Нещасник

Перекладач: arcctg із команди «Смаколики»

 

Колір свіжої крові відбивався в очах Клейна, поки він пильно вдивлявся в рідину.

У цей момент зсередини будинку почувся легкий кашель. Старий Ніл промовив хрипким голосом:

— Данне, чому ти тут?

Сірі очі Данна були надзвичайно глибокими. Його м’який голос спокійно відповів:

— Я почув, що ти захворів, тож ми прийшли провідати тебе.

У будинку настала раптова тиша. Через кілька секунд старий Ніл заревів у гніві й жаху:

— Ні! Ви брешете!

Не чекаючи, поки Клейн та інші скажуть хоч слово, його тон раптом став слабшим.

— Так, я знаю, що мій стан не зовсім нормальний.

«Старий Ніл…» — Клейн заплющив очі, але кривава рідина, що просочувалася крізь щілину у дверях, не зупинилася.

Старий Ніл підвищив голос і сказав:

— За весь цей час я ніколи нікому не заподіяв шкоди й навіть не думав її заподіяти! Я ніколи, ніколи не зрадив таємниць Нічних Яструбів, жодної, навіть однієї! Щонайбільше… щонайбільше, що я робив, так це вимагав несправедливих відшкодувань. Я справді не вчинив жодного зла!

— Клейне! — він раптом закричав, як це зазвичай робив. — Я розповідав тобі про максиму Споглядачів Таємного «Роби, що хочеш, але не завдай шкоди». Я і досі живу за цим принципом. Я скоріше терпітиму… я скоріше стерплю, ніж зроблю те, що нашкодить іншим….

Після цього він щиро зі страхом заблагав:

— Данне, Рояле, Клейне, вертайтеся назад. Вертайтеся. Зачекайте до завтра… завтра я буду в нормі. Клянуся, клянуся Богинею, я нікому не заподію шкоди. Чесно!

Данн заплющив очі й запитав вкрай обережно:

— Що ти плануєш робити? Що ти намагався зробити весь цей час?

— Я? — старий Ніл спочатку розгубився, а потім відповів тоном, сповненим надії:

— Я намагаюся воскресити Селесту. Данне, я знайшов спосіб, я на правильному шляху!

— Ти скоріше чув про це. Тоді я припустився помилки під час ритуальної магії, яка мала вилікувати її хворобу. Я не зміг її врятувати. Тепер я знаю, що це сталося через мою недостатню обізнаність у містиці. Але тепер я маю достатньо знань і досвіду, щоб довести справу до кінця! Шкода, що мене не надихнула максима Споглядачів Таємного і приклад Дейлі у свій час. Я втратив найкращу можливість. Якби, якби я був Потойбічним високої Послідовності, усе стало б надзвичайно легшим, — поки старий Ніл говорив, його голос звучав слізно:

— Ні, я не можу знову здатись… Данне, вертайся назад. Вертайся, будь ласка. Благаю тебе.

Клейн зціпив зуби, коли почув, як капітан розчулено запитав:

— Як ти плануєш воскресити Селесту?

Старий Ніл миттєво значно пожвавішав.

— Я використаю метод алхімічного життя, щоб створити для неї безсмертне тіло. Данне, ти, можливо, не знаєш про це, але Потойбічні 4 Послідовності із церкви Матері Землі добре володіють цим методом. Відповідна Послідовність на шляху Ученого також насилу впорається із цим. Так, я завершу це за допомогою Божої милості.

— Потім я викличу її дух із потойбічного світу й буду молитися про Божу допомогу, щоб з’єднати її дух і тіло воєдино.

— Хіба це не чудова ідея?

Данн насилу підняв куточок губ і сказав:

— Так, це чудова ідея. Старий Ніле, дозволь нам увійти. Можливо, ми зможемо тобі допомогти.

— …Данне, ти все ще не хочеш відпустити мене з гачка? — старий Ніл благав: — Вертайтеся, просто вертайтеся. Я повернуся до нормального життя завтра, чесно. Данне, присягаюся, я більше ніколи не крастиму твоїх кавових зерен. Клейне, Рояле, присягаюся, я більше не змушуватиму вас допомагати мені з моїми неоправданими витратами! Чесно!

У розмитому баченні Клейна й Роял Данн опустив голову перш ніж підняти її знову.

— Старий Ніле, ти неправильно зрозумів. Ми тут, щоби провідати тебе. Ти наш товариш по команді. Ти занедужав і погано себе почуваєш. Ми безумовно повинні були відвідати тебе. Відчини двері. Дозволь нам побачити тебе, аби бути впевненими. Якщо з тобою справді все гаразд, ми негайно підемо. Як ти знаєш, останнім часом у нас особливо багато місій. Ми мусимо стежити за лікарнею, одночасно розбираючись з іншими несподіваними інцидентами.

Старий Ніл на мить завагався, перш ніж відповісти:

— Насправді, у моєму стані немає нічого серйозного. До завтрашнього дня я одужаю.

Кривава рідина, що просочувалася крізь щілину під дверима, стікала сходами вниз, до кам’яної доріжки, і потрапляла на землю в саду.

— Старий Ніле, ми знаємо одне одного вже близько п’ятнадцяти років, чи не так? Ми разом працювали на незліченних місіях. Я дуже хвилююся і переживаю за тебе. Я повинен побачити тебе на власні очі, перш ніж заспокоюся, — лагідно сказав Данн.

— …Гаразд, — насупився старий Ніл. — Зі мною справді все гаразд.

Зі скрипом двері повільно відчинилися. Клейн швидко протер очі, намагаючись повернути зір до нормального стану.

Тоді він побачив, що килим у коридорі був червоним і липким, вкритим кров’ю і волоссям.

Хлопець подивився вперед і вгору, тільки щоб зрозуміти, що підлога, стеля, круглий стіл, фортепіано і стільці у вітальні були вкриті тією ж огидною, липкою і волосяною рідиною.

Голова старого Ніла висіла в повітрі, з’єднана зі стелею густою речовиною. На його лобі та щоках було по парі очей. То були холодні й безжальні очі без жодних вій.

Клавіші фортепіано танцювали самі по собі, виконуючи мелодійний мотив.

— Данне, подивись. Зі мною справді все гаразд, — сказав старий Ніл із променистою усмішкою. — Рояле, Клейне, ви теж так думаєте, хіба ні?

У ту мить, коли старий Ніл відкрив рота, Клейн побачив, що всередині нього текла та сама густа, волосяна і кривава рідина.

Сірі очі Данна мерехтіли, поки він продовжував говорити так, ніби все було нормально.

— Старий Ніле, звідки ти дізнався про алхімічне життя і ритуал воскресіння?

Старий чоловік схвильовано відповів:

— Я почув це. Я спробував першу частину й підтвердив її правдивість! Це дар Божий! Він продовжував розповідати це в мої вуха. Він продовжував розповідати, Він… Він…

Голос старого Ніла обірвався. Більш як за десять секунд по тому він зі страхом і явною розгубленістю промовив далі:

— Він, Прихований Мудрець…

«Прихований Мудрець? Чи не той це неантропоморфний бог, у якого вірить Аскетичний орден Мойсея? Бог, який ожив, несучи із собою зло і спотворення… Аскетичний орден Мойсея має повний шлях Споглядача Таємного…» — серце Клейна завмерло, так багато думок промайнуло в його голові.

Згадавши про Прихованого Мудреця, старий Ніл, здавалося, нарешті прокинувся. Він розгублено озирнувся довкола й побачив усю картину.

У невимовній тиші його шість очей подивилися в сторону Данна, і він промовив із гіркою посмішкою:

— Виходить… виходить, я вже став чудовиськом…

Не чекаючи відповіді Данна та інших, старий Ніл раптом посміхнувся посмішкою приниження, страху й боязні.

— Відпустіть мене. Я піду глибоко в гори й більше не з’явлюся. Я ніколи нікому не заподію шкоди. Я лише тихо намагатимусь здійснити свій ритуал, чесно. Відпустіть мене, будь ласка. Благаю вас.

У цю мить Клейн відчув, як щось ілюзорне розсипалося перед його очима.

Чотири холодні безвійні ока старого Ніла спалахнули темним сяйвом і втупилися в Данна. Вираз його обличчя раптом став холодним.

— Ти намагаєшся затягнути мене в сон!

— Ні, це марно! Мої очі бачать крізь усе!

Липка кров, що вкривала стелю, підлогу та стіни, почала звиватися, немов велетень відкрив пащу, щоби проковтнути Клейна та інших. Голова старого Ніла стала розпливчастою, наче накладені одне на одного кадри.

Клейн не став шукати револьвера, натомість простягнув руку в кишеню з наміром використати амулет Дрімоти.

Аж раптом усе перед ним заспокоїлося. Липка кривава рідина раптом стала спокійною, як нерухоме озеро.

Старий Ніл втратив свою холодність, ненависть, бажання та всі інші прояви. Він став тихим і спокійним.

Було невідомо, коли Данн кинув запечатаний артефакт 3-0611 у кров.

Чотири ока без вій на лобі та щоках старого Ніла повільно закрилися, ніби втративши бажання триматись відкритими.

Будь-яка жива істота, яка контактувала зі Спокійними пасмами волосся, ставала спокійною і втрачала будь-яку мотивацію до кінця свого життя.

Данн, Клейн і Роял одночасно витягли свою зброю і прицілилися в голову старого Ніла.

На обличчі чоловіка з’явився вираз надзвичайного страху. Він намагався боротися, його сильне бажання жити протистояло впливу запечатаного артефакту 3-0611.

Чотири додаткові ока зникли. Зморшки в куточках очей і рота були все такими ж глибокими, волосся все таким же білим, а його багряні очі все такими ж каламутними, як і тоді, коли Клейн уперше зустрів його.

— Данне, ти пам’ятаєш, як я врятував тебе…

— Рояле, пам’ятаєш, як я допоміг тобі зберегти життя твоєї родини…

— Клейне, пам’ятаєш, як я щодня навчав тебе містицизму? Пам’ятаєш, як ми говорили про те, як подавати на відшкодування? Пам’ятаєш, як я варив тобі каву, змелену власноруч? Пам’ятаєш, як ми боролися з несамовитим Уповноваженим Карателем?

…

Примарне благання лунало у вухах Клейна, його права рука, що тримала револьвер, затремтіла. Йому було важко натиснути на спусковий гачок.

*Бах! Бах!*

Дві срібні кулі для полювання на демонів вилетіли й одна за одною пробили голову старого Ніла.

Клейн спостерігав, як на знайомому, аномальному обличчі з’явився безнадійний вираз. Він побачив, як череп чоловіка розірвався, червоне й біле всередині розлетілося на всі боки.

Липка кров, що вкривала все навколо, почала стискатися, стікаючи назад у розбиту голову старого Ніла, яка впала на землю. Данн і Роял одночасно опустили зброю, настала тиша.

Клейн дивився на те, як «труп» старого Ніла став перетворюватись на клубок гнилої плоті. Він побачив, що серед крові та плоті була пара очних яблук, багряних і кришталево чистих, але неймовірно стражденних.

Йому здавалося, що все, що сталося, було лише сном, і він не міг змусити себе повірити в події, які відбулися, і в те, як усе закінчилося.

Він стояв ошелешений, дивлячись, як Данн зробив два кроки вперед, його постать згорблена.

Данн подивився на «труп» старого Ніла і важко пробурмотів:

— Ми не лише охоронці, але також і жалюгідні нещасні, які постійно протистоять небезпекам та божевіллю.