Хід думок

Вранці наступного дня, в понеділок.

Клейн, який сьогодні мав вихідний, вирішив зовсім не виходити з дому. А натомість дав Меліссі конверт, адресований наставнику Квентіну Коену, і більш ніж достатньо грошей на марки. Клейн доручив сестрі відправити листа через поштове відділення біля Тінгенської Технічної Школи, де та навчалася.

Після сніданку він вирішив прилягти, заповнюючи нестачу сну, спричинену вчорашньою «роботою». Клейн прокинувся лише опівдні через бурчання власного шлунку.

Він розігрів залишки вечері й з'їв їх зі скибкою житнього хліба. Потім узяв газету і піднявся до туалету на другому поверсі.

Щоразу, йдучи нагору з газетою, Клейн не міг не зітхати через відсутність мобільного телефону.

Приблизно через сім чи вісім хвилин він вийшов із туалету, але вже зовсім іншою людиною, і вимив руки. Потім повернувся до спальні, замкнувши за собою двері.

Клейн засмикнув штори, запалив газову лампу і ввійшов у стан Медитації. Попрактикувавшись пів години у лозошуканні та Духовному Зорі, він провів ще годину, аналізуючи отримані ним містичні знання.

Клейн розірвав стару газету і зім'яв кілька кульок. Потім написав на них «Свічка з місячних квітів», «Есенція Олії Повного Місяця» та інші назви інгредієнтів. Клейн повторював кожен крок нещодавно вивченого ним ритуалу, намагаючись вдатися у кожну дрібницю. І доки він не буде повністю впевнений у тому, що робить, Клейн навіть не збирався проводити той ритуал. Так можна не тільки витратити інгредієнти, але й накликати на себе небезпеку.

Клейн повторював свої дії знову і знову, поки не подивився на срібний кишеньковий годинник із візерунком виноградного листя і не виявив, що вже за чверть третя.

Клейн задумався і відніс уривки старих газет на кухню на першому поверсі, де й спалив їх. Після цього він переконався, що перебуває в оптимальному стані розуму для Зборів Таро.

Знову зачинивши двері своєї спальні, Клейн не став чекати, поки годинник проб'є три. Він планував увійти у світ над сірим туманом трохи раніше призначеного.

Він хотів скористатися цією можливістю, щоб краще вивчити це місце.

Коли Клейн став на порожньому місці у своїй кімнаті й пішов проти годинникової стрілки, він раптом занепокоївся, що Справедливість і Повішений ще не готові. У його думках випливло одне певне питання:

«Чи не завадить їм хтось?»

Він якось казав, що хоче вигадати спосіб, щоб Справедливість і Повішений могли заздалегідь попередити, якщо з якоїсь причини не зможуть бути присутніми на зустрічі. Наприклад, через зайнятість чи непередбачені обставини.

Раніше це стало б нерозв'язною проблемою для Клейна. Адже він не міг вручну відтворити інтернет в іншому світі, чи не так? Будь-яка технологія, яка перевершує звичайний телеграф, могла викрити його.

Але тепер, коли він дізнався про ритуальну магію, на нього зійшло натхнення.

— Ритуальна магія запозичує сили інших, звертаючись за допомогою до різних сутностей. Заклинання визначають, на кого спрямована магія. Наприклад, на Богиню Вічної Ночі чи Багряну Леді. У них мають бути описи невідомих та таємничих істот.

— Тоді, чи можу я змінити формулу заклинання і перенаправити його на себе?

— Направити на себе...

— Таким робом, навіть якщо Справедливість та Повішений проведуть ритуали в різних місцях, я все одно отримаю їхнє повідомлення.

Замислившись над працездатністю такого способу, Клейн відчув прилив ентузіазму.

— Тут є дві проблеми. По-перше, я не володію неймовірно сильною послідовністю високого рівня. Навіть якщо заклинання адресують саме мені, я не зможу отримати їхнього «запиту».

— По-друге, як я можу гарантувати, що заклинання буде спрямоване точно на мене, а не покличе іншу невідому істоту, яка також підпаде під опис? Це ж неймовірно небезпечно.

Клейн бігав туди-сюди, глибоко замислившись над можливим рішенням.

Він кругами ходив кімнатою. Тоді ​​Клейн додумався пристосувати загадковий світ сірого туману.

— Те, що я не зможу отримати повідомлення, ще не означає, що цього не зможе сірий туман. Зв'язок через червону зірку безпосередньо втягує людину в цей простір, незалежно від того, де вона знаходиться у звичайному світі.

— Можна спробувати зв'язати себе з цим таємничим світом під час спрямованого заклинання...

— Відповідно до цього ходу думок, навіть якщо я одразу не отримаю «запит» від людини, яка проведе ритуал, то все одно побачу її повідомлення наступного разу, коли увійду в сірий туман.

— Простіше кажучи, це все одно, що отримувати повідомлення в чаті, бувши підключеним або відключеним від мережі.

Чим більше Клейн думав про це, тим більше йому подобалася ця ідея. Він відчував, що варто спробувати.

— Хм, а який опис можна використовувати, щоб передати повідомлення саме мені та світові сірого туману? — Клейн задумався над тим, як би це все здійснити.

Насправді він мав заклинання, яке безумовно спрацювало б. Це не що інше, як місцева версія ритуалу підвищення успіху. Але в цьому й полягала проблема: він втратить контроль над світом сірого туману та свою провідну роль у тому, що відбувається. А Клейн не міг піти на це.

— Блазень з іншого світу? Нізащо. Занадто точний опис. Йому справді не відповідає жодна інша сутність, але при цьому воно ж і розкриває мій найбільший секрет... Клейн вигадував опис за описом, але змушений був тут же їх відкидати...

Приблизно за сім-вісім хвилин він остаточно визначився з текстом першого абзацу звернення.

— Блазень, що не належить до цієї епохи.

Це було явно недостатньо точно, тому Клейн швидко додав: 

— Таємничий правитель над сірим туманом.

Поєднання цих двох фраз практично повністю відсікало будь-які збіги. Крім того, таким формулюванням він прив'язував до себе сірий туман.

— Але цього ще недостатньо. За сірим туманом може існувати безліч інших просторів та правителів. Я не можу виключити той факт, що опис може бути спрямований на сутність із духовного світу... — Клейн підняв брови та вирішив додати ще уточнень.

Хм... Він замислився на цілу хвилину і нарешті визначився з останньою частиною опису.

— Король Жовтого та Чорного, владика удачі!

Ця фраза має схожість із «Благословення Небесного Володаря Хуан Сюань» [1]. Якщо заклинання залежатиме виключно від цієї частини, воно може спровокувати невідому небезпечну сутність. Але з обмеженням перших двох рядків і врахувавши власний досвід появи в сірому тумані, Клейн вважав, що такий опис не покличе нікого стороннього.

[1][П.п: китайською мовою жовтий Хуан — означає Землю, а чорний Сюань — Небеса. Слова із ритуалу підвищення удачі: «Нехай зійде благословення Безсмертного Володаря Неба і Землі!»]

Клейн сумнівався, чи вдасться придуманий їм ритуал, але був упевнений, що за будь-якого результату він не приверне іншу істоту і не наразить на небезпеку життя Справедливості й Повішеного.

Клейн глибоко зітхнув і промовив заклинання, яке він щойно придумав:

— Блазень, що не належить до цієї епохи; Таємничий правитель над сірим туманом; Король Жовтого та Чорного, владика удачі...

Він злегка кивнув головою і дістав кишеньковий годинник, щоб перевірити час.

— Вже 2:58... — без подальших роздумів Клейн прибрав годинник і увійшов у стан Медитації. 

Незабаром він уже співав і крокував проти годинникової стрілки.

Знову пролунали люті крики й несамовиті завивання. Клейн відчув головний біль, впоратися з яким виявилося навіть складніше, ніж із болем від зілля Провидця.

Біль не був різким або занадто сильним. Він пульсував і позбавляв його здорового глузду. Не давав йому чітко та ясно мислити.

Клейн за допомогою Медитації тримався в руках і намагався не слухати голоси.

Бурмотіння і шепіт відхлинули подібно відливу. Його тіло та духовна оболонка стали легкими та ефемерними. Обриси навколишніх предметів Клейна почали розмиватись.

Перед його поглядом розкинувся безмежний сірий туман, а в ньому, подібно до чиїхось очей, тьмяно мерехтіли червоні зірки.

Над сірим туманом стоїть палац, що височіє, як хатина велетня. Здавалося, він існує ось уже мільйони років.

Клейн просто побажав, і відразу зник зі свого колишнього місця, знову з'явившись на чолі бронзового столу з двадцятьма двома стільцями з високими спинками.

— Ефект від ритуалу повторився... — пробурмотів Клейн. 

Він обережно постукав по міжбрів'ю і дозволив туману огорнути його ще щільніше, ніж раніше. Якщо вірити Повішеному, Справедливість стала Глядачем, тож краще не демонструвати їй своїх жестів.

Не маючи часу на дослідження, Клейн простяг праву руку і сформував невидимий зв'язок, що з'єднав його з двома знайомими червоними зірками.

...

Морем Соня, вітром гнаний, біг старовинний вітрильник.

Алджер Вілсон замкнувся в каюті капітана і змусив корабель-примару забезпечити йому максимальний захист.

Він відштовхнув кришку кишенькового годинника і поклав його поруч із мідним секстантом. Тікання годинника звучало не радісно, ​​а, швидше, нервово.

Коли годинникова, хвилинна та секундна стрілка збіглася, перед очима Алджера Вілсона стався багряний вибух. Він просто проігнорував багатошаровий захист самого Алджера.

Ех... Його зітхання луною рознеслося по спорожнілій каюті.

...

Баклунд, Королівський район.

Одрі Холл сперлася на пухову подушку і глянула на жовтуватий папір у своїх руках. Її схожі на дорогоцінні камені очі мерехтіли так, ніби в них оберталися чиїсь душі.

Погляд був спокійним і холодним, ніби вона чекала на початок вистави.

Коли спалахнуло багряно-червоне світло, вона сприйняла своє зникнення з цілковитою байдужістю.

...

Над сірим туманом, у чудовому палаці, за стародавнім довгим бронзовим столом.

Клейн, що вже активував Духовний Зір, придивився уважніше, коли почала з'являтись постать Одрі Холл. Він не здивувався, побачивши, що кольори у глибині її аури змішались усі разом. Аура дівчини стала прозорою та безтурботною, як озеро в безвітряну погоду.

«Вона справді стала Потойбічною...» Клейн уже збирався відвести погляд, коли побачив, що стілець, який належить Справедливості, також змінювався.

Яскраві зірки на його спинці швидко зсувалися, утворюючи якесь сузір'я.

Сузір'я виявилося знайомим Клейну, воно було одним із символів, що використовувався в містиці.

Символ, який представляв «Гігантського Дракона!»

«Глядач... Гігантський Дракон...» Клейн ледве стримався, щоб не похитати головою і глянув на спинку стільця Повішеного.

Зі свого місця Клейн чисто фізично не зміг би побачити спинку стільця Повішеного, але сам простір підкорявся його волі. Він міг побачити все, що йому завгодно.

Сузір'я на спинці стільця не змінилося, але Клейн вивчив основи містики й вже не був настільки неосвіченим, як раніше. Він впізнав символ «Бурі».

«Моряк... Хранитель моря... Буря... Це розумно. Колір аури Повішеного став більш насиченим, ніж раніше... Новий рівень Послідовності? Ах так, як щодо символу на моєму стільці?»

Клейн придушив бажання озирнутися і подивитись, тричі постукав по краю довгого столу, і, як і раніше, усміхнувся: 

— Вітаю, міс Справедливість, ви тепер Потойбічна.

«Як він здогадався?» Одрі була приголомшена й ледь помітно усміхнулася.

— Дякую, містере Блазень, і дякую, містере Повішений.

— Це сталося набагато швидше, ніж я думав, — чесно відповів Алджер Вілсон.

Клейн не продовжив тему, але постукав по міжбрів'ю, і з усмішкою сказав:

— Леді, містери, хтось знайшов щоденник імператора Розеля?