Зілля

Данн Сміт дивився на Клейна своїми сірими очима цілу хвилину, не кажучи ні слова.

Клейн не здригнувся під тиском тиші та його погляду. Він продовжував дивитись на Данна.

— Ви маєте розуміти, що коли вип'єте зілля, шляху назад вже не буде, — зрештою знову заговорив Данн своїм глибоким і беземоційним голосом.

Клейн усміхнувся і сказав:

— Я знаю, але я вірю своєму внутрішньому голосу.

По-перше, Безсонний не відповідав його вимогам. Те саме можна було сказати й про Глядача, про якого він чув у Клубі Таро. Він не міг бути впевнений у тому, коли зможе ввійти в контакт з іншими шляхами Потойбічних. Не можна було зволікати у такій екстреній ситуації, як у нього. За тією ж логікою, Колекціонера Трупів також було усунено, залишивши лише два варіанти — Споглядач Таємного і Провидець.

Виходячи з того, що абсолютно всі зілля були небезпечні, а також той факт, що обидва зілля задовольняли його вимоги, шальки терезів змогла похитнути інформація з щоденника Розеля. Незалежно від того, чи справді він шкодував про те, що не обрав Учня, Мародера чи Провидця, чи ні, але цього вистачило, щоб вплинути на остаточне рішення Клейна.

Крім того, завдяки його щоденнику він дізнався, що неважливо, що це було за зілля, якщо він зможе з'ясувати його справжню природу і зможе його повністю засвоїти, він зможе значною мірою уникнути всіх негативних наслідків. А щодо шепоту та ілюзорних спокус, які можуть довести людей до божевілля та зриву, він уже зіткнувся з цим, ще навіть не ставши Потойбічним!

— Добре, — Данн підвівся й узяв свій капелюх.

Одягнувши його, він сказав:

— Йдіть за мною.

Клейн кивнув і вклонився на знак подяки.

*Топ! Топ! Топ!*

Вони вдвох спустилися до підземного коридору, поки їхні кроки відлунювали тихими величезними сходами.

Клейн раптом відчув тривогу, намагаючись знайти тему для розмови.

— Капітане, ви згадували, що вживання зілля не дасть мені безпосередньо знання містицизму і що в мене всього лише з'явиться кваліфікація, щоб вивчати його. Тоді звідки ж беруться базові знання містицизму? Чи ризикували наші попередники життям заради цього чи здобули їх якимось іншим шляхом?

Щоразу, коли він бував під землею, він дивувався свіжому повітрю в цьому місці. Очевидно, тут була чудова вентиляція. Однак часом порив вітру міг спричинити тремтіння.

Капітан глянув на нього аномально темними сірими очима.

Він спокійно відповів:

— У першому випадку, як ви й сказали, проводили експерименти, узагальнюючи та вдосконалюючи вже відомі знання. У другому випадку знання дарували боги. У третьому випадку, хех. Небезпечний шепіт, який часом може звести з розуму, містить не лише безглузде та незрозуміле бурмотіння. Час від часу ці голоси описують і деякі речі, які стосуються містицизму. Але згідно з тим, що я знаю, всі, хто прислухався до цих голосів, всі без винятку, зрештою збожеволіли. Або ж стали занепалими й перетворилися на монстрів. Звичайно, ми все одно повинні подякувати їм, адже залишені ними записи часом стають справжніми скарбами в галузі містики.

«Людські лабораторні щури?» Холод підземного проходу змусив Клейна здригнутися.

«Тоді чи можливо, що ритуал підвищення удачі, який перетворився на “магічну соціальну мережу”, зрештою призведе до подібних ефектів через божевільний шепіт?»

На перехресті Данн попрямував не до брам Чаніс, а не в зброярню, склад або архіви. Натомість він повернув ліворуч, прямуючи у бік собору Святої Селени.

На півдорозі він зупинився. Було незрозуміло, до чого він торкнувся, щоб відчинити потаємні двері.

— Це алхімічна кімната нашої команди Нічних Яструбів. Я зараз відправлю старого Ніла за брами Чаніс, щоб він забрав формулу зілля Провидця та необхідні матеріали. Хех, а вам дуже пощастило. Богиня благословила вас своєю милістю, адже в нас залишилося інгредієнтів лише на дві порції зілля Провидця. Якби не це, вам довелося б чекати, поки у нас з'являться відповідні матеріали, — Данн вказав у кімнату за дверима. — Почекайте тут. Пізніше уважно спостерігайте за тим, як Ніл готуватиме зілля. Це основна частина містицизму. О, і краще не торкайтесь до предметів, які тут зберігаються. Вони або дуже небезпечні, або дуже коштовні.

Сказавши це, Данн одразу додав:

— Ах, я знову забув дещо сказати. Можливість стати Потойбічним, яку ми надали, це результат того, що вам доведеться зіткнутися з небезпеками для знаходження записника. Гідний вчинок був лише одним з аргументів, тому поки що ви не будете частиною офіційної команди Нічних Яструбів. Ви, як і раніше, рахуватиметесь цивільним робітником з відповідною зарплатою. Ви так само будете робити те, що я скажу. Крім того, ви додатково розпочнете вивчення містицизму у старого Ніла. Про час домовитесь вже особисто з ним.

— Добре, — за винятком того, що Клейн був розчарований відсутністю підвищення зарплатні, решта його цілком влаштовувала.

За словами Данна після вживання зілля йому ще знадобиться деякий час для вивчення та осягнення нових здібностей. Якщо він одразу стане офіційним членом Нічних Яструбів і почне брати участь у бойових операціях, його смерть буде неминуча.

Данн повернувся і, зробивши два кроки у бік перехрестя, різко зупинився й обернувся.

— Ще дещо.

«Так і знав...» Клейн вже звик до «стилю» свого капітана.

— Ми дещо дізналися завдяки діям Таємного Ордену, — сказав Данн зі своїм звичайним виразом обличчя. — Навряд чи вони турбуватимуть вас найближчим часом, але не варто розслаблятися. Це пов'язано з тим, що вони поки що не можуть бути впевнені, наскільки важливим для них є цей записник родини Антигон. Судячи з того, що ми виявили, вони зберегли деякі давні звичаї й тепер ми можемо підтвердити, що вони пов'язані з Соломоновою Імперією і полеглими дворянами того періоду.

— Зрозумів. Дякую, капітане, — сказав Клейн, зітхнувши з полегшенням.

Це була одна з головних причин, чому він не хотів чекати й одразу вхопився за шанс стати Потойбічним!

Простеживши за відходом Данна і підтвердивши, що він більше не обертається, щоб щось додати, Клейн увійшов до алхімічної кімнати.

У кімнаті стояли довгі столи. На них розташовувалися пробірки, дозатори, вимірювальні прилади та тиглі. Загалом кімната була схожа на звичайну хімічну лабораторію з його попереднього життя. Тільки тут все було куди простіше та старіше.

Крім того, тут ще стояв величезний котел, черпак із темного дерева, напівпрозора кришталева куля та інші предмети. Усюди були намальовані Емблеми Священної Темряви та інші дивні символи. Вони надавали кімнаті відтінку таємничості.

Клейн з цікавістю озирнувся довкола, але він був не настільки дурним, щоб торкатися речей у цій кімнаті.

Через деякий час він почув кроки. Старий Ніл приніс із собою невелику срібну скриню зі складними візерунками. Він усе також був одягнений у свою універсальну чорну мантію, яка здавалася пережитком минулого, у поєднанні з повстяним капелюхом з круглими краями того ж кольору.

— Хлопче, ось уже не сподівався, що ти вибереш Провидця, — старий Ніл поставив скриню на стіл і подивився на Клейна своїми червоними очима. — Ти дуже схожий на мене в молодості. Ти не бажаєш слідувати за масами. Не погано. Запали газові лампи та закрий двері.

— Добре, — Клейн щосили намагався не тремтіти, запалюючи газові лампи в алхімічній кімнаті.

Незабаром тут знову почало панувати світло.

Зачинивши потаємні двері, він повернувся і побачив сивого і вкритого зморшками Ніла, який закидав дрова під чорний котел.

— Виготовляти зілля не так вже й складно, принаймні до 7 Послідовності. Немає потреби у спеціальному полум'ї чи додаткових ритуалах. Немає потреби у духовній силі. Все, що для цього необхідно, це точно дотримуватись формули, додаючи потрібну кількість інгредієнтів і перемішуючи їх. Оце і все, — на зморшкуватому обличчі старого Ніла розквітла усмішка.

— Справді? — зі здивуванням запитав Клейн.

«Це звучить так само просто, як і мій ритуал підвищення удачі».

«Чоловіче, це досить страшно, якщо замислитися...»

— Можливо, це дар богів. Хвала Леді, — старий Ніл руками накреслив знак багряного місяця на грудях.

Після цього він відкрив скриню і дістав згорток пергаменту, який здавався вкрай древнім.

Ніл акуратно розгорнув жовтувато-коричневу козячу шкіру, показуючи написані на ній слова. Клейн придивився здалеку і помітив, що вони були написані на Гермесі, з яким він був добре знайомий.

Чорнила, які застосовували для написання цієї формули, були схожі на кров. Вони, здавалося, ще не втратило своєї плинності. Але крім цього, це не виглядало чимось надзвичайним.

«Провидець: 100 мілілітрів чистої води, 13 крапель розчину нічної ванілі, 7 листків золотої м'яти...» Клейн мовчки продекламував зміст формули, але решта була закрита зап'ястям Ніла, не даючи можливості прочитати її.

— Чиста вода — це вода, яка багато разів пройшла процес дистиляції. На щастя, я трохи раніше підготував невеликий запас, тому не потрібно витрачати на це час, — поки старий Ніл вводив його у курс справи, він узяв зі столу велику запечатану пляшку.

Чоловік зняв пробку і без жодних вагань вилив у котел приблизно 100 мілілітрів води.

Клейн не наважився ставити запитання, боячись, що це може вплинути на кінцевий результат. Зрештою, це йому пити це зілля.

— 13 крапель соку нічної ванілі. Його можна видобути трохи заздалегідь і зберігати до потрібного моменту, — сказав Ніл і дістав зі срібної скрині крихітну коричневу пляшечку й піпеткою відміряв 13 крапель, які вирушили до казана.

З'явився слабкий аромат, який змусив Клейна відчути ненормальне почуття спокою.

— 7 листків золотої м'яти... — старий Ніл взяв срібну банку, вкриту візерунками, і зняв кришку.

Голими руками схопивши кілька листків, він відправив їх у казан. Одразу після повіяло свіжим і стимулювальним ароматом.

— ...4, 5, 6, 7. Ідеально, — усміхнувся старий Ніл і подивився на формулу зілля на козячій шкірі.

— 3 краплі отрути болиголова. Ось це вже не можна сприймати просто так. Цей екстракт може паралізувати твоє тіло і навіть спричинити смерть. У давнину це був найпопулярніший спосіб самогубства.

«Я ж не дурень...» Усміхнувся Клейн.

Старий Ніл змінив піпетку і додав отруту болиголова в казан. Суміш створила дивний запах, що освіжав розум.

— 9 грамів порошку драконячої крові, — старий Ніл потягнувся рукою в срібну скриню і витягнув міцну банку.

Усередині знаходився якийсь дивний чорний порошок.

Він використав спеціальну чашку та ваги, щоб відміряти потрібну кількість, та закинув порошок у котел. Потім він двічі перемішав суміш. Невимушений процес приготування зілля змусив Клейна трохи хвилюватись.

— Насправді матеріали до цього були лише додатковими Якщо кількість трохи відрізнятиметься, у цьому не буде нічого страшного. Може покласти трохи більше? — пожартував наприкінці Ніл і додав: — А ось останні два інгредієнти вже дуже важливі. Кількість може бути трохи меншою від зазначеного в рецепті, але лише трохи. В іншому випадку, зілля просто може не вплинути. А ось перевищувати дозу не можна в жодному разі, навіть трохи. Якщо не дотримуватись цього правила, тебе доведеться лікувати від психічних проблем. Не виключено, що ти можеш миттєво померти.

Клейн одразу напружився, побачивши, як Ніл дістає зі скрині чорну скляну пляшку.

— Кров кальмара Лавос, 10 мілілітрів. Цей вид кальмарів вважається надзвичайним біологічним видом. Цей звір явно мутував, але таємниця його походження вкрита мороком. Його кров швидко руйнується під впливом сонячного світла і втрачає свої унікальні властивості. Вона має зберігатись у непрозорій тарі, — тепер голос старого Ніла був вкрай серйозним.

Він швидко витяг рівно 10 мілілітрів крові з пляшки.

Кров була блакитною, наче небо. Іноді вона породжувала ілюзорні бульбашки, ніби пов'язана з духовним світом.

— Всі залишки крові, які вже вилили в пробірку, але не використали, викидають як запобіжний засіб, — прошепотів старий Ніл.

У той момент, коли блакитна кров потрапила в котел і зіткнулася з рідиною, вона видала булькотючі звуки. Навколишнє світло раптом забарвилося в блакитний колір, змушуючи Клейна відчути далеке, але дивно знайоме відчуття.

Це було схоже на перебування в утробі матері. Воно підносило людську душу.

— Останній пункт. Зоряний водяний кристал. 50 грамів, — голос старого Ніла пролунав у вухах Клейна. Він повернувся до тями й подивився на стіл.

У руці старого джентльмена він побачив шматочок найчистішого кришталю. Кристал здавався аморфним і був схожий на желе із Землі. Він явно не був твердим.

Під впливом синього світла він так відбивав промені, що, здавалося, ніби містив у собі блискучу порожнечу зірок.

— Це чудовий матеріал для створення кристалів для ворожіння. Візьмемо трохи менше, щоб уникнути помилок, — прикинувши потрібну кількість, Ніл взяв срібний ніж, щоб поділити кристал.

— Чиста вода, нічна ваніль, листя золотої м'яти, отрута болиголова, трава драконячої крові, кров кальмара Лавос та Зоряний водяний кристал. Ось і всі інгредієнти для зілля Провидця... — повторив рецепт Клейн.

Коли все було зроблено, старий Ніл висипав у котел кілька шматочків Зоряного водяного кристала.

*Шшшшш!*

З казана одразу вирвався ілюзорний туман, який миттєво охопив усю кімнату.

Клейну здавалося, ніби він бачить величезну кількість зірок серед туману і відчуває, як за ним спостерігає невидима істота.

За кілька секунд туман розвіявся. Старий Ніл використав черпак з чорного дерева і зачерпнув якусь густу темно-синю рідину. Вона мала дивні властивості. Вона була густою і нероздільною. У чорному казані не залишилося ні краплі.

Темно-синя рідина була вилита в непрозору чашу, перш ніж Ніл вказав на неї.

— Готово. Це твоє зілля Провидця.