Відвідувач

Перекладач: Mister Wednesday 
Редактор: sirokko

Клейн та Леонард підняли свої очі з листа та обмінялись поглядом. 

— Він божевільний, правда? — пробурмотіли вони.

— Ланевус насправді навіжений?

«Навіжений, який насправді має маячний розлад та антисоціальну поведінку...» — Клейн замислився та відчув як його серце стислося. Він швидко перевів погляд назад на листа.

«Леді та джентльмени, підказкою є те, що я розмістив в Тінгені бомбу, яка з часом ставатиме сильнішою.»

«Знайдіть її та знешкодьте, перш ніж вона вибухне. Якщо ви не впораєтесь, то станеться бум, який перетворить увесь Тінген на руїну. Повірте мені, я не брешу щодо цього усього.»

«Ланевус, який з радістю робить друзям приємні подарунки.»

— Бомба? — пробурмотів спантеличено Клейн, дивлячись на напарника.

Леонард підняв лист під сонячне світло та покрутив, розглядаючи його, однак не знайшов жодних зачіпок.

— Термін ‘бомба’, мабуть, є просто виразом. Ніколи не чув про бомбу, яка може посилюватись.

Клейн зморщив брови та задумливо сказав: 

— Ні, я маю на увазі, що він використовує слово ‘бомба’, щоб посилатись на щось містичне. Як от злий ритуал, який з часом накопичує силу… 

Леонард нахилив голову, ніби прислухаючись до чогось, як раптом його вираз обличчя ставав урочистим. Він кивнув, а його зелені очі звузились: 

— Можливо ти маєш рацію. Хіба там не було опису на початку листа? Діти-робітники, які постійно помирають молодими, фабричні робітники, які рідко переживають понад десять років через важку працю, жінки-робітниці, які ризикують серйозно захворіти та отримують лише мізерну зарплату. Безмежне обурення навколо кожної фабрики… Можливо це і є джерело, яке безперервно посилює вибухівку Ланевуса. 

— Так... це доволі ймовірно! — Клейн раптово напружився. — Нам треба негайно сповістити капітана!

Леонард посміявся та сказав: 

— Не треба так сильно переживати. Не забувай, що Ланевус — Шахрай. Частина, де він каже, що не бреше, може бути брехнею. 

— Звісно, не зважаючи на це, нам слід повернутись на вулицю Заутленд, щоб доповісти капітану. Буде краще, якщо ми зможемо попросити Святий собор надіслати знавця містики та знайти місце розташування вівтаря завдяки ненормальному накопиченню образи.

«Схоже хтось дуже обізнаний з протоколом... Але навіщо для встановлення такого вівтаря необхідна допомога Юджина Гуда? Яку роль в цьому грає Психіатр?», — Клейн не відхиляв таку можливість. Разом з Леонардом він покинув дім 62 на вулиці Хауз та поспішив назад на вулицю Заутленд на найманому екіпажі.

Коли вони увійшли в охоронну компанію «Терен», Клейн побачив два знайомих обличчя, одне пишне, а друге худорляве. Це були дружина та сестра Мейнарда.

Вони все ще були в чорних сукнях і чорних капелюшках. Тонка картата чорна вуаль приховувала їхні обличчя.

Дві дами теревенили з Розанною, і, коли раптом побачили Клейна, розвернулися й підійшли до нього. 

— Ви справді найкращі в цій галузі, — злегка кивнула мадам Мейнард та сказала низьким голосом: — Я дуже задоволена результатом та вражена вашим робочим підходом. Ось винагорода, яку ви заслуговуєте. 

Худорлява жінка передала Клейну світло-коричневий паперовий пакет, заповнений товстими стосами готівки. В ньому були банкноти в 1, 5 і 10 фунтів, а також 1 та 5 сол. 

— Загалом 230 фунтів, — просто заявила худорлява леді.

Клейн був не в настрої звертати увагу на гроші. Він передав їх Розанні та сказав: 

— Віднеси це Оріанні. Я сумніваюся, що дві поважні жінки помилилися б, коли рахували гроші.

У цю мить кутиком ока він помітив газету “Чесна газета Тінгена” у руках мадам Мейнард. На першій сторінці, що найбільш привертає увагу, було розміщено дві новини.

«Вдова старого барона померла через причетність до вбивства депутата Мейнарда.»

«Мер Денніс приймає звинувачення через погіршення громадської безпеки в Тінгені за останні 3 місяці та подає у відставку.»

«Отже, це офіційна заява щодо справи мадам Шарон? Мені треба буде ще почитати газети...», —  Клейн кивнув двом жінкам та пішов за Леонардом через перегородку до офісу капітана. 

— Як усе минуло? Знайшли якісь підказки? — Данн Сміт закрив документ, підняв голову й подивився на Клейна й Леонарда своїми глибокими сірими очима. 

— Ми знайшли лист, який залишив Ланевус, — Леонард не надав жодних додаткових описів і просто передав капітану листа, сповненого божевілля та провокацій.

Данн відкрив його й швидко переглянув. Капітан потер скроні та сказав: 

— Він справді навіжений. 

— Він лише восьмої послідовності, максимум сьомої.

Клейн погодився від щирого серця: 

— Ланевус небезпечна фігура, здатна зашкодити стабільності суспільного порядку. Попри те, що він слабкий, його не можна сприймати легковажно.

Потім Клейн розповів капітану про їхні з Леонардом припущення.

Данн торкнувся своєї лінії волосся та сказав: 

— Я вважаю так само. Я негайно надішлю телеграму до Святого собору і попрошу прислати для допомоги знавця містики. 

— Хтозна, наскільки небезпечною може бути ‘бомба’ Ланевуса. Ми повинні бути надзвичайно обережними. Коли Святий собор відповість мені, я організую подальші дії.

Клейн і Леонард обмінялися поглядами й одночасно кивнули, кажучи: 

— Гаразд.

Скориставшись моментом, коли капітан надсилав телеграму до Святого собору, Клейн повернувся до приймальні, щоб взяти у Розанни копію “Чесної газети Тінгена”.

Він стояв біля перегородки й з максимальною концентрацією читав обидві статті. 

«… Вдову старого барона Хой, мадам Шарон, запідозрили в причетності до раптової смерті депутата Мейнарда... Поліція отримала інформацію і вночі вжила заходів. Вони виявили, що мадам Шарон і її спільник приспали слуг, щоб провести гріховний ритуал в її спальні. Вони відмовилися здаватися та намагалися чинити опір арешту, в результаті чого героїчно загинув поліцейський. Зрештою, мадам Шарон та її спільник заплатили за свої злодіяння життям.»

...

«… Мер Денніс бере на себе провину за погіршення громадської безпеки в Тінгені та йде у відставку. Він також оголосив, що не буде балотуватися на переобрання наступного року. Протягом наступних кількох місяців обов’язки мера виконуватиме його заступник містер Гаррі.»

...

«Героїчно загиблий поліцейський... Це про Кенлі?», — Клейн зітхнув і зрозумів, що це найкращий спосіб вирішення ситуації.

Відповідно до внутрішніх правил Нічних яструбів, щоб не дати злочинцям помститися членам їхніх сімей, імена працівників залишалися в таємниці, навіть якщо вони пожертвують своїм життям.

Він тихенько згорнув газету й повернув її до стійки реєстрації. Клейн раптом побачив відвідувача, який пройшов через під’їзд.

Це була молода дівчина, років щонайбільше двадцяти, в капелюшку з рюшами й у вільній сукні. У неї були гарні риси обличчя, світле волосся, зелені очі, а також пригнічений та мовчазний характер. Вона була справді красунею.

Найбільше в око впадав її живіт, що випирав, ніби дівчина була на сьомому місяці вагітності.

Клейн був приголомшений, відчувши, що десь бачив цю молоду вагітну жінку раніше.

Раптом він почув, як Леонард здивовано сказав: 

— Міс Мегос?

«Мегос... Так, дівчина, яку обманув Ланевус! Вона вагітна його дитиною, і через це з її психічним здоров’ям може бути щось не так. Вона каже, що її дитина співає в животі, а також свистить...», — Клейна раптово осяяло, і він перестав дивуватися, що Леонард знав дівчину.

Коли вони відновили перевірку людей, пов’язаних з Ланевусом, фотографію жінки бачив кожен Нічний яструб.

Клейн знав Мегос ще до цього. Її тітка Христина, чиї заощадження були викрадені Ланевусом, привела дівчину до клубу Ворожіння, щоб попросити допомоги. Тітка навіть запитала, чи можна ворожити на дитині у животі.

Мегос, почувши голос Леонарда, невиразно подивилась на них обох і ввічливо відповіла: 

–– Вітаю. 

–– Міс Мегос, що привело вас сюди, в охоронну компанію «Терен»? У вас є доручення для нас? –– запитав Клейн, зробивши два кроки вперед.

Він був дуже збентежений раптовим візитом дівчини. Хлопець відчув, що це був надзвичайний збіг обставин.

«Ми щойно знайшли листа Ланевуса, а тепер Мегос приходить у гості?»

Жінка торкнулася свого живота й ледь помітно всміхнулась. 

–– Не знаю, чому, але мені зненацька захотілось прийти на вулицю Заутленд і я раптом вирішила піднятись до вас.

«Здається, її психічне здоров'я погіршилося...», ––  Клейн згадав, що раніше не встиг активувати Духовний зір та перевірити стан Мегос. Тому він підняв язика і збирався постукати по лівому корінному зубу.

Саме тоді низка думок пронеслася в його голові з небаченою інтенсивністю.

«Не дивись!»

«Не дивись! Не дивись!»

«Ти помреш!»

«Не дивись, бо помреш!»

«Не дивись, бо помреш!»

...

Клейн стояв на місці, як статуя, а його чоло було вкрите холодним потом.

Це було схоже на глибокий і важкий кошмар, від якого було важко прокинутися.

Раптом він дещо усвідомив. Минулого разу йому не вдалось активувати свій Духовний зір, оскільки його духовність помітила неймовірну небезпеку та підсвідомо сповільнила його, тож хлопець упустив нагоду й забув довести справу до кінця.

На той момент Клейн ще не до кінця засвоїв зілля Провидця і не перейшов до восьмої послідовності, тому попередження від духовності були дуже тонкими, і їх важко було помітити. Але тепер духовне передбачення Клоуна було дуже ясним і очевидним!

Майже через десять секунд Клейн нарешті позбувся паралічу. Він скоса подивився на Леонарда й зрозумів, що Опівнічний поет теж вкритий холодним потом, а його очі були сповнені жаху.

Вмить хлопець зрозумів, про яку бомбу писав Ланевус!

«Це дитина в животі Мегос!»

«Це дитина, яку він залишив!»

Клейн раптом пов’язав опис у листі Ланевуса з відповідями Юджина Гуда, і згадав дещо, що він прочитав у щоденнику імператора Розеля. 

«Я розпочав промислову революцію власними руками та особисто започаткував Епоху пару та машин, але усе це стане просто осередком для приходу злого Бога у цей світ?»

Зіниці Клейна звузилися, коли він подумав про можливість, яку інстинктивно відмовлявся визнавати.

«Ні! Це неправильно!»

«Дитя всередині живота Мегос не може бути нащадком якогось злого Бога чи самим злим Богом, який чекає, аби зійти на світ!»

«Ні! Навіщо Юджину Гуду робити таку дурницю! Хоча його сила Психіатра може допомогти Ланевусу обдурити Мегос та використати її в напівнепритомному стані як вмістилище...»

«Ні! Діти-робітники, які постійно помирають молодими, фабричні робітники, які рідко переживають понад десять років через важку працю, не можуть допомагати нащадкові злого Бога швидко рости!»

«Ні!»

«Не можна дивитись на Бога...»