Знову тут

«Меліссо, можеш не тикати мене в це носом...» Промимрив Клейн. Він відчув, що голова знову починає пульсувати й боліти.

Клейн втратив безліч спогадів, на які ніяк не можна було заплющити очі. Співбесіда мала пройти через два дні, тож як йому вистачить часу, щоб надолужити все втрачене?

Крім того, він був залучений до такої паранормальної чортівні, що в нього зовсім не було настрою робити це.

Клейн дав сестрі невизначену відповідь і почав вдавати, ніби взявся за навчання.

Мелісса посунула стілець, щоб сісти поруч із ним. При світлі газової лампи вони почали працювати над своїми завданнями.

Атмосфера була напруженою. Коли була вже майже одинадцята година, брат і сестра побажали одне одному доброї ночі й пішли спати.

...

*Тук!*

*Тук! Тук!*

Стук у двері розбудив Клейна від сну.

Він визирнув у вікно, щоб побачити перші проблиски світанку.

Здивований, він повернувся і сів.

— Хто там?

«Подивіться на час! Чому Мелісса мене не розбудила?» Подумав Клейн.

— Це я, Данн Сміт, — відповів чоловік з низьким голосом за дверима.

«Данн Сміт? Щось не пригадаю...» Клейн підвівся з ліжка і, похитавши головою, попрямував до дверей.

Він відчинив їх та побачив перед собою сіроокого інспектора поліції, з яким познайомився напередодні.

Стривожений, Клейн відразу запитав:

— Щось не так?

Поліційний відповів із суворим поглядом:

— Ми знайшли кучера карети. Він засвідчив, що ви були у містера Уелча 27 числа, у день, коли померли містер Уелч і міс Ная. Крім того, містер Уелч був тим, хто оплатив ваші транспортні витрати.

Клейн був вражений. Він не відчував ні краплі страху чи провини, які можна було б очікувати після викриття брехні.

Бо він справді не брехав. Тому був здивований доказами, наданими Данном Смітом.

«Значить 27 червня Клейн справді вирушив до Уелча. Тієї ночі, коли він повернувся, він наклав на себе руки, точно так само, як це зробили Уелч і Ная!»

Клейн натягнуто усміхнувся і сказав:

— Це недостатні докази. Прямо це не доводить, що я пов'язаний зі смертю Уелча та Наї. Щиро кажучи, мене теж цікавить цей інцидент. Я також хочу знати, що саме сталося з двома моїми бідними друзями. Але... Але я справді не можу нічого згадати. Насправді я майже нічого не пам'ятаю про те, що я робив 27 червня. Вам може бути важко повірити, але я повністю покладався на записник, який сам і вів, щоб приблизно припустити, що я їздив до Уелча того дня.

— А у вас чудова ментальна стійкість, — сказав Данн Сміт, киваючи.

Він не висловив жодного сліду гніву чи усмішки.

— Ви повинні були побачити мою щирість, — сказав йому Клейн, дивлячись прямо в очі.

«Я кажу правду! Хоча й не домовляючи дечого» Подумав Клейн.

Данн Сміт не дав негайної відповіді. Він провів поглядом по кімнаті й повільно промовив: «Містер Уелч втратив свій револьвер. Здається мені... Я зможу знайти його тут. Чи не так, містере Клейн?

«Справді...» Клейн нарешті зрозумів, звідки взявся револьвер. У його голові промайнула думка, і він миттєво дійшов остаточного рішення.

Він підняв руки й відступив, залишивши шлях відкритим. Після цього смикнув підборіддям у бік ліжка.

— За дошкою ліжка.

Він не став говорити, що це було за нижнім ярусом, оскільки ніхто при здоровому глузді не ховатиме речі за спинкою верхнього ярусу. Будь-який гість міг би з першого погляду це виявити.

Данн Сміт не зрушив з місця. Куточки його губ трохи смикнулися, коли він запитав:

— Нічого додати?

Клейн без вагань відповів:

— Є!

— Вчора, коли я прокинувся посеред ночі, я зрозумів, що лежу на своєму столі, а поряд валяється револьвер. У стіні стирчала куля. Я ніби намагався накласти на себе руки, але через відсутність досвіду, адже я ніколи не використовував вогнепальну зброю, або може в останній момент я занадто сильно злякався, але куля так і не досягла своєї мети. Моя голова все ще на місці, а я начебто живий.

— Тоді я й усвідомив, що зовсім не пам'ятаю того, що відбувалося протягом минулого дня, включаючи спогади про те, що я бачив і робив у будинку Уелча. Я не брешу, я справді не можу цього згадати.

Заради виключення зі списку підозрюваних, заради того, щоб позбутися всієї цієї чортівні, що оточує його, Клейн розповів майже все, що сталося. Винятком було лише те, що він переселився в це тіло та організовані ним Збори.

Крім того, Клейн обережно вибирав слова, кожним своїм реченням показуючи, що був готовий співпрацювати. Наприклад, він не став розкривати того факту, що куля потрапила йому в голову і пройшла навиліт, а лише згадав, що вона не досягла своєї мети, а голова його все ще на місці.

Сторонньому може здатися, що ці два речення несуть одну ідею, але насправді між ними була величезна різниця.

Данн Сміт спокійно вислухав, а потім сказав:

— Це відповідає моїм здогадам. Крім того, це цілком вписується у логіку подібних подій у минулому. Звичайно, я гадки не маю, як вам вдалося вижити.

— Я радий, що ви вірите мені. Я також не розумію, як я зміг вижити, — Клейн зітхнув з полегшенням.

— Але… — продовжив Данн Сміт. — Мені немає сенсу вам довіряти. Зараз ви головний підозрюваний. Вам доведеться здатися експерту, щоб він зміг підтвердити, що ви дійсно забули, через що ви пройшли, і не маєте жодного відношення до смерті містера Уелча та міс Наї.

Він кашлянув і вираз його обличчя став серйозним.

— Містере Клейн, я прошу вашої співпраці. Вам доведеться проїхати зі мною до поліційної дільниці для розслідування. Це має зайняти два-три дні, якщо буде підтверджено, що з вами немає жодних проблем.

— Експерт вже тут? — на автоматі запитав Клейн.

«А хіба вони не казали, що він з'явиться лише через два дні?»

— Вона змогла приїхати раніше, ніж розраховувала, — Данн повернувся боком, подаючи Клейну знак вирушати на вихід.

— Дозвольте мені залишити записку, — попросив Клейн.

Бенсон все ще був відсутній, а Мелісса вже поїхала на навчання. Він міг лише залишити записку, аби повідомити їх, що був залучений до неприємного інциденту, пов'язаного з Уелчем, і щоб вони не турбувалися за нього.

Данн кивнув абсолютно байдуже.

— Добре.

Клейн повернувся до столу. Поки він шукав папір, то почав думати про те, що може статися.

Щиро кажучи, він зовсім не хотів зустрічатися з експертом. Зрештою, він мав більш значний секрет.

Він був у світі, де сім церков мали величезну владу і вплив, де навіть його попередник і побратим по нещастю, імператор Розель, був жорстоко вбитий, а саме поняття «переселення душ» означало негайний вирок.

Але він не мав зброї, бойових навичок чи надприродних сил, тому не міг зрівнятися з професійними поліційними. Мало того, кілька підлеглих Данна стояли в темряві, чекаючи на них.

«Щойно вони вихоплять зброю і почнуть стріляти, мені кінець!»

«Тьху. Доведеться діяти крок за кроком». Клейн залишив записку, схопив ключі й пішов за Данном.

Чотири поліційні у темряві одразу розділилися на пари та взяли їх у кліщі, охороняючи з двох боків. Вони були дуже пильні.

*Топ, Топ, Топ*

Клейн пішов слідом за Данном, поки вони спускалися дерев'яними сходами, які іноді рипіли на знак протесту.

Біля будинку стояв чотириколісний екіпаж. На борту карети була зображена поліційна емблема — два схрещені мечі та корона. Навколо, як завжди, були шум і суєта.

— Давайте, підіймайтесь, — Данн дав знак Клейну, щоб він ішов першим.

Клейн збирався зробити крок уперед, коли продавець устриць раптово схопив клієнта і закричав, що той злодій.

Почалася бійка, почулися крики, через що коні захвилювались і встали на дибки. Навколо почався хаос.

«Можливість!»

Клейн не мав часу на подальші роздуми. Він нахилився вперед і кинувся в натовп. Або штовхаючись, або відвертаючись, він відчайдушно біг на інший кінець вулиці.

Прямо зараз, щоб не зустрічатися з цим «експертом», йому залишалося лише вирушити до пристані за містом, спуститися на човні вниз річкою Тассок і втекти до столиці країни, міста Баклунд. Населення там було більшим, ховатися буде легше.

Звичайно, він також міг сісти на паротяг, вирушити на схід до найближчої гавані Енматт і морським шляхом дістатися до Прітца, а потім уже попрямувати до Баклунда.

Незабаром після цього Клейн вийшов до іншого провулка і звернув на вулицю Залізного Хреста. Там було кілька екіпажів, які можна було взяти напрокат.

— На пристань за містом, — Клейн простяг руку і застрибнув до одного з екіпажів.

Він добре все продумав. По-перше, він повинен був ввести в оману поліцію, яка йшла за ним по п'ятах. Як тільки екіпаж опиниться на достатній відстані, він одразу зістрибне!

— Гаразд, — кучер смикнув поводами.

*Цок! Цок! Цок!*

Екіпаж виїхав із вулиці Залізного Хреста.

Як тільки Клейн зібрався зістрибнути з карети, він помітив, що вона завернула на іншу вулицю, яка вела не у бік виїзду з міста!

— Куди ви прямуєте? — у заціпенінні випалив Клейн.

— До будинку Уелча... — спокійно відповів кучер.

«Що?!» Клейн не міг підібрати слів, коли кучер повернувся, показавши свої холодні сірі очі. Це був Данн Сміт, сіроокий поліційний.

— Ви!!! — Клейн був схвильований. Все навколо раптом стало розмитим, ніби світ почав обертатися довкола, після чого він негайно сів.

«Сів?» Клейн розгублено озирнувся. Він помітив кривавий місяць за вікном і кімнату, оповиту багряною вуаллю.

Він простяг руку, щоб торкнутися чола. Той був холодним та вологим. Холодний піт. Судячи з відчуттів, зі спиною було те саме.

— Це був лише кошмар… — Клейн важко зітхнув.

— Все добре... Все добре...

Йому здалося це дивним. Уві сні він був надто розсудливим! Він повністю контролював себе.

Заспокоївшись, Клейн глянув на кишеньковий годинник. Було лише дві години ночі. Він тихенько підвівся з ліжка і зібрався вирушити в туалет, де він міг вмитися і спорожнити свій розпухлий сечовий міхур.

Хлопець відчинив двері й пішов темним коридором. Під тьмяним місячним світлом він легко пройшов у ванну.

Несподівано він помітив силует, що стояв наприкінці коридору.

Цей силует був одягнений у легку куртку, яка була коротша за пальто, але довша за звичайний жакет.

Цей силует був частково замаскований у темряві, купаючись у багряному місячному сяйві.

Цей силует повільно обернувся. Його очі були глибокими, сірими та холодними.

Данн Сміт!