Скористатися можливістю

Перекладачі: Danay із команди «Смаколики», Elein Dark із команди «Темнолісся».

 

Ранок вівторка.

Клейн, який уже закінчив курс навчання містицизму, не став шукати тихого куточка, щоби почитати «Порівняння стародавніх і сучасних назв» чи «Збірник справ Нічних яструбів», а залишився в кімнаті відпочинку, аби зіграти в карти з Леонардом, Кенлі та Роял.

«Я лише сказав містеру Азіку створити для мене можливість винести Запечатаний артефакт 3-0782… Однак далі все залежатиме від моїх навичок імпровізації…» — Клейн не думав про свої карти, тому грав жахливо. За годину він програв п’ять солі й почувався ніяково. Тепер хлопець планував зосередитися на грі, щоби повернути частину втрачених грошей.

Після придбання інгредієнтів для амулета Сонячного Полум’я, його особисті гроші знову зменшилися до менш ніж одного фунта. Крім того, йому доводилося щодня платити по два солі за оренду карети для пошуків будинку із червоним димарем.

Поки вони чекали, коли Кенлі перетасує карти, Клейн підняв мідний пенні, що лежав перед ним, і недбало крутнув його.

Раптом він відчув на собі погляд Роял, дуже пильний погляд.

«Що?» — Клейн спочатку був приголомшений, а тоді перевів погляд на мідну монету, яка ось-ось мала впасти.

«…Вона підозрює, що я схитрую за допомогою ворожіння? Ми ж просто граємо між собою в карти, чи треба так серйозно до цього ставитися?» — він раптом усе зрозумів і з сухим сміхом грюкнув монеткою по столу.

Саме тоді у двері увійшов Данн Сміт. Він озирнувся і сказав:

— У містечку Морзе щось сталося. Леонарде, розберися із цим, будь ласка.

«Містечко Морзе?» — Клейн відчув, як його свідомість здригнулася. Він запитав, намагаючись удати, ніби робить це з простої цікавості:

— Капітане, яка ситуація?

Данн подивився на нього і сказав:

— Останнім часом у цьому районі було кілька надзвичайних випадків. По-перше, люди чули ридання, коли проходили повз кладовище, і бачили невиразні фігури, що миготіли повз. Одна вдова зустріла свого покійного чоловіка, коли прокинулася посеред ночі. Від переляку вона ледь не втратила свідомість. Крім цього, ще один самотній літній чоловік почав постійно чути важкі кроки, що відлунюють у будинку. Однак, як тільки він запалює свічку або газову лампу, знову настає тиша. Люди в містечку вірять у Богиню, тому місцевий священник передав нам цю справу.

«Ніхто не постраждав, і це ледве перевищує рівень розіграшу… Це має бути містер Азік…»

— Капітане, можливо, існує якийсь таємний зв’язок між цими надзвичайними випадками, що сталися так раптово. У цій ситуації ворожіння може дати важливу підказку. Думаю, я зможу допомогти Леонарду, — промовив Клейн із виразом обличчя і тоном, які він багато разів репетирував.

Почувши це, зелені очі Леонарда одразу ж зосередилися на Клейні. Він, вочевидь, намагався знайти підказки й натяки на обличчі хлопця.

Данн кивнув, але продовжив нерішуче мовчати.

Коли Клейн помітив реакцію капітана, він одразу ж додав:

— Деякі з цих інцидентів можуть потребувати ритуальної магії, щоб очистити їх.

— Має сенс, — Данн подумав і продовжив, — тоді ви з Леонардом вирушаєте до містечка Морзе.

Не дочекавшись відповіді, він додав:

— Хм, ви не зможете відвідати бойову підготовку після обіду. Я пошлю когось повідомити Гавейна.

«Фух, перший крок пройдено…» — тихо зітхнув Клейн, і швидко зібрав свої солі та пенні.

Тоді раптом зупинився і скоса подивився на Данна. Хлопак урочисто сказав:

— Капітане, я думаю, нам слід підготуватися до найгіршого. Якщо за надзвичайними інцидентами стоїть могутній привид, ця справа може бути дуже небезпечною для нас із Леонардом. До того ж до містечка Морзе потрібно їхати дві-три години, так? Навіть якщо ми встигнемо вчасно відправити телеграму з проханням про підкріплення, нам усе одно доведеться протриматися достатньо довго…

— Отже? — перервав Данн.

— Я хочу заручитися підтримкою ще одного члена команди, — Клейн удав, що на мить замислився, і сказав, — і, згідно з правилами, місія, у якій беруть участь три або більше Нічних яструби, може претендувати на отримання Запечатаного артефакту 3 класу. То ж, 3-0782 найкраще підходить для цієї роботи.

Почувши це, Леонард розсміявся і сказав:

— Цілком у твоєму стилі. Обережний, обачний і ніколи не ризикуєш.

«Ти, здається, натякаєш, що я боягуз… Я людина, яка дивилася прямо на Вічно Палаюче Сонце!» — Клейн удав, ніби не почув Леонарда, і серйозно подивився на Данна Сміта.

— Капітане, що ви думаєте?

— Ми дійсно повинні бути дуже обережними, аби не було ніяких нещасних випадків. Останнім часом було занадто багато збігів… — Данн задумливо кивнув і подивився на двох інших членів команди.

— Кенлі, приєднайся до Леонарда і Клейна в їхній подорожі до містечка Морзе. І поквапся написати заяву. Після того, як я її підпишу, заберете Запечатаний артефакт 3-0782 з-за брам Чаніс.

— Добре, — сказав невисокий Кенлі, кладучи карти на стіл.

«Добре!» — Клейн подумки стиснув кулаки, хоча зовні виглядав стурбованим і урочистим.

У цю саму мить Сіка Трон стежила за Юджином Гудом у лікарні, а Фрай чергував біля воріт Чаніс.

Клейн вийшов із кімнати відпочинку, одягнув чорний смокінг, узяв капелюх і тростину, а потім разом із Леонардом став чекати Кенлі біля сходів, що вели до підземелля.

Навколо них нікого не було, панувала надзвичайна тиша. Леонард раптом подивився скоса на Клейна і сказав:

— Думаю, тобі краще відмовитися від будь-яких недосяжних фантазій.

— А… Що? — розгублено відповів Клейн.

Леонард пройшов уперед і став біля краю сходів. Він подивився в темряву коридору.

— Навіть під час місії ти не зможеш розкрити мою таємницю і зрозуміти мою унікальність.

«…Друже, не будь таким самозакоханим, гаразд? Ти думаєш, я подався на цю місію лише для шпигування за тобою? У мене навіть думки такої не було!» — просвітлений, Клейн засміявся.

— Як ти можеш бути таким впевненим, що моя унікальність не допоможе розкрити твою таємницю?

Вираз обличчя Леонарда став серйозним, але потім він усміхнувся.

— Допоможе, га? Тоді я буду з нетерпінням чекати, коли ти її розкриєш.

«Коли я зберу більше інформації та предметів, я вирушу у світ над сірим туманом і зроблю для тебе ворожіння. І ні, дякувати не треба!» — саркастично подумав Клейн.

Незабаром, зі Священною емблемою Мутованого Сонця в руках, на сходах з’явився Кенлі.

Коли Клейн відчув неповторне тепло й силу очищення, він потайки зітхнув із полегшенням. Він знав, що нарешті завершив найперший і найважчий крок у своєму плані викрадення сили божественної крові Вічно Палаючого Сонця.

Після цього вони втрьох вийшли з охоронної компанії «Блекторн» і попрямували на вулицю Заутленд. Вони підійшли до карети, що належала Нічним яструбам.

— Чи не зашкодить ефект очищення коню? — несподівано занепокоєно запитав Кенлі.

— Я не хочу, щоб карету тягнув кінь, який може тільки прославляти Сонце…

Він був Нічним яструбом довше, ніж Клейн, але далеко не таким досвідченим.

— Ні, Запечатаний артефакт 3-0782 очищає лише живих істот із високим рівнем інтелекту, — стишив голос у відповідь Клейн.

«Якби не це, мене б не кусали комахи…» — додав він подумки.

— А, зрозуміло… Ха-ха, я недостатньо уважно прочитав інформацію, — Кенлі насунув свій чорний шовковий капелюх і просвітлено розсміявся.

Оскільки Клейн ще не опанував навички водіння карети, наступні три години він просидів всередині. Хлопець тер у руці Запечатаний артефакт 3-0782, спостерігаючи, як Леонард і Кенлі по черзі керують каретою.

Нарешті близько обіду вони прибули до містечка Морзе.

— Яка краса… — щиро похвалив Кенлі, коли вони вийшли з карети й побачили безмежні золоті пшеничні поля, що оточували місто.

Дати, що представляли сузір’я Вулкана, добігали кінця, і сузір’я Багатого Врожаю починало керувати життям кожного з них.

Леонард сидів на водійському сидінні, озираючись довкола і відкривши рота, ніби збирався прочитати сонет.

Але врешті-решт він вимовив лише два слова:

— Яка краса.

Клейн стримав бажання розсміятися, одяг капелюх, узяв тростину і вийшов з карети.

У цей момент до нього підійшов чоловік середніх років у чорній рясі священника. Він намалював на грудях багряний місяць і звернувся до них.

— Хвала Леді. Чи не ви ті друзі, яких послав нам на допомогу собор Святої Селени?

— Так, священнику Сіур. Нехай Богиня благословить вас.

Леонард зіскочив з карети та відповів з усмішкою:

— Ми тут, аби подбати про нещодавні надзвичайні інциденти.

— Буцімто надзвичайні. Буцімто, — сивий, блакитноокий Сіур побачив, що наближається багато городян, та швидко зауважив.

Містечко Морзе не було великим. Незалежно від того, в якому напрямку рухатися, за десять хвилин можна було вже вийти в долину. Люди, які тут жили, знали одне одного, тож те, що сталося раніше, швидко облетіло всю округу.

Багато мешканців міста чекали на людей церкви Богині Вічної Ночі, щоб розібратися із цією проблемою. Тому, побачивши, що священник вітається з трьома незнайомцями, вони швидко оточили їх із нетерпіння і цікавості. Деякі стали навшпиньки, а інші просто намагалися почути, про що вони говорять.

Леонард засміявся і сказав:

— Священнику, не хвилюйтеся. Ми професіонали. Дивіться, ми принесли святу воду, срібні кинджали, Емблеми Священної Темряви, а також часник.

Він витягнув описані предмети з внутрішніх кишень свого одягу, наче фокусник.

«Часник? Ти хочеш засмердіти духів до смерті?» — Клейн вважав усе це безглуздим і водночас кумедним, спостерігаючи за виступом Леонарда.

Сіур зробив розгублений вигляд, і навіть почав підозрювати, що собор Святої Селени підіслав до нього зграю шахраїв.

Городяни, що оточували їх, задоволено усміхалися, наче нарешті опинилися в надійних руках.

Леонард підійшов ближче до священника Сіура й тихо пояснив йому:

— Вони вірять у такі речі…

Не чекаючи реакції священника, він додав:

— Ходімо спочатку пообідаємо в церкві, а потім розберемося зі справами.

«Так, обід — це дуже важливо… Коли із цими інцидентами буде покінчено, настане час по черзі наглядати за Запечатаним артефактом 3-0782, а також можливість для мене виготовити амулет Сонячного Полум’я… Сподіваюсь, усе пройде гладко… Звичайно, найкращий результат можна було б отримати, виготовивши амулет Сонячного Полум’я вдень…» — подумав Клейн, переповнений очікуваннями.