Гравіювання

Схопивши жовтувато-коричневий паперовий пакунок із травами, Богда, хитаючись, вийшов із «Крамниці Народних Трав Лоусона».

В очікуванні карети на нього раптово зійшло усвідомлення:

«Він витратив десять фунтів, щоб купити мішок із травою?»

Це його місячна зарплата!

Якби не його довіра до Анни та Джойса, він не приніс би стільки грошей у Клуб Ворожінь!

«Чи може бути, що причина, з якої містер Моретті брав лише вісім пенні за своє ворожіння, була якось пов'язана з його змовою з босом цієї крамниці, щоб заробити більше? Це ж класична афера!» Коли Богда дійшов до цього, він почав трохи підозрювати Клейна. Він навіть почав підозрювати і Джойса з Анною.

Коли перед ним зупинилася карета, чоловік подивився на трави у своїй руці. Не в змозі змусити себе повернутися, він із важким серцем увійшов до екіпажу.

...

Усередині «Крамниці Народних Трав Лоусона».

Поспостерігавши за відходом Богди, власник магазину повернув голову і крикнув у двері, де була купа трав:

— Шармейн, від сьогодні припини закупівлю трав.

— Чому, майстер? — з дверей вийшов гарний хлопець із розпатланим волоссям.

Власник магазину усміхнувся:

— Це шістнадцятий клієнт, який прийшов через мою славу. Якщо це буде продовжуватися, я думаю, Нічні Яструби, Механізм Колективного Розуму або Уповноважені Карателі помітять мене. Коли прийде час, треба буде подумати про переїзд до іншого міста

— Тоді, може, варто здати магазин в оренду? — Шармейн кивнув із розумінням і стурбовано запитав.

Власник магазину лише усміхнувся.

— Якщо хочеш залишитись, можеш стати власником цього магазину. Ти вже вмієш визначати трави та готувати ліки. Звичайно ж, не забувай перераховувати половину усіх прибутків на мій анонімний рахунок у Банку Баклунда.

— Але я ще не вивчив того, в чому ви дійсно хороші, — Шармейн вже втомився від того, що в жодному місті вони не затримувалися більше як на рік, але йому не хотілося кидати вивчення магічних формул, якими добре володів його майстер.

Власник магазину неквапом погойдувався на своєму стільці.

— Це не те, чому можна навчитися тільки тому, що ти цього хочеш...

...

Перед очима Богди з'явилась чашка з чорнувато-зеленою рідиною. Від неї пахло смердючими шкарпетками, а колір, від якого хочеться блювати, викликав у нього глибоку підозру щодо всього, що він зробив сьогодні.

Коли кров півня потрапила в ліки, батько Богди занепокоєно подивився на сина і сказав:

— Я думаю, що операція — найкращий варіант.

Декілька крапель півнячої крові забулькали в киплячій рідині й швидко зникли. Богда глибоко зітхнув:

— Якщо ці ліки не спрацюють, я подумаю про операцію.

— Володар наглядатиме за тобою, — батько Богди жестом намалював трикутну Священну Емблему на грудях.

На той час, коли кипляча рідина вже охолола, Богда вирішив, що не варто витрачати десять фунтів марно. Він підняв праву руку і заплющив очі. Потім, закинувши голову, одним ковтком випив ліки.

Він раптом відчув у роті металічний присмак крові й мало не виплюнув усе, що тільки-но випив.

Тієї ночі у Богди був розлад шлунка. Він шість разів ходив у туалет, і заснув тільки тоді, коли багряний місяць повністю зник.

Після невідомої кількості часу він здригнувся і прокинувся. Йому наснилося, що начальник зробив йому догану на роботі.

— На щастя, я взяв три дні відпустки. Мені не потрібно поспішати на роботу, — Богда зітхнув з полегшенням і виявив, що почувається набагато бадьорішим.

Це різко контрастувало з тим млявим станом, у якому він був останні кілька тижнів.

Богда потягнувся і натиснув на правий бік живота. Він зауважив, що та область, яка раніше боліла від найменшого натиску, тепер не викликала болю. Тільки нормальне відчуття того, що на шкіру щось тисне.

— Тільки не кажіть мені, що зілля насправді є ефективним? Той аптекар явно мене просто дурить... — Богда здивувався і з недовірою встав з ліжка. Він потягся і відчув, як до нього повертається колишнє здоров'я.

Він дуже довго мовчав, після чого тихо промимрив:

— За словами травника, мені треба випити ліки двічі. Коли закінчу з цим, я піду до лікарні, щоб перевіритись у лікаря...

— Травник не сказав, скільки разів на день я можу пити це зілля...

— ... Я все ще думаю, що він обманник...

...

У відділенні цивільного персоналу охоронної компанії Блекторн після попереднього запиту Клейн отримав місце, де його ніхто б не турбував.

Клейн узяв ніж і почав випускати з нього свою духовність. З усією серйозністю він вирізав заклинання та символи на двох срібних підвісках.

Заклинання на Гермесі було проханням допомогти уникнути нещасть. Два містичні символи символізували Богиню Вічної Ночі, а також Імператрицю Лих та Жахів.

Крім цього, Клейн додав Номер Шляху, який відповідає богині, — 7, і магічну характеристику.

Крім того, будь-які обереги та амулети повинні мати гравіювання на обох сторонах; всі символи, заклинання та побажання мають бути вирізані на строго визначених місцях. Обереги, поширені серед простих людей, сповнені помилок.

Праворуч від Клейна зібралося вже багато зіпсованих заготовин. Але тільки переконавшись, що він уже впевнено тримає ніж, Клейн наважився узятися за обереги для Бенсона та Мелісси.

Заспокоївши свій розум, його духовність полилась з кінчика ножа. На поверхні срібного оберега з'явилось число 7.

Він уже закінчив вирізати заклинання та символи на одній стороні. Залишилося закінчити другий бік.

Відклавши ніж і побачивши, як з'єдналися всі гравіювання, Клейн відчув дивний, але водночас величний і моторошний приплив енергії у всій кімнаті.

Сплеск швидко зник, а заклинання з обох боків оберега в Духовному Зорі Клейна здавалися завершеними. Вони випромінювали безтурботну темряву.

Він відклав свій різьбовий ніж і обережно відполірував срібний оберіг, що складався з кола, розділеного вертикальною смужкою срібла. Поверхня здавалася прохолодною на дотик.

— Готово! — він із задоволенням поклав готовий оберіг і ще один, який закінчив раніше, собі в кишеню, плануючи передати їх Бенсону та Меліссі.

Обереги, створені Потойбічними, володіли певним рівнем ефективності. Вони дозволяли власнику уникати нещасть, але там не було нічого надприродного. Крім того, їхня ефективність поступово знижувалася. Якщо автор не використовував ритуальну магію високого рівня, то оберіг зберігав свою ефективність всього рік. Щодо тих самих ритуалів, то вони дуже вимогливі до духовності. Це було не те, що Клейн міг витримати на цей момент.

«Коли прийде час, я зможу використати духовність, щоб створити ще один...» Кивнув, подумавши Клейн, і почав прибирати брудний стіл.

Він не зробив такого собі тому, що оберіг такого рівня мав на нього обмежений вплив. Клейн прагнув краще зрозуміти заклинання, перш ніж намагатися поєднати їх із ритуальною магією. Він хотів створити захисні обереги, які можна було активізовувати голосовою командою.

Клейн вийшов з офісу та приготувався віддати пошкоджені матеріали. Але побачив, як до нього підходить капітан у своїй чорній штормівці.

Глибокі сірі очі ковзнули по Клейну, і Данн усміхнувся.

— Клейн, Святий Собор схвалив запит. Тепер ви офіційний член Нічних Яструбів.

— Справді? Це чудово! — Клейн висловив своє захоплення.

Данн кивнув і з усмішкою сказав:

— Тепер ви можете отримати доплату в три фунти за цей тиждень. Надалі ви отримуватимете по 4,50 фунти щотижня, доки аванс не буде сплачено.

— До речі, я згадував ритуал Нічних Яструбів?

— Кожен офіційний член Нічних Яструбів має самостійно виконати місію. Тільки так можна здобути визнання колег. Враховуючи продемонстровані вами видатні результати, гадаю, натомість можу призначити вам звичайну місію. Коли розберетеся з нею, я офіційно представлю вас усім Нічним Яструбам Тінгена.

Клейн без вагань відповів:

— Добре!

Три фунти плюс компенсація в сім фунтів. Купівля нового костюма вже не є проблемою!

У нього навіть ще залишиться!

«Однак, хто знає, коли почнеться моя місія...»

Клейн весь тиждень чекав на неділю, день народження Селени.

...

Переодягнувшись в офіційний костюм і скориставшись щіткою і носовою хусткою, щоб довести до ладу свій циліндр, Клейн із задоволенням подивився в дзеркало, перш ніж спуститися на перший поверх.

У цей момент Мелісса підбирала одяг Бенсону.

— Щось не так? — Бенсон підняв тростину, відчуваючи себе трохи ніяково через погляд сестри.

Оглянувши себе, Бенсон думав, що з ним усе гаразд. Він був одягнений досить пристойно.

Мелісса перестала дивитись на нього і з серйозним виразом обличчя сказала:

— Бенсон, твій костюм дуже старий.

— На вечері з нагоди дня народження буде багато чудових дам і пані. Я вважаю, що носіння цього костюму буде формою неповаги до них.

Клейн хотів поставити кілька запитань. Однак, почувши тон Мелісси, одразу зрозумів, що відбувається. Він усміхнувся і сказав:

— Ми з Бенсоном маємо схожу статуру. Бенсон може приміряти мій другий костюм.

Клейн уже повідомив своїм братові та сестрі про покупку нового костюма. Він пояснив це, сказавши, що одяг порвався під час огляду деяких предметів. Тому компанія видала щедру компенсацію. Звичайно, Клейн приховав факт «підвищення з надбавкою». Він боявся налякати їх і планував розповісти про це лише за пів року.

Таке пояснення викликало у Бенсона та Мелісси сильну заздрість. Їм починало здаватися, що охоронна компані Бекторн була бездоганним роботодавцем.

— У цьому нема потреби, правда? — відповів Бенсон, не усвідомлюючи серйозності ситуації.

— Ні, це надзвичайно важливо, — Клейн узяв Бенсона за плечі й повів нагору сходами.

— Мій костюм висить на вішалці для одягу.

Після того, як Бенсон приголомшено піднявся сходами, Клейн обернувся й усміхнувся Меліссі.

— Ти сподіваєшся, що Бенсон скористається можливістю, наданою банкетом на честь дня народження Селени, щоб розпочати новий прекрасний роман?

Останнім часом він прочитав чимало газет та журналів. І знав, що аристократи середнього класу використовують звану вечерю як привід для побачень наосліп.

Мелісса урочисто кивнула.

— Так, Бенсон занадто багато пропустив через нас.

«Сестричко, чому ти поводишся, як мати...» Клейн глянув на Меліссу, похитав головою і розсміявся.