«Робота» та оренда — це серйозний бізнес

Клейн усіма силами намагався залишатися абсолютно спокійним. Він запитав із непідробним інтересом:

— Які здібності мають Провидці?

— Ваше питання трохи некоректне. Воно повинно звучати так: «Які здібності дає вживання зілля Провидця?», — Данн Сміт похитав головою і усміхнувся.

Його сірі очі відвернулися від місяця, а обличчя зникло в тіні.

— Існує багато речей, пов'язаних з ним: ворожіння по зірках, ворожіння на картах, ворожіння за допомогою духовного маятника, ворожіння за допомогою магічного кристала. Звичайно, це не означає, що ви миттєво все опануєте і зрозумієте. Зілля лише дозволить вам значно легше опановувати цей шлях, надаючи потрібну для цього кваліфікацію.

— З іншого боку, він не має прямих засобів для боротьби з ворогами. Хех, ви вже маєте приблизно уявляти, що для проведення містичних ритуалів завжди потрібна підготовка, тому він зовсім не підходить для битв. Але при цьому, з погляду містичних знань, Провидець буде куди більш досвідченим і професійним, навіть у порівнянні зі Споглядачем Таємного.

«Схоже, це також відповідає моїм вимогам... Однак, відсутність засобів для безпосередньої боротьби з ворогами вже змушує задуматися... Крім того, у церкві Богині Вічної Ночі, цілком можливо, немає наступних Послідовностей для цього шляху. Але, якщо подумати, у Потойбічних низьких Послідовностей у будь-якому разі не такі вже й могутні здібності для битв з ворогами, тому вони поступаються простому револьверу...» Клейн поринув у глибокі роздуми, мізкуючи над цим питанням. Він вагався між Споглядачем Таємного та Провидцем. Щодо Колекціонера Трупів, він навіть не розглядав цей варіант.

Данн Сміт усміхнувся, коли побачив це.

— Вам не потрібно поспішати з рішенням. Скажете мені про свій вибір у понеділок вранці. Незалежно від того, що ви оберете, ніхто з Нічних Яструбів у жодному разі не засуджуватиме цей вибір.

— Тому заспокойтесь і запитайте своє серце.

Сказавши це, він зняв капелюх і трохи вклонився. Він повільно пройшов повз Клейна і попрямував до сходів.

Клейн нічого не сказав і не став давати своєї відповіді. Він мовчки вклонився, спостерігаючи за Данном.

Хоча він завжди прагнув стати Потойбічним, але коли така можливість дійсно з'явилася, він зіткнувся з дилемою. Відсутні частини Послідовності, можливість втратити контроль, справжність інформації в записнику Розеля, шепіт Потойбічних істот, який може звести з розуму, все це зараз перемішалося в нього в голові й перетворилося на величезну прірву, що заважала його просуванню вперед.

Він глибоко вдихнув і знову видихнув.

— Як би погано не було, це не може бути жорстокішим, ніж змушувати вісімнадцятирічного школяра обирати свою майбутню професію, — Клейн самовпевнено усміхнувся.

Зібравшись з думками, він тихо відчинив двері й повернувся до ліжка.

Він лежав з розплющеними очима, мовчки дивлячись на дно верхнього ярусу, пофарбованого слабким багряним світлом.

За вікном хитався п'яниця, поки порожніми вулицями мчала карета. Ці звуки не порушували безтурботності ночі, а навпаки робили її ще темнішою та таємничішою.

Клейн потихеньку заспокоївся і згадав своє минуле на Землі. Він згадав, як йому подобалося займатися спортом, згадав свого батька, який завжди говорив голосно, свою матір, яка любила свою роботу, навіть попри хронічну хворобу, своїх друзів, які поступово перейшли від занять спортом, футболом чи баскетболом, до азартних ігор та маджонгу, а також людину, якій він зробив невдале освідчення в коханні. Ці спогади були схожі на тиху річку. Не було ані брижів, ані глибоких сентиментальних почуттів, але вони мовчки поглинули його серце.

Можливо, людина вчиться цінувати речі лише після того, як їх втрачає. Коли багряне світло місяця зникло і небо забарвилося золотисто-жовтим завдяки вогняній кулі, Клейн зробив свій вибір.

...

Він підвівся з ліжка і попрямував у спільну ванну, щоб вмитися і привести себе в порядок. Потім він узяв купюру в один солі й купив вісім фунтів житнього хліба за дев'ять пенні, поповнивши запаси основних продуктів, спожитих минулого вечора.

— Ціна на хліб почала стабілізуватися... — прокоментував він після сніданку, доки Бенсон перевдягався.

Сьогодні була неділя, тож і він, і Мелісса, нарешті, могли відпочити.

Клейн, який уже був одягнений, сидів на стільці й гортав газету, яку приніс учора. Він здивовано сказав:

— Тут здається будинок у Північному районі. Вулиця Вендель 3. Двоповерховий будинок з верандою. Шість спалень, три ванні кімнати та два великі балкони нагорі. На першому поверсі їдальня, вітальня, кухня, дві ванні кімнати, дві гостьові кімнати, а також підвал. Перед будинком два гектари приватної землі, а позаду невеликий сад. Можна орендувати на один, два чи три роки. Щотижнева орендна плата складає один фунт та шість солі. Охочі мають вирушити на вулицю Шампань та знайти містера Гусєва.

— Це наша мета на майбутнє, — Бенсон одягнув свій чорний циліндр і усміхнувся. — Орендна плата за місця в газетах зазвичай занадто висока. У Тінгенській Компанії Покращення Умов Життя є варіанти анітрохи не гірші, але з більш прийнятною ціною.

— А чому б не пошукати варіанти в Тінгенській Асоціації Покращення Умов Життя для Робочого Класу? — Мелісса вийшла з кімнати, тримаючи в руках свій капелюшок.

Вона переодяглася у сірувато-білу сукню, яку вже кілька разів доводилося залатувати.

Вона була мовчазна і замкнута, але це не могло приховати її молодість.

Бенсон засміявся.

— Де ти почула про Тінгенську Асоціацію Покращення Умов Життя для Робочого Класу? Від Дженні? Місис Рошель? Чи це була твоя гарна подруга Селена?

Мелісса відвернулася вбік і прошепотіла.

— Місис Рошель... Коли я вчора ходила до ванної кімнати, я випадково зустріла її. Вона запитала мене про співбесіду Клейна і я загалом розповіла їй про те, що сталося. Після цього вона запропонувала нам вирушити до Тінгенської Асоціації Покращення Умов Життя для Робочого Класу.

Бенсон помітив спантеличений вираз Клейна й весело похитав головою.

— Вони націлені на бідних. Точний опис полягає в тому, що вони є житловою асоціацією для нижчих верств суспільства. Вони будують та ремонтують будинки, які в основному мають спільні ванні кімнати. Вони пропонують лише три варіанти: одномісні, двомісні та тримісні спальні. Ви хочете й надалі жити в такому середовищі?

— Тінгенська Компанія Покращення Умов Життя пропонує ті самі умови, але крім цього, у них ще є пропозиції для нижчого середнього класу. Чесно кажучи, ми вже трохи вище цього рівня життя, але все ж таки поки не дотягуємо до справжнього середнього класу. Але тут справа не в зарплаті, а в тому, що в нас поки що не було часу на накопичення.

Узявши все до уваги, Клейн прибрав газету. Підхопивши капелюх, він підвівся зі стільця.

— Тоді висуваймось.

— Наскільки я пам'ятаю, Тінгенська Компанія Покращення Умов Життя знаходиться на вулиці Нарцисів, — сказав Бенсон, відчиняючи двері. — Вони схожі на Тінгенську Асоціацію Покращення Умов Життя для Робочого Класу і відомі як п'ятивідсоткова організація. Знаєте чому?

— Гадки не маю, — Клейн підхопив тростину і вийшов слідом за Меліссою.

Бенсон наздогнав їх і продовжив:

— Такі асоціації та компанії з'явилися завдяки Баклунду. Вони одержують фінансування трьома способами. По-перше, завдяки пожертвам благодійних фондів. По-друге, через запит фінансування. Вони отримують гранти від державної комісії за спеціальною ставкою 4 %. По-третє, завдяки інвестиціям. А отримуючи орендну плату, вони повертають інвесторам 5 % прибутку. Ось чому їх називають п'ятивідсотковими організаціями.

Група спустилася сходами й спокійно попрямувала на вулицю Нарцисів. Вони вирішили спочатку знайти прийнятний варіант і підписати всі папери, а вже потім домовлятися зі своїм нинішнім орендодавцем містером Френкі. Вони не хотіли опинитись у ситуації, коли їм потрібно буде терміново з'їжджати, а іншого місця вони так і не знайдуть.

— Я чула від Селени, що є компанії щодо покращення житлових умов, які працюють виключно як благодійні організації? — задумалася Мелісса.

Бенсон усміхнувся.

— Є, наприклад, Дьювівіл Траст, на створення якого пожертвував гроші сер Дьювівіл. Він будує гуртожитки для робітничого класу, якими керує кваліфікований персонал, а квартири здаються за досить низькою ціною. Проте, критерії для подання заявок надто суворі.

— Схоже, тобі не подобається ця ідея? — запитав Клейн з усмішкою.

— Ні, я поважаю сера Дьювівіла, але, схоже, він не розуміє, що таке справжня бідність. Перебування в його квартирі це наче надія, яку дає священник. Зовсім не прагматично. Він вимагає робити щеплення, а також по черзі прибирати ванну кімнату. Мешканці не можуть здавати квартири у суборенду або використовувати їх для комерційної діяльності. Їм забороняється розкидувати сміття, а дітям заборонено грати у коридорах. Богине, він хоче перетворити всіх на леді та джентльменів? — відповів Бенсон.

Клейн із сумнівом насупився.

— Звучить не надто проблематично. Все це досить розумні критерії.

— Так, — кивнула Мелісса на знак згоди.

Бенсон підняв голову і глянув на них, перш ніж усміхнутися.

— Можливо, я надто добре оберігав вас двох, щоб ви не побачили справжньої бідності. Як ви вважаєте, звідки у бідняків гроші на основні вакцини? Чергу на безкоштовну вакцину у благодійній організації люди чекають по три місяці.

— А ви думали про те, що буває у тих випадках, коли немає стабільної роботи та доводиться покладатися на випадкові заробітки? Якщо вони не здаватимуть квартиру в суборенду, що їм накажете робити в той момент, коли вони залишаться без роботи? Крім того, багато жінок підробляють шиттям у себе вдома, щоб зберегти засоби для існування. Адже це теж комерційна діяльність. Їм що, виселятися надвір?

— Більшість бідняків прикладають усі свої сили лише для того, аби просто вижити. Як ви думаєте, вони мають час, щоб постійно стежити за своїми дітьми й не давати їм бігати коридорами? Може їх просто замикати в кімнаті, поки вони не стануть достатньо дорослими, а потім, коли їм виповниться сім чи вісім років, відправляти їх туди, де приймають дитячу працю?

Бенсон не став заглиблюватися в цю тему, але почувши навіть це Клейн мимоволі здригнувся.

«Так живуть представники найнижчих соціальних верств?»

Мелісса надовго замовкла. Лише через довгий час вона тихо сказала:

— Так ось чому Дженні не хотіла, щоб я відвідувала її, коли вона переїхала на Нижню вулицю.

— Сподіватимемося, що її батько зможе встати на ноги після цієї травми й знайде стабільну роботу. Однак, я бачив дуже багато людей, які починали топити своє горе в алкоголі й спивалися... — похмуро усміхнувся Бенсон.

Клейн втратив дар мови. Мелісса, схоже, відчувала те саме. Таким робом, всю дорогу, що залишилася, брати й сестра мовчали.

Коли вони прибули до Тінгенської Компанії Покращення Умов Життя, їх прийняв чоловік середнього віку з люб'язною усмішкою. Він не носив офіційного костюма та капелюха, а був одягнений лише у білу сорочку та чорний жилет.

— Можете звати мене Скартером. Чи можу я дізнатися, який будинок ви хотіли б знайти? — коли він побачив срібну тростину Клейна, його усмішка стала ширшою.

Клейн глянув на Бенсона, який краще вмів вести переговори, і жестом попросив відповісти.

Бенсон одразу сказав:

— Будинок з терасою.

Перш ніж усміхнутися, Скартер переглянув документи в руках.

— Наразі є п'ять таких будинків, які ще не здані в оренду. Чесно кажучи, ми більше орієнтовані на обслуговування робітничого класу з дітьми, які мають труднощі з житлом, коли в одну квартиру втискується по шість, вісім, а то й дванадцять осіб. Тож у нас не так багато потрібних вам варіантів. Один є на вулиці Нарцисів 2, один у Північному районі, один у Східному... Тижнева орендна плата становить від 12 до 16 солі. Ви можете подивитись подробиці.

Він передав листи з описом Клейну, Бенсону та Меліссі.

Ознайомившись із ними, всі порадилися і вказали на одне місце.

— Давайте для початку подивимося варіант на вулиці Нарцисів 2, — сказав Бенсон, а Клейн і Мелісса відповідно кивнули.

Цей будинок знаходився у знайомому їм районі.