Захисний оберіг

Клейн озирнувся і побачив людину, яка питала про товчені коров'ячі зуби.

Чоловік стояв менш ніж за метр від нього. Він був одягнений у чорний костюм та циліндр. У його руці була прикрашена сріблом тростина, а на обличчі — окуляри в золотій оправі. У нього була чудова постава.

— Так, це вам потрібно? Ця маленька банка коштує три солі, — власник кіоску носив довгу чорну мантію, яка надавала йому таємничості.

Запитувач, чиї бакенбарди були блідо-жовтими, на мить замислився, перш ніж запитати:

— Чи можна дешевше? Мені ще потрібно купити інші інгредієнти. Наприклад, цю склянку з пелюстками соняшника з білими краями.

Власник кіоску задумався, перш ніж неохоче відповісти:

— Два солі та шість пенні. Не думаю, що ви знайдете ціну дешевше за цю.

Побачивши, як людина в окулярах купує інші інгредієнти, Клейн одразу засумнівався у своїх висновках.

Однак, він все ж таки двічі постукав по міжбрів'ю і окинув людину Духовним Зором.

«Ніяких проблем. Виглядає здоровим. Його емоції теж в порядку. Містере, вам треба продовжувати в тому ж дусі...» Клейн відвів погляд, обернувся і знову глянув на намет, в якому продавалися саморобні обереги.

Обереги були акуратно викладені перед ним. Якісь із чистого срібла, якісь із заліза, а деякі із золота.

Але лише декілька з них мали власну ауру. Одні — малинову, інші — блідо-білу, а треті — золотисту.

Це означало, що обереги мають духовність і вони певною мірою ефективні.

Клейн ще раз уважно оглянув обереги й переконався, що власник кіоску, який виготовляв обереги, мав деякі знання в містиці.

Власник кіоску не зробив жодної помилки, зіставляючи різні джерела енергії та заклинання. Він також був надзвичайно точним у виборі матеріалів, які відповідали цим джерелам енергії.

Звичайно, простий любитель містики не міг не помилитись. Клейн зауважив, що власник не до кінця розуміє заклинання. Не можна створити заклинання, просто переклавши молитву на Гермес. Заклинання повинні бути складені за певним шаблоном і підкорятися унікальним правилам.

Інша його помилка полягала в тому, що він вибирав не той символ для джерел енергії. Це пояснювало, чому з десятків, представлених на прилавку оберегів, лише два чи три випромінювали слабке світло.

Що стосується ефекту, який мали ці два-три обереги, Клейн міг лише сказати, що це краще, ніж нічого.

Щоб оберіг справді мав виражений ефект, майстер під час вирізання заклинання і символу повинен вивільняти свою духовність.

Якщо ж хтось хотів досягти кращих результатів, йому довелося б доповнити це ритуальною магією.

Але ці речі не могли бути досягнуті звичайною людиною.

Клейн двічі постукав по міжбрів'ю, потім вказав на верхній лівий кут прилавка своєю тростиною.

— Скільки за ці два?

Він питав не про обереги, які мали слабку ауру, а про недороблені заготівлі. Це просто форми, без вирізаних заклинань чи символів.

Клейну нема чого купувати слабкі обереги. Натомість він хотів перетворити наполовину завершені обереги на справжні.

«Хм, я зроблю обереги, які зможуть захистити людину від небезпеки, по одному для Бенсона та Мелісси. Щодо мене, то я можу попросити Нічних Яструбів забезпечити мене інгредієнтами... Ох, я потрапив під вплив старого Ніла. Я вже не відчуваю жодної провини, коли роблю щось подібне...» Думки Клейна блукали, коли він спостерігав, як власник кіоску дістає наполовину закінчені срібні обереги.

Перший срібний оберіг мав витягнуту форму з западиною посередині. Його обрамляли візерунки у вигляді ангельського пір'я. Тонке різьблення виглядало дуже красиво. Інший оберіг був простим, майже повністю позбавленим будь-яких прикрас чи різьблених візерунків. На ньому була вертикальна лінія, що символізує ніч, і коло, що символізує багряний місяць.

Вони одразу сподобалися Клейну, який приділяв багато уваги зовнішньому вигляду.

— Цей шість солі, — сказав власник, вказуючи на різьблений оберіг.

Він явно був небагатослівною людиною.

Після деякої паузи він потер простіший оберіг і сказав:

— А цей п'ять солі й три пенні.

— Це надто дорого. До справжніх оберегів їм все ще далеко, — на Клейна починали поступово впливати Бенсон з Меліссою, і він вирішив поторгуватися.

Після словесної битви він купив обидва срібні обереги за п'ять солі й шість пенні та чотири солі й дев'ять пенні відповідно.

«Так, зараз їх можна вважати лише простими срібними прикрасами...» — подумав Клейн.

Десять солі й три пенні були сплачені ним із відшкодування, отриманого від Нічних Яструбів після сплати членства у Клубі Ворожінь.

Клейн отримав два срібні обереги й поклав їх у кишеню. Він збирався попрямувати далі, коли почув поруч із собою ніжний голос:

— Сер, а чому ви не купуєте готовий оберіг?

Клейн повернув голову і виявив, що до нього зверталася дівчинка-підліток. Їй було близько п'ятнадцяти років, вона носила жовте мереживне плаття і тримала в руках капелюшок із вуаллю.

— Це тому, що я збираюсь зробити свої власні обереги. Як ви знаєте, кожен любитель містики має робити їх своїми руками, — лагідно відповів Клейн.

Клейн не хотів, щоб продавець думав, що він намагається поцупити його бізнес, хоча він розглядав можливість використати свої «вміння», щоб швидко заробити гроші.

У дівчинки було кучеряве від природи каштанове волосся, і обличчя, що володіло чарівною дитячою пухкістю. Вона невинно подивилася на Клейна своїми блакитними очима і щиро запитала:

— Чи можу я отримати вашу пораду щодо вибору оберега? Ну, мене сюди привела подруга. Я була тут уже кілька разів, і я глибоко захоплююся містикою. Але сама я ще дуже мало про це знаю, а подрузі скоро виповнюється шістнадцять років. Мені хотілося б подарувати їй оберіг. Тому я не взяла її із собою, хочу, щоб це був сюрприз... Я питала її порад, але зараз не можу їх згадати...

Клейн по-джентльменськи усміхнувся.

— Які захисні обереги ви шукаєте? Щось, щоб уникнути лиха? Щось, щоб уникнути хвороб? Чи щось, що приносить удачу? Різним бажанням відповідають різні енергії, це означає, що й оберіг має бути присвячений різним богам. У кожного бога своє сузір'я, а їм потрібні відповідні матеріали.

— Наприклад, заклинання запобігання стихійним лихам відповідає Імператриці Лиха і Жаху, Богині Вічної Ночі. Як любителі містики, ми всі знаємо, що символ Богині — місяць. Таким робом, відповідним металом буде чисте срібло.

— Тому, якщо ми хочемо запобігти лих, найкраще вибрати оберіг, зроблений із чистого срібла і на який накладено відповідні заклинання.

«Також при покупці треба переконатися, що заклинання мають правильну мову і структуру. Відповідний Імператриці Лиха і Жаху символ означає, що Число шляху, особливості заклинання, а ще розташування інших символів тощо теж повинні бути правильними... Але все це занадто складно, і мені нема чого тобі це пояснювати...» Про себе додав Клейн.

Очі дівчини блиснули. Вона з невеликим сумнівом запитала:

— Чи може послідовник Богині носити оберіг, що належить іншому богу?

— Нема проблем. Боги не заперечують проти таких дрібниць, — заспокоїв її Клейн.

Це не було проблемою для людини, яка носить оберіг, але той, хто їх створює, має бути обережним. Якщо вірянин Володаря Бур створить оберіг Вічного Палаючого Сонця, то, швидше за все, в результаті отримає щось зовсім зловісне.

Звичайно, це все стосується оберегів, які потребують ритуальної магії. В іншому випадку майстру не потрібно звертати на це особливу увагу.

Дівчинка-підліток полегшено зітхнула.

— Я сподіваюсь подарувати їй оберіг для міцного здоров'я; яке божество мені вибрати? Вічне Палаюче Сонце, Мати-Землю чи Бога Знань та Мудрості?

— З Вічним Палаючим Сонцем і Матір'ю-Землею не повинно бути жодних проблем. Перше представлене Сонцем, а друге — Коричневою Зіркою.

Клейн усміхнувся, сказавши:

— Матеріал сонця — золото, а метал, що символізує Коричневу Зірку, — свинець. Я запропонував би сонце, але я не знаю, чи взяли ви з собою достатньо грошей.

Він зробив таку пропозицію, тому що зауважив, що серед трьох оберегів зі слабким духовним сяйвом один був оберегом здоров'я, який потрапляв під вплив сонця.

— Хіба це не... — перш ніж дівчинка-підліток закінчила своє речення, вона зупинилася й обережно подивилася на власника оберегів, який мовчки чекав.

Вона на мить замислилася, перш ніж запитати:

— Після того, як я визначуся з матеріалом, як мені розрізнити заклинання та відповідні символи?

— Ви знаєте Гермес? — замість відповіді запитав Клейн.

— Тільки почала вивчати, — зніяковіло відповіла дівчинка-підліток.

— Тоді дозвольте мені вибрати для вас.

Клейн вказав на оберіг здоров'я, зроблений із золота, і сказав:

— У цього немає проблем ні з заклинанням, ні з символом.

Дівчинка-підліток підняла краї сукні, присіла навпочіпки й підняла оберіг здоров'я з візерунками сонячних променів по краях. Вона відчувала, що оберіг ніби підживлював її, змушуючи почувати себе повністю розслабленою.

— Дякую, дякую, — вона встала і чемно подякувала.

Клейн засміявся і сказав:

— Я залишаю все інше вам та власнику прилавка. У мене є інші справи.

Коли Клейн перестав говорити, він подивився на продавця і помітив його здивований погляд, ніби він не міг вирішити, чи повинен він віддати частину прибутку Клейну.

Клейн усміхнувся і вирішив більше не турбуватися про це. Він продовжував блукати підпільним ринком, але більше не помітив жодних незвичайних матеріалів.

У цей момент старий Ніл вже розрахувався зі своїм боргом. Він стояв біля дверей і тримав у руках темну дерев'яну коробку.

Він вказав на кімнату позаду і сказав, помітивши сумнівний погляд Клейна:

— Вирушай туди, якщо хочеш купити або продати надзвичайні матеріали. Зрештою ніхто не хоче, щоб інші знали, які надзвичайні предмети вони купують.

— Я розумію, — Клейн кивнув, наче в роздумі.

Поки що йому не треба було туди йти. Він разом зі старим Нілом попрямував до виходу із підпільного ринку.

— Скільки коштують Ельфійські квіти?

Раптом до вух Клейна долетіло питання.

«Ельфійські квіти... Це теж інгредієнт зілля Глядача...» — подумав Клейн, оглядаючись. Однак він і цього разу побачив вишуканого окулярика.

— Що трапилось? — з цікавістю запитав старий Ніл.

— Нічого особливого, — Клейн відвів погляд.

Хоча Клейн і був членом Нічних Яструбів, але не думав, що всі Потойбічні повинні бути поглинені Церквами або ув'язнені. Він вважав, що це має залежати від ситуації. Глядачі становили для суспільства та королівства зовсім невелику небезпеку, а шанси втратити контроль над 9 Послідовністю були дуже малі.

...

Вийшовши з бару Злого Дракона, Клейн та старий Ніл сіли в громадський екіпаж і покинули гавань. Потім вони розділилися у північному районі й поїхали кожен до свого будинку.

Карета прибула на вулицю Нарцисів та зупинилася на узбіччі дороги. Клейн уже збирався виходити, коли раптово побачив молоду жінку в сірувато-білій сукні, яка збиралася сісти в карету.

У дівчини було чорне шовковисте волосся, і трохи округле обличчя. У неї були мигдалеподібні очі та невиразні риси обличчя. Все це надавало їй милий і ніжний вигляд.

Клейн звернув на неї увагу не через красу, а через те, що помітив, що її тіло трохи тремтіло. Це було неприродне тремтіння.

— Міс, з вами все гаразд? — стурбовано запитав Клейн.

Молода леді різко похитала головою.

— Так, я... я просто занадто втомилася.

Люди за Клейном квапили його виходити, тому Клейну залишалося лише покинути карету.

Спустившись, він двічі вщипнув своє міжбрів'я, збираючись визначити, чи справді з дамою все гаразд.

Він хотів відправити її до лікарні, якщо виявить у неї серйозне захворювання, яке незабаром почнеться.

Після активації Духовного Зору перед ним почали з'являтися кольори аури. Клейн обернувся й приготувався подивитися на милу та ніжну молоду леді.