Дедукція

До вух Клейна долинув звук швидких кроків, заспокоївши його, поки він стояв біля дверей вартової кімнати.

Першим прибув Леонард з револьвером у руках. Він запитав глибоким голосом:

— Що сталося?

Спостерігаючи, як Леонард намагається зупинитися, Клейн раптом згадав слова Розанни. Три роки тому, Леонард, який щойно став Безсонним, намагався збігти сходами вниз. Тоді він не ще не адаптувався до сили зілля, тому впав і котком скотився у підземелля.

Закашлявшись, Клейн вказав на ворота Чаніс і сказав:

— З того боку чувся стукіт, який пізніше перетворився на гучні удари. Навіть брами трохи відкрились.

— Ворота Чаніс відчинились? — здивовано запитав невисокий Кенлі.

— Так, там з'явилася щілина, — Клейн збирався продовжити розповідь, але побачив, як Леонард, Кенлі та Роял перестали наближатися до вартової. Натомість вони зупинились за кілька кроків від нього, утворивши півколо.

Він замовк на мить, перш ніж запитати:

— Ви сумніваєтеся в мені?

— Ні. Такий протокол, — похитав головою Кенлі.

У цій напруженій атмосфері Леонард зберіг своє легковажне ставлення і додав, сміючись:

— Подібні випадки вже були в інших церквах. Потойбічний, який охороняв ворота Чаніс, втратив контроль і подзвонив у дзвін, перш ніж убити двох товаришів по команді, які прийшли йому на допомогу.

— Добре, — Клейн більше не відчував гніву та обурення через цю ситуацію. Натомість він запитав:

— Тоді як мені довести, що я не втратив контроль?

Леонард стер свою легковажну усмішку й чотири рази постукав себе по грудях. Хрипким голосом він тихо продекламував:

— Нагі, без їжі та одягу, без укриття від холоду.

— Промокли під дощем вони юрмляться до скелі, не маючи притулку.

— Це матері, у яких відібрали дітей, це сироти, які втратили надію, це бідні люди, яких збили з правильного шляху.

— Вічна Ніч не покинула їх, а дарувала їм свою ласку. [1]

[1][П.п.: Адаптовано з Йова 24:8, Старий Завіт. Переклад від Danay]

...

Наповнена святістю та милосердям молитва лунала по всьому підземеллю, очищаючи та заспокоюючи тіла, серця та душі всіх присутніх.

Побачивши, що Клейн не виявляє жодних аномальних реакцій, Леонард припинив свій виступ і усміхнувся.

— Проблем нема. Ви все ще наш надійний партнер.

Леді Роял, яка весь цей час мовчала, подивилася на брами Чаніс і запитала:

— Що ви побачили, коли ворота відчинилися?

— Я побачив Тканинну ляльку нещастя в чорному придворному вбранні, 3-0625, — відповів Клейн, все ще трохи наляканий.

— Але через три секунди безформна сила затягнула її назад, і брами Чаніс знову зачинилися. Що врешті-решт тут відбувається?

Леонард, Кенлі та Роял обмінялися поглядами.

— Хе-хе, ми з вами в одному човні. Ми теж не знаємо справжньої причини всього цього. Але, оскільки ворота Чаніс знову закриті й нема ніяких відхилень, нам не слід туди заходити. Треба дочекатися капітана і світанку.

Роял спокійно додала:

— Я залишуся тут і чергуватиму разом з вами.

— Гаразд, — Леонард розвів руками й жартівливо сказав:

— Як найсильніша людина серед присутніх, я теж залишуся. Кенлі, повертайся на другий поверх на той випадок, якщо в поліційному відділку виникне екстрена ситуація і їм буде потрібна наша допомога.

Кенлі нічого не сказав, просто кивнув і пішов.

Леонард глянув на Клейна й Роял:

— Можливо, ми можемо продовжити нашу гру в карти? Найкраще в таких обставинах мати якусь розвагу, щоб не нервувати.

— Я не проти, — Клейн поправив револьвер і поклав його назад у кобуру під пахвою.

Роял не висловила своєї думки. Вона просто увійшла до вартової кімнати, провівши рукою по гладкому чорному волоссю.

Граючи у Битву із землевласником, ні — у Битву зі злом, Клейн невимушено сказав:

— Тканина лялька нещастя, тобто 3-0625, судячи з описів, не має ознак життя...

— Ха-ха, три тузи, — Леонард показав карти й відповів тим же невимушеним тоном:

— За останні сорок років 3-0625 не продемонструвала жодних ознак життя. Але ми можемо лише припускати, що наша інформація правильна, і діяти на основі цього.

— Пас. У вас є ідеї? — лаконічно запитала Роял.

Поки Клейн вагався, чи варто йому кидати свої три двійки, Леонард зробив ковток свіжозвареної кави й сказав:

— Так, оскільки 3-0625 сам по собі не має жодних ознак життя, то його сьогоднішні дії, ймовірно, були під впливом зовнішнього фактора. І цей фактор мав з'явитись відносно недавно, інакше ми б давно вже спостерігали цей феномен.

— Чи були якісь зміни за воротами Чаніс в останній місяць?

Роял побачила, як Клейн підкинув свої три двійки, замислилась на кілька секунд і сказала:

— Є лише одна нова річ, яка з'явились за останній місяць, і це записник родини Антигон. Ще був Запечатаний Артефакт 2-049, але він зберігався лише одну ніч за брамами Чаніс.

Леонард подивився на карти в своїй руці й, постукавши по столу, сказав з усмішкою:

— Якби 2-049 міг змусити Тканинну ляльку нещастя діяти ненормально, то щось подібне вже давно сталося б за воротами Чаніс у Баклунді. Тому я підозрюю, що проблема в записнику родини Антигон.

Клейн уважно подумав про це й не міг не кивнути.

— Це найімовірніше пояснення... Леонарде, я ніколи не очікував, що ви будете настільки вправним у дедукції.

Як правило, бути одночасно поетом-романтиком і людиною з чудовими дедуктивними здібностями, — це дві взаємосуперечливі речі.

— Це тому, що він нещодавно захопився детективними романами, — байдуже пояснила Роял.

— Два королі, стріт від 8 до короля. Нікому не треба? Три 6 не більше.

Побачивши це, Клейн і Леонард замовкли.

Не концентруючись на грі, вони забули одну важливу річ:

У цьому раунді Роял була «Злом»!

Спостерігаючи, як вона розділяє колоду, Клейн скористався нагодою і запитав:

— Тоді яка сила затягнула 3-0625 назад?

Леонард глянув на нього й засміявся.

— Ви справді думаєте, що захисні механізми воріт Чаніс складаються лише із запечатаної камери, захованої глибоко під землею, та кількох літніх стражів?

— Насправді, коли сонце повністю зайде, охоронці вже залишать ворота Чаніс і повернуться до собору Святої Селени.

— Сила брам досягає свого піка вночі й більше не є безпечною для живих істот. Вона слабшає лише тоді, коли знову сходить сонце. Ось чому капітан казав нам не заходити за ворота Чаніс, що б ми не почули.

«Іншими словами, капітан забув повідомити мені причину...» Клейн трохи подумав, перш ніж запитати:

— Захисні механізми, такі як сполучені формації?

«Як збільшена версія оберегів та амулетів?»

— Так, — Роял кивнула, торкаючись краю своїх карт.

— Є причина, чому ворота Чаніс розташовуються під центральними соборами кожного міста. Брами підтримуються вірянами, які щодня відвідують ці собори. Їх щирі молитви дозволяють частині їхньої духовності увійти в сполучену формацію, і невеликий внесок кожного приносить достаток.

— Зрозуміло... — Клейн кивнув, побачивши погані карти на руках.

У цей момент Леонард розсміявся і сказав:

— За воротами Чаніс стоїть не один захисний механізм. Усередині похований прах святої Селени. При житті вона була Потойбічним високої Послідовності.

«Прах святої Селени? Прах Потойбічного високої Послідовності? Святий прах? Яка користь від нього?» Клейн був настільки ж спантеличений, як і зацікавлений.

Свята Селена була святою під час заснування Церкви Богині Вічної Ночі. Вона жила у стародавню Третю Епоху та її вчинки були записані в багатьох священних писаннях. Тому ім'я Святої Селени було досить поширеним серед людей, які вірили в Богиню Вічної Ночі.

Здавалося, Леонард прочитав думки Клейна:

— Ходять чутки, що тіло або прах Потойбічного високої Послідовності все ще містять неймовірну силу. Звичайно, це лише чутки.

Клейн кивнув, знову зосередившись на картах у своїй руці.

Протягом наступних кількох годин з брамами Чаніс не було жодних незвичайних інцидентів, але Клейн програв цілих два солі. Це дуже засмутило його, але Леонард, сповнений романтично-поетичного темпераменту, програв чотири солі та п'ять пенні, залишивши Роял беззаперечним переможцем.

— Сонце щойно зійшло, тепер моя черга, — тиха письменниця, леді Сіка Трон, увійшла до вартової кімнати о шостій.

Клейн записав нічний інцидент до облікової книги й повернувся до охоронної компанії Блекторн разом з Леонардом і Роял.

Він почувався надзвичайно виснаженим, тоді як Опівнічний поет і Безсонна, що стояли поруч із ним, залишалися повними енергії.

«Це різниця між різними Послідовностями...» Клейн уже збирався пройти крізь перегородку й вирушити додому для відпочинку, коли раптом побачив, як увійшов капітан.

— Доброго ранку, капітане, — він не втримався від позіхання, вітаючись.

Данн, одягнений у чорну вітрівку, зняв капелюх і подивився на нього своїми сірими очима.

— Доброго ранку. Тобі варто повернутися додому й трохи відпочити. Щось сталося минулої ночі?

Клейн коротко описав інцидент із Тканинною лялькою нещастя та міркування Леонарда.

— Хм, — Данн не висловив своєї думки й зосереджено пішов до свого кабінету.

— Я надішлю телеграму до Святого Собору.

Клейн більше не затримувався. Він повільно вийшов із Заутленд 36, і вдихнув прохолодне ранкове повітря.

Він відчув приплив енергії, коли раптом пригадав те, про що забував весь цей час.

«Я забув розповісти капітану та іншим про папірець у руках Тканинної ляльки нещастя!»

«Як я міг забути?»

«Наче якась сила впливала на мене, не даючи мені розповісти про це іншим Нічним Яструбам...»

«...Записник родини Антигон зберігався за воротами Чаніс вже деякий час. Тканинна лялька нещастя, 3-0625, мала бути уражена вже давно. Чому ненормальна поведінка з'явилась лише минулої ночі?»

«Це тому, що я вперше чергував біля брам Чаніс?»

«Він використав всю свою силу, щоб показати мені символ на папері?»

«Який мотив записника родини Антигон?»

«Чи пов'язано це з моїм виживанням, попри контакт із ним? І з тим, що я став Провидцем?»

...

У голові Клейна промайнуло багато підозр, змусивши його зупинитись на місці. Він не був впевнений, чи варто йому вдавати, що він нічого не пам'ятає і продовжувати йти додому спати, чи повернутися й доповісти про це капітану.