молюся про сили Лих та Жахів.

— Я молюся, щоб ви очистили вірну свою, Селену Вуд, від зараження злом і захистили її від небезпеки.

— Я молюся, щоб ви зачекали мить, лише мить для цієї нещасної дівчини.

...

— Місячна квітка, трава червоного місяця, будь ласка, даруй свої сили моєму заклинанню!

— Квітка сну, трава червоного місяця, будь ласка, даруй свої сили моєму заклинанню!

...

Прочитавши заклинання, Клейн заплющив очі й повторив його ще сім разів у своєму серці.

Він побачив, що з вівтарем нічого не сталося. Потім Клейн знову підняв срібний кинджал і зробив кілька кроків до дверей спальні Селени.

Хлопець чотири рази постукав себе по грудях, утворюючи символ багряного місяця. Тоді він обернувся і підняв срібний кинджал.

Його духовність знову виплеснулася з його кінчика і проробила в незримій стіні отвір у формі дверей.

Клейн знав, що тепер, навіть якщо відчинити двері, це ніяк не вплине на спокій і святість вівтаря.

Він дістав свій срібний кишеньковий годинник з листям винограду, переплетеним у складний візерунок. Перевірив час і ще раз обдумав процес, який мав відбутися за кілька хвилин.

...

У вітальні на другому поверсі.

Елізабет не могла стримати свого тремтіння, коли час від часу підводила голову, щоб перевірити настінний годинник. Дівчина мовчки відлічувала секунди під світлом газових ламп.

— Вже майже час... — тихо промовила вона і глянула на дівчину з довгим винно-рудим волоссям.

З яскравою усмішкою та глибокими ямочками на щоках вона весело розмовляла з друзями довкола.

Але чим нормальніше це виглядало, тим більший жах відчувала Елізабет. Образ холодної й жахливої ​​Селени закарбувався в її пам'яті, і вона не могла його звідти вигнати.

«Не можу більше чекати! Я мушу щось зробити!» Елізабет раптово підвелася. Під враженими поглядами вона усміхнулася і, запнувшись, промовила:

— Селена, я... у мене є для тебе сюрприз. Ходімо зі мною.

— Що, справді? Але ж ти вже зробила мені подарунок? — Селена перевернула дзеркало і з подивом встала.

— Сюрприз і повинен бути несподіваним, — Елізабет відчула, що у неї зовсім немає акторського таланту.

Не сказавши більше ні слова, вона пішла до дверей спальні. Селена з розгубленою усмішкою на обличчі слідувала за нею.

Мелісса подивилася на своїх подруг і несвідомо насупила брови.

«Сьогодні Елізабет поводиться так дивно...»

«Вона почала поводитися ще дивніше після того, як зустріла Клейна...»

«Раптом вибігла і сказала, що їй потрібно у вбиральню, але чому вона виглядала такою схвильованою?»

...

Двері у спальні Селени.

Елізабет глибоко зітхнула і сказала дівчині, що стояла перед нею:

— Ходімо у твою кімнату.

— Елізабет, ти виглядаєш дуже нервовою і наляканою. В чому справа? — Селена спантеличено подивилася на свою подругу і помітила, що її тіло постійно тремтить.

— Я схвильована! Так, схвильована! — Елізабет кинула погляд на дзеркало в руці Селени, після чого повернулася, щоб постукати у двері спочатку одним довгим, а потім двома короткими ударами.

— Чому ти стукаєш у двері... — Селена здивувалася ще більше.

*Скрип*

Двері в її спальню відчинилися. Перед двома дівчатами з'явився одягнений у свій чорний костюм та циліндр Клейн.

— Приємний сюрприз? Це приємний сюрприз? — Селена розплющила рота.

У цей момент Клейн несподівано простягнув руку й схопив її за зап'ястя. Він втягнув її в кімнату, коли Елізабет стояла, наче приклеєна до підлоги.

Одночасно срібний кинжал Клейна вдарив уперед, випустивши духовність, яка швидко запечатала дверний прохід.

Незрима стіна ізолювала кімнату, не даючи крикам Селени вирватися назовні.

*Бах!*

Клейн раптом зачинив двері й, навіть не дивлячись на Селену, кинувся до столу.

Винно-руда дівчина перестала кричати, підняла очі й оглянула кімнату.

Її погляд похолонув, шкіра зблідла, а на пальцях швидко відросли гострі білі нігті.

У цей момент Клейн вже повернувся до стану Медитації. Він додав по краплі місячної квітки та ефірної олії на кожну свічку, голосно співаючи:

— Верховна Леді Багряного, Велика Імператриця Лих та Жахів.

— Я молюся, щоб ви дарували свою милість.

— Явіть свою любов до заблудлого ягняти, Селени Вуд!

Під час співу Клейн підніс козячу шкіру до третьої свічки.

*Свист!*

Він відчув, як холодний вітер дме позаду, як величезна енергія атакує його тіло.

Козяча шкіра спалахнула, і Клейн кинув її в срібну чашу. Потім присів, щоб уникнути смертельного удару.

*Свист! Свист! Свист!*

Вітер люто завив, і Клейн відчув, як неконтрольований викид його духовності вирує, як течія.

Він бачив, як козяча шкіра горить в крихітній срібній чаші, палаючи в тихій темряві, і чув, як щось важке падає за його спиною.

*Бам! Бах!*

Два звуки слідували один за одним майже без перерв. Цівки темно-зеленого газу занурилися в срібну чашу й зникли в ілюзорній темряві.

Клейн відкотився, підвівся і витяг револьвер із кобури під пахвою. Однак побачив, як чарівна рудоволоса дівчина Селена впала на землю, а посріблене дзеркало розлетілося на незліченну кількість уламків.

Ці осколки більше не відбивали Селену, а показували стелю та силует Клейна.

Потім, завдяки Духовному Зору, який він залишив активним, Клейн побачив, що темно-зелений колір в аурі Селени повністю зник. Вона повернулася в норму, але здавалася ослабленою.

«Фух...» Клейн дозволив собі розслабитися і відчув гострий пульсівний біль у міжбрів'ї та голові.

Від болю, що поширився тілом, йому хотілося кричати й кататися підлогою.

Клейн міцно стиснув кулаки, а вени на тильній стороні долонь здулися і почорніли. Вони виглядали як звивчасті хробаки.

Водночас він почув тихі крики та шепіт, які розривали його розум.

Йому знадобилося майже двадцять секунд, щоб пережити це випробування. Холодний піт просочив його лоб і жилет.

«Ритуал висмоктав усю духовність і майже змусив мої Потойбічні сили втратити контроль?» — приблизно оцінив ситуацію Клейн.

Це також змусило його помітити, що він засвоїв досить багато енергії зілля. За його розрахунками виходило, що якби він мав стільки ж сил, скільки й після вживання зілля, то, швидше за все, йому не вдалося б пережити це випробування. Він міг стати монстром.

«Дія», зрештою, досить ефективна... Клейн постукав по міжбрів'ю і витер піт.

[П.п.: «Дію» інколи буду заміняти «Акторською грою»]

Він повернувся до вівтаря, чотири рази постукав по грудях і голосно промовив:

— Хвала Леді!

Клейн погасив свічки й швидко привів вівтар до ладу.

Нарешті, він поклав предмети назад на стіл і використав срібний кинжал, щоб розвіяти духовну печатку на стіні.

*Свист!*

Швидко пролунав і стих свист вітру. Клейн зітхнув з полегшенням і відчув, що все ще відчуває страх.

«Якби я не підготувався й успішно не завершив ритуал, то все могло б стати доволі клопітним... Крім того, я досі не знаю, ким був мій ворог... На щастя... гм, на щастя у кімнаті був килим, тож я не пошкодив одяг...»

Він похитав головою і простяг руку, щоб відчинити двері спальні.

— Ну як? — Елізабет зробила два кроки, нервово запитавши.

Клейн подивився на її переляканий вираз обличчя і зняв свій капелюх, перш ніж із теплою усмішкою відповісти:

— Я виправив її помилку з ворожінням на чарівному дзеркалі. Зараз все вирішено.