Ворожіння

Повернувшись до свого стільця, він знову почув дзвін, який цього разу пробив сім разів. Чжоу Мінжуй повільно встав, підійшов до шафи й дістав одяг.

Чорний жилет з відповідним костюмом, штани, що щільно прилягають до ніг, напівциліндр і легкий вигляд вченого змусили Чжоу Мінжуя відчути, що він дивиться англійську драму, дії якої відбуваються у вікторіанську епоху.

Він раптом тихо пробурмотів, похитавши головою з кривою усмішкою:

— Я не збираюся йти на співбесіду. Все, чим я займусь, це покупка деяких інгредієнтів, щоб підготуватися до ритуалу підвищення удачі.

Клейн був такий стурбований майбутньою співбесідою, що це стало майже інстинктом. Коли він був недостатньо зосереджений, він одягав свій пристойний комплект одягу.

Тяжко зітхнувши, Чжоу Мінжуй зняв костюм і жилетку, переодягнувшись у коричнево-жовте пальто. Він також змінив капелюх на фетровий із загнутими краями того ж кольору.

Закінчивши одягатись, він підійшов до ліжка і підняв квадратну подушку. Він просунув руку в непомітну дірку і, трохи пошукавши, знайшов проміжний шар.

Коли він витяг руку, у його долоні був згорток купюр. Усього було приблизно вісім банкнот вицвілого темно-зеленого кольору.

Це були всі заощадження Бенсона на цей момент. Сюди входили витрати на проживання протягом трьох наступних днів. Дві з купюр були номіналом у п'ять солі, а решта — в одну.

У валютній системі Королівства Лоен солі посідав друге місце. Він виник на основі давніх срібних монет. Один солі був еквівалентний дванадцяти мідним пенні. Вони зустрічалися номіналом в один чи п'ять солі.

На вершині валютної системи був золотий фунт. Він також був у вигляді паперових банкнот, але гарантований золотом і безпосередньо пов'язаний. Один золотий фунт дорівнював двадцяти солі. Існували купюри номіналом в один, п'ять та десять фунтів.

Чжоу Мінжуй оглянув купюри й відчув слабкий запах унікального чорнила.

То був запах грошей.

Можливо, через фрагменти пам'яті Клейна або його постійне бажання грошей, Чжоу Мінжуй відчув, що миттєво закохався в ці банкноти.

«Тільки подивіться, який гарний малюнок. На них зображений строгий і старомодний Георг III, а його вуса особливо чарівні...»

«Тільки подивіться, водяний знак, який можна побачити лише в тому випадку, якщо подивитися крізь банкноту на світ, такий привабливий. Вишуканий дизайн, який захищає їх від підробок!»

Чжоу Мінжуй майже хвилину ними милувався, перш ніж витягнути два солі. Потім він згорнув решту банкнот й засунув їх назад у схованку під подушкою.

Розрівнявши тканину навколо дірки, Чжоу Мінжуй акуратно склав дві купюри й прибрав їх у ліву кишеню свого пальта. Він поклав банкноти окремо від кількох пенні, які лежали в кишені штанів.

Зробивши все це, він поклав ключ у праву кишеню, взяв із собою темно-коричневий паперовий пакет і пішов до дверей.

Його кроки швидко сповільнилися, а потім і зовсім зупинилися.

Він уже був біля дверей, коли почав хмуритися.

«Самогубство Клейна було надто ненормальним. Чи не зіткнеться він із якими-небудь “нещасними випадками”, якщо вийде ось так?»

Подумавши про це, Чжоу Мінжуй повернувся до свого столу і висунув ящик. Після цього він дістав блискучий мідний револьвер.

Це був єдиний засіб оборони, про який він міг подумати, і який мав достатню силу.

Хоча він ніколи не практикувався у стрільбі, варто лише витягнути револьвер, як це чинитиме тиск на противника!

Він погладив холодний метал револьвера, перш ніж засунути його в кишеню, де лежали банкноти. У руці він міцно стиснув гроші, пальцями тримаючи ручку револьвера. Так зброю було зовсім непомітно.

Відчувши себе в безпеці, той, хто знав трохи про все, раптом занепокоївся.

«Я ж можу випадково вистрілити».

Подумавши про такий розвиток подій, Чжоу Мінжуй швидко вигадав рішення. Він витяг револьвер і відкинув барабан. Він налаштував його так, щоб першою була порожня камора, яка стала результатом його «самогубства».

Таким робом, навіть якщо станеться помилка, це буде лише холостий постріл.

Забравши револьвер назад у кишеню, Чжоу Мінжуй залишив там ліву руку.

Правою він трохи притис капелюх і відчинив двері перед тим, як піти.

Коридор протягом дня залишався досить тьмяним, оскільки промені сонячного світла потрапляли сюди лише з вікна вкінці. Чжоу Мінжуй швидко спустився сходами й вийшов із дому, нарешті відчувши блиск та тепло сонця.

Попри те, що був майже липень, який все ще вважався серединою літа, місто Тінген було розташоване на півночі Королівства Лоен, тому тут були унікальні кліматичні умови. Найвища температура не перевищувала тридцяти градусів Цельсія, а вранці було ще прохолодніше. Крім того, на вулиці всюди були калюжі брудної води й розкидане сміття. Судячи зі спогадів Клейна, у бідних районах міста подібне видовище було не рідкістю, навіть якщо там була каналізація. Зрештою, людей було надто багато, і вони мали якось виживати.

— Підходьте і спробуйте нашу смачну смажену рибу!

— Гарячий та свіжий устричний суп. Випийте чашу вранці й відчувайте себе бадьорим весь день.

— Свіжа риба прямо з порту, всього п'ять пенні!

— Кекси та суп з вугра — ідеальне поєднання!

— Молюски! Молюски! Молюски!

— Найсвіжіші овочі, щойно зібрані на фермі за містом! Дешеві та свіжі!

...

Вуличні торговці овочами, фруктами та гарячою їжею кричали на вулиці, скликаючи пішоходів. Деякі з них зупинялися та уважно оглядали товари перед покупкою. Інші нетерпляче відмахувалися, оскільки вони ще мали знайти роботу на день.

Чжоу Мінжуй глибоко вдихнув, відчувши як мерзенні, так і просто прекрасні аромати. Міцно стискаючи револьвер лівою рукою, він також міцно тримав банкноти. Прогулюючись по жвавій вулиці, він злегка насунув на очі капелюх і йшов трохи зсутулившись.

У густонаселених районах неодмінно були злодії. Крім того, на цій вулиці було чимало бідних громадян, котрі працювали неповний робочий день після того, як втратили своє основне місце роботи. Ще були голодні діти, яких експлуатували дорослі для виконання своїх наказів.

Він рухався вперед, доки не досяг місця, де натовп навколо нього знову не став звичайним. Він випрямив спину і підняв голову, щоб подивитися на вулицю.

Попереду був бродячий акордеоніст. Мелодія була то приємною, то запальною.

Поруч із ним було кілька дітей у рваному одязі з жовтуватим кольором обличчя від недоїдання.

Вони слухали музику та рухалися у такт, виконуючи саморобні танці. Їхні обличчя були радісні, ніби вони були принцами чи янголами.

Пройшла жінка з кам'яним обличчям, її спідниця була брудною, а шкіра блідою.

Її погляд був порожнім і млявим. Лише коли вона проходила повз групи дітей, її погляд трохи пожвавішав, ніби вона побачила себе три десятиліття тому.

Чжоу Мінжуй обігнав її й звернув на іншу вулицю, перш ніж зупиниться біля пекарні Смирін.

Власницею пекарні була сімдесятирічна бабуся Венді Смирін. Її волосся було абсолютно сивим, а сама вона завжди усміхалася. Скільки Клейн себе пам'ятав, вона завжди продавала тут хліб і випічку.

«Ох, вона пече просто чудове Тінгенське печиво та лимонні тістечка...»

Чжоу Мінжуй проковтнув повний рот слини й усміхнувся.

— Місис Смирін, вісім фунтів житнього хліба, будь ласка.

— О, любий Клейн, а де Бенсон? Він ще не повернувся? — запитала Венді з усмішкою.

— Він повернеться за кілька днів, — невиразно відповів Чжоу Мінжуй.

Венді взяла житній хліб і зітхнула:

— Він дуже працьовитий хлопець. У нього буде гарна дружина.

Сказавши це, її куточки губ злегка зігнулися, і вона грайливо сказала:

— Тепер все чудово. Ти закінчив навчання, став випускником університету Хой... Ох, скоро ти зможеш заробляти гроші. Ви не повинні затримуватись у тому будинку, де зараз проживаєте. Щонайменше, у вас має бути ванна, яку ви зможете назвати своєю.

— Місис Смирін, сьогодні ви наче молода та енергійна дівчина, — видавив Чжоу Мінжуй із сухою усмішкою.

Якщо Клейн пройде співбесіду та стане викладачем в одному з університетів міста Тінген, його соціальний статус одразу злетить.

У спогадах Клейна він знайшов його мрії про те, що колись він орендує будиночок у передмісті. Там буде п'ять чи шість кімнат, два санвузли, величезний балкон нагорі, їдальня, вітальня, окрема кухня та просторий підвал.

Це зовсім не було нездійсненно. Навіть викладач Тінгенського університету на випробувальному терміні отримуватиме зарплату у два золоті фунти на тиждень. А якщо пройти випробувальний термін, зарплату буде підвищено до трьох фунтів та десяти солі. Потрібно знати, що попри роботу протягом кількох років, брат Клейна, Бенсон, отримував зарплату лише в один фунт і десять солі на тиждень. Звичайні робітники на фабриці не отримували навіть одного фунта або в кращому разі трохи більше. А орендна плата за будинок для однієї сім'ї коливалась від дев'ятнадцяти солі до одного фунта вісімнадцяти солі.

— Це різниця між зарплатою в три-чотири тисячі юанів і зарплатою в чотирнадцять-п'ятнадцять тисяч юанів на місяць, — пробурмотів собі під ніс Чжоу Мінжуй.

Однак, все це було за умови, що він пройде співбесіду до університету міста Тінген або Баклундського університету.

Інших можливостей не було. Люди без будь-яких зв'язків не могли отримати рекомендації та стати державними службовцями. А ті, хто вивчав історію, були обмежені у можливостях працевлаштування. Не було особливо великого попиту на приватних консультантів із боку аристократів, банків чи промислових магнатів.

Зважаючи на те, що знання Клейна зараз були фрагментованими й неповними, Чжоу Мінжуй відчував себе ніяково перед очікуваннями місис Смирін.

— Ні, я завжди була такою молодою, — зі сміхом відповіла Венді.

Говорячи, вона швидко запакувала шістнадцять буханців у коричневий паперовий пакет, який приніс Чжоу Мінжуй. Вона простягла праву руку і сказала:

— Дев'ять пенні.

Кожен буханець важив приблизно половину фунта, але відмінності були неминучими.

— Дев'ять пенні? Чи не одинадцять, як два дні тому? — підсвідомо запитав Чжоу Мінжуй.

— Ти маєш подякувати тим людям, які влаштували акт протесту на вулицях, вимагаючи скасування закону про зерно, — сказала Венді, знизуючи плечима.

Чжоу Мінжуй невиразно кивнув. Спогади Клейна щодо цього були неповними. Все, що він пам'ятав, це те, що основною метою закону про зерно був захист цін на вітчизняну сільськогосподарську продукцію. Імпорт зерна з більш південних країн, таких як Фейнапоттер, Масін, Ленбург припинявся, доки ціни не зростали до певного рівня.

«Чому люди протестують проти цього?»

Не кажучи багато, Чжоу Мінжуй, боячись, що випадково витягне револьвер, обережно дістав одну з купюр і передав місис Смирін.

Йому дали три пенні здачі. Засунувши їх у кишеню штанів, він узяв паперовий пакет із хлібом і попрямував на ринок «Салат і М’ясо» через дорогу. Він старанно працював заради тушкованої баранини з ніжним горохом, яку обіцяла приготувати сестра.

На перехресті вулиці Залізного Хреста та вулиці Нарцисів була міська площа. Там розташовувалося безліч наметів, а клоуни в дивних і кумедних костюмах роздавали листівки.

— Завтра ввечері буде циркова вистава?

Чжоу Мінжуй глянув на листівки в чужих руках, прочитавши їхній зміст собі під ніс.

«Меліссі напевно сподобається, але скільки коштує квиток?»

З цими думками Чжоу Мінжуй підійшов ближче.

Як тільки він хотів запитати клоуна про ціну, поряд з ним пролунав хрипкий жіночий голос.

— Хочеш я тобі поворожу?

Чжоу Мінжуй підсвідомо повернув голову і побачив жінку в гострокінцевому капелюсі та довгій чорній сукні, яка стояла перед невеликим наметом.

Її обличчя було вимазане червоною та жовтою фарбами, а очі були глибокого сіро-блакитного кольору.

— Ні, — Чжоу Мінжуй похитав головою.

Він не мав зайвих грошей, які він міг витратити на ворожіння.

Жінка засміялася і сказала:

— Моє ворожіння на картах таро дуже точне.

— Таро... — Чжоу Мінжуй на мить застиг.

Вимова назви була майже ідентична картам таро із Землі!

А карти таро на Землі були набором карт, призначеним для ворожіння. На них були зображені різні предмети та знаки, які означали різні прикмети.

«Зачекайте...» Він раптом згадав, звідки в цьому світі походило ворожіння на картах таро.

Воно походило не від семи ортодоксальних богів і не було давньою спадщиною. Натомість воно було створено консулом Республіки Інтіс в епоху Розеля Густава, понад сто сімдесят років тому.

Цей містер Розель винайшов паровий двигун, удосконалив вітрильні кораблі, скинув імперське правління Королівства Інтіс і був визнаний церквою Бога Майстерності. Він також став першим консулом Республіки Інтіс.

Пізніше він розпочав експансію і захопив під свій контроль Королівство Ленбург та низку інших країн. Він поставив на коліна Королівства Лоен, Фейнапоттер, Імперію Фейсак та інші могутні держави Північного Континенту, змусивши їх підкоритися республіці Інтіс. Після цього республіка була перетворена на імперію, а він самопроголосив себе «Юлієм Цезарем».

Саме за часів правління Розеля Церква Бога Майстерності отримала своє перше священне одкровення в П'ятій Епосі. З того часу Бог Майстерності був перейменований на Бога Пари та Машин.

Розель також винайшов ворожіння на картах таро. Він також створив сучасну систему паперових карток та різні карткові ігри. Було безліч різних ігор, які виявились знайомими Чжоу Мінжую. Наприклад, апгрейд, битва із землевласником, техаський покер, квінт...

Крім того, морський флот, який він відправив в експедицію, виявив морський шлях, що вів на Південний Континент через буйні та неспокійні моря. Це стало початком колоніальної епохи.

На жаль, на старості років його зрадили. У 1198 році П'ятої Епохи він був убитий об'єднаними силами церкви Вічно Палаючого Сонця, колишньої королівської родини Інтіс — родини Саурон та іншими аристократами. Зрештою, він помер у палаці Білого Клена.

«Це...» Спогади про подібні речі ледь не змусило його зробити фейспалм.

«Він же не може бути переселенцем, моїм старшим?»

Зважаючи на те, що Чжоу Мінжуй раптом страшенно захотів подивитися на те, як виглядають карти таро, він кивнув жінці в загостреному капелюсі:

— Якщо... ну... ціна прийнятна, я готовий спробувати.

Жінка одразу засміялася:

— Сер, ви сьогодні мій перший клієнт, тому вважатимемо, що все за рахунок закладу.