Просте питання

Поки Одрі згадала розмову між її батьком і старшим братом про ситуацію, що склалася, і описала її своїми словами: 

— Вони вважають, що структура уряду надто хаотична. На кожних виборах, якщо відбувається зміна керівної партії, то приходить тотальна зміна кадрів. В результаті цього починається безлад, а ефективність роботи падає. Це не лише призводить до великих неприємностей в армії, а й завдає незручності навіть цивільним особам.

Клейн чудово знав, що, оскільки не було прикладів, на які можна було б посилатися, Королівство Лоен ще не розглядає систему державних службовців. Новий політичний уклад ще тільки формувався, тому після кожної перемоги на виборах членам партії та її прихильникам надається безліч посад.

«Хмм... Імператор Розель не став створювати подібну структуру в Інтісі, що зовсім не відповідає його особистості... Можливо, надалі він перевів свою увагу на інші речі?»

Коли Повішений почув це, він сказав із тихим сміхом.

— Вони так вважають? Як довго до них доходить. Можливо, вони відчують свербіння лише через рік після того, як їх вкусить чорний комар.

Чорні комарі були одними з істот, що мешкали на півдні Королівства Лоен. Вони були надзвичайно небезпечними, бо їх отрута змушувала жертву буквально здирати з себе власну шкіру.

Одрі простягла долоню й прикрила рот. Ігноруючи їдке зауваження Повішеного, вона підбила підсумки: 

— На жаль, вони поки що не можуть знайти хороше рішення для заміни цієї системи.

Клейн уважно вислухав і зрозумів, що тут він може допомогти. Він трохи усміхнувся і сказав: 

— Це дуже просте питання.

Імперія Фудоголіків та інші країни, що вивчали історію імперії Фудоголіків, мали багатий досвід у таких питаннях.

— Просте? — з подивом перепитала Одрі.

Хоча її освіта не включала політику, вона часто чула розмови батька, брата та їх оточення. Вона досить добре зналася на подібних питаннях.

Клейну здалося, ніби він повернувся в минулі роки й зараз спілкується на інтернет-форумі. Зібравшись з думками, він сказав: 

— Іспит. Такий же, який здають під час вступу до коледжу. Провести відкритий іспит. Його можна розділити на два або три раунди. Використовуйте найбільш об’єктивний метод для вибору еліти.

— Але... — Одрі знала, які заперечення це понесе за собою.

Перш ніж вона встигла впорядкувати свої думки, Клейн продовжив: 

— Після цього направте цю еліту до кабінету міністрів, в уряди округів та у різні населені пункти. Влаштуйте їх на ті посади, які займаються безпосереднім розв'язанням питань, як, наприклад, секретар кабінету міністрів.

— До різних посад мають ставитися різні вимоги. Другий або третій раунд іспитів може проводитись на основі вибраного місця чи регіону. Професійні питання мають вирішуватись професіоналами.

— Ну, а щодо політичних постів, таких як міністри, губернатори чи мери, то вони вже мають бути залишені партіям, які виграють вибори. Це той шматочок пирога, на який вони заслуговують.

Алджер, який не дуже цікавився подібними речами, несвідомо повернув голову й уважно прислухався. Одрі трохи спохмурніла і поринула в глибокі роздуми.

— Не треба поспішати та замінювати всіх одразу. Якщо це станеться, то кабінет міністрів та різні цивільні служби будуть виведені з ладу. Іспити можна проводити щорічно або раз на три роки. Таким робом, можна буде поступово замінити кадри. Зрештою, у світлі розширення королівства та звільнення державних службовців, завдяки чому і з'являтимуться вакансії, ви зможете періодично розподіляти людей на нові посади. 

Клейн із величезним задоволенням виявив свій талант клавіатурного політика. Він подивився на свою долоню та додав: 

— Завдяки такому плану дій ви зможете отримати більш кваліфіковану та проникливу еліту, яка працюватиме на благо уряду. Тоді буде вже неважливо, хто зараз перебуває при владі чи хто є міністром.

Звісно, ​​побічним ефектом такої системи було народження безсмертного диявола — бюрократії.

Обмірковуючи цю пропозицію, Одрі із сумнівом запитала: 

— Ви маєте на увазі, що навіть якщо міністрами будуть кучеряві бабуїни, наслідки будуть незначними?

— Ні, — несподівано втрутився Алджер. — Я вважаю, що краще хай будуть кучеряві бабуїни, ніж нинішні міністри.

Він зробив паузу і додав: 

— Зрештою, бабуїнам треба тільки спати, їсти та спарюватись. Вони не вигадуватимуть дурних ідей і не наполягатимуть на безглуздих проєктах.

«Містере Повішений, схоже, вам не пощастило з начальником...» Сидячи на почесному місці, Клейн непомітно похитав головою, сміючись про себе.

Одрі якийсь час обмірковувала пропозицію містера Блазня і з подивом сказала: 

— Схоже, це справді може спрацювати...

— Це дуже просте, але ефективне рішення!

Вона подивилася на Клейна і щиро здивувалася: 

— Містере Блазень, ви маєте бути літньою людиною з видатним інтелектом, яка вже багато чого бачила в житті!

Куточки губ Клейна кілька разів трохи смикнулися, поки він дивився на Справедливість і Повішеного.

— Завершімо сьогоднішні збори.

«Якщо міс Справедливість зможе вплинути на свою родину та викликати зміни у цій системі, я зможу направити Бенсона вперед і дати йому шанс стати державним службовцем».

Якщо так подумати, Бенсон справді підходив для такої кар'єри.

«Проте навряд чи Справедливість візьме на себе ініціативу у цьому питанні. Все тому, що Повішений і я легко зможемо дізнатися, хто саме був автором цієї ідеї, і легко здогадаємось про її особистість».

Звичайно, вона могла все зробити манівцями, таємно.

— З вашої волі, — Одрі та Алджер одночасно піднялися зі своїх місць.

Клейн трохи відкинувся назад і розірвав зв'язок. Він побачив, як постаті Справедливості та Повішеного, які й так були ілюзорними та розпливчастими, миттєво руйнуються та розсіюються.

Над сірим туманом у розкішному палаці, де, здавалося, жили боги, він був єдиним, хто мовчки сидів на чолі бронзового столу.

Клейн не занурювався в сірий туман, щоб, як і минулого разу, повернутися у своє тіло. Це сталося тому, що його розум все ще не відчував дискомфорту, адже тепер він став Потойбічним.

Причина, через яку він так рано закінчив збори Клубу Таро, полягала в тому, що він дізнався про те, яку важливість мав записник родини Антигон для Нічних Яструбів. Він мав серйозно підійти до цього питання, а не спати цілий день. Інакше Данн Сміт може почати з підозрою ставитися до того, чим він був зайнятий вдома.

Крім того, цього разу він отримав велику вигоду.

Клейн сидів на високому стільці на чолі бронзового столу. Зчепивши руки, він сперся об підлокітники й уважно спостерігав за безмежним сірим туманом. Він знайшов це місце безтурботним, ніби ніхто не входив до нього вже десятки мільйонів років.

Коли він установив зв'язок зі Справедливістю та Повішеним, він дещо помітив.

Це був той факт, що він сам, ставши Потойбічним, міг торкнутися до ще однієї багряної зірки!

— Отже, я можу покликати ще одного? 

Клейн згадав те відчуття і промимрив, погоджуючись із цими висновками.

Проте він не мав бажання робити нову спробу, оскільки не міг заздалегідь дізнатися, ким буде новоприбулий і яке він матиме ставлення до Клейна. Зрештою, не всі були схожі на Справедливість і Повішеного, у яких був унікальний характер, завдяки якому вони чудово пристосовувалися до ситуації й отримували найбільшу вигоду. Навіть здавалося, що вони самі по собі були потайливими людьми. Якщо ж він покличе когось на зразок Данна Сміта, то їхня таємна організація негайно потрапить під нагляд церкви.

Як бос «злої» організації, його майбутнє точно не буде спокійним.

Клейн розумів, що сірий туман був особливим. Він розумів, що це було не те, що Потойбічний із силою Данна Сміта зможе побачити наскрізь. Але проблема була в тому, що, оскільки існували Потойбічні, потрібно було брати до уваги й існування богів.

Клейн вирішив твердо повірити у той факт, що сім ортодоксальних богів існували насправді. Звичайно, його віра була дещо особливою, оскільки він більше вірив у те, що ці боги були лише трохи могутнішими, ніж Потойбічні високих Послідовностей. Крім того, вони мали певні обмеження. Принаймні, починаючи з П'ятої Епохи, за винятком кількох оракулів, вони більше ніде і ні перед ким не з'являлися.

— Хех, силою закликати сюди людей — не найкраща ідея. Ніхто б не захотів зі власної волі вляпатися у щось незрозуміле... Потрібно почекати й подивитися, як підуть справи в майбутньому... — Клейн зітхнув і підвівся.

Він визволив свою духовну силу та відчув існування свого тіла. Потім він швидко зімітував почуття падіння.

Сцена перед його очима змінилася. Сірий туман і багряне світло зірок миттєво зникли. Клейн відчув, ніби він проривається крізь нескінченні мембрани, перш ніж зрештою побачити реальний світ та свою кімнату, занурену в темряву.

Цього разу він повністю прийшов до тями й серйозно обдумав сьогоднішній досвід.

— Дивно... Є певні відмінності між світом сірого туману та духовним світом.

Клейн поворушив своїми кінцівками, відчувши існування свого тіла.

Після того, як він з усією серйозністю все обдумав, він похитав головою і, підійшовши до столу, розсунув штори.

*Вжух!*

Фіранки були розсунуті й сонячне світло заповнило кімнату.

Коли він подивився на вулицю за вікном і пішоходів, що снували туди-сюди, Клейн глибоко зітхнув і тихо пробурмотів: 

— Час іти працювати.

— Як мені почати діяти як Провидець?

— Не можна поспішати... Поки що все, що я можу, це Духовний Зір...

...

Баклунд, Королівський район.

Одрі Холл подивилася на себе в дзеркалі. Вона побачила, що її щоки були червоними від хвилювання, а очі такими яскравими, що кожен злякався б, якби подивився в них.

Вона не вдивлялася, а швидко зібралася з думками. Схопивши перову ручку, вона швидко записала формулу зілля Глядача на вишуканому пергаменті з козячої шкіри.

«80 мілілітрів чистої води. 5 крапель есенції осіннього крокусу. 13 грамів товчених у порошок коров'ячих зубів. 7 пелюстків ельфійської квітки. Око дорослої риби Манхал. 35 мілілітрів крові Козлорогої чорної риби».

— Фух... — Одрі зітхнула з полегшенням, перечитавши текст кілька разів, щоб переконатися, що вона не зробила жодних помилок.

У неї раптом виникло бажання танцювати, але вона нагадала собі, що має бути стриманою.

Трохи подумавши, вона почала записувати навколо формули Глядача різні хімічні формули. Вона перетворила сторінку на неохайні нотатки з хімії.

«Якщо уважно не вчитуватись й на цю сторінку подивиться сторонній, то він не зможе виявити деталей, які я сховала тут... Чудово!» Одрі похвалила себе та звернула увагу на потрібні матеріали.

«Спочатку, я обшукаю кілька наших сховищ. А вже потім я постараюся за допомогою обміну дістати інгредієнти, яких бракує...»

«Якщо ж у результаті я не зможу щось отримати, то я звернусь за допомогою до Повішеного чи Блазня... Тільки що я можу запропонувати, як оплату?»

Трохи подумавши, Одрі відклала блокнот і прибрала його на книжкову полицю. Після цього вона швидко підійшла до дверей і відчинила їх.

Золотистий ретривер слухняно сидів ззовні.

Куточки губ Одрі зігнулися, і вона показала променисту усмішку.

— Сьюзі, ти чудово виконала завдання!

— У серійних газетних статтях детективи часто мають здібного помічника. Думаю, у справжнього Глядача має бути величезна собака.

...

У підземному підвалі, освітленому лише мерехтливою свічкою, Алджер Вілсон підняв долоню і подивився на неї.

Через довгий час він зітхнув.

— Це так само чудово. Я так і не зміг з'ясувати жодних конкретних деталей...

Попри ретельну підготовку, він так і не зміг зрозуміти, яким чином Блазень здійснив виклик...

Він опустив погляд і глянув на пергамент із козячої шкіри, що лежав на столі.

У заголовку темно-синім чорнилом були написані слова мовою Гермес:

«7. Штурман».