Клуб Таро на вищому рівні

Перекладач: Liliia Alon

Редактор: Elein Dark, Liliia Alon

«Блакитний месник» був схожий на листок на поверхні бурхливих хвиль моря Соня. Іноді він високо підіймався, а іноді опускався з відливом, але не було жодних ознак того, що він ризикує перекинутися.

Алджер Вілсон стояв у капітанській каюті, спиною до полиць із червоним і білим вином, та підсвідомо ходив туди-сюди.

Нарешті він зціпив зуби і з похмурим виразом обличчя повернувся до столу з червоного дерева. Чоловік зняв латунний секстант, знайшов аркуш паперу та ручку й нахилився, щоб намалювати складний таємничий символ, який показав йому Блазень.

Маючи пам’ять Моряка, Алджер швидко завершив перший крок ритуалу жертвоприношення.

Потім відкрив шухляду й дістав свічку. Він влаштував ритуал відповідно до принципів дуалізму та поставив свічку над символом, утвореним поєднанням ока без зіниці та часткових спотворених ліній. Посередині ставилася одна свічка, яка представляла людину, що приносить жертву.

Прибравши всі зайві предмети зі столу, Алджер сконденсував чисту воду на долоні й очистив вівтар. Потім він використав ритуальний срібний кинджал, щоб створити навколо столу бар’єр.

Зробивши все це, чоловік використав свою духовність, аби запалити дві свічки, після чого відступив на кілька кроків, осяяний тьмяним світлом.

Глибоко вдихнувши, Алджер опустив голову й промовив на стародавньому гермесі:

— Блазень, який не належить цій епосі,

— Таємничий правитель над сірим туманом,

— Король Жовтого й Чорного, володар удачі.

— Ваш відданий слуга молиться про вашу увагу,

— Я молюся, щоб ви прийняли моє підношення.

— Я молюся вам, щоб ви відкрили ворота до вашого Царства.

…

Це стародавнє заклинання відлунювало всередині стіни духовності, збурюючи спіралеподібні шторми, які бурхливо неслися вперед.

Це була найдавніша ритуальна мова, створена Потойбічними, і вона містила в собі багато таємниць. Однак їй бракувало сил, достатніх для захисту заклинача.

Переносячи біль, схожий на те, наче ножі розрізають його шкіру, Алджер дістав із кишені маленьку темно-коричневу скляну пляшечку, відкрутив кришку й висипав багато гранул у формі кунжуту.

Ці гранули переливалися металевим блиском і випромінювали невимовне відчуття краси.

Алджер розвіяв ці гранули за вітром.

*Вжух!*

Буря посилилася, але вже не була такою бурхливою. Вона забарвилась у два різні кольори — сріблястий і чорний.

Продовжуючи стикатися та змішуватися, два різнокольорові вітри вливалися у полум’я свічки, яка символізувала Блазня, розростаючись і розкриваючи ілюзорні двері звичайного розміру. На їх поверхні був висічений той самий символ, який намалював Алджер.

У цей момент Клейн став свідком появи туманних дверей за його високим кріслом. Він відчував духовність у повітрі, яка коливалася та стимулювала таємничий простір.

«Схоже, що це працює...» У Клейна раптово з’явилося передчуття, і він негайно поширив свою духовність, наповнивши її потрясіннями та стимуляцією.

*Скрип!*

Майже в цілковитій тиші ілюзорні двері повільно відчинилися!

У капітанській каюті Алджер раптом побачив, як відчинилися примарні двері, сформовані вітром і світлом. Позаду була глибока темрява, утворена незліченною кількістю майже невидимих тіней. Вони випромінювали помпезність, наче містили в собі величезну кількість знань. За ними стояв густий сірий туман із старовинним палацом, що тепер був видимий в реальному світі.

Така сцена змусила Алджера мимоволі здригнутися. Це був глибокий страх та невимовне хвилювання.

Він поспішно взяв гіпофіз райдужної саламандри, який давно підготував. Чоловік тримав його обома руками й, схиливши голову, підніс предмет завбільшки з долоню, який постійно змінював колір і був м’яким на дотик, до ілюзорних дверей.

Руки Алджера полегшали від раптової появи та миттєвого зникнення сили всмоктування. Він втратив відчуття легкого поколювання, яке викликав у нього гіпофіз райдужної саламандри.

Чоловік не наважувався підвести голову, поки не почув глибокий голос Блазня, що лунав у його вухах.

— Ти добре впорався.

— Це честь для мене, — Алджер відповів без будь-яких вагань.

Він знову подивився вперед і побачив, що ілюзорні двері зникли. Буря припинилася, і полум'я свічки повернулося до свого початкового стану.

Після того, як свічки були погашені відповідно до звичайної процедури, Алджер сів зі складним виразом обличчя і мовчки сказав собі: «Спочатку тільки людей можна було витягнути у світ над сірим туманом... Через деякий час стало можливим відповідати на молитви... Тепер можна робити жертви та підношення... Містер Блазень крок за кроком звільняється від скрутного становища, але чи не потрапить він таким чином у реальний світ?»

Цей здогад або висновок налякав і стурбував Алджера, але він також відчув певний захват.

«Принаймні я є членом клубу Таро — одним із перших членів…»

Він зітхнув.

…

У величному палаці над сірим туманом Клейн грався гіпофізом райдужної саламандри. На його обличчі відбивалися різні кольори, які постійно змінювали відтінки.

По долоні пройшло легке поколювання, і сильне почуття виконаного обов’язку наповнило його серце, змусивши щиро посміхнутися.

«У майбутньому клубу Таро будуть доступні більші чудеса...» Після роздумів над ситуацією Клейн розширив свою духовність і направив свою волю у багряну зірку, що представляє міс Справедливість.

Повернувшись до своєї спальні, Одрі більше не могла спокійно сидіти на краю ліжка. Вона неспокійно гортала книжки біля нього і час від часу пильно вдивлялася в дзеркало розгубленим поглядом.

Дівчина з нетерпінням чекала завершення Повішеним ритуалу жертвоприношення, але при цьому боялася невдалого результату.

«Імператор Розель сказав, що потрібно залишатися спокійним і зібраним під час важливих справ... Одрі, давай, глибоко вдихни... А може, мені піти подражнити собаку? Однак Сьюзі вміє говорити й думати, тож вона є істотою зі своєю власною гідністю. Я не можу просто необдумано дражнити її...» Думки Одрі блукали, її рука несвідомо стискала вишукану ляльку, одягнену в розкішний одяг.

Через невідомий проміжок часу перед її очима раптом з'явився густий сірий туман, а в глибині туману — високе крісло.

Сидячи там, Блазень з усмішкою сказав:

— Міс Справедливість, спроба вдалася. Ти підготувала матеріали, які містять духовність?

«Це чудово! Як і очікувалося від містера Блазня!» Одрі забула про роль Повішеного в цій справі. Вона, стримуючи своє хвилювання, відповіла:

— Так, я завжди маю при собі такі матеріали.

Одрі була такою ще до того, як приєдналася до клубу Таро, але тоді дівчина не знала, які матеріали містили духовність. Вона просто перенесла із сімейного сховку ті, що були їй потрібні для різноманітних формул ефірних олій, які їй вдалось дізнатися.

Клейн злегка кивнув і запитав:

— Коли ти плануєш провести ритуал? За умови, що буде підтверджено, що навколо тебе немає Потойбічних.

«Чи рахується Потойбічна собака...» Одрі подивилася на щільно зачинені двері, відчуваючи легкий укол сумління.

— Можна прямо зараз.

Клейн лаконічно відмітив:

— Процес ритуалу такий самий, як я описав раніше. Все, що тобі потрібно зробити, це змінити молитву на...

«Ваш відданий слуга молиться про вашу увагу,

Я молюся вам, щоб ви відкрили ворота до вашого Царства,

Я молюся, щоб ви дали мені сили.»

— На додаток до цього використовуй метод дуалізму.

Одрі подумала над цим, борючись із бажанням кивнути, і почала готуватися до ритуалу.

Коли примарні двері відчинилися і перед нею з’явилася картина, ще більш ілюзорна, ніж космос, Одрі відчула сп’яніння як тілом, так і розумом.

«Це таємничий світ, який я завжди шукала. Це те відчуття, якого я завжди прагнула!» Вона щиро восхваляла містера Блазня.

«Для Богині — віра, а для Блазня — поклоніння.» Одрі мовчки пояснила собі подумки.

Побачивши, що на ‘вівтарі’ щось лежить, вона була приголомшена. Це був м’який об’єкт блискучого кольору з борозенками.

— Гіпофіз райдужної саламандри! — Одрі відчула прилив радості в серці. Її очі спалахнули, і у неї виникло бажання зробити крок вперед та схопити його.

Проте правила етикету втримали її, тож вона знову зробила щирий комплімент містеру Блазню.

Закінчивши ритуал, дівчина нетерпляче пройшла вперед і п’ять разів уважно оглянула Потойбічний матеріал.

«Наш клуб Таро знаходиться на вищому рівні, ніж усі інші секретні організації...» Глибоко в душі Одрі почувалася самовдоволеною.

Тоді вона насторожено глянула на двері, наче боялася раптового вторгнення Сьюзі.

Їй довелося подвоїти свої зусилля та негайно приготувати зілля, щоб завершити своє просування!

Через кілька хвилин вона тримала пляшку рідини, що постійно змінювала відтінки, які могли досягнути своїм сяйвом глибини душі кожного.

Дівчина впевнено випила зілля Телепата й успішно пройшла етап інтеграції з Потойбічними характеристиками, досягнувши прогресу.

Її бачення, здавалося, значно прояснилося, наповнившись новими аспектами. Одрі невимушено використала духовну медитацію, щоб стримувати духовність, що розсіюється.

Після того як її послідовність стабілізувалася, вона посміхнулася і швидко пішла до дверей, впустивши золотистого ретривера. Дівчина побачила явну підозру на мордочці Сьюзі.

— Тобі знадобилося набагато більше часу, ніж зазвичай. — Сьюзі не приховувала своїх думок.

Одрі сіла на пуфик і сухо засміялася, перш ніж змінити тему.

— Сьюзі, скажи…як мені таємно повідомити Сіо та Форс про конкретну справу, не розкриваючи себе; але так, щоб зацікавити їх?

Не закінчивши речення, Одрі почала серйозно розмірковувати над місією, яку їй доручив містер Блазень.

Потім вона подивилася на Сьюзі, а Сьюзі озирнулася на неї. І людина, і пес одночасно глибоко задумалися.

Виконавши свою мету, Клейн повернувся до реальності та поспав трохи більше години, перш ніж поспішно вийти за двері. Він витратив фунт, щоб купити окуляри в золотій оправі, перуки та різноманітні накладні вуса. Це було необхідно для маскування, яке йому знадобиться пізніше.

Перед обідом він здійснив поїздку до Східного району — найбільш багатолюдного району та найнебезпечнішої частини міста. Там винайняв будинок з однією спальнею за чотири сол та три пенси на тиждень, заплативши орендну плату за два тижні та заставу, що склало 17 сол.

Лише тоді Клейн завершив усі свої перші приготування. Східний район також справив на нього глибоке враження. Більшість вулиць тут були такими ж, як Нижня вулиця Тінгена, але схожа територія була в рази більша.

Одяг місцевих жителів був старий, але пристойний. Багато з них носили потерте вбрання та окуляри з тонкими оправами і мали жовту шкіру. Через голод чи злидні, вони ніби в будь-який момент могли перетворитися на звірів. Саме тому в Східному районі лютували банди.

Повернувшись в район Шервуд, Клейн почувався так, ніби потрапив із пекла до раю.

Протягом наступних двох днів він експериментував із використанням своєї духовності для виконання ритуалів і створенням амулетів. Чоловік більше не молився Богині й чекав, поки наслідки його крихітної реклами принесуть свої плоди.

У четвер вранці Клейн нарешті почув дзвінок у двері.