Таємний Орден

*Тудум! Тудум! Тудум!*

Серце Клейна шалено забилося. Воно різко стискалося та розширювалося. Це змусило його тіло тихенько затремтіти.

На мить він навіть забув, що йому треба було зробити, коли постать людини раптово завмерла. Він трохи нагострив вуха, ніби прислухаючись до будь-яких змін.

Кров ударила йому в голову і Клейн повернувся до реальності, відновивши свої когнітивні здібності. Під подушкою він потягся до дерев'яної ручки револьвера.

Він дуже швидко заспокоївся й тихо та повільно підняв револьвер, прицілившись у голову порушника спокою.

Щиро кажучи, він не був упевнений, що зможе потрапити у голову незнайомця. Хоча він міг стабільно вражати мішень під час практики на стрільбищі, але об'єкт, що рухається, кардинально відрізнявся від нерухомої мішені. Він не був настільки зарозумілим, щоб не усвідомлювати цього.

Однак, він ще пам'ятав зі свого минулого життя, що ядерна зброя мала найбільшу силу до свого запуску.

Цей принцип чудово підходив і до його нинішньої ситуації. Поки він не почав стріляти, його револьвер мав чудову стримувальну силу.

Поки він не натисне на курок і не вистрілить, його противник не знатиме, новачок перед ним або професійний стрілець. Його тривоги й страхи ще більше заплутають його, внаслідок чого він не робитиме різких рухів.

В одну мить у нього в голові з'явилася ще одна думка, завдяки якій він набув рішучості. Він був не з тих людей, які стають спокійнішими, стикаючись з реальною небезпекою. Але він уже проаналізував ситуацію, де стикається зі зловмисником, але використовує не агресію, а залякування.

В імперії Фудоголіків існувала ідіома «де є обережність, там не буде небезпеки!».

Коли Клейн направив револьвер на непроханого гостя, худий чоловік раптово завмер, ніби щось відчув.

Після цього він почув смішок і чоловічий голос:

— Добрий вечір, сер.

Худий чоловік стиснув кулаки, а його тіло напружилося. Клейн сидів на нижньому ярусі ліжка і цілився револьвером у голову цієї людини, намагаючись говорити неквапливо і природно, як тільки міг.

— Будь ласка, підніміть руки й поверніться. Робіть це повільно. Чесно кажучи, я дуже боязкий і легко починаю нервувати. Якщо сіпнетеся надто різко, я можу злякатися і вже не обіцяю, що випадково не натисну на курок. Так, правильно.

Худий чоловік повільно підняв руки до голови, перш ніж тихенько обернутися. Першим, що впало Клейну в очі, був чорний обтислий костюм на акуратних ґудзиках. Потім він звернув увагу на густі та гострі брови.

Глибокі блакитні очі зловмисника не відбивали страху, а дивилися на Клейна з люттю дикого звіра. Здавалося, якщо Клейн хоч на секунду проявить необережність, він з люттю кинеться вперед і розірве його на шматки.

Клейн міцно стис ручку револьвера, намагаючись здаватися спокійним і байдужим.

Тільки коли худий чоловік повернувся до нього обличчям, Клейн кивнув у бік дверей. Він м'яко сказав:

— Сер, винесімо все назовні. Не варто порушувати чудові сни мешканців. О, не поспішайте. Трохи повільніше. Це ж елементарна ввічливість джентльмена.

Під прицілом револьвера незнайомець повернув ручку і повільно відчинив двері.

Коли двері були напіввідчинені, він різко кинувся вниз і перекатом зник у коридорі. Двері з гуркотом зачинилися під впливом сильного вітру.

— Е-е... — Бенсон, що спав на верхньому ярусі, заворушився.

Він майже прокинувся.

У цей момент зовні почувся неквапливий і безтурботний спів. Високий і приємний голос почав співати:

— О, загроза жаху, надія багряних криків!

— Одне, принаймні, точно: життя минає, наче мить;

— В одному ти можеш бути впевнений, все інше — брехня;

— Квітка, що колись розквітла, назавжди вмирає… [1]

[1][Адаптовано з англійського перекладу рубаїв Омара Хаяма. Переклад від Danay]

Вірш, здавалося, мав силу заспокоювати й розслабляти інших. Бенсон, який знаходився на верхньому ярусі, і Мелісса, яка була в сусідній кімнаті, знову заснули.

Тіло і розум Клейна теж відчули блаженство та спокій. Він мало не позіхнув.

Худий незнайомець виявився настільки спритним, що Клейн просто не зміг вчасно зреагувати.

Дивлячись на зачинені двері, Клейн усміхнувся і пробурмотів про себе:

«Ви можете не повірити, але спустити курок — ще не означає випустити кулю».

Порожнє місце, для запобігання нещасним випадкам!

Після цього Клейн слухав північну поему, чекаючи на закінчення бою, що йшов за дверима.

Через хвилину спокійна поема, що нагадувала відбиток місячного сяйва в озері, закінчилася, і темна ніч знову занурилася в глибоку тишу.

Клейн мовчки повернув барабан револьвера, відсунувши порожню комірку убік, поки чекав на результат.

Він із занепокоєнням чекав цілих десять хвилин. Коли він розмірковував, чи варто йому перевірити, то почув спокійний і теплий голос Данна Сміта від дверей.

— Все вже закінчилося.

— Фу-у-ух! — Клейн видихнув.

Він узяв револьвер та ключ. Босоніж, він обережно підібрався до дверей і мовчки відчинив їх, щоб побачити чорний сюртук і циліндр. Данн Сміт стояв там, дивлячись на нього глибокими сірими очима.

Він зачинив за собою двері й пішов за Данном у кінець коридору, де вони зупинилися, оповиті слабким багряним світлом.

— Мені знадобився деякий час, щоб проникнути в його сновидіння, — спокійно сказав Данн, дивлячись на багряний місяць за вікном.

— Ви вже дізналися про його минуле? — Клейн відчув себе набагато легше.

Данн кивнув і сказав:

— Стародавня організація, відома як Таємний Орден. Вона була створена в Четверту Епоху і пов'язана із Соломоновою Імперією та низкою загиблих аристократичних сімей того періоду. Хех, як виявилося, записник спочатку належав їм. Через недбалість одного з їхніх членів він потрапив на антикварний ринок і був куплений Уелчем. У них просто не залишилося іншого вибору, як послати людей на його пошуки.

Не чекаючи питань Клейна, він зробив паузу і продовжив:

— Завдяки отриманим підказкам ми зможемо захопити решту членів Таємного Ордену. Хоча все в результаті може бути й не так райдужно. Ці хлопці вміють ховатися, немов щури в каналізації. Але, принаймні, вони подумають, що ми вже отримали у свої руки записник родини Антигон або щонайменше, що ми знайшли важливу підказку. У такому разі, якщо це не виявиться чимось надзвичайно важливим, вони, найімовірніше, відмовляться від подальших операцій. Така вже у них філософія виживання.

— Якщо записник не виявиться чимось надзвичайно важливим? — стурбовано перепитав Клейн.

Данн усміхнувся, але не став нічого пояснювати. Натомість він сказав:

— Ми дуже мало знаємо про Таємний Орден. Наш сьогоднішній успіх — цілком заслуга вашого гострого розуму. Тож це досягнення цілком ваше. У світлі можливої ​​наявності прихованих небезпек, а також того факту, що ваше підвищене сприйняття може допомогти нам знайти записник родини Антигон, у вас з'явився шанс на вибір.

— Шанс на вибір? — Клейн вже невиразно здогадався, про що йде мова, тому його дихання відразу почастішало.

Данн стер з лиця усмішку і сказав абсолютно серйозно:

— Ви маєте бажання стати Потойбічним? Але зараз ви можете обрати лише зілля для неповної Послідовності.

— Звичайно, ви також можете поки що відмовитися і продовжити накопичення заслуг. Коли їх буде достатньо, ви зможете обрати Безсонного, який є першим кроком для повної Послідовності, яку Богиня дарувала Нічним Яструбам.

«Дійсно...» Клейн був у захваті й не мав жодних сумнівів. Він узяв ініціативу і запитав:

— Тоді яку дев'яту Послідовність я можу отримати зараз?

«Я маю знати, які у мене є варіанти, щоб все обміркувати й вирішити!»

Данн обернувся, ніби оповитий багряною вуаллю, яка сяяла на ньому. Він глянув у вічі Клейну і повільно сказав:

— Крім Безсонного, в Церкві Богині Вічної Ночі є лише три дев'яті Послідовності. Одна з них — Споглядач Таємного. Цим шляхом у нас пішов старий Ніл. Хех, Розанна, швидше за все, вже побовталася. Вона ніколи не вміла тримати язика за зубами.

Клейн натягнуто усміхнувся, не знаючи, що відповісти. На щастя, Данн не став нічого говорити, просто продовживши пояснювати:

— Наша формула зілля Споглядача Таємного, а також його пізніші Послідовності, були отримані з Аскетичного Ордену Мойсея. Колись вони ще не були розбещені. Вони наполегливо дотримувалися своєї моралі та заповідей, рішуче прагнучи знань. Вони тримали свої секрети в найсуворішій таємниці. Будь-хто, хто приєднувався до ордена, давав обітницю мовчання на п'ять років, якщо ставав Споглядачем Таємного. Вони вчилися зберігати мовчання, щоб розвивати та посилювати свою увагу. Саме від них пішов девіз «роби, що хочеш, але не завдавай шкоди».

— Споглядач Таємного має всеосяжне, але елементарне розуміння і сприйняття магії, чаклунства, астрології та інших містичних знань. Вони також знають досить багато містичних ритуалів, але при цьому можуть легко відчувати деяких істот, які ховаються в матерії. Саме тому вони мають бути дуже обережними й виявляти повагу до своїх сил Потойбічного.

— На жаль, нам не вистачає більшої частини Послідовностей для цього шляху, що робить її не повною. Наприклад, ми не маємо восьмої Послідовності. Звісно, ​​є шанс, що вона є у Святому Соборі.

«Це значною мірою відповідає всім моїм вимогам...» Клейн злегка кивнув, бажаючи дізнатися про інші варіанти.

— А як щодо двох інших?

— Другий шлях починається із Колекціонера Трупів. Багато окультистів, які поклоняються Смерті на Південному Континенті, обирали цей шлях. Після вживання зілля нерозумні мертві духи починають приймати їх за своїх і вже не нападають. Вони набувають стійкості до холоду, розкладання та корозійного ефекту трупної аури. Вони можуть бачити частину злих духів, розпізнавати характеристики та слабкості нежиті, а також отримують посилення деяких атрибутів. У нас є восьма та сьома Послідовності цього шляху. Ха-ха, ви вже мали здогадатися про те, як називається сьома Послідовність цього шляху. Духовний Медіум. Саме цим шляхом пішла Дейлі, — детально описав Данн.

«Духовний Медіум справді здається таємничим і класним, але я найбільше хочу отримати розуміння містичних сил...» Клейн нічого не сказав, продовжуючи уважно слухати.

Данн Сміт скоса глянув на багряний місяць і сказав:

— З останнього шляху у нас є формула лише дев'ятої Послідовності. Чи є інші частини у Святого Собору я не впевнений. Вона зветься Провидцем.

«Провидець?» Зіниці Клейна різко звузилися, коли він згадав, як імператор Розель колись жалкував про те, що не вибрав Учня, Мародера чи Провидця!