Дитина Ланевуса

Христина не помітила порожнього погляду провидця. Вона поглянула на Анжеліку, що сиділа за стійкою реєстрації, стишила голос і сказала:

— Я маю на увазі дитину Ланевуса.

Вона простягла руку, вказуючи на молоду жінку в капелюсі, і сказала:

— Це моя племінниця, Мегос. Її мати — моя старша сестра. Я дуже шкодую і жалкую, що тоді вважала Ланевуса видатним молодим чоловіком і познайомила Мегос з ним. Пізніше вони стали парою.

— Батьки Мегос теж спочатку були дуже задоволені Ланевусом. Вони планували вкласти всі свої заощадження в його металургійну компанію після їх заручин. На щастя, до того, як це сталося, Ланевус втік. Родина не зазнала жодних загрозливих для життя втрат. На жаль, моїй сестрі і зятю довелося пояснювати родичам і друзям, чому церемонія заручин буде скасована, а також турбуватися про дитину, яку виношує Мегос.

— Ми віримо в Бога Пари та Машин. Ми не прихильники Володаря Бур й не віримо в цнотливість до шлюбу. Ми не звинувачуємо Мегос і навіть жаліємо її. Однак існування дитини все ускладнює, тим більше, що у нього такий батько.

«Він використовував людей як фінансово, так і сексуально...» Клейн подивився в бік Мегос, яка спокійно стояла поруч. Він зрозумів, що жінка була дуже вродливою.

У неї було гладке чоло, довге світле волосся і такі ж великі очі, як і у Христини. Вона виглядала пригніченою, але спокійною, міцно стиснувши губи.

«Який нахабний шахрай, і йому навіть вдалося втекти...» Клейн вилаявся на Ланевуса і сказав після деяких роздумів:

— Коли дитина народиться, у мене буде спосіб визначити місцеперебування Ланевуса. Але, на жаль, для цього доведеться почекати кілька місяців. Так, це може бути відображенням результату попереднього ворожіння. Будьте терплячими й наполегливо чекайте, не піддаючись жадібності, і тоді з'явиться можливість побачити сонячне світло.

— Кілька місяців... — пробурмотіла Христина, хитаючи головою.

— Ні, після такого тривалого періоду часу, навіть якщо ми знайдемо Ланевуса, то не зможемо повернути наші гроші...

Вона скоса глянула на Мегос. Її голос мимоволі знизився, коли вона запитала:

— У тебе є що-небудь, що Ланевус носив із собою?

— Ні, — чітко, але м'яко відповіла Мегос.

— Перстень, який він мені подарував, підійде?

— Це має бути щось, що він носив протягом тривалого періоду часу, — Клейн похитав головою.

Христина трохи помовчала, подивилася на Мегос і сказала:

— Ти повинна прийняти рішення. Я думаю, якщо ти залишиш цю дитину, твоє майбутнє буде важким і тернистим. Ти збираєшся розповідати йому, що його батько був шахраєм і забрав гроші у багатьох людей, в тому числі і у його матері?

— Час піти в лікарню. До того ж це може допомогти нам знайти Ланевуса і повернути втрачене.

«Гей, а чи не занадто жорстке таке ворожіння?» Клейн не мав права втручатися в сімейні справи інших людей. Тож він міг лише терпляче чекати осторонь, час від часу жартуючи.

Мегос опустила голову й подивилася вниз. Вона довго мовчала.

Потім вона торкнулася свого живота і лагідно усміхнулася.

— Він відрізняється від свого батька. Він буде уважною і милою дитиною.

— Він щодня ніжно штовхає мене ніжками, розповідаючи про свій настрій. Він наспівує пісеньку, насвистує і використовує музику, щоб допомогти мені заснути...

Слухаючи, Клейн раптом відчув, що щось не так.

Перша частина слів Мегос здавалася нормальною, але друга була схожа на марення божевільної жінки.

«Невже у неї виникли проблеми з психікою через цей інцидент?» Клейн підняв праву руку до свого міжбрів'я. Він удав, ніби масажує його, щоб зняти втому.

У цей момент Мегос раптово розвернулася і пішла до дверей, кинувши лише одне речення:

— Можливо, його батько таємно повернеться після його народження, залишивши частину грошей для своєї дитини...

Клейн не очікував, що вона так відповість, і на мить зніяковів, забувши активувати Духовний Зір. Він безпорадно дивився, як Мегос вийшла з клубу і спустилася сходами вниз.

Христина зітхнула:

— Перепрошую, містере Моретті. Вибачте, що потурбували вас, ми шукатимемо особисті речі Ланевуса, які він постійно носив із собою.

Клейн непомітно кивнув. Він дивився, як вона спускається вниз, і зітхнув, хитаючи головою.

...

Наступного ранку Клейн увійшов до охоронної компанії Блекторн, привітався з Розанною і запитав:

— Де сьогоднішня газета?

Мила шатенка Розанна подивилася на нього і здивовано запитала:

— Клейн, ви такий дивний.

— Чому? — усміхаючись, запитав Клейн.

Розанна закотила очі й сказала:

— Ви зазвичай читаєте газети під час обідньої перерви, бо вранці у вас уроки містики. Старий Ніл вже чекає на вас у зброярні!

— Я дізнався, що є справа, за яку пропонують винагороду, тому хочу прочитати газету і запам'ятати зовнішність злочинця. Можливо, я колись натраплю на нього? — усміхаючись, пояснив Клейн.

— Справді? — Розанна взяла в руки свіжі газети й з цікавості почала їх гортати.

— Розшукується... Ланевус, так?

Клейн одразу ж відповів:

— Так.

— ...клятий шахрай! Він вкрав близько десяти тисяч фунтів! — Розанна уважно читала майже двадцять секунд, перш ніж раптово вилаялась в гніві.

Клейн розділяв ті ж почуття, що й вона.

— Це справді так мерзенно! Навіть я хочу подати заяву, щоб взяти на себе цю справу!

Розанна продовжувала читати й з жалем похитала головою.

— Не схоже, щоб у цій справі були залучені надприродні фактори. Навіть якби вона була пов'язана з ними, її передали б Уповноваженим Карателям при Володарі Бур.

Клейн не зовсім зрозумів, що Розанна мала на увазі, але, взявши газету і прочитавши її, зітхнув.

— Дійсно, стільки людей було ошукано. Мабуть, тут є вірянин з усіх трьох основних церков, а металургійна компанія Ланевуса, як кажуть, розташована на півдні.

Якщо справа була пов'язана з надприродними факторами й стосувалася лише вірянин одного Бога, її передавали відповідній команді. Однак, якщо справа стосувалася вірян Богині Вічної Ночі, Володаря Бур й Бога Пари та Машин, її передавали за територіальною ознакою. Нічні Яструби контролювали район Золотого Інду, Північний район і Західний район. Уповноважені карателі контролювали Східний район, Південний район і порт, а Механізм Колективного Розуму відповідав за університетський округ й передмістя.

Гортаючи газети, Клейн запам'ятав зовнішність Ланевуса,

У нього було широке чоло, чорне волосся, карі очі й пара окулярів з майже круглими лінзами. Він ледь помітно усміхався, виглядаючи так, ніби з усіх насміхається.

Окрім окулярів, Ланевус не мав жодних помітних особливостей і виглядав дуже пересічно.

Він невимушено побалакав з Розанною, а потім пройшов крізь перегородку, готуючись спуститися під землю.

Тоді він побачив, як Колекціонер Трупів Фрай з блідою шкірою і холодним темпераментом і біловолоса й чорноока письменниця Сіка Трон вийшли з кімнати відпочинку та обернулися до нього.

Після простого привітання Клейн спостерігав, як двоє його товаришів по команді йдуть, і побачив Данна Сміта в чорній вітрівці, що стояв біля відчинених дверей.

— Нова місія? — з цікавістю запитав Клейн.

В цей час дня двоє Нічних Яструбів не виходили б на вулицю без причини.

Данн подивився на нього своїми сірими очима. Він кивнув і усміхнувся.

— Здається, у Західному районі стався паранормальний інцидент. Я відправив Сіку і Фрая перевірити, але вам не варто про це турбуватись. Поки ви не опануєте бойові навички, я не маю наміру відправляти вас на жодні місії. Я маю відповідати за членів своєї команди.

«Капітане, ви така гарна людина. Якщо не брати до уваги високу лінію волосся і погану пам'ять, ви просто бездоганні...» Клейн внутрішньо зробив комплімент і запитав для підтвердження:

— Іншими словами, мені потрібно лише відвідувати заняття з містики та бойову підготовку? Я нічого не повинен робити, і я все ще можу отримувати свою зарплату?

— Це лише тимчасово, — підтвердив Данн.

«Мені потрібно лише "відвідувати заняття" й "тренуватися", і я буду отримувати пристойну зарплату. Приємно навіть просто думати про це...» Радісно подумав Клейн.

«Сподіваюсь, більше ніяких збігів не буде!» Мовчки помолився він.

...

До п'ятниці дні минали мирно. Клейн завершив свою бойову підготовку і повернувся на кареті на вулицю Бесік.

Біля приватного детективного агентства «Генрі» він подивився наліво і направо. Переконавшись, що на нього ніхто не звертає уваги, він надів марлеву маску, підняв комір вітрівки й швидко увійшов до будинку.

Постукавши у двері, Клейн знову побачив кремезного чоловіка середніх років, детектива Генрі.

— Добрий день, сер. Одна зі справ, яку ви нам доручили, завершена, — детектив Генрі з глибокими блакитними очима говорив хрипким прокуреним голосом.

Клейн навмисне знизив голос і запитав:

— Це інформація про чоловіка, який з'являвся в барі Злого Дракона?

«Чоловіка, який купив додаткові інгредієнти для зілля Глядача...»

— Так, — Генрі махнув люлькою.

Більше він нічого не сказав, лише з усмішкою дивлячись на Клейна.

Клейн зрозумів, що чоловік мав на увазі, дістав чотири однофунтові банкноти й простягнув їх йому.

— Це другий платіж.

Він зробив паузу і додав:

— Випишіть мені квитанцію.

Його особисті заощадження зменшилася до менш ніж одного фунта...

— Без проблем, — Генрі кашлянув.

Він перевірив захисні знаки на банкнотах і наказав своїм співробітникам принести ручку і папір.

Потім він покликав Клейна, щоб той присів, а сам швидко виписав квитанцію і поставив печатку внизу.

Закінчивши все, Генрі затягнувся люлькою і сказав:

— Згідно з вашим описом, ми з моїм помічником чекали в барі Злого Дракона три дні, перш ніж нарешті зустріли цього чоловіка.

— Він досить пильний джентльмен і має гарну спостережливість. На щастя, у нас є досвід...

— Його звати Декстер Гудеріан, він лікар психіатричної лікарні «Зелений пагорб».