Походження Розеля

Почувши запитання Блазня, Одрі не кинулася одразу відповідати, як би вчинила раніше. Натомість розплющила свої кришталево чисті очі й пильно подивилася на Повішеного.

Алджер підсвідомо стримував рухи свого тіла. Після кількох секунд мовчання він сказав: 

— Я знайшов дві сторінки щоденника імператора Розеля і запам'ятав їх зміст.

— У мене є одна сторінка, — відсторонено сказала Одрі.

— Досить добре, — Клейн не дозволив радості або розчаруванню просочиться у свій голос.

Клейн радів тому, що вони знайшли цілих три сторінки, але відчував і розчарування через те, що їх лише три. Спочатку пошук повинен бути простішим, адже все, що їм потрібно було зробити, — це запитати своїх знайомих. Але з часом добувати сторінки стане все складніше та складніше.

Чи повинні ми «виразити» їх зараз? — спокійним голосом спитала Одрі.

— Так, — Клейн просто кивнув.

За всю розмову він так і не змінив своєї пози. Спілкуючись із Глядачем потрібно бути обережним.

Перед Одрі та Алджером тут же з'явилися листи жовтувато-коричневого пергаменту з козячої шкіри та темно-червоні пір'яні ручки.

Вони взяли кожен свою ручку і почали згадувати ієрогліфи, які нещодавно бачили. Чоловік та дівчина не змогли втримати свої емоції й ті наповнили символи.

У цілковитій тиші на козячій шкурі стали проступати рядки тексту. Деякі здавалися рівними, інші витонченими, а треті — кривими.

За хвилину Алджер і Одрі записали все, що запам'ятали.

Клейн узяв усі три аркуші пергаменту в руки.

Він кинув на них побіжний погляд і помітив, що в деяких місцях допущені граматичні помилки. Зустрічалися пропущені чи неправильно написані слова.

Але експерименти довели, що неправильний порядок слів у реченні не впливає на розуміння тексту китайською мовою. Клейн також не боявся пропущених слів. Він часто читав веб-романи, де нецензурні слова замінювали зірочками.

«8 квітня. Я стояв біля арки Чорного Короля і, витягнувши руки, говорив Грімму та Едвардсу: «Мій скарб ваш, але ви повинні спочатку знайти його. Я залишив усе, що мав, на далекому березі Туманного Моря!» Вони зовсім не зрозуміли мого гумору і навіть запитали, чи маю я інші скарби. Як нудно. Ви не зможете бути моїми Вершниками Апокаліпсиса, якщо будете так продовжувати!»

«11 квітня. Я виявив безіменний острів, який лежав осторонь безпечного морського шляху. Там живе безліч надприродних тварин. Ні! Зватиму їх надприродними створіннями. Це звучить дивовижніше. Крім того, на острові є кілька дивних істот. Думаю, якби Дарвін потрапив на цей острів, він не написав би своєї теорії еволюції».

«15 квітня. Грімм поводиться дивно. Він чимось заразився?»

«А коли це імператор Розель, який народився і виріс у Королівстві Інтіс, вирушив у подорож? Туманне Море має бути морем на захід від Республіки Інтіс... Так, варто взяти в бібліотеці та перечитати хроніки того часу та зіставити їх із цією інформацією...» Клейн швидко пробіг очима сторінку і подивився на зворот аркуша.

Він більше не приховував, що може розшифрувати секретні символи імператора Розеля, оскільки це не суперечило статусу та особистості Блазня. Одрі та Алджер не розмовляли. Вони мовчки чекали, наче нітрохи не здивувалися подібному одкровенню. Насправді вони навіть думали, що так і має бути.

«2 жовтня. Вони дійсно хочуть, щоб я одружився з Матильдою з роду Абель, навіть не порадившись зі мною! Боже, я навіть ніколи її не бачив! Ні, я мушу відмовитися! Навіть якщо доведеться тікати з дому, жити самостійно і терпіти мінливість життя, я повинен боротися проти цього шлюбу!»

«5 жовтня. Міс Матильда ​​справді гарна».

«6 жовтня. Її особистість і манера поведінки якраз мій типаж. Тепер я з нетерпінням чекати на шлюб».

«Гей, імператоре, а де ж твоя гідність?» Клейн відкинувся на спинку стільця, не дозволяючи емоціям проникнути крізь туман.

Він зрозумів, що Густав вів щоденник далеко не щодня. Найчастіше він робив записи лише про якісь події, які знаходив смішними, хотів запам'ятати, чи дати вихід своїм емоціям.

Клейн подивився на останнє речення цієї сторінки.

«9 жовтня. Вони дійсно назвали мене Сином Пара. Мені це дуже подобається».

Клейн трохи розчарувався, що інформація на перших двох сторінках не була цінною.

Але він не засмутився. Натомість взяв третій, списаний з обох боків листок.

«21 травня. Церква Бога Майстерності дала мені на вибір два варіанти, два шляхи послідовності. Один з них — це Учений. Повний шлях послідовності, яким вони володіють. Інший — Споглядач Таємного, отриманий від Аскетичного Ордену Мойсея. Але другому варіанту не вистачає вищих частин Послідовності».

«22 травня. Дуже простий вибір: Учений! Вони мають повну Послідовність! Знання про містику можуть допомогти знайти шлях до повернення додому, але проблема в тому, що якщо у мене не вистачить сил для переселення, то може знадобитися допомога іншої сутності. І я не знаю, чи буде ця сутність доброю чи поганою, доброзичливою чи злою. Я не зможу її контролювати, і тому вона може бути надто небезпечною. Чому б мені не зміцнити тіло і розум і не повернутися, покладаючись на власну силу? Таким робом, повна Послідовність є ключовим фактором для мого плану!»

«23 травня. Я став Ученим. З силою зілля я фактично пригадав усі знання, яким навчився в минулому, як-от фізика, хімія тощо».

«Я не лише все згадав, а й поглибив своє розуміння, а також усвідомив можливості застосування цих знань. Ха-ха, це зілля, схоже, спеціально створене для переселенців з іншого світу, таких як я. З ним я зможу максимально використати свою перевагу! Маю сказати, якби я у своєму нинішньому стані повернувся на третій рік старшої школи, я безперечно став би великим вченим».

«26 травня. Я насолоджуюся всіма можливостями Ученого. Але варто згадати щось дивне. Коли я дію як Учений, роблю речі, які відповідають цій ролі, шепіт, що зводить мене з розуму, слабшає. Я тут же згадав про записник».

«Чи це «дія», про яку згадував загадковий містер Заратул? Це може бути ключем до позбавлення від побічних ефектів зілля».

Дочитавши цю сторінку, він глибоко усвідомив, що існує фундаментальна різниця між тим, як він і імператор Розель робили речі.

Наприклад, щодо повернення додому. Клейн прагнув опанувати якомога глибшими знаннями в містиці, щоб уникнути ризику, а імператор Роззеле вважав за краще ризикувати й покладатися виключно на себе.

«Маю сказати, я іноді заздрю ​​таким людям. Можливо, кожен із нас прагне чогось, чого не має сам... Звичайно, мені теж варто подумати про зміцнення. Для досягнення моєї мети важливими є обидва аспекти», — подумав Клейн, слабо зітхнувши.

Щоденник імператора Розеля вселив у Клейна впевненість у тому, що зроблені ним учора висновки були більш-менш правильними.

Він поклав три сторінки щоденника на стіл і подивився на Справедливість та Повішеного. Потім усміхнувся і сказав: 

— Мої вибачення, я був надто захоплений читанням.

Одрі заспокоїла заздрість у своєму серці й теж усміхнулась.

— Можу вас зрозуміти. Сподіваюся, що одного дня зможу обмінятись інформацією про вміст щоденника!

— У всього є ціна, — Клейн усміхнувся і подивився на Справедливість, потім перевів погляд на мовчазного Повішеного.

Одрі склала долоні разом і виставила їх перед собою.

— Містере Блазень, містере Повішений, мені потрібно поставити лише три запитання. Якщо ви вважаєте, що відповіді вимагають більшої ціни, скажіть мені, що ви хочете, і я зроблю все можливе, щоб це знайти.

— Немає проблем, — коротко відповів Алджер.

Клейн кивнув і, влаштувавшись зручніше, відкинувся ще далі.

Одрі подумала кілька секунд і сказала: 

— Перше запитання: що насправді означає «дія»? Я помітила, що зілля майже не впливає на мене. Це тому, що я весь час грала роль Глядача?

Алджер нічого не сказав. Натомість він подивився на Блазня, ніби чекаючи, що той сам дасть відповідь.

Клейн потер пальцем край столу і спокійно сказав: 

— Дозвольте це пояснити за допомогою простої аналогії. Уявіть собі сили вашого зілля як замок, який ретельно охороняється. У такому разі сам вплив зілля можна вважати контратакою захисників. Наша мета — позбутися їх і стати справжнім господарем замку.

— Є два способи це зробити. Перший — це штурм замку. Однак немає жодних гарантій, що це спрацює, і ви, напевно, нашкодите собі, якщо не зможете задавити захисників голою силою. Але у вас нема для цього сил.

— Другий спосіб — змусити власника замку запросити вас на бал. Запрошення допоможе обдурити охоронців і проникнути в замок. Тоді ми зможемо легко добити ворогів. Але проблема в тому, що запрошення має докладний портрет і опис вашої зовнішності. Таким робом, нам треба замаскуватися і виступити як гості, розумієте?

Алджер відразу ж запитав, ніби чекав саме на цю фразу: 

— Тоді вищезазначене запрошення — це назва Послідовності зілля?

— Саме так, — впевнено відповів Клейн.

Одрі на мить завмерла, раптово відчувши, що тепер вона цілком зрозуміла, що означає «дія».

Через хвилювання дівчина відразу вивалилася зі стану Глядача. Вона радісно сказала: 

— Який винятковий метод, я гадаю, він дуже добре підходить до вашого імені. Його стиль дуже сумісний із Блазнем... Я б ніколи не повірила, що «дія» матиме такий ефект. На щастя, останні кілька днів я «діяла» як Глядач.

Вона зупинилася на мить, перш ніж сказати: 

— Я думаю, це дуже цінна відповідь. Я не можу прийняти її задарма. Містере Блазень, що вам потрібно натомість? Звичайно, я все ще пам'ятаю, що винна вам сторінку щоденника імператора Розеля.

— Більше сторінок щоденника Розеля або... — Клейн замовк на мить.

Він хотів отримати інформацію про Послідовність Провидця, але відчував, що такий простий запит зруйнує містичний образ Блазня. Він вирішив розпитати про це іншим разом.

«Я прийняв зілля тільки недавно, і мені ще доведеться повністю засвоїти всю його силу...» Він втішив себе і повсякденним тоном сказав: 

— Усе, що стосується сім'ї Антигон, навіть якщо я про це вже знаю.

Алджер кілька секунд мовчав, після чого подивився на особу за довгим бронзовим столом і повільно відкрив рота:

— Містере Блазень... Я думаю, що зараз зможу розплатитися з вами цією інформацією.