Дослідження 3-0782

Коли багряне світло перед ним розсіялося, Деррік Берг знову побачив свою кімнату та чисту кришталеву кулю в своїх руках.

*Хрусь!*

Куля розбилася зсередини. Частина уламків перетворилася на шматки ілюзорних променів світла, які полетіли в навколишню порожнечу, а решта з шумом впали на землю.

Деррік дивився на це, приголомшений. Поряд, у бронзовому дзеркалі, він побачив сліди крові на своєму обличчі. Юнак помітив багряне світло, що закручувалося по спіралі на тильній стороні його правої долоні, утворюючи коло з лініями, які виходили за його межі.

Дивний символ проник в тильну сторону його долоні й зник.

Деррік перебував у заціпенінні, поки кілька спалахів блискавок не осяяли небо й він не прийшов до тями.

Він подивився на уламки кришталевої кулі на землі, потім на тильну сторону своєї руки, і його погляд став глибшим.

Він вийшов зі спальні, повернувся до вітальні й відчинив двері, щоб подивитися на небо над Срібноградом.

Дуги блискавок пронизали небо, освітивши місто сріблястим сяйвом. Услід за ними пролунав гуркіт грому і світ поринув у темряву. Без жодного проблиску світла, важка темрява вводила людей у відчай.

Деррік стиснув кулаки. В його очах не було радості, бо вони все ще були сповнені залишками горя і болю.

Але він більше не був розгубленим.

...

«Фух, схоже, мені вдалося обдурити ще одну людину. Ні, мені вдалося завербувати ще одного члена...» Клейн похитав головою, кепкуючи над нинішньою силою свого Клубу Таро.

Їх лідер, Блазень, був лише 9 Послідовністю, і лише недавно повністю засвоїв зілля Провидця!

А Срібноград, який, за словами Сонця, не бачить жодної надії, має щонайменше трьох Потойбічних високого рівня 4-ї Послідовності!

— Згадавши ще раз про свої успіхи у засвоєнні зілля, я можу пояснити ситуацію капітану і подати спеціальну заявку. Принаймні, я більше не буду просто підтримкою, коли стану Клоуном, — Клейн більше не залишався у світі сірого туману.

Він розширив свою духовність, огорнув себе нею і почав спуск.

Прорвавшись крізь сірий туман і пройшовши крізь марення, він повернувся до своєї кімнати, перш ніж розвіяти стіну духовності.

Клейн взяв ключ і вийшов з номера. Спочатку він пішов до двох кімнат, заброньованих Данном, щоб переконатися, що вони з Фраєм ще не повернулися. Після цього хлопець попрямував на перший поверх і повернув ключ босу.

Той кинув погляд на настінний годинник збоку і підняв великий палець догори.

— Хороша робота!

«Гей, а ви не помилилися з приводу того, чому я забронював погодинну кімнату?» Клейн хотів пояснити, але зрештою вирішив залишити непорозуміння так, як воно було.

Почуваючись скривдженим, він намагався заспокоїти себе.

«Так, тепер він не згадає, що я брав іншу кімнату в присутності капітана!»

Вийшовши на вулицю, Клейн провів швидке ворожіння і, спираючись на результати, повернувся до готелю. Він попрямував прямо на другий поверх і, як і очікував, знайшов Данна і Фрая, які обговорювали свої розслідування в одній з кімнат.

— Ми можемо підтвердити, що привид з'явився протягом останніх трьох місяців, — підсумував Данн, кивнувши Клейну, коли той увійшов.

Клейн одразу ж відгукнувся:

— Моє розслідування також це підтвердило...

Він виділив основні моменти свого слідства і сказав:

— Хех, є один житель міста, на ім'я Негідник Грей, який стверджував, що у нього є портрет першого барона Ламуд. Він сказав, що це старовинна картина, написана олією, якій понад тисячу років.

— Тільки не кажіть, що ви купили її? — очі Данна зблиснули, коли він прямо й приголомшено запитав.

«Капітане, невже ви думаєте, що я такий дурний і що мене так легко обдурити?» Клейн сухо засміявся.

— Ні, зовсім ні. Хоч я і студент-історик, я відвідував кілька уроків з археології й маю певний досвід у цій галузі. Я можу більш-менш визначити, чи є річ підробкою. Хех, людина на портреті трохи схожа на мого вчителя історії, містера Азіка.

Він недбало згадав найважливішу інформацію.

І справді, Данн не звернув на це особливої уваги. Він помасажував скроні й сказав:

— Це маленьке містечко біля історичного місця. Тут завжди буде безліч «антикваріату». Я щойно бачив торговця, який продавав срібні келихи для вина барона Ламуд.

— Мені намагалися продати герб родини Ламуд, стверджуючи, що він був знайдений на території замку, — додав Фрай.

Клейн підсвідомо запитав:

— Ви ж, хлопці, не купили їх?

Фрай і Клейн подивилися один на одного і не стали продовжувати цю тему.

— Наступна місія полягає в тому, щоб ви з Фраєм забрали Запечатаний Артефакт 3-0782 за місто, в якесь безлюдне місце. Інакше добра половина людей у цьому готелі перетвориться на ідіотів, які тільки й будуть, що вихваляти Сонце. Ви підете першим чи Фрай? — Данн подивився на Клейна своїми глибокими сірими очима.

— Я, — Клейн злегка підняв руку й усміхнувся.

— Ще не дуже пізно, тож я зможу повернутися і гарненько виспатися. У нас же двогодинні зміни, так?

— Так. Фрай, йдіть з Клейном і підтвердьте місце, де ви будете передавати Запечатаний Артефакт, — Данн повернувся і подивився на Колекціонера Трупів Фрая.

Він вже знайшов можливість передати Запечатаний Артефакт 3-0782 Фраю, коли вони розділилися для проведення своїх розслідувань. Інакше він очистився б і почав би вихваляти Сонце. Фрай своєю чергою не мав достатньо часу, щоб відновитися, і міг тримати артефакт у себе лише ще три години.

— Добре, — Фрай дістав Священну емблему Мутованого Сонця з внутрішньої кишені своєї чорної вітрівки й передав її Клейну.

Клейн взяв предмет з цікавістю та великим інтересом. Метал був теплим на дотик, ніби всередині нього текла гаряча вода.

Тепле, м'яке сяйво було схоже на брижі, що хвилями поширювалися назовні й приносили з собою чистий аромат. Водночас Клейн відчув, що темно-золота Священна емблема, із вирізьбленим символом Сонця, очищає його духовність й видаляє нечистоти.

«Звичайно, всі Запечатані Артефакти мають свою небезпеку. Якщо не бути достатньо обережним, можна померти. Або отримати долю, жахливішу за смерть...» Пробурмотів він, кладучи Запечатаний Артефакт 3-0782 у внутрішню кишеню.

Оглянувши револьвер, амулети та тростину, він вийшов з кімнати й разом з Фраєм покинув готель. Вони попрямували до околиць міста Ламуд.

Два Нічних Яструби обійшли територію біля негустого і безлюдного лісу та переконалися, що в радіусі десятків метрів від них нікого не було.

— Відганяйте всіх, хто до вас наблизиться, — холодно нагадав Фрай, — я заміню вас за дві години.

— Без проблем, — з усмішкою відповів Клейн.

Дивлячись, як Фрай йде до міста, він знайшов високий валун, на який вже давно поклав око. Хлопак зірвав кілька листочків з дерева, що росло поруч, і витер поверхню брили.

Він торкнувся пальцем верхівки каменя й оглянув його під світлом багряного місяця.

Переконавшись, що він чистий, Клейн одягнув свою чорну вітрівку і сів.

«Навіщо стояти, коли можна сісти!» Подумав Клейн.

Після кількох хвилин мовчання він подивився на темний, тихий і досить страшний ліс. Хлопець не втримався і підвівся, діставши з потайних кишень кілька металевих пляшечок і розвіявши трав'яний порошок та ефірні олії навколо валуна.

Клейн прочитав заклинання мовою Гермес. За допомогою матеріалів він створив духовний бар'єр, запечатавши місце, в якому перебував.

Він зробив цей простий ритуал з двох причин. По-перше, він не хотів надто покладатися на своє відчуття небезпеки Провидця, щоб захиститися від трупів і духів, які можуть підступно напасти на нього. Друга причина полягала в тому, що він хотів уберегтися від комашок...

«Це в сто разів краще, ніж спрей від комах!» Клейн знову сів, задоволений.

Просидівши так кілька хвилин, Клейн з цікавості дістав Запечатаний Артефакт 3-0782. Він почав детальний огляд Священної емблеми Мутованого Сонця.

«Цікаво, чи зможу я за допомогою ворожіння з'ясувати її походження і те, як вона стала такою особливою...» Він дістав ручку і папір, які завжди мав при собі, і написав твердження:

«Походження Священної емблеми Мутованого Сонця в моїх руках».

Як кваліфікований і справжній Провидець, Клейн був підготовлений до ворожіння в будь-якому місці.

Прочитавши твердження сім разів, він заплющив очі й увійшов у стан Медитації, використовуючи його як поштовх для занурення у сон.

Усе, що він зміг побачити, — це фрагментарні шматочки світла. Крім цього, він більше нічого не дізнався.

«Ну, Церква, напевно, використовувала інших Провидців, які намагалися зробити те ж саме в минулому. Той факт, що немає жодної згадки про її походження, має означати, що не було ніякого результату від ворожіння, так само як і у мене...» Клейн зітхнув, а потім подумав:

«Цікаво, що станеться, якщо я усуну перешкоди?»

Ця думка негайно захопила голову Клейна, підштовхнувши його цікавість до апогею.

Після більш ніж десяти хвилин вагань він підвівся. Клейн вирішив, що все буде добре, оскільки навколо нікого нема, враховуючи, що він знаходиться у відокремленому куточку лісу. Він зробив чотири кроки проти годинникової стрілки всередині своєї духовної стіни, перш ніж знову увійти у світ над сірим туманом.

Клейн сидів на почесному місці за старовинним столом у розкішному палаці. Він створив кілька аркушів жовтувато-коричневого пергаменту, чорну ручку й також Священну емблему Мутованого Сонця.

— Вона виглядає досить реальною... — він потер Запечатаний Артефакт 3-0782 в руках, відчуваючи тактильний відгук, ідентичний тому, який він отримував у зовнішньому світі.

«Це було відтворено на основі моїх відчуттів?» Пробурмотів Клейн у своєму серці, перш ніж записати твердження, яке він придумав раніше:

«Походження Священної емблеми Мутованого Сонця в моїх руках».

Прочитавши це речення сім разів, він взяв у руки пергамент і Запечатаний Артефакт 3-0782. Хлопець відкинувся на спинку крісла і поринув у сон.

У розмитому світі Клейн побачив краплю золотистої, теплої та яскравої рідини.

Вона висіла над вівтарем, перед чоловіком у білому класичному вбранні.

Чоловік був повернутий до Клейна спиною. Він втратив усі ознаки життя, повільно падаючи до жертовного вівтаря.

У цей момент Священна емблема Сонця, яку він тримав у руках, вступила в контакт із золотистою рідиною, і остання швидко просочилася в неї.

Сон швидко розвіявся після того, як Клейн побачив це, розбудивши його.

«Тож саме завдяки золотистій рідині ця Священна емблема є такою ефективною і неконтрольованою донині. З часу отримання цієї емблеми минули десятиліття, але її очисна сила не зменшилася. Цікаво, що це була за золотиста рідина? Якийсь надзвичайний високоякісний матеріал?» Клейн покрутив у руці Запечатаний Артефакт 3-0782 і поринув у глибокі роздуми.

Поміркувавши над цим кілька хвилин, він спробував зворотним чином відокремити золотисту рідину від проявленої Священної емблеми Мутованого Сонця на основі відчуття зі сну.

Щойно він про це подумав, як вона з'явилась. Клейн шоковано дивився на емблему, яка вже не була ні теплою, ні чистою. Він спостерігав, як крапля золотистої рідини безшумно зависла в повітрі. Він ще більше захопився цим таємничим простором над туманом.

«Це майже диво, навіть якщо це лише ілюзорний предмет, який тут проявлений та відокремлений!»

«Походження цієї краплі золотистої рідини». Він з великим хвилюванням записав нове твердження.