Дорогі амулети

Почувши відповідь Клейна, Елізабет трохи занервувала. Несвідомо вона почала говорити швидше.

— Чи можете ви допомогти визначити конкретну причину? Буде ще краще, якщо ви зможете за допомогою ворожіння знайти спосіб розв'язання цієї проблеми...

«Ворожіння може дати нам лише загальний напрям. До того ж він буде нечітким і сповненим символічного значення, що ускладнить правильне витлумачення... Звісно, вам дуже пощастило, що я не звичайний провидець, а справжній дослідник містики!» Клейн посміявся над запитанням дівчини, а потім урочисто сказав:

— Оскільки це стосується снів, я пропоную скористатися подібним методом ворожіння.

— Гаразд, гаразд, — Елізабет кивнула головою, ніби голодний дятел.

Клейн зберіг серйозну та професійну манеру:

— Мені потрібно, щоб ви заснули й дозволили цьому сну з'явитися. Це не проблема?

— Ніяких проблем, я вам довіряю, — без вагань відповіла Елізабет, стиснувши губи.

Але швидко додала, затинаючись:

— Але я не можу гарантувати, що я... що мені насниться цей сон.

— Це лише спроба, — заспокоїв її Клейн, лагідно усміхаючись.

Потім він вказав на довгий диван збоку кімнати:

— Будь ласка.

— Ні, не треба, я просто посплю тут, — Елізабет м'яко похитала головою.

Вона схрестила руки й сказала:

— Я так сплю в школі між уроками, коли відчуваю втому.

Вона використала руки як подушку і лягла на край столу.

— Добре. Уяви, що мене тут немає, — Клейн усміхнувся, спостерігаючи за кольорами її аури та емоціями.

За ними він міг визначити заснула дівчина чи ні.

— Гаразд, — Елізабет заплющила очі й сховала обличчя в своїх руках, намагаючись вирівняти дихання.

Клейн більше нічного не говорив, відкинувшись на спинку крісла. У кімнаті раптом стало незвично тихо.

Це була умиротворена тиша, тиша, яка могла змусити забути про всі негаразди.

Трохи згодом, переконавшись, що Елізабет вже заснула, Клейн дістав з кишені напівкруглий шматок срібла. Він був вкритий фразами на Гермесі, різними символами, наповненими символічними значеннями, та цифрами.

Це був Амулет Сну, який Клейн встиг виготовити попереднього ранку!

Він також закінчив виготовлення двох Амулетів Дрімоти й двох Амулетів Реквієму. Перші були зроблені з прямокутних шматочків срібла, а другі — з трикутних. Це мало допомогти йому розрізняти їх виключно на дотик під час напруженої битви.

— Багряний! — Клейн тихо промовив фразу древньою мовою Гермес.

Це було активаційне заклинання, яке він встановив. Оскільки залишався ще етап вливання духовності в амулет, не було потреби в тому, щоб його заклинання відрізнялося від решти. Все, що було потрібно, — це бути коротким і легким для запам'ятовування.

Таємниче заклинання розійшлося луною по кімнаті. Клейн відчув, як Амулет Сну раптом став легким у його руці, наче тимчасово втратив свою вагу.

Після вливання духовності він негайно поклав шматок срібла на стіл перед собою.

Прозоре полум'я безшумно підскочило вгору, огорнуло амулет і спалахнуло глибокою спокійною чорнотою.

Чорне полум'я швидко поширювалося, огортаючи Елізабет та Клейна.

Клейн скористався нагодою, щоб увійти у стан Медитації. Використовуючи свою духовність, він побачив перед собою ілюзорне сферичне світло.

Куля світла була оточена безмежною темрявою, що робило її надзвичайно самотньою.

Клейн не наважився більше зволікати й одразу поширив свою духовність, дозволивши їй доторкнутися ілюзорної кулі.

Безшумно сцена навколо нього почала викривлятися і деформуватися, незабаром перетворившись на жовтувато-коричневу рівнину. Рівнина була вкрита трупами коней і людей. Скрізь можна було побачити свіжу кров та зброю.

Елізабет була одягнена в королівську сукню та ажурний капелюшок. Вона розгублено озиралася довкола.

Дівчина швидко побачила фігуру Клейна і на її обличчі з'явився вираз здивування і радості.

— Містере Моретті, ми знову зустрілися! Я запідозрила, що Клейн Моретті в реєстрі імен — це ви, коли ми з Селеною прийшли до Клубу, щоб знайти когось для ворожіння. Я приходила ще кілька разів, але ніяк не могла зустріти вас, бо вдень мусила ходити на уроки...

— Коли я була вільна під час літніх канікул, батьки потягли мене на відпочинок у місто Ламуд...

— Ви ж можете мені допомогти, правда?

Клейн на мить завмер, почувши балакучість дівчинки.

«Подумати тільки, Елізабет підозрювала, що я підробляю в Клубі Ворожінь, і неодноразово намагалася знайти мене...»

«Але вона не виглядала такою вже й ненормальною!»

«Хм, її здивування було справжнім, приховуючи її справжні думки...»

«Дійсно, уві сні кожна людина показує себе з найчеснішого боку, окрім мене, містера Блазня».

Поки його думки кружляли, сон Елізабет змінився. Високий лицар, близько 1,9 метра заввишки, прямував до них, тягнучи за собою меч, який шкрябав по землі.

Він був одягнений у чорні обладунки. З кожним його кроком чувся металевий брязкіт металу. З прорізу його забрала виднілися два червоні вогники, схожі на язики полум'я. Вони зосереджено дивилися на Клейна та Елізабет.

«Воля привида... Але ще не злий дух». Клейну, який перебував у духовному стані, не потрібно було активізовувати Духовний Зір.

Згідно з класифікацією, заснованою на конфіденційній інформації Нічних Яструбів, залишкові образи й невдоволення були найслабшими та найпростішими типами душ, з якими було найлегше мати справу. Далі йшли тіні та привиди. Злі духи були істотами духовного типу, з якими було найважче боротися. Кажуть, що найжахливіші злі духи не слабші за Потойбічних високого рівня.

Пам'ятаючи про це, Клейн зробив крок вперед, закриваючи собою Елізабет. Він тупнув ногою і розбив сон.

Численні цятки світла розлетілися, як світлячки. Духовність Клейна повернулася до його тіла, дозволивши його очам знову звикнути до темряви кімнати червоного агату. Він побачив стіл із різноманітним реквізитом для ворожіння й Амулет Сну, який вже майже догорів.

Дивлячись на цю сцену, Клейн не міг не відчути сум. Усі амулети у домені Богині Вічної Ночі виготовлялись з чистого срібла.

«Використовувати ці амулети — все одно, що спалювати гроші! Навіть якщо не брати до уваги мої трудовитрати, тільки на матеріали йде в середньому по шість-вісім солі на амулет!»

Що ж, йому стало трохи легше на душі, коли він згадав про Потойбічних із Церкви Вічно Палаючого Сонця. Зрештою, вони спалювали золото — відповідний метал Сонця.

Елізабет тихо застогнала і повільно прокинулася, перш ніж випрямитись.

Вона крадькома глянула на Клейна і запитала:

— Містере Моретті, чи є якісь результати від вашого ворожіння?

— Так, — Клейн серйозно кивнув.

— Не пройде й тижня, як ваш кошмар зникне.

«Я доповім про це капітану і попрошу, щоб він послав когось розібратися з цим у місто Ламуд...» Додав Клейн у серці.

— Справді? Це чудово! Дякую, містере Моретті! — Елізабет дуже зраділа.

Вона раптом насупила брови.

— У чому справа? — стурбовано запитав Клейн.

— Нічого. Я просто згадала, що мені треба йти додому, — дівчина повільно вийняла заздалегідь підготовану купюру в один солі й поклала її на стіл.

Потім схопила капелюх і трохи нерішуче попрощалася з Клейном.

Вийшовши з кімнати червоного агату, Елізабет попрямувала до сходів за дверима. Переконавшись, що її ніхто не бачить, вона потрясла руками й тихо застогнала:

— Як же руки заніміли...

...

В охоронній компанії Блекторн Данн потер лоб, дивлячись на Клейна.

— Ви несподівано повернулися, бо натрапили на ще один надприродний інцидент?

«Капітане, до чого цей зневажливий тон...» Клейн прочистив горло і без вагань відповів:

— Так.

— Що цього разу? — Данн Сміт знову потер лоба.

Клейн упорядкував свої слова і відповів:

— Дві речі. По-перше, я зустрів Монстра Адемісаула, який згорнувся калачиком у кутку й тремтів від страху, коли купував на підпільному ринку матеріали для амулетів.

Говорячи це, він прозоро натякнув, що потребує відшкодування витрат на матеріали.

Клейн не міг згадати про оплату послуг детектива, якого він найняв, щоб знайти Декстера Гудеріана, оскільки це також стосувалося червоного димаря. Тепер він глибоко шкодував, що не найняв тоді двох різних детективів.

Данн, здавалося, не зміг прочитати між рядками, а просто злегка кивнув і сказав:

— Що сталося з Адемісаулом?

Клейн тихо видихнув і докладно розповів:

— Адемісаулу наснився сон, у якому всюди лежали трупи й була кров. Серед цих трупів був і його власний, що дуже налякало його.

Данн на мить замислився, а потім повільно запитав:

— Як Провидець, що, на вашу думку, це символізує?

— Катастрофу. Катастрофу, яка охоплює велику територію. Але, крім цієї, немає іншої інформації. Крім того, не все у сні Адемісаула може мати символічне значення, — сказав Клейн, обдумавши свої слова.

— Я повідомлю про це Святий Собор і подивлюся, що вони скажуть, — Данн похитав головою і сказав у самопринизливій манері:

— Це не те, в чому я маю досвід.

У Клейна теж не було інших ідей. Він змінив тему і заговорив про переслідування привидом, з яким зіткнулася Елізабет.

— Місто Ламуд... Ця леді вірить в Богиню? — запитав Данн.

— Так, — Клейн дав ствердну відповідь.

— Тоді не повинно бути ніяких проблем. Вирушмо зараз же до міста Ламуд і там же повечеряємо. І візьміть із собою Фрая. Його здібності можуть стати в пригоді, якщо інцидент буде пов'язаний з трупами й привидами, — Данн помасажував скроні, щосили намагаючись пригадати, чи не забув він ще щось.

Якби Елізабет не була вірянкою Богині Вічної Ночі, то їм довелося б передати цю справу Уповноваженим Карателям або Механізму Колективного Розуму, відповідно до її віросповідань. Якщо ж її віра не належала до жодної з трьох головних церков, то її передали б Механізму Колективного Розуму, який був відповідальний за цю територію.

Клейн деякий час мовчки чекав, перш ніж нарешті почув, як Данн додав:

— Крім того, нас буде троє. Тому ми можемо подати заявку на використання Запечатаного Артефакту 3-0782.

— 3-0782? — Клейн трохи подумав, перш ніж згадав, що цей Запечатаний Артефакт називався «Священною емблемою Мутованого Сонця».

Потойбічний вплив цієї Священної емблеми, здавалося, міг зберігатися протягом тривалого часу. Він мав здатність постійного очищення будь-яких трупів і духів в радіусі п'ятнадцяти метрів. Однак був і недолік: він одночасно очищав і душі нормальних людей. Дані досліджень показували, що якби звичайна людина провела в його радіусі дії годину, то перетворилася б на ідіота, який тільки й знає, як вихваляти Сонце. Для Потойбічних же ліміт становив шість годин.

Що стосується привидів і трупів, то вони розсіювалися менш ніж за хвилину.

«Ха, капітан справді пам'ятає кодове ім'я цього Запечатаного Артефакту... Дідько, я відчуваю, що моя пам'ять ще гірша, ніж у нього...» Клейн був приголомшений, майже готовий повіситися.

Данн Сміт відкинувся на спинку крісла і подивився на Клейна своїми глибокими сірими очима.

— Ви сьогодні знову ходили до Клубу Ворожінь? Чи відчули ви якісь зміни за останні два дні?