Синхронний перекладач Блазня

Клейн крокував по невеликому стрільбищу, розмірковуючи над намірами Церкви Богині Вічної Ночі щодо шляху Провидця.

«Вони не хочуть, щоб Нічні Яструби обирали цей шлях, чи вони не хочуть, щоб Потойбічні ставали могутніми завдяки цьому шляху? Таким робом, вони відкрили лише Провидця 9 Послідовності, який володіє допоміжними здібностями? Капітан також згадував, що Святий Собор може мати наступні формули…»

«Ні, в конфіденційній інформації, яку я читав, вони навіть не вказали назви зілля для 8 і 7 Послідовностей. Вони лише описали відповідні бойові характеристики… Іншими словами, вони не хочуть, щоб ті, хто знаходяться під їх владою, усвідомили, що Церква може володіти наступними формулами».

«Чи може бути так, що Нічні Яструби, які обрали цей шлях, могли стати “духами-месниками” для родини Антигон, і тому вищі чини Церкви прийняли таке рішення? Чи могла бути якась інша причина?»

Клейн раптом відчув неймовірну підозрілість, почуття сильної настороженості й пильності щодо вищого керівництва Церкви. Він почав роздумувати, чи варто йому відкрито подавати спеціальну заяву, щоб стати Клоуном.

«Якщо за цим стоять якісь страшні таємниці, чи не стрибну я у самий вогонь? Відверто кажучи, я не та людина, яка може пройти сувору перевірку…»

«Але саме філія Тінгена передала формулу зілля Клоуна Церкві. Як Провидець, який знає про це, я маю сподіватись на просування. Хіба це не нормально? Послідовність 8 все ще вважається низькою, тому вона не повинна привернути до себе занадто багато уваги…»

«Єдина проблема в тому, що мені знадобився лише місяць, щоб повністю засвоїти зілля і подати спеціальну заяву. Якщо вищі чини знайомі з “акторським методом”, вони одразу ж зрозуміють, що я зробив… Звичайно, у мене є виправдання: я знаю медіума Дейлі. Старий Ніл, який суворо дотримується максими Споглядачів Таємного, також є моїм другом. У те, що я черпав від них натхнення і вдосконалював “акторський метод”, не так вже й важко повірити».

«Так, навіть Дейлі привернула до себе увагу вищого начальства лише після того, як за три роки виявила ознаки засвоєння зілля 7 Послідовності, і тепер її готують до того, щоб вона стала майбутнім архієпископом. Перебування на етапі Клоуна не повинно привернути до мене надто багато уваги. Хіба що я за кілька місяців повністю засвою зілля Клоуна, давши їм підтвердження того, що я справді опанував “дію”…»

«Іншими словами, подавати заявку на зілля Клоуна не є ризикованим кроком. Я можу продовжувати дотримуватися цього плану, але мені треба буде звернути на це увагу в майбутньому. Ех, доведеться робити все крок за кроком. Проведу ворожіння вдома».

Клейн зібрався і витягнув револьвер з кобури, перш ніж продовжити щоденну стрілецьку практику та відповідне обслуговування.

Револьвер, який він отримав від свого однокласника Уелча, був несподівано гарної якості. Не дивно, що він прослужив йому досить довго. Звичайно, він повинен віддати належне Данну і Леонарду за те, що вони навчили його доглядати за зброєю.

«Чесно кажучи, це нічого, якщо він зламається. Адже за все це я можу вимагати компенсацію». Клейн подивився на мішень, відклав револьвер і вийшов зі стрілецького клубу.

Громадським транспортом він повернувся на вулицю Нарцисів 2. Не доїжджаючи до місця призначення, він побачив молоду дівчину, яка крокувала біля його дверей.

Вона була одягнена в блакитну мереживну сукню і капелюшок з тонкою вуаллю. Це була однокласниця Мелісси, Елізабет, з милим дитячим обличчям.

Вона швидко підійшла, коли побачила прибуття Клейн, і зняла капелюшок, відкривши своє радісне обличчя.

Дівчина зупинилася на дві секунди, перш ніж усміхнутися.

— Добрий день, містере Моретті. Ви щойно повернулися з міста Ламуд, чи не так?

«Вибач, але я повернувся ще вранці…» Клейн усміхнувся.

— Ні, я повернувся з вулиці Заутленд.

«Ну, це цілком чесна відповідь…» Він засміявся сам до себе.

Елізабет на мить завмерла, а потім схвильовано промовила:

— Гаразд, я вгадала невірно. Я прийшла шукати вас, бо хотіла сказати, що мені більше не снився той кошмар. Мені більше не снився лицар у чорних обладунках! Це повністю відповідає результатам вашого ворожіння!

«Звичайно. Той привид був повністю очищений Запечатаним Артефактом 3-0782. Я не зміг би направити його дух, навіть якби був там, не кажучи вже про ваш сон…» Клейн засміявся і лагідно відповів:

— Я радий, що ви позбулися цієї проблеми. І я теж вельми задоволений своїм вчорашнім ворожінням.

— Дякую, ще раз дякую! Добре, я мушу йти, у мене ще є уроки після обіду. До побачення, містере Моретті. Я відвідаю Меліссу, коли у мене буде час — Елізабет радісно пішла, найнявши карету на узбіччі дороги.

Коли карета рушила з місця, вона усміхнулася і з гордістю подумала:

«Мелісса точно не знає, який у неї чудовий брат…»

…

«Таке відчуття, ніби моє пояснення було марним. Молоді панянки воліють довіряти своїй інтуїції та істинам, що склалися в їхній свідомості…» Клейн побачив, як Елізабет сіла в карету, після чого відчинив двері свого будинку. Він пройшов до своєї кімнати.

Відпочивши деякий час, хлопак почав узагальнювати все, що сталося за останній тиждень, включаючи питання, які йому ще належало розв’язати.

Виконавши завдання, він спалив свої записи, дістав кишеньковий годинник і відкрив його.

— Пів на третю? Залишилося ще п’ятнадцять хвилин… — зрозумівши, що в нього ще є час, Клейн одягнув свій старий костюм і попрямував до пекарні місис Смирін на вулиці Залізного Хреста, аби купити чашку солодкого чаю зо льодом.

Попиваючи напій, він не поспішаючи повернувся. О 2:45 хлопець запечатав свою кімнату стіною духовності, зробив чотири кроки проти годинникової стрілки й увійшов у світ над сірим туманом.

У тихому старовинному палаці Клейн викликав шматок пергаменту і записав твердження для ворожіння:

«Зілля Клоуна слід отримати через Нічних Яструбів».

Він відклав перо і зняв духовний маятник зі свого зап’ястя. Він міцно стиснув його лівою рукою, дозволяючи топазу опинитися прямо над аркушем.

Він повторив твердження сім разів. Його очі потемніли, а маятник у руці почав обертатися за годинниковою стрілкою.

«Це ствердна відповідь, отже, слід… Але буде важко сказати про Послідовності після Клоуна. Мені треба серйозно зайнятися розвитком Клубу Таро…» Клейн зробив ще одне ворожіння, щоб підтвердити відповідь.

Після цього він підняв руку і торкнувся багряної зірки, що символізувала Сонце.

Він хотів завчасно викликати юнака зі Срібнограда і дізнатись, чи розкрив він те, що сталося у світі над сірим туманом, раді шести. Якщо ні, то Клейн дасть йому кращий спосіб визначити, о котрій годині розпочнуться збори.

…

Срібноград, у кімнаті будинку Бергів.

Деррік мовчки сидів біля ліжка, чекаючи на виклик Блазня.

Щоб якомога менше залишатись з іншими людьми, він навіть не виходив з дому після «повернення». Він вже практично з’їв усі запаси їжі.

Терплячи голод і чуючи бурчання свого шлунку, Деррік відчував себе живим трупом, що блукає темною рівниною. Однак він мовчав і не підводився.

У цей момент він побачив, як багряний колір заповнив порожнечу, швидко поглинувши його.

Сірий, безмежний, мовчазний і безлюдний світ знову з’явився в його полі зору. Блазень, що сидів на почесному місці, знову постав перед ним, закритий густим туманом.

Клейн був задоволений, що його «виклик» не був перерваний. Він також підтвердив, що йому не загрожує ніяка безпосередня небезпека.

— Сонце, ми знову зустрілися, — усміхаючись, сказав він, використовуючи мову Йотун.

Деррік був шокований тим, що сталося. Він опустив голову.

— Ви Блазень, що тримає слово.

— Інші члени прибудуть незабаром. Але перед цим я хочу з тобою дещо обговорити, — цього разу Клейн говорив мовою Лоен, але загадковий простір переклав це на Йотун.

Слова пролунали в повітрі, дійшовши до Дерріка мовою велетнів. Юнак з цікавістю запитав:

— Що трапилося?

«Що ж, тепер, коли я досягнув певного рівня майстерності у володінні мовою Йотун, таємничий простір над сірим туманом може перекладати все, що я говорю, в реальному часі. Це означає, що мені не доведеться турбуватися про те, що Справедливість і Повішений не зрозуміють Сонце… Ех, чому такий великий бос, як я, мусить працювати так невтомно?» Клейн затиснув перенісся. Він засміявся і похитав головою.

— Я дозволю тобі вимовляти моє ім’я. Запам’ятай заклинання, які я тобі скажу.

— Блазень, що не належить до цієї епохи; Таємничий правитель над сірим туманом; Король Жовтого та Чорного, владика удачі.

Зіниці Дерріка звузилися, коли він це почув, але він не наважувався відволіктися. Він продовжував мовчки повторювати слова у своєму серці, перш ніж запитати підтвердження у Блазня.

— Ти повинен використовувати простий ритуал і вимовляти моє ім’я щоразу, коли повертаєшся до Срібнограда… Я буду повідомляти тебе заздалегідь про майбутні зустрічі. В інші дні тобі не потрібно звертати на це надто багато уваги, а також не потрібно уникати інших людей. Коли ти отримаєш моє повідомлення, відокремся від інших й залишись наодинці протягом тисячі ударів серця. Клейн розповів йому метод, над яким він вже давно розмірковував.

По суті, це була відповідь на молитву.

Оскільки йому потрібно було обміркувати ситуацію зі Срібноградом, а також заощадити час, Клейн вирішив опустити інші етапи ритуалу, оскільки це було моління, звернене до нього самого.

— Тисяча ударів серця? — пробурмотів Деррік.

Клейн описав Дерріку загальну ідею Клубу Таро, потім дістав кишеньковий годинник і подивився на час.

Деррік на деякий час завмер, інстинктивно дивлячись на дивовижну річ.

Коли час наблизився до третьої години, Клейн простяг руку і торкнувся багряних зірок, що символізували Справедливість і Повішеного.

Деррік спостерігав за цією сценою, не рухаючи очима. Він побачив, як навпроти й поруч з ним спалахнуло світло, як дві туманні фігури витягнулися зсередини.

Одрі Холл озирнулася довкола і раптом завмерла. Вона почула незмінний голос містера Блазня:

— Це наш новий член, його кодове ім’я Сонце.

— Це міс Справедливість й містер Повішений.

«Новий член?» Одрі спочатку була шокована, але згодом її шок змінився радістю.

Вона була дуже рада бачити, як Клуб Таро росте і процвітає, і мала велике почуття причетності до нього.

Повішений Алджер насупив брови, трохи засмучений тим, що Блазень так несподівано втягнув до клубу нового члена.

«Він мав би принаймні попередити нас про це… Але така велика постать, як містер Блазень, справді не повинна перейматися нашими почуттями…» Роздратовано подумав він, перш ніж просто привітатися зі Справедливістю і Сонцем.

За цей короткий проміжок часу Одрі увійшла у стан Глядача і звернула пильну увагу на нового члена, Сонце.

«Він має бути досить молодим… Мова його тіла говорить мені, що він трохи нервовий і стриманий… Але він зберігає мовчання, створюючи відчуття, хм, самотнього вовка, так, самотнього вовка…» Подумала дівчина, кинувши погляд на Блазня, який сидів у кінці довгого бронзового столу.

Вона радісно сказала:

— Містере Блазень, я отримала ще дві сторінки з щоденника імператора Розеля.