Минуло понад хвилину

«Капітане, це саме те питання, яке я хотів від вас почути!» Клейн серйозно кивнув.

— Я почуваюся ще краще. Я навіть вірю, що можу скласти іспит Святого Собору прямо зараз. Це таке відчуття і впевненість, які неможливо описати словами.

Розуміючи, що його відповідь може бути трохи розпливчастою, він не втримався і додав:

— Можливо, назва зілля дійсно має вирішальне значення. Коли я суворо дотримувався виведених мною правил Провидця і діяв як віщун, все стало просто і легко. Так, тепер я можу активізовувати свій Духовний Зір ще більш непомітно.

Данн злегка насупив брови, в його очах з'явився блиск і він пробурмотів, здавалося, глибоко замислившись:

— Назва зілля...

Приблизно через десять секунд він знову подивився на Клейна.

— Хочете спочатку попередити свою родину? Неділя — це другий день після чергування біля воріт Чаніс і ви мали б відпочивати.

Беручи до уваги той факт, що Елізабет була гарною подругою його сестри, і він пообіцяв, що проблема буде вирішена протягом тижня, Клейн без вагань відповів:

— Ми не повинні гаяти часу. Після того, як ми вирушимо, просто дозвольте кареті проїхати через вулицю Нарцисів.

— Гаразд. Покличте Фрая, поки я заповню форму заявки на отримання Запечатаного Артефакту 3-0782, — Данн вказав на кімнату відпочинку по діагоналі навпроти.

Фрай був Колекціонером Трупів, тому не був наділений енергійністю Безсонних. У вільний час він часто дрімав.

«Сам заповнюєш анкету, сам її затверджуєш і сам її забираєш... Капітане, наша система управління повна лазівок...» Клейн мовчки іронізував, потім взяв капелюх і вийшов з кабінету Данна, щоб постукати в двері навпроти.

Після того, як Клейн постукав тричі, Фрай відчинив двері й подивився на нього з неприхованим здивуванням.

— У чому справа?

Після сну його волосся було скуйовджене, а сорочка неохайно застебнута. Його холодний і похмурий темперамент трохи згас.

«Однак він все ще схожий на мерця, який щойно виліз із труни...» Клейн стримав усмішку і серйозно відповів.

— Є справа, пов'язана з привидами. Капітан просить вашої допомоги.

— Добре, — Фрай підсвідомо підняв руку, пригладив скуйовджене волосся й знов повернувся до холодної людини, яка тримала живих на відстані.

Після того, як він одягнувся, вони вдвох сіли чекати на диван у приймальні. Через сім чи вісім хвилин довкола потеплішало, наче під впливом сонячних променів.

Відразу після цього вони побачили, як Данн Сміт пройшов крізь перегородку, тримаючи в руці старовинний значок розміром приблизно з половину долоні.

Значок мав темно-золотий блиск і був вкритий символічними знаками Сонця і лініями, що тягнулися до країв. Це був Запечатаний Артефакт 3-0782 з Республіки Інтіс, який називався «Священною емблемою Мутованого Сонця».

Республіка Інтіс була країною, яку Розель перетворив з імперії на республіку і яка після його смерті знов перетворилась на імперію. Зараз це була стабільна республіка, розташована на західному узбережжі Північного континенту. Її кордон з королівством Лоен включав такі географічні об'єкти, як Мідсішир, гірський хребет Хорнаціс тощо.

З моменту заснування Інтіс, як держави, Церква Вічно Палаючого Сонця придушувала Церкву Бога Майстерності, яка згодом стала відома як Церква Бога Пари та Машини. Тому Інітс також називали Королівством Сонця.

— Вирушаймо. Фрай, ви поведете. Чезаре не зможе занадто довго витримувати очищення Священної емблеми, — спокійно сказав Данн, нагадуючи їм.

Чезаре Френсіс був клерком, який відповідав за закупівлю та постачання припасів. Він був їхнім водієм, але також й звичайною людиною. Тому не міг перебувати понад годину в радіусі п'ятнадцяти метрів від Запечатаного Артефакту 3-0782. Подорож від вулиці Заутленд до міста Ламуд, за підрахунками Клейна, зайняла б щонайменше дві з половиною години. Це не враховуючи час на крюк через вулицю Нарцисів.

— Добре, — Фрай не заперечував, лише перевірив, чи не забув він свої особисті речі.

...

Коли промені призахідного сонця вже осяяли верхівку міського собору, карета Нічних Яструбів нарешті прибула до міста Ламуд.

Воно було розташоване на північно-західній околиці Тінгена. Багато будівель все ще зберегли унікальні риси епохи, що передувала епосі пари. Тут майже не було фабрик, а довколишні села займалися комерційною торгівлею.

Після того, як вони зупинили карету, Данн подивився на перукарню навпроти й сказав,

— Я запитав одного з місцевих жителів раніше. Звідси п'ятнадцять хвилин пішки до руїн замку на горі. Кажуть, що він належав барону, який правив наприкінці Четвертої Епохи. Однак, що сталося після цього, ніхто не знає. Звісно, їхній опис можна віднести до місцевого фольклору.

— Так, ходімо зараз і розберемося з тим привидом, поки небо не стемніло. Потім ми зможемо по черзі наглядати за 3-0782 і тримати його на відстані від простих людей.

З того моменту, як Данн забрав Священну емблему Мутованого Сонця, минуло вже три години. Вони все ближче і ближче підходили до ліміту Потойбічних. Незабаром їм доведеться розділитися і дати один одному час на відновлення.

— Гаразд, — лаконічно відповів Фрай.

— Нема проблем, — Клейн доторкнувся до Амулетів Дрімоти та Реквієму, що лежали в його кишені.

Троє Нічних Яструбів у тонких чорних вітрівках пройшли вулицею містечка і попрямували до гори, коли дійшли до розвилки. Дорога заросла бур'янами та чагарниками, але все ще була досить широкою, щоб могли роз'їхатися дві карети.

Незабаром вони побачили зруйновану зовнішню стіну старовинного замку. Та частина, що все ще стояла, була оповита зеленими рослинами, а її відкриті ділянки були вкриті плямами.

Коли він почав підходити ближче, Клейн відчув пронизливий холод, а його руки вкрилися мурашками.

— Там дійсно є привид, — монотонно промовив Фрай, дивлячись на старовинний замок.

Данн крадькома подивився на новопризначеного Нічного Яструба, усміхнувся й сказав:

— Не хвилюйтесь. З 3-0782 і Фраєм привид не завдасть нам багато проблем.

В одній руці він тримав свій револьвер, зроблений на замовлення, а в іншій — Священну емблему Мутованого Сонця. Капітан Нічних Яструбів зробив перший крок до стародавнього замку, схожого на руїни.

Клейн ішов слідом і був готовий будь-якої миті натиснути на курок, змахнути тростиною або використати свої амулети.

*Вуш! Вуш! Вуш!*

Коли Данн був менш ніж за п'ять метрів від старовинного замку і коли на очі Клейну потрапили розбиті стайня, колодязь та інші споруди, здійнявся порив холодного вітру, який можна було описати лише як сумний і пронизливий. Здавалося, він відганяв непроханих гостей.

Троє Нічних Яструбів не зупинялися. Тепле і чисте почуття поступово розвіяло холод і підкорило передню частину стародавнього замку.

Вони піднялися по нагромадженню каменів, пройшли крізь обвалену зовнішню стіну, перш ніж повільно увійти до замку, який втратив головний вхід і був заповнений розбитою черепицею.

Зал стародавнього замку був повний обвалених кам'яних колон і вкритий мохом. Кімната була досить широкою, але мала занадто вузькі й розташовані зависоко вікна, що ускладнювало освітлення й робило місце тьмяним та похмурим.

«Це також характерна риса будівель кінця Четвертої Епохи й початку П'ятої...» Псевдоісторик Клейн інстинктивно зробив висновок і активізував свій Духовний Зір.

У цю мить пролунав ілюзорний, але пронизливий гуркіт. Раптом нізвідки густа хмара чорного туману заповнила повітря, чинячи опір теплу й силі очищення.

Серед чорного туману несподівано виринула висока постать. Вона була одягнена в чорні обладунки на все тіло, а в руках у неї був меч, який звичайній людині було б важко підняти.

Привид виглядав ідентично тому, якого Клейн бачив уві сні Елізабет. Крізь щілину його шолома сяяли дві вогняні кулі червоного світла, холодно, але гнівно дивлячись на трьох Нічних Яструбів.

— Ви потривожили мій сон! За це ви заплатите своєю плоттю і кров'ю! — він раптово кинувся вперед і миттєво скоротив відстань до Данна.

Привид несподівано рубонув вниз своїм широким мечем.

Данн швидко відступив і підняв руку, щоб вистрілити з револьвера.

*Дзень!*

Срібна куля для полювання на демонів не змогла пробити ілюзорну чорну броню і лише видала різкий, але нереальний звук.

Клейн і Фрай одночасно відступили вбік. Один з них тримав револьвер в одній руці й цілився у дві вогняні кулі, які заміняли очі закутого в чорні обладунки лицаря, перш ніж натиснути на курок. У другого Нічного Яструба в цей момент очі побіліли й він зосередився на привиді.

Лицар у чорних обладунках знову заревів у гніві. Він зробив ще один величезний крок до Данна і горизонтально змахнув широким мечем.

*Бам!*

Меч не завдав Данну шкоди, але відкинув його, змусивши важко приземлитися біля дверей. Він вивергнув повний рот свіжої крові.

З гучним стуком 3-0782 впав на землю. Привид нетерпляче штовхнув його правою ногою, взутою у металевий черевик, і відправив небезпечний значок за двері старовинного замку. Тепер він був на відстані більш як п'ятнадцять метрів від нього.

Клейн, якому так і не вдалося вдало вистрілити у привида, занервував і збентежився, побачивши цю сцену. Він ніби спостерігав за перетворенням, що відбувалося на його очах, зі спокійної та раціональної позиції.

*Бах!*

Він зробив ще один постріл. Срібна куля для полювання на демонів влучила в шолом привида і випустила іскри. Але очевидних пошкоджень не було.

— Права рукавиця! — вигукнув Фрай.

Він завжди був холодним і похмурим, але зараз його тон був сповнений тривоги.

Не встиг він закінчити фразу, як підняв свій револьвер і прицілився в праву металеву рукавицю привида.

*Бах! Бах!*

Клейн вистрілив за інструкцією Фрая, майже одночасно з ним випустивши срібну кулю для полювання на демонів.

Цього разу привид не заблокував дві кулі своєю бронею, а підняв меч і відбив їх.

*Бам!*

Він зробив крок і кинувся на Клейна, зіткнувшись з ним безпосередньо.

Відлетівши, Клейн побачив, як йому проломило грудну клітку і як він спльовує кров, але ніякого дискомфорту не відчув.

Він раптом вирвався зі свого заціпеніння, впав на землю, почав кататися і кричати.

Несподівано стародавній замок, привид, повалені колони й поросла мохом підлога дивним чином розлетілися. Все повернулося до моменту появи чорного туману та лицаря у повних обладунках.

З тією лише різницею, що Данн міцно стиснув обидва кулаки, злегка схилився і його сірі очі були темними й глибокими.

«Звісно, все це було лише сном. Капітан одночасно втягнув у сон привида, Фрая і мене. Але я особливий, здатний зберігати ясний розум і раціональність...» Клейн усвідомив, що все ще стоїть за два метри праворуч від Данна. Його не вирвало кров'ю і він не кричав.

Саме тоді Данн випрямився і подивився на привида, який збирався завдати удару мечем. Він спокійно сказав:

— Минуло вже понад хвилину.

Привид був приголомшений і видав пронизливий крик. Його тіло почало випускати чорну пару, наче він щойно отримав свій смертний вирок.

Будь-які зомбі або привиди, які ще не перетворилися на злих духів, не могли перебувати в радіусі п'ятнадцяти метрів від Священної емблеми Мутованого Сонця довше хвилини!

«Чорт забирай, капітане, ви такий крутий!» Клейн подивився на цю картину і мало не випустив радісний вигук!

Данн використав свою здібність контролювати сон не для того, щоб атакувати примару на його власній території, а лише для того, щоб затягнути час!

У теплому і чистому відчутті чорний пар швидко розсіявся, а холод поступово розвіявся. В одну мить лицар став прозорим і розчинився в порожнечі.

*Дзеньк!*

Чорна рукавиця впала на землю, вкрита білим інеєм.

Клейн уже збирався попросити у капітана дозволу підняти «дроп», але, озирнувшись, раптом відчув, що його душевний спокій порушився.

Щось біля сходів, які розділяли зал і трапезну, інтенсивно, але ілюзорно кликало його до себе!