Шлях Велетня

«Всемогутній і всезнавчий Бог... Господь, який створив усе...» Клейн відкинувся на спинку крісла, зберігши свою позу, і повторював у своєму серці ключові слова, сказані юнаком зі Срібнограда.

Йому не був незнайомим «Господь, який створив усе». Так називали Творця в Книзі Бур, Одкровенні Вічної Ночі та в інших подібних фольклорах. Так само іменували Істинного Творця різні таємні організації, такі як Орден Аврори.

Але Клейн вперше чув про «всемогутнього і всезнавчого Бога» в цьому світі. Чи то Богиня Вічної Ночі, чи то Володар Бур, чи то Бог Пари та Машин — ніхто з них не претендував на всезнання чи всемогутність.

«Якщо Срібноград справді знаходиться у Покинутій Богом землі, і ті території належать цьому світу, то "всемогутній і всезнавчий Бог" може бути шанобливим титулом Творця, який використовували місцеві в давнину...» Клейн замислено подивився на юнака навпроти себе. Він побачив емоційне забарвлення болю і скорботи.

Відчувши на собі погляд Блазня, Деррік мимоволі опустив голову.

Він згадав зміст книг та легенду, які розповідали йому батьки, і повільно почав розповідь:

— Коли сонце зникло з неба, коли хмари вирвалися назовні, коли блискавки й грім стали господарями, раптом з'явилися чудовиська, що ховалися в темряві. Такі страшні, що й уявити неможливо, вони знищували одне місто за іншим у Королівстві Срібла. Для людства тоді настав Темний вік.

— Залишки експертів зібралися в Срібнограді й, покладаючись на свою об'єднану силу та два магічні предмети, нарешті відбили атаку Речей Темряви. Поступово вони знищили монстрів в радіусі одного дня подорожі й заснували місто-державу, яка несла останній вогник людської цивілізації.

«Стандартний опис з підручника...» Клейн не міг не прокоментувати це подумки.

Розповідь хлопака змусила його відчути, що Срібноград знаходився не в тому ж світі, що й Північний Континент.

«Можливо, це і є унікальна особливість Покинутої Богом землі?» Подумав він, не виказуючи жодних емоцій.

Деррік перевів подих й продовжив:

— Протягом перших кількох десятиліть рослини перестали рости. У Срібнограді катастрофічно бракувало їжі, і ми могли лише полювати на темних створінь або мутованих тварин, щоб вгамувати свій голод. Населення почало швидко та нестримно скорочуватися. На щастя, ми знайшли Чорнолисту траву. Вона могла вижити в таких умовах і стала нашим єдиним надійним та стабільним джерелом їжі.

— Вважається, що це було останнє благословення, яке залишив для нас величний Бог. Це дозволило одному поколінню за іншим жити в Срібнограді. Це триває вже протягом 2582 років.

— Плин часу був зафіксований довгою низкою Вождів. Решта мешканців Срібнограда називає періоди частих блискавок «днем», а періоди їх вщухання — «ніччю». Це досить заплутана система і вона ускладнює визначення точних дат.

«Яке дивне місце...» Клейн був радий, що не сказав про «завтра», а натомість туманно згадав про наступні два дні.

Після того, як Деррік коротко розповів про кілька пам'ятних подій в історії Срібнограда, він продовжив:

— Коли населення відновилося до певного рівня, кількість Потойбічних збільшилася. Рада шести почала формувати елітні команди для дослідження темряви. Зараз ми вже дослідили всю оригінальну територію та прилеглі міста. Тепер ми просуваємося до темних і страшніших глибин темряви. Там на межі ми знайшли багато зруйнованих міст з дивним архітектурним стилем. Ми підозрюємо, що це були притулки, побудовані іншими людьми, які залишилися в живих. На жаль, зрештою, вони все одно програли Речам Темряви.

«Речі Темряви, про які він згадує, мають стосуватися монстрів, що ховаються в глибинах темряві, таких, що не піддаються уяві...» Клейн непомітно кивнув.

— ...Колись Королівством Срібла керував Двір Велетнів. Тому Потойбічний шлях, який ми контролюємо, — це шлях Велетня, також відомий як шлях Воїна Божественної Крові... Коли ми вбивали певних монстрів і досліджували зруйновані міста, ми отримали формули зілля інших Послідовностей. Однак вони були неповними, — сказав Деррік, переходячи до пояснення поточної ситуації Срібнограда.

Почувши це, Клейн здригнувся. Хоча його поза не змінилася, але він, очевидно, став уважнішим.

«Мені найбільше подобається дізнаватися про зілля Послідовностей! Двір Велетнів... Срібноград і Північний Континент поділяють однакову історію? Історія Другої Епохи... Хм, із вбитих монстрів випадають формули? Це що, гра? Ні, є й інша можливість. Ці монстри колись були людьми, Потойбічними...» Клейн раптом відчув важкий тягар на своїх плечах.

Деррік побачив, що Блазень нічого не відповів. Він зціпив зуби, подумав і сказав:

— Назви Послідовностей шляху Велетня: Послідовність 9 — Надзвичайний Воїн, Послідовність 8 — Гладіатор, Послідовність 7 — Майстер Зброї, Послідовність 6 — Лицар Світанку, Послідовність 5 — Захисник і Послідовність 4 — Мисливець на Демонів. Назви високих Послідовностей знають лише старійшини ради шести.

«Послідовність 4 — Мисливець на Демонів... Це назва формули зілля високої Послідовності? Я вперше чую щось подібне!» Клейн був у захваті від того, що нарешті дізнався одну з назв високих Послідовностей. Однак він підозрював, що це стародавня назва, яка буде відрізнятися від теперішньої версії на Північному Континенті, так само як Жрець Бурі та Штурман.

«О, Надзвичайний Воїн, Гладіатор, Майстер Зброї... Звучить знайомо... Точно, шлях Послідовності, який контролює Церква Бога Війни, дуже схожий на цей! Послідовність 9 — Вояк, Послідовність 8 — Боєць, Послідовність 7 — Майстер Зброї!» Через обмеження свого допуску до секретної інформації Клейн знав лише назви перших трьох Послідовностей, які контролювала Церква Бога Війни, але схожість між цими двома шляхами все одно була очевидною.

«З точки зору основного значення вони практично ідентичні... Повна Послідовність, якою володіє Церква Бога Війни, — це так званий шлях Велетня... Кажуть, що в Третій Епосі, Епосі Катаклізмів, з'явився Бог, який успадкував королівський Двір Велетнів? Чи, можливо, Він сам був древнім Велетнем?» Клейн аналізував і міркував, зберігаючи при цьому спокійний вигляд.

Деррік продовжував пояснювати:

— Після того, як ми подолали перші труднощі, Срібноградом відтоді керує рада шести. Старійшина, який займає найвищу посаду в раді, іменується Вождем. Решта п'ятеро є рівними за рангом... Нинішня рада шести складається з трьох Мисливців на Демонів, двох Захисників з найбільшим потенціалом і Пастуха.

«Чорт, Срібноград має трьох Потойбічних високого рівня! Трьох напівбогів! Навіть лише один з них міг би знищити Клуб Таро сотні разів...» Клейн відчув невеликий страх. Йому ще не доводилося вербувати когось під носом у Потойбічних високих рівнів.

Однак, оскільки юнак був звичайною людиною, навіть не 9 Послідовностю, навряд чи він приверне увагу вищих ешелонів. Тож Клейн знову розслабився.

«Пастух — це з іншого шляху Послідовності? Можливо, з одного із незавершених шляхів? Назва нагадує стиль Ордену Аврори. Його член, який писав листи Містеру Z, як там його звали? Він постійно згадував "агнця Божого"...» Клейн зберіг незворушну позу і недбало запитав:

— Пастух?

— Так, це шлях Послідовності, який ми знайшли в місті, зруйнованому Речами Темряви. Він йде лише до 5 Послідовності Пастуха, але старійшина Ловея дуже могутня, дуже дивна і дуже моторошна. Кажуть, що одного разу вона перемогла злого духа, еквівалентного Потойбічному високого рівня, не отримавши при цьому жодних травм. Тому, коли з'явилося вакантне місце в раді шести, для неї зробили виняток, — відповів Деррік з відтінком страху.

Клейн замислився, а потім усміхнувся і запитав:

— Які Послідовності йдуть перед Пастухом? Мені цей шлях здається знайомим. Як ти знаєш, завжди є різниця між давньою та сучасною назвами.

— У Срібнограді назви зілля ніколи не змінювалися, — інстинктивно заперечив Деррік.

Потім він опустив голову і промовив:

— Послідовність 9 — Прохач Секретів...

«Дійсно!» Клейн був задоволений, коли його підозри підтвердилися.

«Це назва 9 Послідовності Ордену Аврори!»

— Послідовність 8 — Шептун, Послідовність 7 — Тіньовий Аскет, Послідовність 6 — Єпископ Троянд, Послідовність 5 — Пастух, — перерахував Деррік те, що знав.

«Шептун, Слухач... вони приблизно однакові... Хех, я знаю більше, ніж відомо з інформації, наданої Тінгенськими Нічними Яструбами». Клейн перебував у гарному настрої й жестом попросив Дерріка продовжити.

Деррік приблизно описав поточну ситуацію в Срібнграді, а наостанок не втримався і сказав:

— Ми несемо прокляття долі. Незалежно від того, чи є житель Срібнограда звичайною людиною, чи Потойбічним, всі вони після смерті перетворюються на злих духів. Злий дух із Потойбічного більш дивний й страшний, і з ним набагато важче боротися. У минулому було багато випадків, коли це прокляття ледь не знищувало Срібноград. Єдиний спосіб запобігти повстанню злого духу — це вбити людину руками її родича.

— Яка жорстока доля. Сподіваюся, ти зможеш стати сильним і знайдеш спосіб допомогти жителям Срібнограда позбутися прокляття, — Клейн, Блазень, який був лише порожньою оболонкою, міг лише забезпечити іншу сторону безплатним курячим супом для душі.

— Отже, я хочу стати Сонцем, стати Сонцем... Коли над землею світило Сонце, ми ніколи не стикалися з ніякими прокляттями, — важко і з болем прошепотів Деррік.

Клейн злегка кивнув і сказав:

— У тебе буде шанс. Пам'ятай, що я можу забрати тебе сюди в будь-який момент протягом наступних двох днів. Намагайся уникати перебування поруч з іншими людьми.

— Добре, — урочисто відповів Деррік.

— Але перед цим я хочу, щоб ти обрав своє кодове ім'я, — Клейн усміхнувся і вказав на колоду карт таро, що з'явилася на столі.

Впевнений, що Деррік ніколи не стикався з подібними речами, він коротко представив:

— Обери одну з карт як своє кодове ім'я. Будь-яку, окрім Блазня, Справедливості та Повішеного.

Деррік зробив два кроки вперед, переглянув карти й без вагань сказав:

— Сонце. Я обираю Сонце.

— Запам'ятай свій вибір, він буде супроводжувати тебе до кінця життя, — відповів Клейн, наче шарлатан.

Водночас він простягнув руку і стримано розірвав зв'язок. Він побачив, як багряне сяйво відступило, а юнак навпроти нього став безтілесним і потроху розвіявся.