Тлумачення сну

Клейн зробив кілька кроків уперед і побачив перед собою нового клієнта. Ним виявився чоловік у чорному костюмі з циліндром на голові, з-під якого виглядало коротке світле волосся. Чоловік тримав у руках дерев'яну тростину із золотою інкрустацією. Його загнутий ніс нагадував яструбиний дзьоб.

Наречений Анни... Джойс Меєр, людина, яка пройшла через жахливі випробування. Клейн, який бачив його під час свого ворожіння уві сні, негайно привітався з усмішкою:

— Добрий день, містере Меєр.

— Добрий день, містере Моретті.

Джойс зняв капелюх і вклонився, вітаючись.

— Дякую за пораду, яку ви дали Анні. Вона не може перестати хвалити ваші чудові здібності.

Клейн хихикнув і сказав:

— Я нічого не змінив. Ви повинні дякувати собі. Без вашої рішучості та надії ви б не змогли подолати таке випробування.

Після обміну люб'язностями Клейн внутрішньо засміявся.

«Чи можна вважати це професіональним підлабузництвом?»

— Чесно кажучи, я все ще ніби уві сні. Не можу повірити, що пережив цю низку жахливих випробувань, — Джойс задумливо похитав головою.

Не чекаючи відповіді, він з цікавістю запитав:

— Ви впізнали мене одразу, як побачили. Мене видав унікальний ніс, чи ви передбачили нашу зустріч?

— У мене була детальна інформація про вас. Для провидця цього достатньо, — невиразно відповів Клейн, поводячись як шарлатан.

Джойс не знайшов, що відповісти. Лише за десяток секунд він зміг видавити слабку подобу усмішки.

— Містере Моретті, я хочу просити вас про ворожіння.

У той момент, коли Джойс уже закінчував речення, він раптом щось усвідомив.

Містер Моретті називав себе провидцем, а не провісником. Провидцем!

— Добре, вирушмо до Топазової кімнати, — жестом запросив його Клейн.

У цей час він незрозумілим чином відчув, що повинен одягнути чорну мантію і намагатися звести будь-яке спілкування до мінімуму, підкреслюючи своє амплуа загадкового провидця.

Увійшовши до кімнати, Джойс Меєр зачинив за собою двері. Поки клієнт оглядався, Клейн скористався можливістю, двічі торкнувся міжбрів'я та активував Духовний Зір.

Джойс сів і притулив тростину до столу. Він нервово поправив свою чорну краватку і хрипко сказав:

— Містере Моретті, я хочу, щоб ви витлумачили мій сон.

— Тлумачення снів? — Клейн поводився, наче чекав саме цього питання, а зараз просто уточнив.

Клейн бачив, що кольори, які відповідають за здоров'я Джойса, зблідли, але жоден з них не вказував на неминучу хворобу. Кольори, що символізують емоції, були переважно синіми, а їхня насиченість показувала, що хлопець явно схвильований.

Джойс серйозно кивнув головою.

— З того часу, як Люцерна прибула в гавань Енмат, мене переслідує той самий жахливий сон. Я знаю, що це можуть бути наслідки емоційної травми й, напевно, мені варто звернутися до психіатра, але я підозрюю, що тут щось не так. Звичайний сон відрізнявся б щоночі в якихось деталях, але цей кошмар, він завжди однаковий. Принаймні те, що я можу згадати.

— Провидці вважають подібні сни одкровенням, посланим Богами, — сказав Клейн, наполовину втішаючи й наполовину пояснюючи.

— Чи можете ви описати мені свій сон?

Джойс стиснув кулаки. Він замислився на мить, перш ніж почати:

— Мені снилося, що я падаю з Люцерни в океан. Вода за бортом була темно-червоною, наче гнила кров.

— Коли я впав у воду, мене схопив чоловік, який сидів у човні. Я не зміг розгледіти його обличчя, але знаю, що він був дуже сильним.

— Я ще тримав іншого хлопця, намагаючись його врятувати. Я знав цю людину. Це був один із пасажирів Люцерни, Юніс Кім.

— Через його вагу та брикання я не впорався. Мені залишалося тільки розтиснути руки та спостерігати, як його пожирає криваве море.

— У цей момент людина в човні теж послабила свою хватку. Я замахав руками, сподіваючись схопитись за щось, але поряд нічого не було. Я швидко падав вниз, у морську безодню.

— Після цього я прокидаюся в жаху, вкритий холодним потом.

Клейн обережно побарабанив пальцями по лобу, ніби в глибокій задумі. Потім він сказав:

— Містере Меєр, кошмари, схожі або раз-два повторювані, не має значення, це все психологічні проблеми й у кожної з них є своє джерело. Але сон, що приходить до вас щоразу, день за днем, може бути нагадуванням вашої духовності, або навіть Божественним одкровенням.

Побачивши, що Джойс зніяковів, Клейн вирішив уточнити:

— Не сумнівайтесь, навіть духовність звичайної людини здатна нагадати про щось давно забуте, але без жодних сумнівів, дуже для вас важливого.

— Я не знаю, що саме сталося на Люцерні, але бачу, що це була трагедія крові та сталі. Ця подія сильно на вас вплинула.

Побачивши, що Джойс трохи кивнув, Клейн продовжив:

— Мабуть, вас щось налякало там, на кораблі. Адже людина зовсім нічого не помічає, коли переповнена сильними емоціями, й тому пропускає знаки, які не можна пропускати. Але це не означає, що ви не бачили їх, ні, просто проігнорували, розумієте?

— Однак усі ці знаки збереглися у вашій підсвідомості, у вашій духовності. Якщо події, на які вони вказують, є досить важливими, духовність обов'язково нагадає про це.

«У мене вже був схожий випадок, коли я проігнорував власні відчуття, а потім тільки уві сні усвідомив, що записник у Рея Бібера... Але я чутливіший, моя духовність потужніша. Я також більш обізнаний у містицизмі й, таким робом, швидше здогадався, що відбувається...» Клейн зупинився на кілька секунд і подивився Джойсу Меєру у вічі.

— Містер Юніс Кім, якого ви не змогли втримати й дали впасти в море крові, може, він просив вас про щось, але зрештою не зміг уникнути своєї долі?

Джойс неспокійно ворушився на стільці. Він кілька разів відкривав і закривав рота, перш ніж зміг відповісти:

— Так, але мені його зовсім не шкода. Через кілька днів у газетах, можливо, надрукують, якою він був жорстокою і злою людиною. Кім зґвалтував і особисто вбив щонайменше трьох жінок і кинув дитину в бурхливе море. Він також очолив групу дикунів, які втратили всяку людську свідомість і жорстоко розправлялися з пасажирами та командою корабля.

— Він був хитрим, сильним та злим. Я не наважився і не міг його зупинити. Я тільки втратив би своє життя.

— Я не сумніваюся в тому, що ви зробили, — сказав Клейн, проясняючи своє ставлення.

Потім продовжив:

— Але сон підказує, що ви шкодуєте і каєтесь. Вважаєте, що не мали розтискати свою руку. Якщо ви думаєте, що його вбивство цілком і повністю виправдане, чому ж тоді відчуваєте настільки сильний жаль, що навіть бачите про це повторюваний сон?

— Я теж не знаю... — Джойс збентежено похитав головою.

Клейн схрестив руки та поклав їх під підборіддя. Він спробував проаналізувати ситуацію.

— З огляду на те, що я щойно сказав, схоже, ви пропустили деякі деталі. Наприклад, щось, про що говорив Юніс Кім, його прохання, те, як він це робив, ще щось. Я не можу згадати це за вас, тож, будь ласка, подумайте над ним уважно.

— Я нічого не можу згадати... Все, що він сказав тоді, це «змилуйся, я здаюся...» — спантеличено пробурмотів Джойс.

Клейн не знав, що там сталося, тому він міг тільки підштовхувати Джойса на підставі того, що сам зрозумів з його сну.

— Можливо, ви відчуваєте, що Юніс Кім був би кориснішим живим, може, міг би щось довести чи щось пояснити?

Джойс підняв брови. Він надовго задумався, перш ніж відповісти:

— Можливо... Я все ще знаходжу, що бійня, що трапилася на Люцерні, вибухнула занадто раптово і була занадто інтенсивною. Немов у серці кожного спалахнуло зло... Неприродно, надто неприродно... Можливо... можливо, я хотів би допитати Юніса Кіма, щоб дізнатись, чому він поводився так, ніби був одержимий самим дияволом...

Клейн раптово відчув прилив натхнення, почувши слова Джойса. Він заговорив таємничим голосом, яким володів будь-який шарлатан.

— Ні, це не єдина причина.

— Що? — Джойс дуже здивувався.

Клейн схрестив руки на грудях і підняв підборіддя. Він подивився прямо в очі Джойсу і неквапливим, але глибоким голосом почав мовити:

— Ви не тільки виявили ненормальність того, що відбувалось, але й побачили щось, що просто проігнорували. Поєднавши все це — те, що ви просто забули, можна зробити жахливий висновок.

— Ваша духовність говорить вам, що є ще хтось, хтось, хто має бути під підозрою. І ця людина — той, хто схопив вас, але зрештою розтиснув свою руку. Ви навіть не підозрюєте його, і, отже, не можете побачити його обличчя. Це ваш партнер. Він колись вирішував вашу долю і, можливо, навіть урятував!

Джойс раптом відкинувся назад, з глухим стукотом врізавшись у спинку стільця.

Його лоб повільно покривався потом, а очі наповнювалися розгубленістю.

— Я... я бачив це...

Джойс так різко підвівся, що його стілець захитався і мало не впав.

— Містер Тріс... — він використав всю свою енергію, щоб вимовити це ім'я.

«Доброзичливий і сором'язливий маленький хлопець із круглим обличчям. Герой, який урятував нас усіх...»

Клейн не переривав думки Джойса. Він трохи відкинувся назад і почав чекати.

Емоції на обличчі Джойса змінювали одна одну, і, зрештою, все повернулося до свого нормального стану.

Він сумно усміхнувся.

— Тепер я все зрозумів. Дякую за тлумачення сну. Можливо, мені час вирушити в поліційну дільницю.

Він дістав свій шкіряний гаманець і витягнув купюру в один солі.

— Не думаю, що грошима можна повною мірою відобразити вашу цінність. Я можу лише дати ту ціну, яку ви самі запросили. Ось, — Джойс штовхнув купюру у бік Клейна.

«Я був би не проти, якби ви дали мені десять фунтів... Один солі... Ви так схожі на свою наречену...» Клейн зберіг свою таємничу атмосферу шарлатана й нічого не сказав, з усмішкою приймаючи купюру.

Джойс глибоко зітхнув, одягнув циліндр і повернувся, прямуючи до дверей.

Відчиняючи двері, він раптово обернувся і щиро сказав:

— Дякую, майстер Моретті.

«Майстер?» Клейн внутрішньо засміявся. Він подивився, як Джойс виходить із кімнати й тихо сказав:

«Те, що трапилося на Люцерні, здається дуже незвичайним... Ех, якби тільки капітан був тут. Він зрозумів би все, що сталося уві сні Джойса Меєра...»

...

Світанок вівторка. Баклунд, Королівський район.

Одрі, яка прокинулась раніше, поманила свого золотистого ретривера Сьюзі. Вона серйозним тоном сказала:

— Сьюзі, тепер ти теж Потойбічна. Ми однакові, ой... ні, я маю на увазі, ми маємо допомагати одна одній. Так що охороняй двері та не дозволяй нікому мені заважати. Я маю провести ритуал.

Сьюзі подивилася на свою господарку і невдоволено замахала хвостом.