Портрет барона

— Там є якась проблема, — сказав Клейн серйозним тоном, вказуючи на сходи, що розділяли зал і трапезну.

Колись він прочитав у секретних документах Нічних Яструбів, що якщо подібні ситуації виникають у духовному сприйнятті людини, то це зазвичай означає, що в місці, де знаходиться об'єкт, заховано щось зле і спотворене. Краще не вступати з ним у контакт, якщо немає впевненості, інакше можна легко втратити життя. Іноді навіть простий погляд може призвести до незворотних ушкоджень.

Данн озирнувся і своїм духовним сприйняттям відразу відчув щось неправильне. Він повернувся до Клейна і спокійно наказав:

— Передбачте, чи добре пройде наше розслідування.

«Капітан не просив мене ворожити перед тим, як ми увійшли до замку. Він був досить впевненим... Це свідчить про те, що він вважає приховану річ небезпечнішою за привида». Клейн мовчки кивнув. Він сховав револьвер у кобуру і передав тростину Фраю.

Потім вийняв з рукава підвіску з топазом, лівою рукою взявся за срібний ланцюжок і обдумав відповідне твердження для ворожіння.

За мить його очі потемніли, а навколо закрутився невидимий вітерець.

«Дослідження прихованого місця в стародавньому замку пройде добре».

«Дослідження прихованого місця в стародавньому замку пройде добре».

...

Після того, як Клейн повторив це твердження сім разів, його очі знову набули нормального кольору. Він побачив, як топаз обертається за годинниковою стрілкою.

Це було не дуже помітно, але він безумовно обертався за годинниковою стрілкою!

Це означало, що розслідування пройде добре.

Клейн, який вже був справжнім Провидцем, одразу ж кивнув Данну і Фраю.

— Небезпека буде нами подолана або ж її взагалі не буде.

Данн прикріпив Священну емблему Мутованого Сонця на лівий бік грудей й насунув шовковий циліндр на очі. Далі він швидко підійшов до сходів і вміло почав шукати механізм.

Фрай, який підібрав рукавицю, повернув Клейну його тростину. Він дістав револьвер і насторожено почав оглядати околиці, наче боячись, що раптом з'явиться ворог.

«Я все ще недостатньо професійний... як для Нічного Яструба...» Клейн зібрався з духом, дістав револьвер і теж насторожився.

Через кілька хвилин Данн Сміт, який сидів навпочіпки, щось натиснув, і на сходах почувся важкий гуркіт.

Підлога розкололася, відкриваючи сходи, що вели вниз. Звідти віяло холодною і спотвореною енергією, яка, здавалося, конденсувалася в щось матеріальне.

Данн озирнувся і зняв зі своїх грудей Запечатаний Артефакт 3-0782. Він кинув його прямо у відчинений прохід.

Після кількох ударів, Священна емблема Мутованого Сонця зупинились в невідомому місці.

«Якби всередині були мерці, вони б точно викинули 3-0782 назад... Це було б цікаво...» Клейн дивився на сходи й терпляче чекав.

Затяжний холод і спотворене відчуття незабаром розтанули, як сніг, що зустрів сонце. Тепло і чистота огорнули потайний вхід.

— Клейн спускається зі мною. Фрай залишиться тут і не дасть іншим ворогам знищити механізм, — Данн прийняв досвідчене рішення.

— Гаразд, — Клейн не став ухилятися від виконання завдання.

Він зробив два кроки вперед і опинився поруч з Данном. Фрай кивнув, не втрачаючи пильності.

Данн пішов першим, його кроки відлунювали в тиші.

Він не підготував ніяких джерел світла, адже для Потойбічного, який йшов шляхом Безсонного, темрява була не перешкодою, а благословенням.

Їхньому зору таке середовище не заважало.

Зробивши кілька кроків вниз, Данн раптом обернувся і подивився на Клейна.

— Я забув, що ви не маєте нічного бачення. Я не звик готувати предмети освітлення...

— ...Капітане, не хвилюйтесь за мене. У мене є Духовний Зір, — Клейн зрозумів, що зовсім не був шокований.

«Той крутий капітан справді був не нормальним!»

У його Духовному Зорі темрява перед ним була наповнена сірим кольором. Хоча вона була дуже розмитою, цього було достатньо, щоб ледь бачити сходи.

«Що ж, капітан здоровий і в доброму настрої...» Клейн обережно витягнув ногу й почав повільно спускатися вниз.

Сходи виявилися недовгими. До землі залишалося близько п'ятнадцяти кроків.

Запечатаний Артефакт 3-0782 лежав там, випромінюючи очищення, тепло і слабке сяйво.

З таким світлом Клейн міг бачити набагато чіткіше. Він оглянув оточення і помітив, що це був невеликий підвал. Тут вже не було холодної й спотвореної атмосфери, але вогкість залишилася.

Посеред приміщення стояла чорна труна з темно-червоними цвяхами, вбитими в кришку.

Кришка труни була злегка відсунута, що дозволило побачити безголовий труп, який складався з одних кісток.

Данн озирнувся й нахилився, щоб підняти Священну емблему Мутованого Сонця.

— Капітане, ця труна... Вона була створена для того, щоб запобігти перетворенню мертвого всередині на зомбі чи ображеного духа.

Клейн подивився на темно-червоні цвяхи в труні й на те, як вони були розташовані. Він використав свої доволі гарні знання містики, аби зрозуміти, що це був стародавній ритуал, спрямований на запобігання оживленню трупа.

При цьому він внутрішньо пробурмотів: «Але хто за нормальних обставин буде оберігати свою близьку людину від оживлення? Хм, люди, які ховати труп, могли й не бути родичами... І, якщо вони помістили труну в підвал замість гробниці, вони, мабуть, боялися, що хтось знайде труп...»

Данн, який знову пристебнув Запечатаний Артефакт 3-0782, підійшов до труни й оглянув її.

— Покійний, ймовірно, був отруєний.

— Це означає, що людина, яка його отруїла, використала ритуальну магію, щоб запобігти його оживленню та помсти. Це мало статися близько 1300 років тому? Зрештою, він став привидом... Образа цього духа просто шокує! — Клейн також підійшов до труни й сказав:

— Де його голова? Цей ритуал не передбачає відсікання голови...

Данн на мить замислився, перш ніж сказати:

— У мене є припущення. Цей привид існував не завжди, а лише нещодавно з'явився. Від міста до замку всього п'ятнадцять хвилин пішки. Протягом багатьох років порушники спокою, напевно, часто відвідували це місце, але до цього випадку не було жодних чуток про те, що в цьому старовинному замку є привид.

Клейн непомітно кивнув.

— Капітане, ви хочете сказати, що хтось нещодавно прийшов сюди, відкрив труну і забрав голову покійного?

— Так, ритуал запобігає оживленню трупа, але він також запечатує і зберігає його образу всередині труни. Коли труну відкрили й ритуал розвіявся, ця образа швидко перетворилася на привида за допомогою його рукавиці...

— Трупа того, хто відкривав труну, немає, отже, це незвичайна людина... До того ж навіщо він забрав голову покійного?

Данн подивився на скелет у труні.

— Для того, щоб образа зберігалася так довго, повинна бути якась причина, крім ритуалу. Він міг бути Потойбічним за життя, можливо, нащадком Потойбічного середнього рівня, віддаленим від нього на одне або два покоління. Я говорю про Потойбічних, як їх визначали в минулому, тобто 5 або 6 Послідовність.

— І такі трупи завжди особливі. Його голова може бути використана для якогось ритуалу або чогось іншого.

Данн зробив паузу, перш ніж продовжити:

— Все, що я щойно сказав, було лише моїми припущеннями. Але ми можемо спробувати перевірити деякі з них. Пізніше ми можемо провести окреме розслідування в місті й дослідити, чи не отримував хтось тут травм раніше, в юності. Якщо вони все ще живі, це буде доказом того, що привид з'явився нещодавно.

— Логічний хід думок, — похвалив Клейн.

Він швидко обшукав підвал, але більше нічого не знайшов.

Він спробував за допомогою ритуальної магії намалювати портрет «гостя», який входив до підвалу, але через те, що минуло більше як місяць відтоді, як це сталося, а також через порушену атмосферу внаслідок присутності привида, це не дало особливого результату.

Потім він зайняв місце Фрая, дозволивши експерту з мертвих провести подальші дослідження.

Через п'ятнадцять хвилин, коли сонце вже мало сховатися за обрієм, Данн і Фрай повернулися сходами до зали стародавнього замку.

Данн навпомацки зачинив секретні двері, поки Фрай надавав короткий опис:

— Покійний дійсно був отруєний. Сліди біля шиї з'явилися нещодавно, щонайбільше три місяці тому.

«Це означає, що існує велика ймовірність того, що хтось приходив сюди раніше...» Клейн замислено кивнув.

Троє Нічних Яструбів повернулися до міста Ламуд до того, як стемніло, і зняли дві кімнати в готелі. Той з них, кому дістанеться Запечатаний Артефакт 3-0782, мав винести цей небезпечний предмет на прогулянку за місто, де нікого не буде. Вони мінялися змінами кожні дві години, тому потребували лише дві кімнати.

Після простої вечері Клейн, Данн і Фрай одразу ж розділилися і пішли по всіх закутках міста, розпитуючи мешканців, які проживали в ньому протягом тривалого часу.

У таких ситуаціях їхні посвідчення поліційних стали в пригоді.

...

— Офіцере, чому ви про це запитуєте? У дитинстві я часто ходив до закинутого замку гратися... Чи отримував якісь травми? Звичайно, як дитина могла не впасти, граючись? Пригадую, так, колись я порізався гострим каменем на зовнішніх стінах старовинного замку... — сорокарічний світловолосий чоловік спантеличено подивився на Клейна, але чесно відповів на його запитання.

Це була вже чотирнадцята людина, яку опитував Клейн, і двоє з них добре пам'ятали, як в молодості отримали травми в замку.

«Припущення капітана правильне...» Вирішив Клейн, відкладаючи свої документи, що посвідчують особу. Він усміхнувся і сказав:

— Дякую за співпрацю, у мене більше немає запитань.

Він уже збирався йти, коли сорокарічний чоловік гукнув йому вслід:

— Офіцере, вас цікавить старовинний замок? У мене є картина маслом першого барона, який там мешкав. Він був дідом діда мого діда... Ну, так чи інакше, це було дуже давно. Він забрав із замку картину олією і сказав мені, що це портрет першого барона Ламуд.

— Хочете її? Це справжній антикваріат!

«Якби це був справжній антикваріат, ваша сім'я давно б його продала... Цей хлопець дуже сміливий, якщо наважився обдурити навіть поліцію. Може, налякати його револьвером?» Клейн висміяв його і, ставши в позу покупця з вітрини, сказав:

— Хто знає, чи це справжній антикваріат, чи ні? Я довіряю лише власному судженню.

— Дістаньте її й дайте мені поглянути.

Блондин усміхнувся, повернувся до кімнати й почав шукати.

Через деякий час він вийшов з картиною в руках.

Клейн недбало глянув на полотно. Він побачив, що барон мав ніжні риси обличчя, бронзову шкіру та очі з невимовним спектром людського досвіду. На його голові була біла кучерява перука.

«Ха, він дуже схожий на містера Азіка!» Очі Клейна раптом широко розкрилися, його погляд підсвідомо опустився нижче правого вуха барона.

Там він побачив нічим не примітну родимку.

Положення родимки було точно таким же, як і у містера Азіка!