Вечеря з братом та сестрою

«Гостро і в'їдливо...» Клейн розреготався. Використовуючи багатий досвід свого попереднього життя, він додав ще одну образу:

— Фактично, немає жодних істотних доказів, що ці важливі постаті взагалі мають мізки.

— Чудово! Просто відмінно! — Бенсон заревів від сміху і підняв великий палець.

— Клейне, а ти куди веселіший, ніж зазвичай.

Відпочивши, він продовжив:

— Вдень мені треба піти на пірс. У мене буде вихідний лише завтра. Після цього маю час... Щоб сходити з вами до Тінгенської Компанії Покращення Умов Життя. Подивімося, чи є у них дешеві та хороші будинки для оренди. Крім цього, треба ще відвідати містера Френкі.

— Домовласника? — запитав спантеличений Клейн.

«Чи є у нашого нинішнього орендодавця кілька будинків з терасами в гарних районах?»

Бенсон кинув погляд на брата і сказав:

— Ти забув про річний договір оренди, укладений з ним? Минуло лише шість місяців.

— Ссссс... — Клейн втягнув холодного повітря.

Він справді забув про це.

Хоча орендна плата виплачувалася щотижня, термін оренди становив рік. Якщо вони вирішать зараз переїхати, це буде рівнозначно порушенню контракта. Якщо їх орендодавець звернеться до суду, їм доведеться сплачувати велику компенсацію!

— Тобі все ще не вистачає досвіду, — Бенсон торкнувся свого волосся, яке вже почало рідшати, і сказав: — Це був пункт, через який я тоді довго з ним сперечався. Не будь його, містер Френкі був готовий здавати нам квартиру лише за тримісячним контрактом. З тими, хто має гроші, орендодавці відразу намагаються укласти річний чи навіть трирічний контракт, щоб отримувати стабільний дохід. Але у випадку з нами, нехай це і залишилося в минулому, домовласникам постійно доводиться хвилюватися, що може статися якесь нещастя, через яке ми втратимо доходи. Тому вони погоджуються підписувати лише короткострокові контракти.

— У такому разі вони можуть підняти ціну залежно від ситуації, — підбив підсумок Клейн, спираючись на власний досвід.

Бенсон зітхнув і сказав:

— Такі жорстокі реалії нашого часу. Гаразд, про це не варто хвилюватись. Питання з договором можна легко вирішити. Відверто кажучи, навіть якби ми просто заборгували йому плату хоч за один тиждень, містер Френкі нас би одразу викинув і конфіскував усі наші речі. Зрештою, його інтелект навіть нижчий, ніж у кучерявого бабуїна. Він ніколи не зможе зрозуміти нічого складного.

Почувши це, Клейн відразу згадав про один мем із сером Хамфрі. Він похитав головою і серйозно сказав:

— Ні, Бенсоне. Ти помиляєшся.

— Чому? — Бенсон явно був спантеличений.

— Інтелект містера Френкі все-таки трохи вищий, ніж у бабуїна, — відповів Клейн з усією серйозністю.

Як тільки Бенсон усміхнувся у відповідь, Клейн додав:

— Якщо він у формі.

— Ха-ха! — Бенсон миттєво втратив самовладання і зареготав.

Після довгого нападу сміху він вказав на Клейна, не в змозі висловити свої думки словами. Тільки відсапавшись, він зміг повернутися до теми розмови.

— Звичайно, як джентльмени, ми не можемо використовувати такі безсоромні тактики. Завтра поговорю з містером Френкі. Повір, переконати його буде легко, дуже легко.

Клейн не сумнівався у словах Бенсона. Існування газових труб було відмінним доказом цього.

Два брати трохи побалакали, поклали в овочеве рагу трохи смаженого м'яса та риби, що залишилися з минулого вечора. Поки кипів бульйон, вони за допомогою пари розм'якшили житній хліб.

Намазавши трохи масла на хліб, Клейн і Бенсон досить просто поїли, але все одно залишилися задоволеними. Аромат і солодкість масла принесли їм нескінченну насолоду.

Після відходу Бенсона Клейн вирушив на ринок із трьома солі та кількома пенні. Він витратив шість пенні на фунт яловичини та сім пенні на свіжу та соковиту рибу. Крім того, він купив картоплю, горох, редиску, ревінь, салат і ріпу, а також спеції, такі як розмарин, базилік, кмин і олію.

Протягом усього цього часу він відчував, як за ним спостерігають, але крім цього більше нічого не відбувалося.

Заглянувши ненадовго до пекарні місис Смирін, Клейн повернувся додому і почав підіймати важкі предмети, наприклад, стоси книг, щоб потренувати силу рук.

Спочатку він хотів займатися військовими єдиноборствами, з якими він познайомився під час обов’язкової військової служби у студентські роки. Однак, він уже майже не пам'ятав навіть простих вправ для учнів, не кажучи вже про військові єдиноборства, які вивчалися лише в армії. Роздратований, він змушений був робити щось простіше.

Клейн не перенапружувався, оскільки це могло призвести до сильної втоми й тим самим піддати його ще більшій небезпеці. Він зробив перерву і почав вивчати записник оригінального Клейна та навчальні матеріали. Йому хотілося знову прочитати щось, що стосується Четвертої Епохи.

...

Увечері Бенсон і Мелісса сиділи за столом. Їжа була акуратно розкладена перед ними, наче перед учнями початкової школи.

Аромати страв складали багату палітру: тут і чарівний аромат тушкованої яловичини, і запах ніжної картоплі, і насолода густого горохового супу, і м'який аромат тушкованого ревеню та солодощі масла, намазаного на житній хліб.

Бенсон несвідомо проковтнув слину й обернувся, щоб побачити, як Клейн кладе хрустку рибу на тарілку. Він відчув, як чарівний аромат проникає через його ніздрі.

*Гррррр!*

Його шлунок гнівно забурчав.

Клейн засукав рукава і підніс тарілку зі смаженою рибою, перш ніж поставити її в середині столу. Потім він повернувся до шафи, дістав два великі кухлі імбирного пива і поставив їх туди, де сиділи вони з Бенсоном.

Він усміхнувся Меліссі й немов за помахом чарівної палички дістав лимонний пудинг.

— Ми питимемо пива, а тобі дістається ось це.

— …Дякую, — Мелісса прийняла лимонний пудинг.

Коли Бенсон побачив це, він заспокоївся і сказав з усмішкою:

— На честь знаходження Клейном гарної роботи.

Клейн підняв кухоль і цокнувся з Бенсоном, перш ніж Мелісса цокнулася з ним лимонним пудингом.

— Хвала Леді!

Він закинув голову і добре приклався до кухля. Пряний смак зігрів його стравохід, залишаючи після себе чудовий посмак.

Всупереч своїй назві, імбирне пиво було безалкогольним. Це була суміш пряного імбиру та кислинки лимона, завдяки чому смак був схожий на пиво. Це був напій, який вважали прийнятним навіть для жінок та дітей. Тільки от Меліссі він не подобався.

— Хвала Леді! — Бенсон теж випив трохи, а Мелісса відправила до рота шматочок пудингу.

Вона довго його жувала, перш ніж з небажанням проковтнути.

— Спробуйте, — Клейн поставив кухоль і вказав на стіл, повний їжі.

Він був дуже скептично налаштований стосовно свого горохового супу. Зрештою, на Землі він ніколи не їв нічого подібного. Усе, що він міг зробити, це адаптувати рецепт, спираючись на фрагменти пам'яті Клейна.

Бенсон, як старший брат, не став церемонитися і зачерпнувши ложкою картопляне пюре, відправивши його в рот.

Клейн ретельно відварив картоплю і змішав її з невеликою кількістю жиру та достатньою кількістю солі. Це спонукало апетит і посилювало слиновиділення.

— Непогано... Непогано, — невизначено похвалив Бенсон. — Це набагато смачніше, ніж те, що я їв на роботі. Вони використовували лише олію.

«Зрештою, це одна з тих страв, в яких я найбільше впевнений...» Клейн прийняв похвалу.

— Дякую шеф-кухарю Уелча, який вчив мене.

Мелісса подивилася на тушковану яловичину. Зелене листя базиліку, листя салату та редиска перетворилися на прекрасну підливу, що покривала ніжне м'ясо. Підливка була чудовою, а аромат був страшенно дражливим.

Вона розрізала шматочок яловичини й відправила його до рота. Попри ніжне гасіння, яловичина зберегла свою пружність. Суміш солі, солодкої редиски та гострого базиліка чудово доповнювали дивовижний смак яловичини.

— ... — здавалося, ніби вона хотіла похвалити, але просто не могла зупинитися.

Клейн спробував м'ясо й відчув, що, хоча це було смачно, але явно не дотягувало до його звичайних стандартів. Зрештою, йому не вистачало певних приправ, і він міг використовувати лише їхні замінники. Тому не було нічого дивного, що смак відрізнявся.

Звичайно, навіть якщо його стандарти й були високими, але він міг обійтись лише тими стравами, які міг приготувати особисто.

Раптом його серце занедужало за Бенсона і Меліссу, у яких був такий обмежений досвід.

Проковтнувши шматок яловичини, Клейн узяв смажену рибу, яку він посипав кмином та розмарином. Вона була хрумкою зовні й м'якою всередині. Корочка була ідеального золотисто-коричневого кольору, а сіль та олія ідеально поєднувалися з нею.

Злегка кивнувши, Клейн скуштував шматок тушкованого ревеню і знайшов його прийнятним. Так він перебив смак м'яса.

Нарешті він зібрався з духом і налив собі миску горохового супу.

«Занадто солодкий і далекий від ідеалу...» Клейн не міг не насупитися.

Однак, побачивши, що Бенсон і Мелісса виглядають задоволеними після дегустації, він почав підозрювати, що має щось зі смаком. Йому залишалося лише добре прикластися до імбирного пива, щоб позбутися посмаку супу.

До кінця трапези всі об'їлися до відвалу. На деякий час вони задоволено розвалились на стільцях.

— Давайте ще раз прославимо Леді! — Бенсон підняв свій кухоль імбирного пива, у якому залишився лише один ковток.

— Хвала Леді! — підтримав Клейн і допив залишки свого пива.

— Хвала Леді! — Мелісса, нарешті, відправила останній шматочок пудингу до себе в рот, насолоджуючись його смаком.

Коли Клейн побачив це, він одразу усміхнувся:

— Меліссо, це неправильно. Найсмачніше краще їсти в першу чергу. Таким робом, ти повністю зможеш насолодитися його смаком. Дегустація такої прекрасної речі, коли ти вже сита, вже не дасть такого задоволення.

— Ні, це в будь-якому випадку надзвичайно смачно, — твердо й уперто відповіла Мелісса.

Брати й сестра ще трохи весело побалакали, а коли їжа трохи втрамбувалася, вони взялися за прибирання.

Після того, як вони зайнялися справами, настав час для ревізії. Хтось зайнявся бухгалтерською діяльністю та підрахунком коштів, а хтось закопався у книги та нотатки. Часу ніхто даремно не втрачав.

Об одинадцятій вечора вони погасили газову лампу і, умившись, вирушили спати.

...

Клейн відчув слабкість, коли подивився на темряву попереду. Раптом у полі зору Клейна з'явилася постать у сюртуку та циліндрі. Це був Данн Сміт.

— Капітан! — Клейн відразу прийшов до тями й зрозумів, що знаходиться уві сні.

Сірі очі Данна залишалися спокійними, ніби він говорив про щось незначне.

— Хтось прокрався до вашої кімнати. Візьміть револьвер і змусьте його вийти в коридор. Решту залиште нам.

«Хтось проник у мою кімнату? Спостерігач нарешті зробив свій крок?» Клейн здригнувся, але не став більше нічого питати. Все, що він зробив, це кивнув і сказав:

— Добре.

Сцена в нього перед очима відразу змінилася, вибухнувши різними фарбами.

Клейн розплющив очі й обережно повернув голову. Він глянув у бік вікна і побачив худу, але незнайому постать, що стояла біля його столу і мовчки щось шукала.