Нічний Яструб

*Глоть!*

Клейн не втримався і відступив на крок назад. На мить він навіть засумнівався, чи прокинувся він, чи все ще уві сні?

Силует зняв свій чорний циліндр і трохи вклонився, після чого сказав з легкою усмішкою:

— Представляюсь знов. Нічний Яструб, Данн Сміт.

«Нічний яструб? Одне з кодових імен Потойбічних із Церкви Богині Вічної Ночі, про яке говорили Справедливість та Повішений?» Клейн раптом дещо усвідомив і вигукнув здивовано:

— Ви можете контролювати сни? Ви просто змусили мене побачити все це уві сні?

Нічний Яструб Данн Сміт знову одягнув чорний капелюх, приховавши трохи довге волосся. Подивившись на нього глибокими сірими очима, він сказав:

— Не зовсім. Я лише увійшов у ваш сон і дав необхідні вказівки.

Його голос був глибоким і заспокійливим. Він відбивався тьмяно освітленим коридором, не порушуючи солодких снів інших.

— Уві сні велика частина емоцій, що пригнічуються нами, і різні темні думки стають сильнішими, що робить все навколо хаотичним, абсурдним і дещо божевільним, але все це завжди ґрунтується на реальності, оскільки саме реальність існує насправді. Для ветеранів, як я, там все кристально ясно. У порівнянні з вами у свідомому стані, я більше довіряю тому, що бачу у ваших снах.

«Це... Яка нормальна людина зможе контролювати свій сон? А якби мені наснилося моє життя на Землі, хіба Данн Сміт не дізнався б про це?» Клейн був приголомшений тим, що сталося з ним уві сні.

Проте він швидко знайшов це дивним. Він усвідомив, що уві сні він був абсолютно тверезим і раціональним, чудово розуміючи, про що слід розповідати, а про що краще мовчати.

Простіше кажучи, він зовсім не хотів занурюватися у власні сновидіння!

«Отже, Данн Сміт побачив лише те, що я захотів йому показати?»

Клейн здригнувся, коли він трохи зрозумів ситуацію.

«Це здатність, отримана внаслідок переселення? Я отримав особливе тіло та душу? Чи це наслідки ритуалу підвищення удачі?»

— Отже, містере Сміт, тепер ви вірите, що я справді втратив пам'ять? — Клейн зібрався з думками й запитав у відповідь.

Данн Сміт не став прямо відповідати йому. Натомість він пильно на нього подивився.

— Вас справді не здивував такий перебіг подій?

— Я зустрічав багатьох людей, які ніяк не хотіли вірити у сили Потойбічних. Вони воліли вірити, що досі перебувають уві сні.

Клейн спокійно знизав плечима і відповів:

— Можливо, я завжди мріяв про те, щоб такі сили існували, щоб вони могли допомогти мені.

— Цікавий хід думок... Можливо, ви змогли все пережити не тільки тому, що вам пощастило, — Данн спокійно кивнув. — Тепер я можу підтвердити, що ви дійсно втратили частину своїх спогадів через цей інцидент, особливо ті фрагменти, які пов'язані з ним.

— Так тепер я можу повернутися? — Клейн зітхнув з полегшенням і вирішив промацати ґрунт.

Данн поклав руку в кишеню і повільно попрямував у бік Клейна, коли навколишня темрява стала спокійною і м'якою.

— Ні, вам все одно доведеться проїхати зі мною до експерта, — чемно усміхнувся він.

— Чому? — випалив Клейн, а потім додав:

— Ви не вірите тому, що побачили уві сні?

«Ви, мабуть, жартуєте. Якщо цей “експерт” спеціалізується на гіпнозі, читанні думок чи чомусь подібному, хіба мій найбільший секрет не ризикує бути розкритим?»

Наслідки можуть бути за межами уяви!

— Зазвичай я досить скромний, але в питаннях, пов'язаних зі снами, я все ще впевнений у собі, — спокійно відповів Данн Сміт. — Однак, не буде жодної шкоди, якщо ми намагатимемося пролити світло на деякі ключові питання. Плюс наші здібності належать трохи різним областям, тому є шанс, що вона зможе допомогти відновити частину втрачених спогадів.

Не чекаючи відповіді Клейна, його голос став нижчим.

— Зрештою, зараз ви єдина ниточка, яка може допомогти нам з пошуками записника родини Антигон.

— Що? — Клейн застиг.

Данн зупинився перед ним, дивлячись своїми сірими очима прямо в очі Клейна.

— На місці самогубства не було виявлено жодного сліду записника з Четвертої Епохи. Уелч мертвий, Ная мертва, тому зараз ви наша єдина зачіпка.

— Тоді добре… — Клейн замовк на мить, перш ніж безпорадно зітхнути.

«Записник пропав... Ось це справді дивно!»

«Як же я не подумав про місцеперебування того зошита з Четвертої Епохи!»

Данн злегка кивнув, проходячи повз Клейна, і сказав:

— Зачиніть двері й ми поїдемо в будинок Уелча. Там на нас чекає експерт.

Клейн мовчки зітхнув. Його серце шалено калатало, він почував себе незручно.

Він би хотів відмовитися або навіть втекти, але розумів, що після того, що сталося уві сні, Данн Сміт безперечно підвищить свою пильність. А враховуючи різницю між звичайною людиною та Потойбічним, у нього майже не було шансів на успішну втечу.

«У нього має бути револьвер... До того ж він безперечно має досвід користування зброєю».

Багато думок миготіли в голові Клейна, але врешті-решт він вирішив змиритися з реальністю.

— Добре.

«Ех, я можу діяти лише крок за кроком, спостерігаючи за тим, як розвиватимуться події. Можливо, ця чудодійна сила, яка допомогла мені уві сні, знову проявить себе...»

— Тоді ходімо, — байдуже сказав Данн.

Клейн повернувся і зробив два кроки, перш ніж несподівано зупинитись і сказати:

— Містере Сміт, я... Спершу я б хотів скористатись ванною кімнатою.

«Спочатку я й прямував до туалету...»

Данн не став його зупиняти. Натомість він пильно подивився на нього і сказав:

— Немає проблем, Клейне. Але можете мені повірити, що темної ночі я набагато сильніший, ніж ви можете собі уявити.

«Темної ночі...» Клейн мовчки повторив про себе цю фразу.

Він не став робити безрозсудних спроб втечі й чесно справив свою нужду. Потім він умився холодною водою, повністю заспокоївшись.

Переодягнувшись, Клейн зачинив на ключ двері до своєї квартири. М'якими кроками він пішов за Данном вниз сходами й попрямував до виходу з будівлі.

У такій спокійній обставині Данн Сміт відкрив рота і раптово заговорив:

— Зрештою, чому ви спробували втекти? Чого ви боялись?

Клейн одразу ж подумав над відповіддю і сказав:

— Я не пам'ятаю, що робив у Уелча, і не пам'ятаю, чи брав безпосередню участь у їхній смерті. Я боявся, що справді можу бути причетним до цієї справи, що всю провину покладуть на мене. Тому я вирішив ризикнути та втекти. У разі успіху я міг би почати життя заново десь на Південному Континенті.

— Якби я був на вашому місці, я б зробив так само, — сказав Данн, відчиняючи двері в будівлю і пропускаючи всередину прохолодний вітерець, що трохи розвіяв спеку всередині.

Він не боявся, що Клейн втече, коли сяде у карету. Це була та сама карета, яку Клейн бачив уві сні — чотириколісний екіпаж, запряжений єдиним конем з одним кучером. Крім того, на боці карети було зображено поліційну емблему у вигляді схрещених мечів та корони.

Клейн пішов за ним у карету. Усередині був розкладений товстий килим, а місце наповнене заспокійливим ароматом.

Сівши, він почав шукати тему для розмови, щоб отримати додаткову інформацію.

— Містере Сміт, а що буде у тому випадку, якщо експерт справді підтвердить, що я втратив частину спогадів? Якщо не буде жодних інших доказів, що вказуватимуть на те, що я злочинець чи жертва, чи буде все закінчено?

— Теоретично — так. Ми докладемо всіх зусиль, щоб знайти записник іншими способами. Поки він існує, його можна знайти. Звичайно, перед цим ми повинні переконатися, що ви не прокляті, на вас немає запаху злих духів і що немає жодних інших психологічних проблем, які можуть виявитися не відразу. Ми повинні переконатися, що ви зможете провести решту свого життя спокійно та мирно, — у Данна Сміта була усмішка на обличчі, дещо загадкова усмішка.

Клейн одразу вловив щось і швидко уточнив:

— Теоретично?

— Так, лише теоретично. У цій галузі роботи постійно відбуваються дивні, неортодоксальні та незрозумілі речі, — Данн подивився Клейну в очі й сказав: — Їх тривалість або кінець ми часом просто не можемо контролювати.

— Наприклад? — Клейн одразу напружився.

Екіпаж мчав порожньою вулицею, а в цей час Данн дістав свою люльку з тютюном і понюхав її, сказавши:

— Коли ми вже повіримо, що все закінчилося, може різко статись щось жахливе.

— Кілька років тому ми вели справу щодо злого культу. Вони приносили жертви, аби догодити злому богу, змушуючи послідовників вчиняти самогубства. Коли один із послідовників був обраний наступним, його інстинкт виживання переміг над його дурістю, перекрученою переконаннями та промитими мізками. Він таємно втік від них і повідомив поліцію.

— Справу відразу було передано нам. Це була дуже дрібна справа, оскільки в цій секті не було Потойбічних. Божество, якому вони поклонялися, було просто вигадане лідером культу лише заради наживи та задоволення. Він втратив усю свою людяність.

— Нам знадобилися зусилля лише двох робітників у поєднанні з підтримкою поліції. Ніхто не зміг втекти. Що стосується нашого інформатора, ми також переконалися, що на ньому не залишилося запаху демонів чи злих духів. Він не був проклятий, а також не страждав від будь-яких психічних проблем. Він не мав жодних проблем, жодних порушень чи відхилень. Він був абсолютно чистим.

— Пізніше він пристойно просунувся в кар'єрі, одружився з дуже гарною жінкою, у нього народився син і донька. Його темне минуле здавалося йому вже таким далеким. Жах та кров залишилися далеко в минулому.

У цей момент Данн усміхнувся і сказав:

— Однак, у березні цього року, попри хороше гарне фінансове здоров'я, люблячу дружину та чарівних дітей... він задушив себе до смерті у власному кабінеті.

Багряне світло за вікном карети падало на Данна Сміта.

У цей момент його, здавалося б, самовдоволена усмішка змусила Клейна відчути невимовний жах.

«Задушив себе до смерті...» Клейн мовчки втягнув холодне повітря, наче побачив свій трагічний кінець.

«Навіть якщо мені вдасться втекти, це може бути лише тимчасово?»

«Чи є спосіб покінчити з усім остаточно?»

«Стати Потойбічним і боротися з цим?»

Карета знову занурилася в тишу. Численні думки хлинули в розум Клейна.

У незручному мовчанні екіпаж ще довго їхав на великій швидкості.

Як тільки Клейн вирішив порадитись з Данном Смітом, карета зупинилася.

— Містере Сміт, ми дісталися будинку Уелча, — почувся голос кучера.

— Виходимо, — Данн розгладив своє чорне пальто, що доходило йому до колін.

— О, дозвольте мені представити заздалегідь. Офіційне маскування нашого експерта — це найвідоміший духовний медіум округу Авва.

Клейн придушив свої думки й з цікавістю запитав:

— Тоді яка її справжня особистість?

Данн обернувся, повернув голову назад і подивився на нього своїми сірими очима, сказавши:

— Істинний Духовний Медіум!