Ефект млявості

Клейн неухильно згинав та розгинав витягнуту вперед руку, спостерігаючи, як Данн штовхає двері до кімнати Хранителя.

Обережність і висока пильність капітана, а також ці смішні «захисні дії» змушували його хвилюватися. Відчуття були схожі на ті, що Клейн відчував у дитинстві, коли для перевірки власної сміливості мав ходити вночі моторошними цвинтарями.

«Запечатаний Артефакт 2 класу. Небезпечний. Використовувати з обережністю та поміркованістю... Це те, про що навіть офіційний член Нічних Яструбів знає небагато... Невідомо, наскільки небезпечний цей артефакт...» Серед своїх напружених нервів Клейн не втримався і почав накручувати себе.

У цей момент його мозок раптово заціпенів, ніби у нього вимкнули живлення.

В очах Клейна все сповільнилося. Навіть дії його рук спіткала та сама доля.

Він побачив, як Данн різко зупинився. Він наблизився до нього, наче в уповільненій зйомці, повільно простяг долоню і штовхнув його в плече.

Думки й зір Клейна тут же прийшли до норми. Здавалося, все, що було раніше, це проста ілюзія.

— Що трапилось? — прошепотів він злякано.

Данн похитав головою і низьким голосом сказав:

— Уважно спостерігай.

У той момент, коли Данн закінчив речення, він розвернувся й увійшов до кімнати Хранителя. Клейн пішов за ним і побачив у кімнаті ще чотирьох людей. Вони або сиділи, або стояли.

Одним із них був Опівнічний Поет Леонард. Решту Клейн ніколи не бачив. Проте вони мали одну спільну рису. Вони з усією серйозністю виконували вправу на згинання та розгинання руки.

— Клейн Моретті має надзвичайний зв'язок із записником родини Антигон, — коротко пояснив Данн.

Потім він вказав на трьох незнайомців і сказав:

— Ці леді та джентльмени наші колеги з єпархії Баклунда. Вони супроводжували Запечатаний Артефакт 2-049 сюди. Це мадам Лоротта, Могильник 8 Послідовності. Вона майстерний стрілець.

У цю мить чорноволоса жінка, на вигляд років тридцяти, дружньо кивнула.

Вона мала гарний вигляд. На ній не було звичайного для жінок капелюшка, мадам Лоротта носила щось схоже на чоловіче чорне пальто з білою сорочкою, вузькі чорні штани й чорні шкіряні чоботи. Куточки її були губ злегка вигнуті в усмішці.

Після того, як Клейн обмінявся з нею привітаннями, Данн вказав на чоловіка, який сидів за столом.

— Айур Харсон, такий же, як я.

Перш ніж Данн закінчив своє речення, Клейн побачив, як містер Харсон у сірій вітрівці почав мляво ворушити рукою. Ніби шестерня втратила мастило або шарнір вкрився іржею.

«Що сталося...» Здивований Клейн побачив, як Лоротта штовхнула Харсона. Лише тоді дії джентльмена прийшли до норми.

«Я теж був таким?» Клейн здивувався, але незабаром все зрозумів.

Це була небезпека, яку представляв Запечатаний Артефакт 2-049!

«Цікаво, що станеться, якщо вчасно не розбудити?»

«Чи став би хтось зомбі?»

Переповнений питаннями, Клейн привітав привабливого чоловіка середнього віку.

— Борджіа, — сказав Данн, вказуючи на останнього Нічного Яструба.

Борджіа виявився холодною людиною зі шрамом на боці обличчя. Його гострі карі очі нагадували погляд орла. Він постійно спостерігав за усіма в кімнаті.

— Ходімо. Чим швидше закінчимо, тим швидше зможемо запечатати 2-049, — підводячись, сказав красень Айур Харсон.

Навколо його очей стали помітні зморшки.

«Отже, де 2-049?» Клейн з цікавістю оглянув оточення, але не помітив жодних слідів Запечатаного Артефакту. Звичайно, не активувавши свій Духовний Зір, він не міг бачити місця, закриті столом.

— Гаразд, — Данн повернувся і подивився на Леонарда Мітчелла.

— Ти за кучера. Краще не вплутувати Чезаре в таке.

Чезаре був кучером, який відповідав за купівлю та доставляння запасів для Нічних Яструбів Тінгена. Це він відвіз Клейна до будинку Уелча для зустрічі з Духовним Медіумом Дейлі.

— Нема проблем, — Леонард більше не здавався легковажним і серйозно кивнув.

У цей момент Клейн побачив, як Айур Харсон нахилився. Він узяв чорну металеву скриню, яка до цього ховалася за столом.

На скрині були намальовані блискучі зірки й повний багряний місяць. Здавалося, що навколо скрині було створено безформний бар'єр.

«Запечатаний Артефакт усередині? Цікаво, як виглядає 2-049...» Клейн з цікавістю спостерігав за скринькою.

*Тук!*

*Тук! Тук!*

З чорної скрині долинув сильний стукіт. Навіть поверхня скрині вигиналася від цих ударів.

*Тук! Тук! Тук!*

Наче щось жахливе прокинулося в скрині й почало шалено бити по стінах. Звук ударів відбивався у серцях усіх присутніх.

«Воно живе?» Коли йому це спало на думку, він побачив, як рухи капітана Данна стали млявими, ніби його суглоби були змащені клеєм.

Борджіа, Нічний Яструб з Баклунда, штовхнув Данна в плече, приводячи його до тями.

«Коли на когось впливає 2-049, людина починає виконувати танець заіржавілого робота... Якби ми всі перебували під його впливом, ми перетворилися б на незграбну танцювальну команду... На щастя, здається, 2-049 здатний впливати тільки на одну людину за раз...» — пожартував Клейн, щоб трохи розслабити напружені нерви. Проте, він не наважився припинити вправу власних рук.

Клейн узяв приклад з Данна і залишив свою тростину. Потім він пішов за п'ятьма Нічними Яструбами через тунель і піднявся сходами на другий поверх охоронної компанії Блекторн.

Леонард пішов уперед і попередив усіх перед тим, як вони увійшли до будівлі, тому Розанна та інші вирушили на третій поверх. Хоча їх рідко залучали до таких інцидентів, але іноді вони стикалися з чимось таким. Інший Нічний Яструб, Кенлі, замінив Данна на варті у Брам Чаніс.

Коли вони досягли карети, Клейн полегшено зітхнув. Він підозріло подивився у вікно і сказав:

— Хіба 2-049 не вплине на звичайних людей на вулицях?

Під час перенесення від їхнього підземелля до карети Запечатаний Артефакт 2-049 вже викликав шість інцидентів млявості, два з яких були спрямовані на нього. Його розбудили капітан Данн та Леонард Мітчелл. Те, з якою швидкістю на нього впливав артефакт, не могло не турбувати Клейна.

— Не турбуйтеся, 2-049 націлений на гуманоїдних істот у радіусі п'яти метрів від нього. Чим ближче ви до нього, тим більшою буде ймовірність виявитеся під його впливом. Поки його оточує троє людей, це не вплине на людей, які випадково перебуватимуть поруч, коли карета проїжджатиме повз них, — лінивим тоном пояснила чорнява леді Лоротта.

«Що за дивний Запечатаний Артефакт...» Подумав Клейн, продовжуючи вправу рук.

Данн та інші Нічні Яструби не розмовляли під час поїздки до будинку Рея Бібера. Вони уважно стежили за станом один одного. Тільки Лоротта виглядала безтурботно. Іноді вона дивилася на не дуже чисті вулиці Тінгена, а іноді хвалила підземну водопровідну систему Баклунда.

Незабаром перед очима Клейна постала знайома будівля. Група із шести осіб, спостерігаючи один за одним, піднялася на шостий поверх.

Двері в будинок Рея Бібера були позначені печаткою поліційного управління Тінгена, що вказувало на те, що стороннім вхід до цього приміщення заборонено.

Виконуючи вправу рукою, Данн дістав ключ. Він відкрив їм нещодавно замінений замок і повернувся, дозволивши першим увійти Айуру Харсону, який ніс чорну скриню.

*Тук!*

*Тук! Тук! Тук!*

Запечатаний Артефакт у чорній скрині знову почав стукати. Навіть сильніше, ніж раніше. Це навіть змусило руку Айура Харсона нестримно хитатися з боку в бік. Клейн навіть почав сумніватися в тому, чи не зламається скриня.

*Тук! Тук! Тук!*

Клейн швидко помітив, що рухи капітана Данна стають млявими. Він збирався розбудити його, коли в його мозку загуло. Його мозок занімів, і все перед ним почало рухатись ніби в уповільненій зйомці.

«Хіба вони не казали, що... це впливає лише на одну... людину за раз...» Думки Клейна стали млявими.

У цей момент Лоротта та Борджіа штовхнули їх.

Повернувши ясність думок та зору, Клейн зі страхом озирнувся. Він мало не випалив.

— Хіба ви не говорили, що 2-049 може впливати лише на одну людину за раз?

«На щастя, я не зупиняв своїх вправ!»

— Коли Запечатаний Артефакт 2-049 входить у режим божевілля, він може впливати на двох людей одночасно. Але тепер ми можемо підтвердити, що Рей Бібер є нащадком родини Антигон, — механічним голосом сказав Айур Харсон.

Лоротта слабо засміялася. Вона подивилася на Клейна і сказала:

— 2-049 стає дуже схвильованим, коли зустрічає нащадків роду Антигон, навіть якщо залишився лише їхній запах. Його здібності значно зростають. Я думаю, ви зможете це відчути.

«Ну, я не...» Клейн з цікавістю запитав:

— Так це жива істота?

Лоротта усміхнулася, але не відповіла прямо.

— Ви невдовзі все дізнаєтесь. Якщо Рей Бібер не втік із Тінгена, 2-049 приведе нас до нього.

Клейн міг тільки відкласти свої запитання і вийти з кімнати разом із Нічними Яструбами.

Вони зачинили двері, спустилися по сходах і повернулися в карету.

Айур Харсон кілька разів визирнув у вікно та підтвердив, що в радіусі п'яти метрів не було пішоходів. Потім поклав чорну скриню на підлогу карети й повернув механічний замок, щоб зняти духовні обмеження.

Сильні удари раптово припинилися, і карета поринула в тишу. Не було чути навіть дихання Нічних Яструбів.

Клейн теж затримав подих, спостерігаючи, як чорна скриня повільно відкривається. Почувся різкий скрип, що роздирав вуха.

*Скрип!*

Скриня перекинулася, і з неї витяглася тонка коричнева рука довжиною з палець дитини.

За однією рукою з'явилася інша, і поступово перед Клейном та компанією з'явився об'єкт розміром з долоню звичайної людини.

Він мав рухомі ліктьові, пальцеві та колінні суглоби. Решту покривала промаслена коричнева тканина, а обличчя було забарвлене майже як у клоуна — у червоні й жовті кольори.

Це була дерев'яна лялька дивного вигляду!

2-049 підняв голову і глянув на Клейна ясними чорними очима.

Його дерев'яний рот повільно розкрився, оголюючи клоунську усмішку.