Запрошення

Хвиля бурхливих емоцій піднялася в серці Клейна, коли він почув Данна. Інстинктивно він запитав:

— Чому?

«У Потойбічних існують серйозні приховані небезпеки? Настільки, що внутрішні церковні судові інстанції та Потойбічні, які постійно стикаються з дивними явищами, врешті-решт стають схильні до проблем?»

Данн забрався в карету і відкинувся на спинку сидіння. Вираз його обличчя і тон голосу залишилися незмінними.

— Це не те, що вам потрібно розуміти. Та й не те, що ви зможете зараз зрозуміти, доки не станете одним із нас.

Клейн на мить застиг, після чого сів і запитав напівсумнівним і напівжартівливим тоном:

— Якщо я цього не зрозумію, як я зможу прийняти рішення про те, чи варто мені приєднуватися?

А доки він не приєднається, він не зможе зрозуміти. Це був справжнісінький глухий кут...

Данн Сміт дістав свою люльку, підніс її до носа і глибоко вдихнув.

— Мабуть, ви неправильно зрозуміли. Цивільний робітник теж один із нас.

— Іншими словами, якщо я погоджуся стати вашим цивільним робітником, поступово я зможу дізнатися супутні таємниці, дізнаюся про приховані небезпеки, які переслідують Потойбічних, та небезпеки, з якими я можу зіткнутися на роботі. Таким робом, я зможу тверезо оцінити всі плюси та мінуси й прийняти рішення, чи ставати мені Потойбічним. Все правильно? — Клейн трохи подумав і підбив підсумок того, що сказав Данн.

Данн усміхнувся і відповів:

— Так, все правильно, за винятком одного моменту. Ви не зможете стати Потойбічним лише тому, що у вас з'явилося таке бажання. Будь-яка церква вкрай сувора у цьому питанні.

«Було б дивно, якби церкви не були суворими...» Про себе поглумився Клейн, але зовні став більш зосередженим та серйозним.

— А як щодо цивільних робітників? Тут теж все має бути дуже серйозно, чи не так?

— У вашому випадку не повинно бути жодних проблем, — сказав Данн з напівзаплющеними очима, після того, як понюхав люльку і трохи розслабився.

Однак він так і не став її підпалювати.

— Чому? — запитав Клейн, знову охоплений сумнівами.

Водночас він пожартував: «Отже, моя унікальність і німб переселенця немов нічні світлячки, такі яскраві й дуже помітні».

Данн відкрив напівзаплющені очі, в його сірих очах відбивався той самий спокій, що й раніше.

— По-перше, вам вдалося вижити навіть без нашої допомоги у такій небезпечній ситуації. Деякі виняткові риси відсутні в інших. Наприклад, удача. Удачливі люди часто вітаються.

Побачивши, що вираз обличчя Клейна застиг, Данн злегка усміхнувся.

— Добре, просто розглядайте цю заяву як жарт. По-друге, ви випускник історичного факультету університету Хой, який ідеально нам підходить. Хоча вірянин у Володаря Бур, Леумі, погано ставиться до жінок, його погляди на суспільство, гуманітарні науки, економіку та політику залишаються дуже точними. Він висловився, що таланти — це ключ до збереження конкурентної переваги та двигун прогресу, із чим я повністю згоден.

Помітивши, що Клейн трохи насупився, Данн недбало пояснив:

— Ви вже повинні були здогадатися, що ми постійно стикаємося з документами та предметами з Четвертої Епохи або навіть більш ранніх часів. Багато культів та єретиків намагаються отримати силу і владу за допомогою таких речей. Іноді це може призвести до дивних та жахливих наслідків.

— За винятком вузькоспеціалізованих Потойбічних, більшість з нас не надто старанні у навчанні або вже вийшли з цього віку, — сказавши це, Данн Сміт показав на свою голову і кутик його рота злегка піднявся, ніби він глузував із себе.

Потім він додав:

— Ці сухі та нудні знання завжди хилять нас у сон. Навіть Безсонні не можуть нічого з цим вдіяти. У минулому ми співпрацювали з істориками та археологами, але це створювало надто великий ризик викриття секретів та ще й ці невинні люди могли бути втягнутими у жахливі неприємності. Таким робом, коли випадає шанс отримати у свої руки професіонала, важко відмовитися від спокуси.

Клейн трохи кивнув, приймаючи пояснення Данна. Подумавши трохи, він запитав:

— Тоді чому б вам безпосередньо, гм, не виростити когось?

Данн продовжив:

— І ось тут ми підходимо до останнього та найважливішого пункту. Ви вже залучені, тож запрошуючи вас я не порушую положення про конфіденційність.

— Щодо розвитку сторонніх, мені доведеться нести відповідальність за викриття таємниці, якщо нічого не вийде. Більшість членів нашої команди, наших цивільних робітників, приходять із церкви.

Після того, як Клейн мовчки все вислухав, він з цікавістю запитав:

— Чому ви так суворо дотримуєтеся секретності? Чи не буде краще донести інформацію до всіх, аби зменшити шанси на те, що люди будуть робити помилки? Найбільший страх — це завжди страх невідомого, а ми можемо трохи пролити на це світло.

— Ні, дурість людська набагато страшніша, ніж ви можете собі уявити. Насправді це призведе до того, що ще більше людей захочуть торкнутися забороненого, породжуючи більший хаос і провокуючи страшніші катастрофи, — відповів Данн Сміт і похитав головою.

Клейн погодився із цим твердженням.

— Єдиний урок, який можна винести з історії, полягає в тому, що люди не отримують з історії жодних уроків, щоразу наступаючи на одні й ті ж граблі.

— Ця знаменита цитата імператора Розеля дійсно наповнена філософським змістом, — погодився Данн.

«…Імператор Розель так сказав? Цей старший переселенець справді не упускав жодного шансу покрасуватись...» Клейн не знав, як реагувати на слова Данна.

Данн повернув голову і визирнув з карети. Тьмяне жовте світло перепліталося зовні, показуючи всю красу цивілізації.

— Схожі думки панують у всіх судових органах головних церков. Це може бути основною причиною того, чому дотримується найсуворіша секретність.

— Що саме? — запитав Клейн, чий інтерес уже досяг точки кипіння, поки він дізнавався про нові одкровення і таємниці.

Данн повернувся, і м'язи на його обличчі трохи здригнулися.

— Віра та страх приносять біди. Сильна віра і сильний страх приносять ще більші біди, що призводять до катастроф.

Після цього він додав:

— Окрім молитви про благословення і допомогу богів, люди часом більше нічого не можуть зробити, щоб вирішити свої справжні, серйозні проблеми.

— Віра та страх приносять біди. Сильна віра і сильний страх приносять ще більші біди... — повторив Клейн, але не зміг повністю зрозуміти сенс.

Далі була боязнь невизначеності, яка випливала з невідомості. Це було схоже на темні тіні, утворені зовні вуличними ліхтарями. У темряві, куди не діставало світло, здавалося, були десятки пар черствих очей і широко розкритих ротів.

Поки кінь жваво стрибав уперед, а колеса робили оберт за обертом, попереду з'явилася вулиця Залізного Хреста. Данн раптово порушив мовчання та офіційно запросив Клейна.

— Чи хотіли б ви приєднатись до нас як цивільний робітник?

У голові Клейна відразу виникло безліч думок і він став нерішучим. Хлопець замислився на мить і спитав:

— Можна мені трохи подумати?

Оскільки це питання мало серйозні наслідки, воно не могло мати поспішного вирішення.

— Нема проблем, просто дайте мені відповідь до неділі, — кивнув Данн і додав: — Звичайно, не забудьте тримати це в секреті й нікому не розповідати про те, що сталося з Уелчем і Наєю, навіть своєму братові та сестрі. Якщо ви це зробите, це не тільки завдасть їм неприємностей, а й вам, можливо, доведеться відвідати спеціальний суд.

— Добре, — серйозно відповів Клейн.

Карета знову занурилася в тишу.

Побачивши, що вони вже майже на місці, Клейн раптово подумав про одне питання. Він вагався кілька секунд, перш ніж запитати:

— Містере Сміт, а яку зарплату та пільги одержують цивільні робітники?

«Це дуже важливе питання...»

На мить захоплений зненацька, Данн усміхнувся і відповів:

— Вам не треба турбуватися про це. Нас підтримує церква та департамент поліції. Для нових робітників діє щотижнева ставка у два фунти та десять солі. Крім того, зверху йде ще й компенсація за ризик та таємність, що становить ще десять солі. Загалом виходить три фунти. Це навряд чи гірше, ніж у офіційного викладача університету.

— Крім того, зарплата поступово зростатиме відповідно до вашого стажу та внеску.

— Щодо цивільних робітників, то контракт, як правило, укладається на п'ять років. Після припинення його дії ви зможете покинути цю справу, якщо у вас не виникне бажання й надалі працювати у нас. Єдине, вам доведеться підписати довічну угоду про нерозголошення таємниці, а також не залишати Тінген без дозволу. Якщо захочеться переїхати в інше місто, насамперед потрібно буде зареєструватись у місцевому відділенні Нічних Яструбів.

— До речі, працювати доведеться навіть у вихідні, позмінно. Будь-якої миті часу на чергуванні має бути не менше трьох цивільних робітників. Якщо ж захочеться вирушити у відпустку на південь або до затоки Дейзі, доведеться домовлятися з колегами.

Як тільки Данн перестав говорити, карета зупинилася перед будинком, у якому жив Клейн зі своїми братом і сестрою.

— Тепер зрозуміло, — Клейн повернувся і вибрався з карети.

Він раптом зупинився і запитав:

— До речі, містере Сміт, як я знайду вас, коли прийму рішення?

Данн тихо і хрипко розсміявся, перш ніж сказати:

— Приходьте у паб «Гонча» на вулиці Бесік і знайдіть там Райта. Скажіть йому, що хочете найняти невеликий загін найманців для завдання.

— Га? — зніяковіло перепитав Клейн.

— Наше місцеперебування теж таємне. Поки ви не погодитеся стати одним із нас, я не можу прямо надавати інформацію. Гаразд, містере Клейн, бажаю вам гарного сну цієї ночі, — усміхнувся Данн.

Клейн зняв капелюх і попрощався, спостерігаючи, як карета поступово набирає темп і віддаляється все далі.

Він дістав годинник.

*Клац!*

Хлопець відкрив кришку і побачив, що було трохи більше четвертої ранку. Вулиця була сповнена прохолодним вітерцем. Тьмяне жовте світло ліхтарів освітлювало околиці.

Клейн глибоко вдихнув, насолоджуючись глибокою тишею ночі.

Найжвавіший район міста вночі міг бути таким неживим і тихим. Це різко контрастувало з мовчазними спостереженнями та сеансом медіума в резиденції Уелча.

Лише тоді Клейн зрозумів, що спина його лляної сорочки несвідомо була просочена холодним і липким потом.