Перевернутий мавзолей

Перекладачі: Danay із команди «Смаколики», Elein Dark із команди «Темнолісся».

 

Більшість будинків у містечку Морзе була збудована в стилі столітньої давності, а найпомітнішою з них була церква з чорним шпилем.

Після виходу з карети Клейн та інші швидко з'їли свій ланч із хліба, тостів, бекону, масла та кави.

— Ми зможемо витримувати очищення Запечатаного артефакту 3-0782 ще близько двох годин і тридцяти п’яти хвилин, — Кенлі став біля дверей церкви й дістав із кишені свого костюма кишеньковий годинник. — Я пропоную спочатку розібратися з можливими інцидентами з привидами, аби запобігти погіршенню ситуації. Потім ми повернемося до церкви й будемо по черзі наглядати за Запечатаним артефактом.

За звичайних обставин Потойбічним 9, 8 і 7 Послідовностей треба знаходитися на відстані від Священної емблеми Мутованого Сонця протягом двох годин, аби повністю відновитися, або принаймні годину для частково відновлення.

— Гаразд.

— Я не маю заперечень.

Клейн і Леонард промовили в унісон.

— Тоді з якою справою ми повинні розібратися в першу чергу? — запитав Кенлі.

Леонард відкинув своє легковажне ставлення і сказав:

— Почнімо з літнього самотнього чоловіка, який чує важкі кроки у своєму будинку.

— Чому? — інстинктивно запитав Кенлі

Клейну також було цікаво почути пояснення.

«Це так звана інтуїція поета?» — він потайки покепкував з колеги.

Леонард перевів погляд з обличчя Кенлі на Клейна, потім знову подивився на Кенлі й усміхнувся.

— Бо це найближче до церкви.

— Звідки ти це знаєш? Цього в документах не записано… — запитав Клейн.

Леонард хмикнув.

— Хіба я не відлучався до туалету під час нашої трапези? На зворотному шляху я зустрів священника-практиканта, і ми з ним розговорилися. Він розповів мені, що будинок Ноя знаходиться недалеко від церкви — так, старого звати Ной.

«Він точно виправдовує своє ім’я досвідченого Нічного яструба, коли справа доходить до виконання місій…» — Клейн сухо засміявся. Він повернувся до Кенлі й сказав:

— Тоді давайте спершу підемо до будинку Ноя.

— Гаразд, — Кенлі не мав жодних заперечень.

За хвилину вони вже були біля потрібного будинку…

Ной був літнім чоловіком із рідким сивим волоссям. Він втратив ліву руку на війні, коли був молодим, і не мав іншого вибору, окрім як піти з армії. Він повернувся до рідного міста після того, як отримав відшкодування.

У цей момент літній чоловік відчинив двері й подивився на трьох незнайомців, що стояли перед ним, а потім на Сіура, який поспішав до них зі сторони церкви. Він сказав хрипким голосом:

— Заходьте, сподіваюсь, ви зможете розв’язати мою проблему. Я чув, ви принесли святу воду, священні емблеми, срібний кинджал і часник? Це чудово, мої тривоги значно зменшилися. Пробачте мені мою балакучість, ви повинні зрозуміти стан старого чоловіка, який вже дві ночі поспіль не мав спокійного сну. О, Богине, я весь цей час був так наляканий, що моя голова наче в тумані.

Леонард раптово випрямив спину, коли увійшов до будинку, його очі уважно почали оглядати навколишнє середовище.

Згодом Клейн теж відчув холодну ауру в будівлі. Це були сліди активності привида.

— Тут дійсно була нечиста істота, — сказав тихим голосом Кенлі, помітивши це останнім.

— Дуже слабка, — додав Леонард розслабленим тоном, відводячи погляд.

Опівнічний поет був Послідовністю з відносно високою духовною чутливістю, якщо порівнювати з усіма іншими 8 Послідовностями в записах церкви.

— Так, — Клейн відчув тепло й силу очищення Запечатаного артефакту 3-0782, що швидко й без жодних проблем розвіяла зловісну ауру в будівлі.

У цей момент усі жителі міста зібралися біля будинку Ноя і з цікавістю дивилися на Клейна, Леонарда та Кенлі.

*Кашель!* Леонард прочистив горло і сказав:

— Ми маємо благословення Богині, ці нечисті істоти швидко зникнуть і більше не принесуть ніяких проблем.

Після цього він кинув погляд на Клейна, щоб той провів «ритуал очищення» на загальне видовище.

«Чому саме я?» — запитав Клейн очима.

Звичайно, він не знав, чи зрозумів Леонард, що означає його погляд.

Але було очевидно, що Леонард зрозумів. Він тихо сказав:

— Ти ж експерт з ритуалів.

«Добре, звинувачуй тепер мене в тому, що я сам напросився на цю місію», — Клейн поправив свій одяг і взяв у Леонарда святу воду, священні емблеми, срібний кинджал і часник.

Спочатку він поклав Емблему Священної Темряви перед грудьми, потім почистив часник і кинув його зубчики один за одним у кутки будинку.

— Хм, це так часник використовується для відлякування привидів?

— Це відрізняється від описів у газетах…

— А це допоможе?

…

Мешканці міста, дивлячись на них, вступали в дискусію, зацікавлені та схвильовані, наче при спогляданні циркової виставу.

«Це все марно! Я просто граю!» — Клейн раптом відчув, ніби перетворився на клоуна. Він заплющив очі й продовжив розбризкувати срібним кинджалом святу воду.

Він розбризкував воду, ходячи по хаті й читаючи заклинання:

— Богиня Вічної Ночі…

— Мати таємниць… Багряна леді…

— Імператриця лиха й жаху…

— Володарка спокою та тиші…

…

Такі типові дії шарлатана шокували всіх присутніх, і городяни замовкли.

А коли запанувала тиша, люди з легкістю помітили те, що вони пропустили.

— Яке тепле відчуття.

— Я ніби приймаю сонячну ванну…

— Ні, я ніби дивлюся на чисте небо…

— Як чарівно… Це дія святої води?

— Священники із собору Святої Селени справді відповідають своїм іменам!

— Хвала Леді!

…

Містяни почали пошепки перемовлятися. Їхні погляди на Клейна, Леонарда й Кенлі поступово сповнилися поваги. Ной теж помітно розслабився, не сумніваючись, що проблему вирішено.

«Запечатаний артефакт 3-0782 виконує тут усю роботу… Насправді, аби прогнати привидів, усе, що нам потрібно зробити, це залишитися тут на хвилину. Це зовсім не втомлює і не завдає клопоту…» — після того, як Клейн очистив зловісну ауру з усіх кутів будинку, він розплющив очі й відклав срібний кинджал, із серйозним виразом обличчя намалювавши на грудях багряний місяць.

— Хвала Леді!

— Хвала Леді!! — побожно відгукнулися городяни.

— У нас ще є справи, з якими потрібно розібратися, тому нам потрібна абсолютна тиша, — Леонард усміхнувся, озирнувшись довкола.

Мешканці міста, ставши свідками чогось настільки професійного, не залишилися. Вони відступили від Ноєвого будинку, як відплив, слідом за священником Сіуром. Навіть господар будинку змушений був тимчасово покинути його.

— Я власне хотів подрімати… — Ной насупився, йдучи до церкви.

Леонард зробив крок уперед і зачинив двері, перш ніж повернутися до Клейна.

— Зроби ворожіння на причину цього інциденту.

— Без проблем, — Клейн теж хотів дізнатися, що він зможе побачити.

«Я знаю, що це зробив містер Азік, але його природа, здається, досить незвичайна. Хе-хе, людина, яка може прожити 1300 років, повинна мати незвичайну природу… Тож моє ворожіння однозначно буде порушено. За таких обставин, без допомоги таємничого простору над сірим туманом навіть я не впевнений, які одкровення отримаю…» — Клейн дістав ручку й папір, які взяв із собою, і записав твердження для ворожіння:

«Причина виникнення привидів у будинку Ноя».

Тримаючи папірець, він підійшов до круглого столу, сів, заплющив очі й відкинувся на спинку стільця.

Раптом Клейн побачив чорний мавзолей у своєму розмитому, туманному світі снів.

Він був схожий на піраміду, але стояв догори дном і був майже повністю закопаний.

Чорний туман огортав усю внутрішню частину стародавнього мавзолею.

Клейн різко прокинувся і розплющив очі.

— Що-небудь побачив? — стурбовано запитав Кенлі.

Клейн на мить замислився і, нічого не приховуючи, описав одкровення, яке він отримав уві сні. Він закінчив розповідь словами:

— Мавзолей був точно не в стилі Північного континенту, маю на увазі П’ятої епохи. Я дещо розбираюся в цій галузі.

Леонард кивнув, здавалося, у роздумах.

— Це перевернута піраміда з Південного континенту. Вона уособлює вхід у потойбічний світ зі світу живих. Чи то в колишній Імперії Балам, чи то в її сателітних державах, таких як Високогірне Королівство, це мавзолей, який могли звести лише так звані нащадки бога Смерті.

— У певному сенсі, це символ Смерті.

— Привиди, безумовно, пов’язані зі Смертю. Результати ворожіння безсумнівно правильні!

Не звертаючи уваги на насмішку Леонарда, Клейна раптом осяяла цікава думка.

«Чи може містер Азік бути нащадком Смерті, або ж чи міг він укласти угоду зі Смертю, щоб отримати таке довге життя?»

«Згідно з одним із розділів “Одкровення Вічної Ночі”, а також внутрішніми записами Нічних яструбів, Смерть була злим богом, який колись спричинив катастрофу на Північному континенті наприкінці Четвертої епохи. Ті часи тепер називають Блідою ерою».

«Хм, кажуть, Смерть подолали спільними зусиллями сімох богів… Неможливо визначити, коли був побудований замок Ламуд, — але це точно не раніше Блідої ери».

«Якщо справді є якийсь зв’язок, то можна було б щось дізнатися про людину за лаштунками, яка вкрала череп дитини містера Азіка…»

«Звичайно, це також могло бути простим приводом для колонізації Північного континенту. Адже більшість жителів там вірили в Смерть…»

Оскільки більше нічого не можна було виявити, троє Нічних яструби не затрималися надовго. Незабаром вони покинули будинок Ноя і почали розбиратися з двома іншими інцидентами, пов’язаними з привидами.

Той самий процес, ті самі результати. Вони швидко позбавили місто від аури мертвих духів, але так і не змогли знайти причину цих неприємностей.

По дорозі Леонард розпитував містян, чи не з’являлися в місті незнайомці за останні кілька днів, але отримав негативну відповідь.

«Містер Азік тут не з’являвся? Мабуть, він пробрався потайки, щоб його ніхто не помітив. Він дуже обережний… Коли він сказав, що повернеться в Тінген до середи, чи мав він на увазі, що ці привиди зникнуть самі собою вже сьогодні, навіть якби нас тут не було, щоб розібратися із цим?» — Клейн роздумував про це, повертаючись до входу в церкву Морзе разом із Леонардом і Кенлі.

Вони могли протриматися ще годину й сорок п’ять хвилин під ефектом очищення Священної емблеми Мутованого Сонця.

— Ми будемо чергувати по одній годині, доглядаючи за Запечатаним артефактом, — Клейн придушив хвилювання у своєму серці.

Він подивився на колір неба і сказав:

— Спробуймо повернутися до Тінгена на вечерю.

— Без проблем, — Леонард подивився на Клейна й розсміявся. — Але заради безпеки я пропоную, щоб дві людини наглядали за Запечатаним артефактом, поки одна відпочиватиме.

Клейн на мить завмер, його думки швидко закрутилися. Він усміхнувся у відповідь.

— Звичайно, але в такому випадку ми повинні розрахувати найбільш прийнятний метод чергування. Хто відпочиватиме першим? Хто буде наступним? І хто буде останнім? Скільки часу нам буде потрібно, щоб відновитися? І наскільки? Ну, я думаю, нам потрібно створити систему із рівнянь з невідомими змінними, щоб встановити найкращий спосіб, а потім порівняти його з ефективністю однієї людина на варті… А ще краще створити графік ефективності… Давайте спочатку припустимо, що невідома величина становить…

— Зачекай! — зелені очі Леонарда були сповнені збентеження та страху. — Якщо так, то хай одна людина доглядатиме за раз. Доглядач залишатиметься в церкві під час своєї зміни, оскільки артефакт має досить великий радіус дії. Звісно, треба буде попросити священника Сіура та інших зупинитись в іншому місці. Інші двоє з нас стоятимуть на варті біля входу церкви й не даватимуть нікому наблизитися.

— Я погоджуюсь, — Кенлі відчув, що в нього починає боліти голова, коли Клейн заговорив про математичну задачу.

— Гаразд, — Клейн «неохоче» кивнув.

Якби він не зміг переконати своїх двох товаришів по команді, то йому довелося б таємно укласти угоду з Леонардом, видавши деяку інформацію про себе, аби змусити його піти.

Але тепер проблема була розв’язана!