Обмін інформацією

«Секретний щоденник Розеля Густава?»

«Імператора Розеля?»

«Справді, тільки такі питання варті уваги такої могутньої постаті, як містер Блазень...» Одрі спочатку здивувалася, а потім усвідомила, що в цьому немає нічого дивного.

Ходили чутки, що імператор Розель колись бачив Богохульну Скрижаль. Навіть були чутки про те, що секретні карти, які він створив, приховували двадцять два божественних шляхи. Це те, на що зверне увагу кожен Потойбічний високої Послідовності

— Щоденник? Це щоденник? — Алджер трохи насупився, коли звернув увагу на цей ласий шматочок інформації.

Річ, яку залишив після себе імператор Розель, була описана містером Блазнем як щоденник!

«Звідки він це знає?»

«Як він зміг це визначити?»

«Чи можливо, що він може розшифрувати загадковий шифр Розеля?»

Зіткнувшись із запитанням Повішеного й отримавши бажаний ефект, Клейн відкинувся на спинку стільця і ​​зчепив руки. Він спокійно відповів: 

— Давайте поки вважатимемо це щоденником.

Він цього не заперечував, але й не підтвердив.

Одрі вже чула, як діти дворян згадували про це. Проте сама вона знала не так багато. З цікавістю вона запитала:

— Кажуть, що щоденник імператора Розеля був написаний загадковою мовою, за допомогою символів, які він сам винайшов.

— Так, — досить просто відповів Алджер. 

— Дехто вважає, що це унікальний набір символів, які використовуються в містицизмі. Інші вважають, що це ієрогліфи. Але до сьогоднішнього дня ніхто так і не знайшов правильного способу розшифровки. Принаймні це все, що я знаю.

З цими словами він повернув голову до Клейна, щоб отримати підтвердження чи спростування.

«Це тексти, які передавалися з покоління в покоління, тому вони вже не відповідають своєму первісному стану. Якщо слідувати вашій думці, як це взагалі можна розшифрувати...» Клейн зберігав спокій, але про себе розсміявся.

Що стосується припущення про символи, які використовуються для містицизму, Клейн одразу представив собі смішну сцену.

Одягнений у чорний гострокінцевий капелюх і робу, злий маг підтягує рукав, щоб показати татуювання з таємничими символами. Він голосно оголошує, що це символ, що має таємничу силу, залишений імператором Розелем. А там написано два ієрогліфи зі спрощеної китайської:

«Кумедний хлопець!»

Куточки рота Клейна піднялися, а його настрій одразу став кращим.

Вислухавши опис Повішеного, Одрі спантеличено запитала: 

— Ми не знаємо ні символів, ні слів... Як у такому разі передамо вам інформацію, містере Блазень? Чи нам треба буде кудись її відправити?

«А ось це досить важливе запитання... У мене немає коштів, щоб таємно отримати посилку...» Клейн не поспішав з відповіддю. Зчепивши руки, він тихенько постукував великими пальцями.

Незабаром йому спала на думку ідея.

«Якщо я можу створювати старовинний стіл і навіть палац відповідно до своїх бажань, чи можливо спроєктувати думки інших людей?»

«Треба спробувати…»

У цей момент Одрі та Алджер дивилися на Блазня, який спокійно сидів в оточенні сірого туману.

— Міс Справедливість, спробуймо ось що. Уявіть собі текст і зосередьтеся на відчутті, ніби ви пишете його. Так, візьміть ручку поруч із собою і спробуйте написати цей текст на аркуші паперу.

Перш ніж Клейн закінчив говорити, Одрі побачила перед собою жовтувато-коричневий пергамент із козячої шкіри та темно-червону перову ручку.

Вона взяла ручку з цікавістю та сумнівом. Відповідно до інструкції, вона зосередилася на вірші, який колись написав імператор Розель:

«Зима вже тут — чи ж довго до Весни?»

[П.п.: Персі Біші Шеллі, Ода західному вітру. Переклад Ірини Шувалової]

Ретельно уявивши текст, вона взяла перову ручку і зосередилася на бажанні спроєктувати його на аркуш пергаменту.

Клейн відчув її емоції й, використовуючи ручку як провідник, спрямовував їх.

Коли Одрі відклала ручку, вона побачила, що на пергаменті з'явився рядок.

«Зима вже тут — чи ж довго до Весни?»

— Богине, як захопливо! — вигукнула Одрі з подивом, відчуваючи докори сумління.

Після цього вона подивилася на Клейна з певним острахом.

— Містере Блазень, ви можете читати мої думки?

— Ні, я лише направляв вас. Таким робом, я лише спростив процес і змусив їх проявитися на папері. Якби ви не захотіли цього, нічого не з'явилося б, — заспокоїв її Клейн низьким голосом.

— От як... Тоді ми можемо запам'ятати символи та те, як саме виглядає загадковий шифр, а потім передати його за допомогою цього методу? — Одрі зітхнула з полегшенням, коли це зрозуміла.

— Так, — відповів Клейн.

— Це непоганий спосіб. Міс Справедливість, можете не сумніватися у своїй пам'яті. Ставши Глядачем, вона стане набагато чіпкішою. 

Алджер спостерігав за експериментом із боку, поступово усвідомлюючи те, наскільки могутнім та таємничим був містер Блазень. Він перевершив усі його очікування.

Що стосується своєї власної пам'яті, він вважав, що наступне просування покращить її достатньою мірою.

Одрі радісно кивнула у відповідь.

— Ви мене ощасливили цією новиною. Містере Повішений, у вас є ще якісь вказівки щодо Глядача?

Сказавши це, вона кинула погляд на почесне місце.

— Містере Блазень, я старанно працюватиму, щоб завершити вашу місію. Я зроблю все можливе, щоб здобути більше аркушів із секретного щоденника Розеля Густава.

— Я вже казав вам, що я людина, яка любить чесний та рівноцінний обмін. Аванс, який я дав, я оцінюю у дві сторінки для кожної людини. Якщо знайдете більше, я дам вам додаткову нагороду, — спокійно відповів Клейн, начебто він був дорослим, який не хотів експлуатувати дітей.

Що стосується того, звідки він візьме додаткову плату, то вона, природно, буде взята з того, що буде написано в щоденнику імператора Розеля. Таким робом, вони породять цикл.

— Ви справді великодушний джентльмен. 

Алджер замовк на кілька секунд, а потім злегка вклонився, поклавши руку на груди.

Після поклону він звернувся до Справедливості:

— Дозвольте мені ще раз наголосити. Глядач завжди має залишатися лише глядачем.

— Я знаю, що багатьом глядачам подобається представляти себе головним героєм чи одним із персонажів. У результаті вони починають їм співпереживати, доводячи себе до сліз, сміху, люті чи смутку через те, що з ними відбувається. Однак не це має робити Глядач.

— Стикаючись з різними драмами суспільства чи фігурами, які свідомо чи несвідомо відіграють роль конкретних персонажів, ви завжди маєте зберігати позицію стороннього глядача. Тільки тоді ви зможете спокійно та об'єктивно спостерігати за ними. Ви побачите їхні звички, їхні несвідомі жести під час брехні, запах нервозності. Саме завдяки цим швидкоплинним підказкам ви зможете зрозуміти їхні справжні думки.

— Повірте мені, всі люди різняться завдяки своїм емоціям. Вони демонструватимуть різні жести та рухи, різні звички. Від них йдуть абсолютно різні флюїди. Але лише справжній Глядач зможе розгадати їх усі.

— Якщо ви будете під сильним впливом емоцій, ваша спостережливість потрапить під їхній вплив. Ваша чутливість до чужих емоцій знижуватиметься.

Одрі уважно слухала, а її очі поступово прояснились.

— Звучить дуже, дуже цікаво!

Серце Клейна забилося частіше, коли він почув це.

Підбиваючи підсумки, можна було сказати, що зілля Глядач вимагало бути абсолютно об'єктивним та нейтральним глядачем.

У певному сенсі можна було сказати, що це і була відповідна дія…

«Дія?»

«Це було те, про що говорив імператор Розель?»

«У такому разі, мені доведеться діяти як Провидець, і таким робом поступово засвоїти зілля?»

Поки Клейн був занурений у свої думки, Алджер перестав пояснювати нюанси, які йому були відомі про зілля. Він зітхнув, перш ніж сказати: 

— Ось начебто й все.

— Можливо, ми могли б просто побалакати. Ми можемо розповісти про те, що відбувається довкола нас. Можливо, для вас це щось дуже нормальне, але у вухах інших це може стати важливою підказкою.

— Звичайно, — Клейн повернувся до реальності й трохи кивнув.

Він уже вирішив, що відтепер почне діяти відповідно до ролі Провидця. Зрештою, гірше від цього точно не буде.

— Тоді, може, почнемо з вас, містере Повішений? — із хвилюванням погодилася Одрі.

Алджер на мить задумався, перш ніж сказати: 

— Знаменитий пірат, який називає себе адміралом Людвеллом, знову вирушив на дослідження частини моря Соня.

— О? Власник Чорного Тюльпана? — після деяких роздумів уточнила Одрі.

— Так, — кивнувши, відповів Алджер.

«Я навіть не знаю хто це...» Клейн мовчки слухав, розмірковуючи над новинами, якими міг поділитися. Це має бути щось, що не дозволить його викрити, але при цьому він зможе отримати зворотний зв'язок.

Незабаром він наважився. Він зберіг свій незбагненний образ Блазня і постукав пальцем по бронзовому столі.

— Наскільки мені стало відомо, Таємний Орден втратив записник родини Антигон.

Ця новина була відома не тільки Нічним Яструбам міста Тінген. Таємний Орден та Потойбічні, які мали з ними тісні зв'язки, теж були в курсі подій.

— Записник родини Антигон? — повторив Алджер, перш ніж похитати головою та усміхнутися. 

— Мені дуже цікаво, якою буде реакція церкви Богині Темної Ночі, якщо вони дізнаються про це.

«Чому він згадав церкву Богині Вічної Ночі?» Клейн одразу відчув недобре, але питати йому було недоречно.

Це негайно зруйнувало б його образ таємничого і незбагненного Блазня.

У цей момент Одрі запитала з цікавості: 

— Чому це так цікаво? Їхня реакція буде якоюсь особливою?

Алджер усміхнувся і сказав: 

— Саме церква Богині Вічної Ночі колись знищила родину Антигон.

— Я не зовсім впевнений, чи це сталося наприкінці Четвертої Епохи, чи на початку нинішньої.

«Це...» Зіниці Клейна звузилися, коли по ньому раптово пробіг холодок.

«Зважаючи на все, Нічні Яструби надають вкрай велике значення записника родини Антигон, настільки, що я навіть не уявляв!»

«А справді, вони дозволили мені стати Потойбічним не тому, що в мене були високі заслуги й не тому, що вони турбувалися про мою безпеку. Насправді вони дуже хочуть отримати у свої руки записник».

«Капітан навіть не приховував цього від мене. Він про це говорив, але я просто не звернув на це особливої ​​уваги...»

Вислухавши пояснення Повішеного, Одрі з глибоким інтересом сказала: 

— Я навіть не думала, що таке могло статися...

— Добре, тепер моя черга. Дайте подумати, чим я можу поділитися.

Вона нахилила голову, а потім знову підвела її й засміялася.

— Вчора мій учитель етикету навчив мене, як елегантно непритомніти без будь-якої фальші. Це практична навичка, яка використовується на громадських заходах, щоб уникнути незручних ситуацій чи неприємних хлопців... Хе-хе, я просто збираюся з думками. Насправді я хотіла б сказати те, що відколи битва на східному березі Балама була програна, король, прем'єр-міністр та інші джентльмени відчувають величезний стрес. Вони прагнуть змін.