Новий початок

2, 4 та 6 будинки по вулиці Нарцисів були терасовими забудовами з багатогранними чотирисхилими дахами. Зовні всі вони були сіро-блакитними з трьома димарями.

Навколо не було газонів, садів чи веранд. Двері з будинків виходили прямо на вулицю.

Скартер із Тінгенської Компанії Покращення Умов Життя дістав зв'язку ключів та відчинив двері.

— У наших будинках із терасою немає фоє, тому ви одразу потрапляєте у вітальню. Еркерне вікно виходить на вулицю Нарцисів, тому тут гарне освітлення...

Клейн, Бенсон і Мелісса одразу натрапили на тканинний диван, що купався в золотих променях сонця, і площу більш простору, ніж у їхній двокімнатній квартирі.

— Цю вітальню можна використовувати як гостьову. Праворуч знаходиться їдальня, ліворуч камін, який зігріє вас узимку, — продовжував розповідати Скартер.

Клейн озирнувся і підтвердив, що це груба концепція відкритого стилю. Їдальня та вітальня не були розділені ніякими перегородками, але вони також були далеко від вікна, що робило ці місця досить темними.

Там стояв прямокутний червоний дерев'яний стіл, оточений шістьма стільцями з м'якими сидіннями. Камін виглядав точно, як у закордонних фільмах і серіалах, які колись дивився Клейн.

— За їдальнею знаходиться кухня, але ми не надаємо ніякого начиння. Трохи далі знаходиться гостьова кімната та ванна кімната... — Скартер показав їм перший поверх, описуючи планування будинку.

Ванна була поділена на дві частини. Зовнішня була місцем, де можна було помити руки та вмитися, а внутрішня самим туалетом. Їх поділяли двері. Гостьова кімната описувалась як маленька, але була набагато більшою, ніж кімната, в якій зараз проживала Мелісса. Вона була приголомшена цим видовищем.

Оглянувши перший поверх, Скартер повів їх до сходів поряд із ванною.

— Унизу є підвал. Там досить душно, тож не забудьте подихати свіжим повітрям, перш ніж спускатися туди.

Бенсон недбало кивнув і пішов за Скартером на другий поверх.

— Зліва від мене ванна кімната. На тій стороні ще дві спальні. Праворуч таке ж саме планування, але там туалет знаходиться вже поряд із балконом.

Поки він говорив, відчинив двері ванної кімнати й став боком, щоб не заважати Клейну, Бенсону та Меліссі оглядати приміщення.

У цій ванній кімнаті було встановлено ванну. Як і в першій, територія була поділена на дві частини. Туалет також був відокремлений дверима. Хоча приміщення було досить запорошеним, воно не було брудним, смердючим чи тісним.

Мелісса з подивом оглядалася, поки Скартер не підійшов до найближчої спальні. Тільки тоді вона відірвалася і побігла за ними.

Вона зробила кілька кроків, перш ніж озирнутися.

Клейн, який мав куди більший досвід, теж відчував захоплення і хвилювався. Попри те, що домовласник часто наглядав за прибиранням ванної кімнати, вона все одно була недостатньо чистою. Це часто викликало почуття нудоти, не кажучи вже про ті випадки, коли виникала потреба, а в туалет була ціла черга.

Інша ванна була такою самою. Одна з чотирьох спалень була трохи більшою за решту із встановленою там ​​книжковою шафою. Інші кімнати були приблизно одного розміру і мали ліжко, стіл та шафу.

— Балкон зовсім крихітний, тому ви не зможете сушити там велику кількість одягу одночасно, — Скартер дійшов до кінця коридору і вказав на двері із замком. — Є повноцінна підземна каналізація, газові труби, лічильники та інші об'єкти. Цей будинок повинен ідеально для вас підходити, леді та джентльмени. Ціна складає лише тринадцять солі за оренду будинку та п'ять пенні за користування меблями на тиждень. Крім цього, потрібно буде одразу заплатити вперед за чотири тижні оренди.

Не чекаючи, поки Бенсон скаже хоч слово, Клейн озирнувся і з цікавістю запитав:

— А скільки приблизно обійдеться покупка такого будинку?

Як у переселенця та жителя імперії Фудоголіків, у нього все ще збереглося бажання купити собі нерухомість.

Почувши це питання, Бенсон і Мелісса були вражені. Вони глянули на Клейна, наче на монстра. Скартер спокійно та твердо відповів:

— Ми не продаємо нерухомість. Ми пропонуємо лише послуги оренди.

— Я просто хочу отримати загальне уявлення про ціни, — ніяково пояснив Клейн.

Скартер вагався кілька секунд, перш ніж сказати:

— Минулого місяця власник будинку на вулиці Нарцисів 11 підписав договір на тривалу оренду терміном на п'ятнадцять років за 300 фунтів. Це набагато дешевше, ніж при звичайній оренді, але не кожен може розщедритися на таку величезну суму. Якщо хтось хотів викупити будинок повністю, ціна становила 850 фунтів.

«850 фунтів?» Клейн швидко зробив розрахунки.

«Моя тижнева зарплата складає три фунти. Бенсон отримує фунт та десять солі... Орендна плата складає тринадцять солі. Якщо ми добре харчуватимемося, то витрачатимемо по два фунти на тиждень. Крім того, є ще такі витрати, як транспорт, одяг та інші періодичні витрати. Ми можемо відкладати лише по двадцять солі на тиждень. За рік у нас вийде накопичити приблизно 35 фунтів. Навіть якщо ми купимо землю лише на обмежений термін володіння за 300 фунтів, нам потрібно буде накопичувати вісім-дев'ять років. І це якщо не враховувати можливий шлюб, особисті потреби, подорожі тощо...»

«У світі, де немає іпотечних кредитів, більшість людей віддадуть перевагу оренді...»

Подумавши про це, він відступив і глянув на Бенсона. Він дав йому сигнал розпочати переговори зі Скартером.

Щодо думок Мелісси, все було ясно з її яскравих очей.

Бенсон постукав своєю простою тростиною й озирнувся, перш ніж сказати:

— Нам слід поглянути на інші будинки. Освітлення в їдальні не дуже гарне, а балкон досить маленький. Тільки в цій спальні є камін, а меблі занадто старі. Якщо ми переїдемо, нам доведеться міняти щонайменше половину...

Він швидко перерахував усі недоліки. Витративши десять хвилин, щоб змусити Скартера знизити орендну плату до дванадцяти солі, а плату за користування меблями до 3 пенні, заокругливши внесок до двох фунтів.

Без зайвих слів, брати та сестра повернулися до офісу Тінгенської Компанії Покращення Умов Життя та підписали два екземпляри договору, а потім вирушили до нотаріуса, аби завірити їх.

Після оплати завдатку і першого тижня оренди, гроші Клейна, що залишилися, становили дев'ять фунтів, два солі й вісім пенні.

Стоячи перед дверима на вулиці Нарцисів 2, кожен із них тримав у руках в'язку ключів. Вони були нездатні відвести погляд. Їх переповнювали емоції.

— Це схоже на сон... — через деякий час Мелісса підвела голову, щоб подивитися на майбутню резиденцію Моретті й висловилася невпевненим голосом.

Бенсон зітхнув і усміхнувся.

— Тоді не прокидайся.

Клейн не був настільки емоційним, як вони. Він кивнув і сказав:

— Нам потрібно якнайшвидше поміняти замки на головних і балконних дверях.

— Поспішати нікуди. Репутація Тінгенської Компанії Покращення Умов Життя досить хороша. Залишки грошей підуть на твій костюм. Однак перед цим нам потрібно відвідати містера Френкі, — Бенсон показав убік будинку.

...

Нашвидкуруч перекусивши житнім хлібом, сім'я вирушила до свого будинку на вулиці Залізного Хреста. Коли вони постукали у двері свого домовласника, містер Френкі заявив, розвалившись на дивані:

— Ви знаєте мої правила. Нікому не дозволено жити в борг!

Бенсон вклонився і усміхнувся.

— Містере Френкі, ми тут, щоб відмовитися від оренди.

«От так просто? Чи спрацює такий підхід?» Стоячи поряд з Бенсоном, Клейн був приголомшений, коли почув це.

По дорозі сюди Бенсон сказав, що його нижня планка — компенсація у дванадцять солі.

— Відмовитися від оренди? Нізащо! У нас контракт ще на пів року! — містер Френкі подивився на Бенсона і замахав руками.

Бенсон глянув на нього з серйозним виглядом, перш ніж спокійно сказати:

— Містере Френкі, ви повинні розуміти, що могли б заробити набагато більше грошей.

— Заробити набагато більше? — одразу зацікавився містер Френкі й торкнувся свого худого обличчя.

Бенсон сів навпроти нього і з усмішкою пояснив:

— Квартира з двома спальнями була здана нам трьом за п'ять солі й шість пенні на тиждень. Але якщо ви будете здавати її сім'ї з п'яти чи шести осіб, де працюють дві чи три людини, я думаю, що вони будуть готові заплатити трохи більше, щоб оселитися тут, а не залишатися на Нижній вулиці, де все охоплено злочинністю. Думаю, п'ять солі та десять пенні або навіть шість солі буде досить розумною ціною.

Очі містера Френкі одразу спалахнули, а горло здригнулося. Бенсон спокійно продовжив:

— Крім того, ви повинні знати, що ціни на оренду збільшились останніми роками. Чим довше ми залишаємося тут, тим більші втрати ви зазнаєте.

— Але... Мені потрібен час, щоб знайти нових мешканців, — містеру Френкі, який успадкував цілий багатоквартирний будинок, явно сподобалася ця ідея.

— Я думаю, вам знадобиться не так багато часу, щоб зробити це, оскільки ви маєте для цього всі можливості та ресурси. Може, два чи три дні... Ми сплатимо збитки, які ви зазнаєте за цей час. Як щодо внеску в три солі? Це дуже розумно! — Бенсон відразу все вирішив за Френкі.

Містер Френкі одразу задоволено кивнув.

— Бенсон, ви такий сумлінний і чесний хлопець. Добре, тоді підпишемо розірвання договору.

Клейн був шокований, спостерігаючи за тим, як проходить їхня розмова. Тепер він чудово розумів, як просто «переконати» містера Френкі.

«Це надто легко...»

Коли проблему з минулим орендодавцем вирішили, брат і сестра спочатку допомогли Клейну купити офіційний костюм, а потім зайнялися переїздом.

У них не було нічого важкого чи громіздкого, оскільки майже всі меблі належали господареві будинку. Таким робом, Бенсон і Мелісса відразу відкинули пропозицію Клейна найняти карету, воліючи забрати речі власними силами. Вони зробили кілька ходок, гуляючи від вулиці Залізного Хреста до вулиці Нарцисів і назад.

Спекотне сонце вже сідало на заході, а золоті промені проникали через еркерне вікно і розсіювалися по поверхні столу. Клейн кинув погляд на книжкову шафу, на якій були акуратно розкладені його книги та зошити, а потім поставив чорнильницю і перову ручку на стіл, попередньо протерши його.

«Нарешті все закінчилося...» Він з полегшенням зітхнув і почув, як бурчить у животі. Хлопак розправив закочені рукави й попрямував до дверей.

Глянувши на сліди пилюки та бруду на своїх обличчях, Бенсон і Клейн одразу вибухнули сміхом.

Мелісса прикусила губи й намагалася триматися, але зрештою не втрималась і теж залилася сміхом.

...

На наступний ранок.

Клейн стояв перед дзеркалом, розміром з нього самого й без жодних тріщин, акуратно поправляючи комір і рукави сорочки.

Наряд включав білу сорочку, чорний смокінг, шовковий циліндр, чорний жилет, штани, черевики та краватку-метелик. Він досі відчував мурашки від однієї думки про те, що йому довелося заплатити загалом вісім фунтів.

Проте ефект того коштував. Навіть сам Клейн відчував, що це вбрання надавало йому більш витонченого і красивого вигляду.

*Клац!*

Він закрив кишеньковий годинник і поклав його у внутрішню кишеню. Потім він узяв свою тростину і сховав револьвер. Застрибнувши на громадський екіпаж, він подався на вулицю Заутленд.

У той момент, коли він підійшов до охоронної компанії Блекторн, він раптом зрозумів, що надто звик до свого минулого способу життя і зовсім забув дати Меліссі грошей на громадський транспорт, щоб вона не витрачала години на ходьбу до школи.

Похитавши головою, він узяв це на замітку, перш ніж увійти до будівлі. Він одразу побачив Розанну, яка варила каву. Насичений аромат пронизував весь офіс.

— Доброго ранку, Клейне. Погода сьогодні просто чудова, — з усмішкою привітала його Розанна. — Чесно кажучи, мені завжди було цікаво. У таку погоду чоловікам не спекотно в парадних костюмах? Я чудово розумію, що літо в Тінгені набагато прохолодніше, ніж на півдні, але це все одно літо.

— Така ціна стилю, — з усмішкою відповів Клейн. — Доброго ранку, міс Розанна. Де зараз капітан?

— Все там же, — Розанна вказала всередину.

Клейн кивнув головою, пройшов у коридор і постукав у двері кабінету Данна Сміта.

— Заходьте, — голос Данна як завжди був глибоким і м'яким.

Коли він побачив Клейна, який тепер виглядав зовсім по-іншому у гарному суворому костюмі, він з усмішкою кивнув.

— Ви вже прийняли рішення? — запитав він.

Клейн глибоко вдихнув і серйозно сказав:

— Так.

Данн повільно сів прямо. Вираз його обличчя став серйозним, але його очі залишалися такими ж сірими й глибокими.

— Тоді скажіть мені свою відповідь.

Клейн без вагань відповів твердим голосом:

— Провидець!