У глибині ночі

Рано вранці, добре провітрюване, але тихе й темне підземелля освітлювалося гасовими лампами. Їх тьмяне жовте світло було захищене склом, рівномірно й без мерехтіння освітлюючи безлюдний і тихий тунель.

Клейн сидів у вартовій кімнаті й недбало гортав газети, журнали та книги, складені перед ним. Частину своєї уваги він спрямував назовні, щоб ніхто не увірвався у ворота Чаніс.

Його пальто з циліндром висіли на вішалці біля входу, а тростина була притулена до стіни, де її можна було легко дістати.

Насичений аромат кави пронизував повітря, і Клейн не міг не вдихати його. Він масажував скроні, щоб боротися з важкістю голови й втомою свого тіла.

Бувши студентом коледжу на Землі, він часто лягав спати о п'ятій ранку й прокидався опівдні. А протягом останніх двох-трьох років трудового життя інколи не спав і всю ніч, наступного дня вже енергійно йдучи на роботу. Однак це все завдяки захопливим іграм, цікавим романам й розважальним телевізійним шоу та фільмам.

Цей світ, очевидно, не мав нічого подібного, щоб не спати всю ніч.

«Серйозно, імператоре Розель. Якщо ви хочете прикидатися сильним, робіть це правильно. Присвятіть своє обмежене життя безмежній справі. Введіть людей цього світу в інформаційну епоху!» Беззвучно пробурмотів Клейн.

Він міг лише втішатися тим, що є принаймні газети, журнали та дедалі цікавіші романи.

Спочатку він хотів зосередитися на навчанні, щоб стримати сонливість. Однак на практиці він виявив, що це суперечило його обов'язкам. Як тільки він увійде в цей стан, то легко пропустить рухи ззовні та зміну ситуації біля воріт Чаніс.

— Фу, — Клейн підняв чашку з кавою й обережно подув на неї.

Він зробив ковток, дозволяючи ароматному смаку наповнити рот, а рідині повільно стікати по горлу.

— Кава Фермо з долини Пас гірка, але дуже освіжна, — похвалив Клейн і поставив чашку з кавою.

Долина Пас була розташована на Південному Континент та була регіоном виробництва високоякісних кавових зерен. Наразі за неї воювали Республіка Інтіс і Королівство Лоен. Вони побудували поселення колоністів на лівому та правому берегах долини Пас і знищили тамтешнє королівство Пас.

У моторошній тиші Клейн навмання взяв журнал і виявив, що це була «Жіноча Естетика», присвячена моді.

— Це, мабуть, Розанни... — весело пробурмотів він, з цікавістю гортаючи сторінки.

Можливо, це було пов'язано зі стрімким розвитком технологій фотографування в останні десять років, але журнал не лише ряснів великою кількістю ілюстрацій, але й використовував чорно-білі фотографії, як і будь-яка газета.

Вони запрошували відомих драматичних і оперних акторів, щоб продемонструвати чарівність та магію поєднання одягу. За короткий період у сім років новий регіональний журнал Баклунда став мейнстримним та поширився по всій країні.

— Сукня непогана, та й дівчина симпатична... — Клейн неквапливо гортав журнал, не приховуючи своїх естетичних поглядів.

Він був зрілою людиною як тілом, так і розумом. Він завжди цінував красивих жінок, але вже поставив собі за мету знайти дорогу додому. Тому він намагався триматися на відстані від протилежної статі, щоб не витрачати час іншої людини та не залишати емоційний багаж.

Щодо вуличних дівчат, то він був досить великим мізофобом у цьому аспекті.

Бенсон і Мелісса вже були кайданами, які неможливо було розірвати. Він міг лише шукати способи якось це компенсувати їм у майбутньому... Клейну раптом стало важко на серці, і він не міг не зітхнути.

Чим більше часу проходило з його переселення, тим сильніше він відчував меланхолію тихими ночами.

Він раптом втратив інтерес до милування красивими жінками й відклав журнал. Натомість він узяв роман.

«Гірська вілла штормового вітру, автор Форс Уолл», — прочитав Клейн на обкладинці.

Спокійна ніч, тьмяне жовте світло та книга в палітурці нагадали йому про його молодість, коли він брав книги в бібліотеці. Тому Клейн продовжив читати, хай навіть із почуття ностальгії.

Гірська вілла штормового вітру — це роман про леді Сіссі, чий зріст 165 сантиметрів, а вага дев'яносто вісім фунтів. Це була історія про те, як вона стала домашнім вихователем у гірській віллі Фруїс.

— Один фунт — це приблизно пів кілограма... Це Джейн Ейр з іншого світу? — Клейн погладив пальцями гладкий папір, здогадуючись про подальший зміст.

Однак, коли він подумав, що це любовний роман, в історії з'явився злий дух. Коли він повірив, що це історія про привидів, леді Сіссі показала себе детективом і зробила дивовижний висновок.

У той момент, коли Клейн відчув, що це точно детективний роман, головний герой отримав сильний удар по голові й втратив пам'ять. Потім це стало сльозливою драмою.

— ... Зрештою, це все ж таки любовний роман, — Клейн закрив книгу й зробив ковток кави.

*Бум!*

*Бум! Бум! Бум!*

Раптом почувся лютий стукіт, що луною відбивався у темному й тихому тунелі.

Шокований Клейн аж підскочив й одразу напружився.

Він інстинктивно витягнув револьвер із кобури під пахвою, поправив барабан і спусковий гачок. Він повільно рушив до дверей, шукаючи джерело звуку.

*Бум! Бум! Бум!*

*Бах! Бах! Бах!*

Стукіт ставав дедалі сильнішим. Клейн подивився в напрямку звуку й побачив чорні ворота, на яких було вигравіювано сім священних емблем.

— Звуки лунають із-за брами Чаніс? — його очі звузились, а серце забилось, як барабан.

*Бах! Бах! Бах!*

Клейн побачив, як ворота Чаніс злегка затремтіли, і відчув, який потужний удар вони витримали.

— Не може бути... Я правда з чимось стикнувся у свій перший день варти? Невже після переселення мені не щастить ще більше? — права рука Клейна, що стискала руків'я револьвера, вкрилася холодним потом.

Невдовзі він згадав інструкції капітана: що б ви не почули, не відчиняйте ворота Чаніс, тільки якщо вони не відкриються зсередини.

«А може це нормальне явище?» Клейн раптом заспокоївся.

*Бах! Бах! Бах! Бум! Бум! Бум!*

Переполох за брамами Чаніс ставав дедалі сильнішим, але важкі чорні металеві ворота лише тремтіли. Жодних інших аномалій вони не проявляли.

— Це справді нормально. Я ледь не помер від переляку... — пробурмотів Клейн і вже збирався повернутися до вартової.

Саме тоді він почув пронизливий скрегіт. Він подивився на важкі ворота Чаніс, що випирали назовні, і побачив, як на їх поверхні з'явилася тріщина!

*Дзень!*

Серед різкого шуму майже нерухомі очі Клейна побачили фігуру. Її зріст був приблизно з передпліччя дорослого, і вона була одягнена у класичну чорну мініатюрну придворну сукню з явними плямами на ній.

У неї було не надто вишукане обличчя, чорні очі й щільно стиснуті губи.

Це була тканинна лялька, іграшкова тканинна лялька!

У той момент, коли Клейн підсвідомо підняв револьвер, щоб прицілитися, тканинна лялька в чорному придворному вбранні з силою протиснулася в щілину брам Чаніс і розгорнула папірець, який тримала.

На папері було багато таємничих символів, деякі з яких Клейн знав, а деякі йому ще тільки належало вивчити. Разом вони утворювали вертикальне око!

Клейн ще не збагнув ситуації, коли лялька в придворному вбранні раптом була затягнута за ворота Чаніс безформною силою!

*Скрип!*

Ворота Чаніс знову зачинилися, і більше не було чутно ні стуку, ні грюкоту.

У підземеллі відновилися спокій і тиша, ніби нічого й не сталося.

— Я маю повідомити капітана, що ворота Чаніс були відкриті зсередини... Але вони самі й зачинилися... — Клейн повернув собі здатність ясно мислити, коли відчув тривогу, страх і сумнів.

Через кілька секунд він пригадав, чим була тканинна лялька. Оскільки він був офіційним членом Нічних Яструбів, йому було надано дозвіл знати про Запечатаний Артефакт 3-го класу, запечатаний за брамами Чаніс.

«Номер: 0625».

«Назва: Тканинна лялька нещастя».

«Ступінь небезпеки: 3. Помірно небезпечний. Використовувати з обережністю. Можна застосовувати лише для операцій, які потребують трьох і більше осіб».

«Рівень конфіденційності: офіційний член Нічних Яструбів і вище».

«Метод запечатування: потрібно лише ізолювати від людей».

«Опис: тканинна лялька, одягнена в придворну сукню, яка була популярна близько 1300 року. На сукні є плями, які майже неможливо вивести. Не може бути підтверджено, чи були ці плями з самого початку».

«У кількох трагічних випадках окремих сімейних фінансових криз, зареєстрованих у Тінгені, поліція помітила існування цієї ляльки. Її завжди ставили в дитячій спальні, на столику біля ліжка».

«Кілька Нічних Яструбів прийняли запит і почали розслідування ляльки».

«Початкова оцінка показала, що вона приносить нещастя, змушуючи оточення поступово занепадати й занурюватися в кризу. І, зрештою, люди один за одним помирають. Випробувачу знадобилося лише два тижні, щоб опинитися на межі банкрутства».

«У ляльки немає ознак життя. Вона не має жодних схильностей до втечі з-під печаті».

«Під час тривалих експериментів ми виявили, що до тих пір, поки людина не перебуває понад пів години на день у радіусі десяти метрів від ляльки, вона не заразитеся нещастям. Передача нещастя іншій людині змінює ситуацію попереднього власника на краще».

«Додаток: лялька вперше з'явилася в будинку старої жінки Тесс, майстрині з виготовлення іграшок. Вона була змушена переїхати на Нижню вулицю Залізного Хреста через похилий вік, серйозну хворобу чоловіка і ранню смерть її двох дітей».

«Це була остання іграшка, яку вона продала. Голодуючи більш як три дні, вона обміняла ляльку на отруйний сік болиголова, покінчивши зі своїм і її чоловіка життями».

Коли Клейн згадав інформацію про Запечатаний Артефакт 3-0625, він відчув ще більший сумнів і жах.

«Хіба не було сказано, що лялька не має ознак життя? Хіба там не було сказано, що вона не має нахилів до втечі з-під печаті?»

«Тоді що ж я щойно побачив?!»

«Що врешті-решт затягнуло її назад?»

«Що означає символ, намальований на тому папірці у її руках?»

«Ця сцена нагадує те, як психопат-вбивця розправляється зі своєю жертвою. Жертва ж своєю чергою сильно стукає по воротах і відчайдушно кричить про допомогу, але її затягують назад...»

З такими думками в голові Клейн вирішив не приймати жодних рішень самостійно.

Він повернувся до вартової кімнати й потяг за мотузку.

Мотузка натягнулася, шестерні закрутилися, і раптом на другому поверсі охоронної компанії Блекторн пролунав квапливий дзвінок.

Леонард Мітчелл та інші Безсонні, які грали в карти в кімнаті відпочинку, негайно припинили гру та кинулися до підземелля.