Медіум

«Істинний медіум...» Про себе повторив Клейн, більше нічого не сказавши. Він вийшов за Данном із карети.

Місцем проживання Уелча в Тінгені був приватний будинок із садом. Дорога за металевими воротами дозволяла проїхати одночасно одразу чотирьом екіпажам. Через кожні п'ятдесят метрів узбіччям дороги розташовувалися ліхтарні стовпи. Вони відрізнялися від тих, які Клейн бачив у своєму минулому житті. Це були газові лампи, а самі стовпи були висотою приблизно у зріст людини, щоб їх було зручно обслуговувати.

Чорний метал щільно облягав скло, утворюючи картатий візерунок, ніби відлиті класичні паперові ліхтарики. Справжній витвір мистецтва. Холод і тепло перепліталися в цьому місці, а світло й темрява співіснували.

Пройшовши дорогою, Клейн і Данн Сміт увійшли в орендований будиночок Уелча через прочинені металеві ворота.

Перед головним входом була цементована дорога, яка вела прямо до двоповерхового будинку. Нею могли вільно проїхати дві карети одночасно.

Зліва розташовувався сад, праворуч галявина. Приємний слабкий аромат квітів, змішаний з освіжним ароматом свіжої трави, робив людей щасливими та розслабленими.

Як тільки він увійшов, Клейн здригнувся та озирнувся.

Він відчував, що десь в саду, на галявині, на даху й у чорному кутку за ним спостерігають безліч очей!

Тут нікого не було, але Клейну здавалося, що він посеред людної вулиці.

Цей дивний контраст, це таємниче почуття змусило його напружитись. Холодок пробіг по його спині.

— Щось не так! — вигукнув він, не втримавшись.

Вираз обличчя Данна залишався незмінним, коли він пройшов поряд і спокійно відповів:

— Просто ігноруйте їх.

Оскільки так сказав Нічний Яструб, Клейну довелося стиснути зуби й терпіти, хоч він і відчував, як за ним із порожнечі спостерігали десятки очей. Крок за кроком він підійшов до головного входу в будинок.

«Якщо так триватиме, я збожеволію...» Коли Данн простягнув руку, щоб постукати у двері, Клейн швидко обернувся. Квіти гойдалися на вітрі, але нікого довкола не було видно.

— Заходьте, панове, — пролунав ніжний голос.

Данн повернув дверну ручку і відчинив двері, відразу сказавши жінці на дивані:

— Дейлі, є результати?

Люстра у вітальні зараз не горіла. Два шкіряні дивани оточували мармуровий журнальний столик.

На столі стояла запалена свічка, але вогонь випромінював кобальтово-блакитне світло. Він покривав напівзакриту вітальню, кухню та їдальню дивним і моторошним відтінком.

В середині дивана сиділа дама в чорній мантії з капюшоном, на її обличчі були сині тіні для повік і рум'яна. На зап'ясті був одягнений срібний браслет із білим кришталевим кулоном.

При першому погляді на неї у Клейна виникло незрозуміле відчуття. Вона була одягнена як справжній медіум.

«Вона пряме втілення всіх стереотипів...»

Дейлі, «медіум» із надприродною красою, швидко глянула на Клейна своїми мерехтливими смарагдовими очима. Потім вона подивилася на Данна Сміта і сказала:

— Всі духи вже зникли, включаючи душі Уелча та Наї. Всі ці дрібні паразити взагалі нічого не знають.

«Духи? Духовний медіум... То всі ті, хто шпигував за нами хвилину тому, були духами? Їх було так багато?» Клейн зняв капелюх і, приклавши його до грудей, злегка вклонився і сказав:

— Добрий вечір, мадам.

Данн Сміт зітхнув.

— Як все складно...

— Дейлі, це Клейн Моретті. Подивися, чи зможеш ти хоч щось витягти з нього.

Медіум Дейлі негайно перевела погляд на Клейна. Вона вказала на крісло і сказала:

— Будь ласка, сідайте.

— Дякую, — Клейн кивнув, зробив кілька кроків уперед і покірно сів.

Його серце шалено билося в грудях.

«Чи виживу я, чи зможу я успішно пройти через все це або мої секрети будуть розкриті, все залежатиме від того, що станеться далі!»

І найбільше він почувався безпорадним через те, що йому не було на що покластися. Усі його надії були на притаманну йому особливість.

«Це справді паршиве почуття...» Гірко подумав Клейн.

Дейлі сіла на двомісний диван навпроти Клейна і дістала з сумки дві скляні пляшечки розміром з великий палець.

Її смарагдові очі усміхнулися Клейну і вона сказала:

— Мені буде потрібна ваша допомога. Адже ви не ворог нам, тому я не можу бути жорстокою. Це цілком може завдати вам дискомфорт або навіть біль. Крім того, після цього можуть бути серйозні наслідки для вас. Я дозволю вам вдихнути деякі аромати, які допоможуть відчути ніжність і спокій, щоб ви поступово розслабилися і повністю віддатися цим відчуттям.

«Щось звучить не надто обнадійливо...» Клейн роззявив рота, а його очі були сповнені шоку.

Сидячи навпроти нього, Данн засміявся і сказав:

— Не лякайтесь. Ми відрізняємось від товаришів із Церкви Володаря Бур. Тут жінки можуть словесно дражнити чоловіків. Тут ви маєте трохи розбиратися, адже ваша мати була послідовницею Богині Вічної Ночі й ви з братом відвідували недільну школу в церкві.

— Я розумію... Просто я не думав, що вона буде такою... Такою... — Клейн почав жестикулювати, ледь не видавши прямий переклад на «Досвідчений драйвер».

[Примітка від англ. перекладача: Досвідчений драйвер — фразочка з китайського інтернет-сленгу, якою позначали досвідчених людей, тих, хто займався пошуком та розміщенням будь-яких заборонених матеріалів, найчастіше порнушки й т.п.]

Данн усміхнувся і сказав:

— Не хвилюйтесь. Взагалі Дейлі рідко так робить. Вона просто хоче заспокоїти вас. А взагалі, замість чоловіків, вона віддає перевагу трупам.

— Ти виставляєш мене якоюсь збоченкою, — з усмішкою втрутилась Дейлі.

Вона відкрила одну з пляшечок і капнула кілька крапель на яскраво-синє полум'я свічки.

— Нічна ваніль, квітка сну і ромашка, усі дистильовані та екстраговані для створення цієї ароматної квіткової есенції. Я називаю її Аманта, що у перекладі з Гермеса означає спокій. Аромат справді просто неймовірний.

Поки вона говорила, полум'я свічки мерехтіло, випаровуючи квіткову есенцію та наповнюючи кімнату її ароматом.

У ніздрі Клейна проникла чарівна суміш запахів. Він більше не відчував напруження. Миттю заспокоївшись, він ніби вдивлявся в темряву мовчазної ночі.

— А ось ця пляшечка зветься Оком Духа. Кору і листя драга та тополі сушать на сонці протягом семи днів і тричі відварюють. Після цього їх додають у вино «Lanti». Звичайно, тут вже знадобиться кілька заклинань… — поки Дейлі пояснювала, янтарна субстанція капала на полум'я свічки.

Відчувши легкий запах ароматного вина, Клейн помітив, що полум'я затремтіло. Блиск синіх тіней і рум'яна Дейлі дивно сяяли, а вона сама поступово взагалі роздвоїлася в його очах.

— Це чудова допомога для медіума. А в поєднанні з квітковою есенцією, яка є досить чарівною… — у міру пояснення, Клейн поступово відчув, що голос Дейлі почав звучати просто звідусіль.

Збитий з пантелику, Клейн озирнувся і зрозумів, що все навколо крутиться і розпливається. Він відчув себе оповитим шарами туману. Навіть його тіло погойдувалося, а потім зовсім втратило рівновагу.

Кольори змішалися, наче на картині художника-імпресіоніста. Вони раптом стали чіткішими і яскравіше вираженими, ніж зазвичай. Все було як у тумані, наче він потрапив у сон. Навколо чувся виразний гул, ніби сотні й навіть тисячі людей, яких не можна було побачити, про щось сперечалися.

«Це схоже на ритуал підвищення удачі, який я робив раніше, але без такого божевілля, від якого голова ніби вибухає...» Подумав Клейн і озирнувся.

У цей момент його зір виявився прикутим до пари очей, які були кришталево чистими, немов смарагд. На розмитому «дивані» сиділа Дейлі в чорній мантії. Її ексцентричний погляд був зосереджений на маківці Клейна. Вона усміхнулася і сказала:

— Дозвольте мені представитися. Я Духовний Медіум, Дейлі.

«Я все ще можу... раціонально мислити... Все як після проведення ритуалу підвищення удачі й на тих зборах». Ця думка промайнула в голові Клейна, але він не подав вигляду і навмисно став поводитися, ніби він у маренні. 

— Добрий день...

— Ментальні світи людей надзвичайно великі. Багато секретів таїться в розумі. Подивіться на океан — все, що ми знаємо про нього, знаходиться на його поверхні. Але насправді в його глибинах приховано ще дуже багато. Крім островів, є ще цілий океан. Є безмежне небо, яке символізує духовний світ...

— Ви — душа свого тіла. Ви знаєте не тільки про острови вгорі, а й про те, що приховано в глибинах, а також про весь океан...

— Все у цьому світі залишає сліди. Поверхневі спогади про острови можуть бути стерті, але те, що заховано в безоднях, завжди знайде відповідну проєкцію...

Дейлі все говорила і говорила, гіпнотизуючи Клейна. Невловні вітри й тіні навколо набували відповідних форм. Духовний світ Клейна ніби справді набув форми океану, чекаючи, поки Клейн почне пошуки та виявить приховане.

Клейн терпляче спостерігав, іноді змушуючи океан вирувати. Далі він промовив тихим голосом.

— Ні... Я не можу згадати... Я повністю забув...

Він належним чином імітував свою агонію.

Дейлі знову спробувала направити його, але тверезий Клейн не піддався.

— Добре. Закінчимо на цьому. Можете йти.

— Йти...

— Йти...

Ніжний голос Дейлі поступово стих, а вітер і тіні почали заспокоюватися, коли чудовий аромат і тонкий запах вина знову стали виразнішими.

Кольори повернулися до нормального стану, а незрозумілих відчуттів більше не спостерігалося. Тіло Клейна затремтіло, і він знову знайшов рівновагу.

Він розплющив очі, які не пам'ятав, коли закривав, і помітив, що перед ним також стоїть свічка з синім полум'ям. Данн Сміт, як і раніше, відпочивав на дивані. Те саме щодо Дейлі в чорній мантії з капюшоном.

— Чому ти використала теорію, яка належить цій купці злих безумців, Психологічним Алхімікам? — насупився Данн, дивлячись на Дейлі.

Коли Дейлі прибрала обидві пляшечки, вона спокійно відповіла:

— Я думаю, що вони мають рацію. Принаймні це відповідає деяким речам, з якими я контактувала раніше.

Не чекаючи відповіді Данна, Дейлі знизала плечима і додала:

— Цей хитряк не залишив нам жодних зачіпок.

Почувши це, Клейн зітхнув з полегшенням. Він одразу спитав:

— О, все закінчилося? Що трапилося? Мені здалося, що я просто заснув...

«Я пройшов перевірку, чи не так?»

«На щастя, я вже бував у подібній ситуації, коли проводив ритуал підвищення удачі».

— Не надавайте цьому особливого значення, — Данн перервав його і подивився на Дейлі. — Ти вже оглянула тіла Уелча та Наї?

— Трупи можуть розповісти нам набагато більше, ніж ви можете собі уявити. Дуже шкода, що Уелч і Ная справді наклали на себе руки. Тому сили, яка змусила їх це зробити, слід боятися. Вона не залишила нам жодної зачіпки, — Дейлі встала і вказала на свічку. — Мені треба відпочити.

Кобальтово-блакитне світло свічки миттєво згасло, і кімната наповнилася тьмяним багряним світлом.

...

— Вітаю. Тепер ви можете повернутись додому. Але пам'ятайте не розкривати інформацію про цей інцидент своїм близьким та друзям. Ви маєте пообіцяти це, — сказав Данн, ведучи Клейна до дверей.

Здивований, Клейн запитав:

— Хіба немає потреби перевірити мене на прокляття або сліди, залишені злими духами?

— Якщо Дейлі нічого про це не сказала, значить у цьому немає потреби, — спокійно відповів Данн.

Клейн заспокоївся. Коли думка про його минулі хвилювання прийшла до нього, він поспішно запитав:

— Як я можу бути впевнений, що відтепер мене не буде переслідувати всяка чортівня?

— Не турбуйтесь — Данн усміхнувся і сказав: — Ґрунтуючись на статистиці подібних інцидентів у минулому, вісімдесят відсотків тих, хто вижив, зазвичай не мають більше жодних проблем. Так... Це ґрунтується на тому, що я знаю... Приблизно... Більш-менш...

— Значить... П'ята частина цих бідолах… — Клейн не хотів випробовувати свою удачу.

— Тоді ви можете приєднатися до нас як цивільний персонал. Таким робом, якщо будуть якісь ознаки, ми зможемо виявити це вчасно, — недбало сказав Данн, підходячи до карети. — Або просто станьте Потойбічним. Зрештою, ми ж не няньки. Ми не можемо стежити за вами й вдень, і вночі, не випускаючи з уваги навіть у той момент, коли ви верхи на жінці.

— А можна?! — Клейн одразу поставив під сумнів цю заяву.

Звичайно, у нього було мало надії. Зрештою, як взагалі може бути, що до Нічних Яструбів так легко потрапити? Не кажучи вже про те, щоб стати Потойбічним.

Це ж сила Потойбічних!

Данн зупинився і повернув голову, щоб подивитися на нього.

— Справа не в тому, що не можна... Просто є умови...

«Що?» Його слова шокували Клейна. Він тупо подивився на карету, перш ніж запитати:

— Це правда?

«Кого ви намагаєтесь обдурити? Коли це стало так легко отримати сили Потойбічних?»

Данн засміявся, але його очі були приховані у темряві.

— Ви мені не вірите, га? Насправді коли ви стаєте Нічним Яструбом, ви також багато втрачаєте. Наприклад, свободу.

— Навіть якщо ми не говоритимемо про це зараз, є ще й інша проблема. По-перше, ви не є ні частиною духовенства, ні прихильником віри. Вам не дадуть права вибрати те, що ви хочете або вибрати найбезпечніший шлях.

— А по-друге… — Данн взявся за ручку і застрибнув у карету. — Серед тих справ, з якими ми, Уповноважені Карателі, Механізм Колективного Розуму та інші судові організації знаємося щороку, чверть становлять випадки, коли Потойбічні втрачають контроль.

«Чверть... Втрачають контроль...» Клейн був приголомшений.

У цей момент Данн повернувся. Погляд його сірих очей був глибоким, і він без тіні усмішки продовжив:

— І серед цієї чверті випадків більшість із них — наші товариші по команді.