Перекладач: Liliia Alon
Редактор: sirokko
*Біп! Біп! Біп!*
Телеграф, встановлений в кабінеті капітана, раптом ожив, отримавши нову телеграму.
Але Клейн і Леонард не могли відволіктися. Вони рахували переміщення секундної стрілки на годиннику, а на їхні почервоні очі наверталися сльози.
“10”
“9”
“8”
...
Саме тоді Данн Сміт із урочистим виразом обличчя вніс срібну, ніби зроблену з кістки, квадратну коробку до приймальні.
Мегос, яка висмикувала своє біляве волосся жмут за жмутом, вирвала настільки великий шматок плоті, що виднілися кістки. Було таке враження, ніби її щось спонукало. Вона раптом підвелася й вказала пальцем на Данна Сміта в його чорній вітровці. Жінка закричала:
— Ви хочете вбити мою дитину!
*Бум!*
Пролунав пронизливий і жахливий голос. Клейн відчув, ніби його вдарили кувалдою по голові. Він раптом забув про відлік, тому що відчув біль у голові і запаморочення.
Його поле зору забарвилось в багрянець, і здавалося, що з кінчика носа тече рідина.
Він підсвідомо глянув убік і побачив кутком ока Леонарда Мітчелла. Кінчик його носа й кутики губ були вкриті свіжою кров’ю. Обличчя було надзвичайно блідим, а тіло хиталося, наче він ось-ось впаде.
«Мабуть, я в такому ж стані...» — Клейн стримав свої думки й мовчки продовжував рахувати, пропустивши два числа.
“5”
“4”
...
Вражені жахливо різким голосом, глибокі сірі очі Данна Сміта були наповнені червоними прожилками, що чітко вирізнялись на білому фоні.
Кровоносні судини на його обличчі теж виступали; кожна із них була схожа на отруйну змію. Почулося булькання, оскільки з його вух також текла червона рідина.
Однак це його не спантеличило. Попри знерухомлену праву руку, неймовірна сила волі змусила його стиснути урну з прахом святої Селени й відкрити кришку.
Всередині коробки була глибока темрява. У цій темряві сяяв дрібний блискучий пісок. Сцена була чарівно красива, наче зоряна ніч, збережена в коробці.
Навколо раптом потемніло, і темрява огорнула всю приймальню. У повітрі плавала незліченна кількість чорних, холодних і гладких ниток.
Вони кинулися до Мегос й майже миттєво обплутали її.
Це була не павутина, а щось більш схоже на щупальця якоїсь невідомої істоти!
Мегос уже вирвала своє праве очне яблуко. Воно висіло на тонкому шнурку з плоті під її очницею. Вона витріщилася на Данна Сміта з ненавистю й вигукнула:
— Ти маєш померти!
*Бах!*
Данн був відкинутий безформною силою й важко вдарився об стіну навпроти. Та тріснула, розкидавши цеглу.
Капітан виплюнув потік свіжої крові на землю, але обидві його руки все ще міцно стискали урну з прахом святої Селени. Він тримав її ціною власного життя і не давав їй впасти на підлогу.
Ті незліченні чорні, холодні та гладкі нитки стягнули й міцно зв'язали Мегос на місці. Незалежно від того, як часто раптово спалахувало полум’я, заражене скверною, чи скільки її шкіра виділяла рідину, що пахла сіркою, жодна з цих захисних систем не завдала жодної шкоди ниткам, що тримали її.
“3!”
“2!”
“1!”
Клейн і Леонард одночасно вибігли через перегородку. Один із них тримав теплий тонкий шматок золота, а інший вже спрямував свої п’ять пальців із Викрадачем кровоносних судин, який знаходився на лівому зап’ясті, в бік Мегос.
Мегос, яка вже не була схожа на людину, борсалася, з обох боків її плечей стирчала плоть, переплетена кровоносними судинами та зеленими венами, кругла, як дитяча голова.
У цих двох головах стрімко поширювалися тріщини, які ніби перетворювалися на пару очей.
Мегос раптом помітила, що наближається небезпека, і відкрила рота так, що кутики її губ розійшлися аж до вух.
Вона збиралася застосувати блюзнірське прокляття до кожного ворога, який намагався завдати шкоди її дитині!
У цей момент Леонард стиснув ліву руку в кулак, а його зап’ястя зробило половину оберту.
Його бліде обличчя почервоніло, а судини напружились, як пучки дрібних отруйних черв’яків.
“...” — блюзнірське прокляття Мегос застрягло в її горлі, раптово зупинившись.
Вона ніби втратила здатність говорити і викликати прокльони.
Клейн скористався нагодою й глибоким голосом пробурмотів стародавнє слово на гермесі.
“Світло!”
«Я хочу світла, і світло прибуде!»
Він раптом відчув, як тонкий шматок золота, вкритий таємничими візерунками, закипів. Клейн побачив, як він випромінює сліпуче світло, наче мініатюрне сонечко.
Відразу після цього він вклав у нього більше половини своєї духовності та кинув амулет Палаючого сонця у зв’язану Мегос!
Простір в приймальній залі миттєво став прозорим, бо темрява й морок зникли одночасно. Тонкі чорні нитки, що обплутували Мегос, стиснулись, наче інстинктивно уникали чогось.
Але перед тим, як Мегос звільнилась, вона побачила сонячне світло.
У якийсь момент бійки в стелі охоронної компанії «Терен» прорвався отвір, який дійшов аж до даху третього поверху. Чисто-блакитне небо й яскраве сонячне світло просвічували крізь нього.
Тонкий шмат золота поєднався з сонячним світлом над Мегос і відразу збільшився в розмірах. Він перетворився із кульки світла на сферу з незліченною кількістю вогників, що оберталися навколо.
*Тріск!*
Уся будівля сильно здригнулася, а вікна на прилеглих вулицях розбилися.
Однак сила сферичного світла зосередилася в своїй основі, не розсіюючись.
Світло огорнуло Мегос, і було таким яскравим, що Клейн, Данн і Леонард не могли розплющити очей.
Клейн, стримуючи сльози, дивився крізь примружені очі. Він побачив, що світло розсіялося, але полум'я все ще витало. Серед нього у повітрі танцювало багато чорного попелу.
Мегос та дитини ніде не було видно. Так само, як журнального столика, склянки для води, газети та дивану.
«Закінчилося? Чи покінчили ми з сином злого бога до того, як він зійшов на цей світ, забравши життя своєї матері?» — Клейн все ще не міг у це повірити.
Його досвід гри у відеоігри підказував йому, що з фінальним босом так легко не впоратись!
Раптом він відчув мурашки по шкірі. Його інстинкт Клоуна підказував йому, що наближається надзвичайна небезпека!
Недовго думаючи, Клейн різко перекотився вліво.
Саме тоді, здавалося, нізвідки, виринула довга рука з надзвичайно гострим білим кістяним лезом та розколола місце поряд з ним. Потвора ширяла в повітрі з неймовірною грацією. Вона була настільки швидкою, що від її атак було майже неможливо ухилитися.
*Вжух!*
Одяг Клейна на правій стороні грудей розірвався, його шкіра була порізана, а плоть разом із кістками розсіклися надвоє!
Рана була настільки глибока, що він майже міг бачити одне зі своїх легенів.
Якби не те, що він заздалегідь відчув наближення небезпеки і вчасно ухилився, цей удар розрізав би його навпіл.
Але, незважаючи на це, Клейн сповільнився. Страшний біль наповнив його голову і розсіяв свідомість.
На кінці білого кістяного леза стрімко показалась постать. Якби не випуклий живіт, мабуть, ніхто не зміг би впізнати в ній Мегос.
Її волосся та сукня згоріли повністю. Шкіра на її обличчі та тілі була обгорілою до чорного кольору й лущилася. Ніс розтанув, залишивши лише дві маленькі чорні діри. Її очних яблук ніде не було видно, а в порожніх очницях танцювало слабке біле полум’я.
Дві ‘голови’, які вискочили з плечей Мегос, були спалені. Її ліва рука стала білим кістяним лезом; воно виглядало водночас демонічним та святим.
*Тріск!*
Земля затремтіла, Мегос не звернула уваги на Данна та Леонарда, а також на чорні, холодні та гладкі тонкі нитки, які знову мчали до неї. Вона підійшла до Клейна, який зупинився після свого маневру, і спрямувала лезо з білої кістки в його шию, збираючись її перерізати.
Раптом вона почула голос, який містив насичений блюзнірський тон.
— Здавайся!
Леонард підняв ліву руку й спрямував долоню на Мегос. Запечатаний артефакт 2-105, обернутий навколо його зап’ястка, перетворився з товстої блідої кровоносної судини на багряний ‘кишечник’, який настільки розширився, що, здавалося, був готовий вибухнути.
За допомогою Викрадача кровоносних судин Леонард успішно викрав блюзнірське прокляття Мегос і намагався використати її силу, щоб захопити контроль над нею!
Одна лише здібність її рівня вже була ефективною!
Під дією блюзнірського прокляття Мегос зігнула талію, а її коліна постійно тремтіли. Рухи істоти зупинилися, коли чорні нитки оточили її, наче вони знайшли смачну здобич. Клейн також скористався нагодою, щоб перекотитися у протилежному напрямку, залишивши за собою слід свіжої багряної крові.
Однак він отримав деякий відпочинок від свого сильного болю й потягнув руку до кишені, щоб дістати останній амулет Палаючого сонця.
Він скористався можливістю, поки Мегос була знерухомлена, щоб покінчити з нею раз і назавжди!
Якщо вона протримається до народження дитини, наслідки будуть катастрофічними!
*Бум!*
Голова Мегос вибухнула сама по собі. Її обгоріла шкіра й тіло розліталися на всі боки.
Але її безголове тіло скористалося можливістю позбутися ефекту блюзнірського прокляття!
*Бум!*
Обгоріле тіло Мегос перетворилося на снаряд, який вистрілив у бік Леонарда. Оскільки блюзнірське прокляття силоміць зірвали, Леонард був тимчасово знерухомлений.
У той момент Данн Сміт все ще міцно тримав урну з прахом святої Селени. Його обличчя було неприродно блідим, а чорні холодні нитки все ще обплітали Мегос.
*Тріск!*
Мегос врізалася в Леонарда, відкинувши його до стіни. Від удару та обвалилася.
Кістки Леонарда затріщали, а з його рота невпинно текла кров. Навіть не намагаючись боротися, він миттєво знепритомнів.
Мегос підняла свій білий кістяний клинок, але незліченні чорні нитки, що виходили з урни із прахом святої Селени, знову огорнули та стримали її.
Не маючи часу потурбуватися про свої травми, Клейн швидко вийняв тонкий амулет.
Саме в той момент, коли він збирався прочитати стародавнє заклинання на гермесі, раптом щось пролунало в глибокій, темній і тихій кімнаті.
— Уааа!
Це був плач немовляти.
