Підбурювач

Проінструктувавши Сьюзі, Одрі почала туди-сюди ходити по кімнаті. Могло здатися, що дівчина чимось стурбована. Одрі сумнівалася, чи не приведе ритуал до чогось дивного.

— Зробімо це... — як тільки дівчина увійшла до стану Глядача, її очі сповнились спокоєм.

Одрі обдумала все й у її голову прийшла нова ідея.

Одрі відчинила двері до спальні й сказала своїй собаці:

— Сьюзі, сиди тут. Якщо Енні або хтось ще спробує увійти всередину, одразу біжи у ванну і повідом мене.

Про всяк випадок в особистої служниці Одрі зберігався ключ від її спальні.

Сьюзі загадково на неї подивилася і тричі махнула хвостом.

— Дуже добре. Я дозволю тобі обрати на обід усе, що ти захочеш! — Одрі стиснула кулак і обережно потрясла ним.

Умовивши Сьюзі, дівчина увійшла до ванної кімнати. Перед Одрі постала величезна квадратна ванна зі стороною не менше трьох метрів. У ній м'яко струменіла чиста вода, від якої підіймалась пара. Видовище, що абсолютно зачаровує.

Одрі довела до ладу прямокутний стіл із безліччю пляшок. Потім принесла свічки, жертовні предмети та білий халат.

Після цього вона зачинила двері.

Завершивши всі приготування, Одрі з полегшенням зітхнула і взяла напівпрозору блакитну пляшку, що стояла поруч із чотирма свічками.

Циліндрична пляшка таємниче мерехтіла на світлі. Усередині була ефірна олія, яку Одрі отримала вчора із суміші інгредієнтів. Як любителька всього надприродного, дівчина дещо розуміла в алхімії. У неї було безліч екстрактів, квіткових есенцій, пахощів, парфумів та інших ефірних олій, які Одрі самостійно приготувала вдома. Таким робом, більшість інгредієнтів, зазначених в інструкції Блазня, вже була в її розпорядженні.

— Місячні квіти, золота м'ята, квіти сну, цедра лимона і кам'яна троянда... Що за дивна суміш... — тихо пробурмотіла Одрі.

— О, перш ніж проводити ритуальну магію, потрібно очистити тіло та заспокоїти розум. Так ми виявляємо повагу до Божества, ну, еее... до мети.

Знову згадавши весь процес, вона поставила ефірну олію поруч із ванною і почала роздягатись.

Шовкова білизна одна за одною летіла в кошик. Одрі закрутила волосся в пучок на потилиці й рукою перевірила температуру. Потім дівчина обережно спустилася у ванну, дозволяючи тілу повільно занурюватись у теплі обійми води.

— Фух... — вона полегшено видихнула, почуваючи себе зігрітою та розслабленою.

«Зовсім не хочеться і пальцем ворушити...» Але зробивши над собою зусилля, Одрі взяла напівпрозору блакитну пляшку і вилила кілька крапель у воду.

Ванну відразу заповнив ароматний, заспокійливий запах. Одрі кілька разів вдихнула та задоволено кивнула.

— Не погано. Пахне просто чудово.

— Як розслаблює. Як добре...

— Зовсім не хочу рухатись. Все, чого я хочу — просто полежати в тиші....

— Тиші, в тиші... ти... ші...

Втративши почуття часу, Одрі раптом почула гавкіт.

Вона спантеличено розплющила очі, здивовано оглядаючись на всі боки. Одрі гадки не мала, коли Сьюзі відчинила двері й увійшла всередину. Та сиділа на задніх лапах біля ванни, дивлячись на неї роздратованим поглядом.

Протерши очі, Одрі відчула, що вода вже досить сильно охолола.

«Я... я заснула?» Запитала вона сама себе.

Сьюзі просто дивилася на неї, не гавкаючи й не виляючи хвостом.

— Ха-ха, наслідки цієї пляшки ритуальної ефірної олії справді чудові. Так, просто чудово! — Одрі коротко хихикнула, весело розмовляючи сама з собою.

Дівчина встала, витерлася насухо, обернулася рушником і сказала золотистому ретриверу:

— Сьюзі, продовжуй стежити. Не дозволяй входити Енні та іншим!

Тільки коли золотистий ретривер пішов, дівчина потай висунула язик. Вона відкинула рушник і одягла чистий білий халат.

Зачинивши двері у ванну, Одрі почала згадувати всі етапи ритуалу.

Вона взяла чотири свічки й поставила їх по чотирьох кутках столу.

«Буханець білого хліба у верхньому лівому кутку, миска локшини Фейнапоттер у верхньому правому кутку. Чудово пахне, але вже холодне... Ні! Не час думати про це! Паелья в лівому нижньому кутку та пиріг Дезі у правому нижньому кутку...» Одрі розставляла жертовні предмети на імпровізованому вівтарі. Все було точно за інструкцією Блазня, але в процесі вона кілька разів здивовано хитала своєю головою.

Після того, як Одрі закінчила підготовку, вона запалила чотири свічки. Потім взяла срібний ніж і встромила його в купу грубої солі.

Промовивши священне заклинання на Гермесі, Одрі підняла ніж з красивими візерунками й поклала його в чашку з чистою водою.

Зосередивши свій розум, вона витягла срібний «священний клинок» і зосередилась на своїй духовності, намагаючись виплеснути її зі свого клинка.

Коли невидима енергія виплеснулася назовні, Одрі міцніше вхопила ручку й обійшла навколо вівтаря. Коли дівчина відчула, що успішно звела невидиму духову стіну, вона вигнала назовні будь-які рештки чужого духу.

Підтримуючи стан Глядача, вона не давала свому хвилюванню та радості вплинути на ритуал.

Одрі поклала срібний ніж, взяла крихітну блакитну пляшечку і капнула на кожну свічку.

*Пшшш!*

По ванній рознісся слабкий квітковий аромат. Тіло, серце і душа Одрі досягли спокою.

Вона глибоко зітхнула, шанобливо опустивши голову, і почала вимовляти заклинання на Гермесі.

— Блазень, що не належить до цієї епохи;

— Таємничий правитель над сірим туманом;

— Король Жовтого та Чорного, владика удачі,

— Я молюсь про вашу допомогу.

— Я молюсь про вашу милість.

— Я молюсь, щоб ви дарували мені гарний сон.

— Місячна квітка, трава, що належить до червоного місяця, будь ласка, даруй свої сили моєму заклинанню!

— Цитрон пальчастий, трава, що належить сонцю, будь ласка, даруй свої сили моєму заклинанню!

...

Відразу після того, як Одрі проспівала заклинання і сподівалася подумки передати зміст свого благання, вона відчула, що всередині обгородженого духовного простору щось рухається. Дівчина побачила темно-червону зірку, що кружляла на тильній стороні її долоні.

Її серце підстрибнуло і пропустило удар, але вона поспішно заплющила очі й заспокоїлась.

Коли все завершилося, вона здивовано озирнулася, але не знайшла нічого незвичайного.

— Це все? — прошепотіла Одрі, звівши брови разом.

...

Король Жовтого та Чорного, владика удачі... Блазень, що не належить до цієї епохи... У капітанській каюті Синього Месника Алджер Вілсон у своїй незмінній штормівці повторював рядки заклинання, які почув цього дня. Здавалося, таким способом він намагався знайти підказки до особи тієї людини.

Він похитав головою і підвівся з явно роздратованим виглядом, але зрештою нічого не зробив.

Алджеру було трохи ніяково в Синьому Меснику, стародавньому кораблі, який був пережитком династії Тюдорів. Хоча капітан і контролював корабель, але інтуїція підказувала йому, що творіння древніх майстрів приховує ще безліч таємниць, як і сам Кривавий Імператор.

Тому він планував використати силу Синього Месника для перевірки могутності Блазня, але йому дуже не хотілося проводити на кораблі невідомий ритуал.

Алджер задумався на кілька хвилин, перш ніж покинути каюту та вийти на палубу. Він оголосив команді:

— Незабаром ми досягнемо архіпелаг Рорстед. У його бухті кинемо якір і простоїмо там весь день.

Моряки відразу ж підбадьорилися і в унісон закричали:

— Дякуємо, ваша світлість!

Оскільки корабель-привид не потребував команди, на борту було небагато матросів. Не було потреби турбуватися про запаси, їжу чи прісну воду. Однак довге морське плавання день за днем підточувало сили звичайних людей як фізично, так і морально. Було відчуття, що вони завжди були чимось пригнічені й терпіли щось, поки не втрачали контроль.

Що стосується архіпелагу Рорстед, то це була найзнаменитіша в морі Соня гавань. Їхній бізнес процвітав, і вони мали всі види промисловості.

— Я просто не можу дочекатись! — матрос стиснув стегна і з натяком рушив тазом, щоб усі чоловіки точно зрозуміли.

...

Клейна, який неквапливо їхав у громадському екіпажі та читав газету, несподівано здригнувся. Йому здалося, що він почув неземний голос, який кличе його.

У його голові звучали безформні голоси, а лоб нестримно пульсував болем.

Цей незбагненний поклик за десять секунд зник. Клейн потер лоб і спробував заспокоїти пульсівний головний біль у глибині мозку.

«Це голоси невідомих істот, про які згадував старий Ніл? Результат покращення духовного сприйняття?» Думки промайнули в голові Клейна, але несподівано він помітив чотири чорні крапки на тильній стороні своєї правої долоні. Вони були як крихітні непомітні родимки.

Чотири чорні крапки, що виникли після ритуалу підвищення удачі, швидко потьмяніли та зникли.

Спочатку Клейн здивувався, але невдовзі зрозумів, що ж щойно сталося.

«Справедливість чи Повішений спробували провести ритуал?»

«Чи правильний хід моїх думок?»

«Ті три описи точно вказали на мене крізь таємничий простір над сірим туманом?»

«Але моєї сили все ще недостатньо. Я не можу почути зміст їхнього повідомлення... Цікаво, чи «збережеться» інформація над сірим туманом...»

«Так, я маю піти туди сьогодні ввечері й перевірити».

Клейн відчув хвилювання. Він швидко підняв газету і сховав обличчя, щоб ніхто не побачив його гримаси.

Незабаром він прибув на вулицю Заутленд і увійшов до охоронної компанії Блекторн.

Перш ніж він привітав Розанну, Клейн побачив капітана Сміта. Той тримав у руках аркуш паперу з намальованим портретом.

— Поглянь на цей ордер. У Тінгені з'явився жорстокий і злий Потойбічний, — одягнений у своє незмінну чорну штормівку, Данн мимохідь простягнув Клейну аркуш паперу.

Клейн узяв лист, і першим, що кинулося йому в очі, виявився ескіз портрета.

Малюнок зображував круглолицього хлопця. Він виглядав доброзичливим, трохи скромним і досить молодим, мабуть, років вісімнадцяти чи дев'ятнадцяти.

— Тріс, підозрюваний Потойбічний. Імовірно Підбурювач 8 Послідовності, і ми не виключаємо, що за ним стоїть Орден Теософії. Винен у різанині на Люцерні... Згідно з показаннями свідків, прибув до Тінгена після від'їзду з порту Енмат. Нинішнє місцеперебування невідоме...

«Тріс... Люцерна... То це справді зробив Потойбічний?» Клейн раптом згадав вчорашнє тлумачення сну та Джойса Меєра. Він одразу сказав:

— Капітане, я знаю одного з пасажирів. Він може бути важливим свідком.

— Я знаю. Джойс Меєр. Минулої ночі нашої допомоги запросив Механізм Колективного Розуму. Я бачив тебе у Джойса уві сні. Безліч непрямих доказів підтверджує, що трагедія на Люцерні спровокована Трісом, — сірі очі Данна виглядали незворушними, але він усміхнувся.

«Як нудно. Капітан... на щастя, вчора був вихідний день, і я діяв як Провидець у неробочий час...» Клейн посміявся з себе, відчуваючи, що його мало не спіймав начальник.

Натомість він запитав:

— До якого шляху належить Підбурювач? І що за організація цей Орден Теософії?

«Тріс підбурював інших вбивати один одного для усунення побічних ефектів, чи це вимога, необхідна для просування?»

Данн подумав кілька секунд і сказав:

— Випадково, але тобі настав час дізнатися відповідну інформацію про Потойбічних та таємні організації. Старий Ніл не повинен наказувати тобі весь час читати історичні хроніки.

«Капітане, а хіба ви наймали мене не для того, щоб я став вашим «експертом з історії»?» Клейн не наважився вказати на цю проблему, і просто серйозно кивнув.

— Добре.