Перша битва

Під яскравим пообіднім сонцем Клейн, у своєму вкритому пилом одязі, підняв револьвер і відчув себе трохи впевненіше. Він став у стійку, дозволивши світлу відбиватися від металевого корпусу револьвера.

В одній руці він тримав зброю, а іншу залишив вільною, уважно спостерігаючи, що відбувалося навколо.

Разом з тим він трохи хвилювався за капітана та містера Харсона. Адже вони обидва були Безсонними, чиєю спеціальністю був вплив на ворога з тіні. Клейн не знав, наскільки вони вправні у прямому бою.

Саме тоді, коли він задумався над цим, Айур Харсон сповільнив крок, і вираз його обличчя став спокійним і умиротвореним.

Він відкрив рота й продекламував вірш, який, здавалося, створював у людей відчуття миру та спокій, як у темній ночі:

When once the sun sinks in the west,

And dewdrops pearl the evening's breast;

Almost as pale as moonbeams are,

Or its companionable star,

The evening primrose opes anew

Its delicate blossoms to the dew;

And, hermit-like, shunning the light.

...

[П.п: Це вірш Evening Primrose, John Clare (Вечірній Первоцвіт, Джон Кольєр). Український переклад є від А. Яремчука, але я, витративши багато час, не зміг його знайти онлайн. Переклад надрукований у книзі «Колір Зла» на сторінках 51-65, але для завантаження були тільки невеликі уривки. Також бачив інформацію, що ця книга присутня в Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці. Якщо хтось знайде переклад цього віршу, то я буду йому красно вдячний.]

Звук співу лунав навколо них. Клейн вже втратив напруженість і повністю розслабився.

Йому ще пощастило, що він пережив щось подібне раніше і виявився трохи вбік від напрямку співа Харсона. Таким робом, хлопець встиг зібратися та увійти до стану Медитації, щоб протистояти впливу поезії.

«Фух...» Клейн полегшено зітхнув. У нього більше не було сумнівів щодо бойових здібностей Данна та Айура.

Оскільки він лише нещодавно просунувся й не мав глибокого розуміння Послідовностей, Клейн забув, що 7 Послідовність Нічний Кошмар була вдосконаленням 8 Послідовності Опівнічного Поета. При переході на наступний рівень зберігаються усі здібності, і навіть вдосконалюються.

Враження, яке склалося у Клейна про Опівнічних Поетів, виникло від Леонарда Мітчелла. Він бачив, що ця Послідовність успадкувала унікальні риси Безсонних. Вони мали гарні навички бою, стрільби, лазню і відмінне сприйняття. Вони також вміли впливати на живих істот навколо себе за допомогою різноманітних віршів. Простіше кажучи, вони були бойовими поетами.

Поки Айур декламував свій вірш, великі дерев'яні ящики, складені навколо них, раптом задрижали, як вода. Перед ними з'явився чоловік у чорному смокінгу та циліндрі.

Обличчя цієї людини було розмальоване трьома пастельними кольорами — червоним, жовтим та білим. Куточки його губ були високо вигнуті, як у клоуна, утворюючи смішний контраст із його офіційним одягом, який більше підходив для званих вечер.

*Туп! Туп! Туп!*

Чорноволоса Лоротта, яку представили як снайпера, швидко кинулася вперед. В одній руці вона тримала пістолет, а іншу стиснула в кулак. Вона на кілька кроків наблизилася до клоуна в смокінгу.

Схоже, що вірш Харсона вплинув на незваного гостя. Його тіло коливалось з боку в бік, а в його очах застигла безтурботність. У нього не було жодного бажання атакувати.

Лоротта нахилила тіло, як боксер, замахнулась і вдарила кулаком в обличчя клоуна.

*Бах!*

Повітря затріщало, коли костюм клоуна раптово розлетівся, як дзеркало, уламки якого відразу розчинилися в повітрі.

Тієї ж миті гість у смокінгу з'явився в тіні дерев'яних ящиків за кілька кроків від них.

Людина, яка потрапила під вплив вірша, була лише ілюзією! Це була вистава!

Клоун у костюмі знову усміхнувся. Однією рукою він комічно притримав свій капелюх, а іншу склав у вигляді пістолета.

*Бах!*

Пролунав постріл. Лоротта звалилася на землю і перекотилася вбік.

Але нічого не сталося, постріл був фальшивим!

*Бах! Бах! Бах!*

Данн і Айур підняли власну зброю і почали впевнено стріляти. Клоун майстерно ухилявся, іноді вправо, іноді вліво, іноді перекочуючись по землі. Він був ніби акробат у цирку.

Раптом Лоротта кинулася вперед. Попри те, що її називали снайпером, у бою жінка все ще використовувала кулаки.

*Бам!*

Клоун не встиг ухилитися і міг тільки підняти ліву руку, щоб заблокувати удар.

Побачивши, що він стоїть нерухомо, Данн і Айур, не вагаючись, прицілилися і спустили курки.

У цей момент рука, якою клоун в смокінгу блокував кулак Лоротти, спалахнула оранжево-жовтим полум'ям.

В одну мить полум'я огорнуло клоуна й помчало до Лоротти.

*Бах! Бах!*

Данн і Айур стріляли з револьверів, вражаючи цю вогненну кулю.

Полум'я швидко догоріло, і незабаром залишився лише чорний попіл, що витав у повітрі. Але клоун знову з'явився за купою дерев'яних ящиків неподалік.

Він підняв праву руку і знову склав пальці у формі пістолета.

*Бах!*

Пам'ятаючи, що минулий постріл був лише обманкою, Лоротта навіть не смикнулася і залишилася на місці. Однак куля вибила фонтанчик бруду у неї з-під ніг.

Ця атака була не ілюзією!

Важко було відрізнити правду від неправди, реальність від ілюзії.

*Бах! Бах! Бах!*

Клоун, ховаючись і знову з'являючись, стріляв у Данна та Айура.

Побачивши це, Лоротта примружилася і лівою рукою підняла тьмяний золотий револьвер.

*Бах!*

Клоун раптово присів, уникнувши смертоносного пострілу. Лише його циліндр відлетів назад, упавши на землю. На ньому залишилася дірка від кулі.

Кілька разів перекотившись по підлозі, клоун у костюмі зі спритністю мавпи піднявся на купу дерев'яних ящиків і з піднесення відкрив стрілянину повітряними кулями зі свого пальця-пістолета.

Айур Харсон зробив кілька кроків назад і опустив пістолет. Чоловік знову розпочав свій сольний концерт:

Wastes its fair bloom upon the night,

Who, blindfold to its fond caresses,

Knows not the beauty it possesses;

...

Клоун кілька разів перестрибнув з ящика на ящик. Раптом він підняв руку, почухав свої вуха і з усмішкою подивився на Айура.

«Він заткнув собі вуха? Зілля Послідовності, яким володіє Таємний Орден, справді дуже дивне...» Клейн спостерігав за боєм здалеку, роблячи припущення.

Як тільки такі думки промайнули в його голові, він помітив постать, що з'явилася на даху складу неподалік. Вона одразу попрямувала прямо до місця, де ховався Рей Бібер.

На фігурі була сірувато-біла форма, яку носили роботяги в доках. Її обличчя також було розфарбоване червоним, жовтим та білим.

«Клоун у костюмі відповідає за відволікання, поки його помічник забирає записник?» Клейн інстинктивно підняв праву руку та вистрілив у фігуру на даху.

Він тільки прицілився, а постать уже раптово присіла, перемикаючись з бігу на перекочування по землі.

*Бах!*

Клейн не перестаючи натискав на курок. Він побачив, як постать зупинилася, і з неї вирвався фонтан крові.

Фігура шоковано глянула на нього. Але, терплячи біль, продовжила рух до складу.

«Вчимося стрілецької майстерності...» Клейн смикнув губами й знову натиснув на курок. Цього разу куля потрапила у дерев'яний дах поряд із фігурою.

*Бах! Бах! Бах!*

Леонард та Борджіа теж почали стріляти, але безрезультатно.

Клейн уже хотів закричати на них, що вони стріляють гірше, ніж він сам, коли раптово перестав натискати на спусковий гачок.

«Точно! Чому ми повинні його зупиняти?»

«Хіба не передбачив, що зараз на складі велика небезпека? Хіба не було б чудово, якби ми дозволили цьому хлопцеві йти в авангарді та наступити на міну замість нас?»

«Леонард і містер Борджіа, мабуть, думають так само...»

З цією думкою Клейн підняв ствол свого револьвера і вистрілив у небо.

*Бах! Бах! Бах!*

Під звуки пострілів фігурі вдалося безперешкодно дістатись до найглибшої частини складу.

Вона кинулась вниз, врізалась в дах і разом з ним впала всередину.

Відразу після цього очі Лоротти раптово почорніли. Її ліва рука почала робити дивні рухи.

Стрибки клоуна припинилися, коли його щиколотка, здавалося, була схоплена невидимою рукою.

Данн опустив револьвер.

Він відкрив рота і, використовуючи свою духовність, щоб змусити повітря навколо себе резонувати, видав дивний, ледве чутний і неземний горловий звук:

Thus it blooms on while night is by;

When day looks out with open eye,

Bashed at the gaze it cannot shun,

It faints and withers and is gone.

...

Клоун у костюмі раптово обм'як, ніби втратив будь-яке бажання жити.

Айур Харсон підняв пістолет і прицілився, його палець швидко натиснув на курок.

Тієї ж секунди зі складу пролунав ненормальний і трагічний зойк, наповнений жахом:

— Ах!

Крик був сповнений неймовірного страху, ніби людина зіткнулася з чимось неймовірно жахливим.

Волосся на тілі Клейна стало дибки. Жахливі крики раптово припинилися, і в глибині складу запанувала тиша, від якої по шкірі поповзли мурашки.

*Бах!*

Вражений криком, Айур встиг лише вистрелити клоуну в живіт.

— Хааа... Хааа... Хааа... — тиша знову була порушена з найглибших глибин складу.

Звучало те, що мало бути тихим диханням. Коли звуки досягли крещендо, нерви всіх присутніх напружились, неначе струни.

*Бах! Бах! Бах! Бах! Бах! Бах!*

У чорній скрині 2-049 раптом збожеволів.