Мелісса

Затвердивши план дій, Чжоу Мінжуй відчув себе значно впевненіше. Його страх і занепокоєння були зметені в найдальший куточок розуму.

Тільки після цього у нього з'явився настрій детальніше вивчити спогади Клейна.

Чжоу Мінжуй звично підійшов до газової лампи й перекрив вентиль труби. Він поспостерігав, як полум'я в лампі поступово згасало, після чого сів.

Поки він несвідомо порався з револьвером, граючи з барабаном, він торкнувся своєї голови. Він повільно згадував події минулого під світлом багряного місяця, ніби він був найуважнішим глядачем кінотеатру.

Можливо, з тієї причини, що куля пройшла через мозок, спогади Клейна були наче розбите скло. Мало того, що спогади йшли суцільною мішаниною, то ще й багатьох фрагментів не вистачало. Наприклад, у нього не було жодних вспоминів про те, як у нього опинився вишуканий револьвер, чи наклав він на себе руки або ж був убитий, а також значення слів «Всі помруть, включаючи мене»... Також не було ніяких спогадів про те, чи брав він участь у чомусь дивному за останні два дні.

Мало того, що всі ці спогади йшли фрагментами, то ще й деяких частин не вистачало. Те саме стосувалося його загальних знань. У світлі поточної ситуації Чжоу Мінжуй вважав, що якщо Клейн зараз повернеться до університету, то навряд чи зможе закінчити його. І це при тому, що він залишив кампус лише кілька днів тому, навіть не встигнувши розслабитись

«Через два дні у мене буде співбесіда на історичний факультет університету Тінген...»

«Випускники університетів в Королівстві Лоен не мали традиції залишатися у своїй альма-матер. Наставник Клейна дав йому рекомендаційний лист для Університету Тінгена та Університету Баклунда».

...

Дивлячись у вікно, Чжоу Мінжуй спостерігав за заходом багряного місяця у небі. Поступово місяць все більше зникав, поки на сході не заблищали слабкі промені сонця, забарвлюючи обрій золотистим кольором.

У цей момент у будинку почалася метушня. Незабаром за дверима пролунав звук кроків.

— Мелісса прокинулась... Вона як завжди пунктуальна, — усміхнувся Чжоу Мінжуй.

Завдяки спогадам Клейна, побачивши Меліссу, він справді подумав, що це його молодша сестра.

«Однак, насправді у мене немає жодної молодшої сестри» Заперечив він сам собі.

Мелісса відрізнялася від Бенсона та Клейна. Вона так і не встигла закінчити початкову освіту у недільній школі церкви Богині Вічної Ночі. Коли вона досягла шкільного віку, Королівство Лоен прийняло «Закон про початкову освіту». Було створено комітет із питань початкової та середньої освіти, який отримував спеціальне фінансування, що збільшило інвестиції королівства в освіту.

Менш ніж за три роки численні церковні школи були об'єднані й на їх основі було створено велику кількість державних початкових шкіл, де дотримувалися принципу релігійного невтручання. Це було зроблено для того, щоб в освітній процес не домішували конфлікти між церквами Володаря Бур, Богині Вічної Ночі та Бога Пари та Машин.

На відміну від недільної школи церкви Богині Вічної Ночі, де плата за навчання складала один пенні на тиждень, навчання у державній початковій школі коштувало три пенні. Однак у першому випадку заняття проходили лише щонеділі, а у другому шість днів на тиждень. Кінець кінцем, ціна була настільки низькою, що це було майже безплатно.

Мелісса відрізнялася від більшості дівчат. Ще з юних літ вона полюбила такі речі, як шестерні, пружини та підшипники. Її мрією було стати паровим механіком.

Потерпаючи від браку загальних знань, Бенсон, який розумів всю важливість освіти, підтримував мрії своєї сестри так само, як він підтримував університетську освіту Клейна. Зрештою, Технічна Школа міста Тінген давала повноцінну середню освіту. Не було потреби додатково відвідувати ні мовну школу, ні публічну школу для отримання загальних знань.

У липні минулого року п'ятнадцятирічна Мелісса змогла здійснити свою давню мрію та вступила на факультет Пари та Машин Технічної Школи міста Тінген. Отже, її щотижневі витрати на навчання зросли до дев'яти пенні.

Тим часом на компанію Бенсона вплинула ситуація на Південному Континенті. Відбулося різке падіння прибутку та скорочення ділових операцій. Понад третини працівників було звільнено. Щоб зберегти свою роботу і не втратити кошти для існування, у Бенсона не залишалося вибору, окрім як працювати ще старанніше. Йому постійно доводилося працювати понаднормово або їздити в місця з суворими умовами. Саме так він працював останні кілька днів.

Справа не в тому, що Клейн не думав про те, щоб допомогти розділити тягар зі своїм старшим братом, але, народившись простолюдином, він відчув сильну невідповідність, коли вступив до університету після закінчення середньої мовної школи. Взяти, наприклад, основу для всіх мов Північного Континенту — мову Фейсак. Ця стародавня мова була тим, що діти знатних та багатих сімей починали вивчати ще з юних літ. З іншого боку, він вперше увійшов в контакт із цією мовою лише тоді, коли вступив до університету.

Він зіткнувся з багатьма схожими труднощами під час навчання. Клейн віддавав навчанню всі свої сили, засиджуючись за підручниками та книгами до пізньої ночі, а потім рано встаючи. Але навіть так він ледве встигав за своїми однолітками, внаслідок чого й закінчив університет із вельми середніми результатами.

Спогади про його старшого брата і сестру все ще пролітали перед очима Чжоу Мінжуя, поки він не взявся за ручку дверей. Лише тоді він зібрався з думками та усвідомив, що досі тримає в руках револьвер.

«Це напіврегульований предмет!»

«Крім того, він може налякати дитину!»

«Мало того, у мене ще й рана на голові не до кінця загоїлася!»

Коли до нього будь-якої миті могла зайти Мелісса, Чжоу Мінжуй потер скроню і швидко розкрив ящик столу, відразу сховавши там револьвер і збираючись зачинити його.

— Що сталося?

З цікавістю оглядаючись, з'явилася Мелісса, почувши галас.

Вона була у самому розквіті юності. Попри те, що вона харчувалася не так добре, внаслідок чого її обличчя було худим і злегка блідуватим, її шкіра все ж таки була досить блискучою завдяки тому, що від неї все ще йшли флюїди молодої дівчини.

Коли Чжоу Мінжуй побачив карі очі своєї сестри, він зібрався з силами й взяв перший предмет, що потрапив під руку, перш ніж спокійно закрити ящик столу, щоб приховати існування револьвера. Іншою рукою він торкнувся місця поряд зі скронею, щоб переконатися, що рана вже загоїлася.

Він дістав кишеньковий годинник із виноградним листом на ньому, і обережно натиснув на верхню частину, змусивши кришку відкинутись.

Там була фотографія їхнього батька. Це був найцінніший предмет, залишений сержантом королівської армії. Але, оскільки цей годинник був вже досить старим, він часто виходив з ладу останніми роками, навіть при тому, що він вже не раз бував в руках механіка, який лагодив його. Це збентежило Бенсона, якому подобалося носити його із собою, щоб підвищити свій статус, тому, зрештою, він став зберігатись вдома.

Треба сказати, що у Мелісси справді був талант щодо механіки. Вивчивши й зрозумівши принципи, що лежать в основі конструкції годинника, вона запозичила інструменти у своїй Технічній Школі, щоб повозитися з ним. Нещодавно вона навіть стверджувала, що змогла полагодити його.

Чжоу Мінжуй глянув на годинник і побачив, що секундна стрілка не рухається. Підсвідомо він почав заводити годинник.

Однак, попри те, що він зробив кілька обертів, він так і не почув звуку натягнутих пружин. Стрілка залишалася нерухомою.

— Схоже, він знову зламався, — він подивився на сестру, намагаючись знайти тему для розмови.

Мелісса кинула на нього невиразний погляд, після чого підійшла і забрала кишеньковий годинник.

Вона стала поруч і потягла за заводну головку. Після кількох простих поворотів почулося цокання секундної стрілки.

«Хіба витягування кнопки вгору зазвичай не призначене для налаштування часу...» Чжоу Мінжуй порожнім поглядом дивився на годинник.

У цей момент від далекого собору пролунав дзвін, який повторився шість разів.

Мелісса нахилила голову, вслухаючись, і знову витягла кнопку. Після цього вона покрутила її, налаштовуючи час.

— Тепер має бути все гаразд, — сказала вона беземоційно.

Натиснувши на кнопку, вона повернула її у вихідне положення і віддала годинник Чжоу Мінжую.

Чжоу Мінжуй збентежено усміхнувся.

Мелісса кинула на старшого брата пронизливий погляд, перш ніж повернутись до шафи. Вона взяла туалетне приладдя та рушник, після чого вирушила до спільної ванної кімнати.

«Чому на її обличчі з'явився вираз зневаги та безпорадності?»

«Чи це погляд любові та турботи до розумово відсталого брата?»

Чжоу Мінжуй опустив голову й усміхнувся. Він з клацанням закрив кришку кишенькового годинника, перш ніж відкрити її знову.

Він повторював цю дію, поки його думки були зосереджені на питанні.

«Клейн покінчив життя самогубством, вистріливши з револьвера без глушника. Ну, поки вважатимемо це самогубством. Це мало викликати справжній переполох у будинку, але Мелісса, що спала в сусідній кімнаті, зовсім нічого не помітила».

«Вона так міцно спала? Чи самогубство від самого початку було оповите якоюсь таємницею?»

*Клац!* Кишеньковий годинник відкрився. *Клац!* Кишеньковий годинник закрився... Умившись, Мелісса повернулася до кімнати. Тут вона побачила зануреного в думки Клейна, який на автоматі грав із кришкою годинника.

В її очах знову блиснуло роздратування, коли вона сказала солодким голосом:

— Клейн, дістань весь хліб, що залишився. Не забудь купити сьогодні свіжого. Ще потрібно м'ясо та горох. У тебе скоро співбесіда, тож я приготую тушковану баранину з горохом.

Поки вона говорила, то рушила до печі в кутку кімнати. Вона поставила кип'ятитись воду на вугілля.

Поки вода закипала, вона відкрила нижню шухляду шафи й дістала щось, що вони вважали майже скарбом — третьосортні чайні листи. Вона кинула в каструльку близько десяти листків з таким виглядом, наче це справжній чай.

Мелісса налила дві великі чашки чаю і розділила залишки житнього хліба на двох із Чжоу Мінжуєм.

«Тут немає тирси або надмірної кількості глютену, але це все одно виглядає неапетитно...» Чжоу Мінжуй все ще відчував слабкість і голод. Він змусив себе проковтнути хліб із чаєм, відчуваючи невдоволення у своєму серці.

За кілька хвилин Мелісса закінчила снідати. Коли вона поправила своє чорне волосся, яке доходило їй до жилетки, вона знову подивилася на Чжоу Мінжуя і сказала:

— Не забудь купити свіжий хліб. Нам потрібно лише вісім фунтів. Погода спекотна, тому хліб швидко псується. Крім того, купи баранину та горох. Не забудь!

«Справді, вона піклується про свого тупого брата. Їй навіть довелося все повторити, щоб нагадати про це ще раз...» Подумав Чжоу Мінжуй і з усмішкою кивнув головою.

— Добре.

Щодо фунта Королівства Лоен, Чжоу Мінжуй покопався в пам'яті Клейна і порівняв із власними спогадами. Він вважав, що один фунт дорівнював приблизно половині кілограма з його власного світу.

Мелісса більше не стала нічого говорити. Вона встала і швидко прибралася. Взявши із собою останній шматок хліба на обід. Вона одягла пошарпаний капелюшок, що залишився їй від матері, підхопила самостійно пошиту сумку, де зберігалися її підручники, та шкільне приладдя і приготувалася йти.

Сьогодні була не неділя, тому на неї чекав цілий день занять.

Шлях від будинку до Технічної Школи міста Тінген займав приблизно п'ятдесят хвилин. Існували громадські кінні екіпажі, які коштували по одному пенні за кілометр з обмеженням у чотири пенні у місті та шість в передмісті. Але, щоб заощадити гроші, Мелісса вставала раніше й пішки йшла до школи.

Відчинивши двері, вона знову зупинилась, повернулася наполовину й сказала:

— Клейн, не купуй надто багато гороху чи баранини. Бенсон зможе повернутися лише у неділю. О, і пам'ятай, нам потрібно лише вісім фунтів хліба.

— Добре, добре, — роздратовано відповів Чжоу Мінжуй.

Водночас він повторив про себе кілька разів слово «неділя».

На Північному Континенті рік поділявся на дванадцять місяців. У році було 365 чи 366 днів. Тиждень був поділений на сім днів.

Поділ місяців був результатом астрологічних спостережень. Все це змусило Чжоу Мінжуя замислитися над тим, чи не потрапив він у паралельний світ. Що ж до розподілу днів, тут відіграв роль релігійний вплив. На Північному Континенті було сім ортодоксальних богів: Вічно Палаюче Сонце, Володар Бур, Бог Знань і Мудрості, Богиня Вічної Ночі, Мати Земля, Бог Війни й Бог Пари та Машин.

Спостерігаючи за тим, як його сестра зачиняє двері і йде, Чжоу Мінжуй раптом зітхнув. Незабаром його думки зосередилися на ритуалі підвищення удачі.

«Вибачте, але я дуже хочу повернутись додому...»