Направлення духа

Клейн відкрутив кришечку металевої пляшки й підніс її до носа. Він відчув трохи різкий, але збадьорливий аромат.

Там був Порошок Святої Ночі, виготовлений з квітів сну, трави Кров Дракона, темно-червоного сандалового дерева, перцевої м'яти та інших трав. Оскільки цей порошок був простим у приготуванні, Клейн одразу зробив цілу партію, коли купив інгредієнти на підпільному ринку. Тепер він мав стати знадобитись.

Клейн висипав трохи Порошку Святої Ночі на долоню й заспокоїв свій розум. При цьому його очі потемніли.

Далі він прибрав пляшку та розсипав порошок на землю, попередньо вливши у нього духовність.

Він обійшов труп Сіріуса, утворивши коло з порошку.

Безформний бар'єр піднявся, відокремлюючи їх від зовнішнього світу.

Клейн змахнув залишки Порошку Святої Ночі з долоні й дістав інші металеві пляшечки. Він окропив землю навколо екстрактом «Аманта» та іншими рідинами.

Порядок цього ритуалу відрізнявся від того, який старий Ніл використовував у домі Рея Бібера, оскільки ціль ритуалу була іншою.

Наприклад, старий Ніл спочатку окропляв землю рідиною, а вже після використовував Порошок Святої Ночі. Такий спосіб надавав ритуалу спокійний і святий стан, який поступався лише справжньому вівтарю. Тоді як Клейн навпаки спочатку використовував Порошок Святої Ночі, перш ніж виливати рідини. Метою Клейна був захист залишків духовності Сіріуса від руйнування навколишніми об'єктами. Але створення закритого простору таким способом ледь задовольнило вимоги ритуалу.

Якби він скористався методом старого Ніла, залишки духовності Сіріуса були б очищені, унеможливлюючи встановлення зв'язку.

Закінчивши приготування, Клейн відклав матеріали й увійшов у стан Медитації. Він тихо прочитав заклинання на Гермесі:

— Я молюсь про силу ночі.

— Я молюсь про силу таємниць.

— Я молюсь про милість Богині.

— Я молюсь, щоб ви дозволили мені спілкуватися з духовністю єретика всередині цього вівтаря.

...

Поки заклинання лунало по всьому замкнутому простору, Клейн раптом відчув, як на нього опустилася велична, жахлива й таємнича енергія.

Його очі зовсім почорніли, ніби він втратив зіниці та білки очей.

Користуючись нагодою, Клейн продекламував у своєму серці:

«Формула зілля Клоуна».

«Формула зілля Клоуна».

...

Повторивши речення сім разів, він скористався Медитацією, щоб тимчасово увійти в стан, схожий на сон.

У сірому світі без неба і землі Клейн дуже чітко побачив прозору, ілюзорну постать.

Він простягнув праву руку й торкнувся залишків духу Сіріуса.

З тріском сцена перед ним раптом змінилася.

Це був письмовий стіл, пофарбований у темно-червоний колір. На срібній підставці стояли три свічки, а поряд лежав чистий аркуш паперу.

У руці Сіріус тримав ручку. Він писав мовою Лоен:

«Це друга формула, назва якій «Клоун»».

«80 мілілітрів чистої води, 5 крапель соку мандрагори, 7 грамів порошку соняшника з чорними краями, 10 грамів порошку трави золототисячника, 3 краплі болиголова отруйного. Це додаткові інгредієнти».

«Основні надприродні інгредієнти: роговий кристал однорогого дорослого сірого козла Хорнаціс і одна троянда з повним людським обличчям».

Сіріус, здавалося, писав по пам'яті, так швидко рухалась його рука.

Він на мить зупинився, зробив ковток кави й розмотав срібний маятник на зап'ясті.

Тримаючи маятник і заплющивши очі, він бурмотів собі під ніс такі слова, як «Судний День», «Душевний спокій», «Благословення бога» і «Покаяння тобі».

Коли Сіріус закінчив свою молитву, Клейн нарешті зміг чітко побачити маятник.

Під срібним ланцюжком висіла фігурка людини розміром з великий палець.

Фігурка мала одне вертикальне око, характерне тільки велетням. Вона висіла обличчям донизу, а ноги були зв'язані ланцюгами, які з'єднувалися вгорі.

У цей момент єдине око велетня раптом спалахнуло криваво-червоним світлом.

*Тріск!*

Сцена, свідком якої став Клейн, миттєво розбилась. Його ноги підкосилися, майже змусивши його впасти на коліна.

Клейн відчув біль у голові, наче його вдарили битою. Його очі стали криваво-червоними, а руки мимоволі сперлися на коліна.

Йому знадобилося кілька секунд, щоб прийти до тями, й знов випрямитись. Він відчув надзвичайну слабкість своєї духовності, ніби потойбічний шепіт знову пронизував його розум.

Але завдяки його успіхам у «переварюванні» зілля побічна реакція швидко вщухла.

«Повішений Велетень, Істинний Творець... Сіріус і Ханасс були членами Ордену Аврори? Але капітан побачив уві сні Ханасса величезний хрест. Жахлива істота, розіп'ята на хресті, не була Повішеним Велетнем Ордену Аврори...» Клейн зробив два глибокі вдихи, чекаючи повільного відновлення своєї духовності.

Орден Аврори — це таємна організація, яка виникла приблизно двісті чи триста років тому. Вони поклонялися Істинному Творцю і використовували Повішеного Велетня як його символ. Вони вірили, що кожна людина має божественність, і, якщо вона витримає і пройде через незліченні випробування, то зможе накопичити достатньо божественності, щоб стати ангелом.

Відповідно до внутрішніх записів Нічних Яструбів, 9 Послідовність Ордену Аврори називалася «Прохач Секретів». Ці Потойбічні могли відчувати існування таємничих і жахливих істот й були озброєні певною кількістю знань про жертвоприношення та ритуальну магію. Було достатньо доказів, щоб стверджувати, що старші Прохачі Секретів мали спотворений світогляд та легко втрачали контроль.

Про 7 Послідовності Ордену Аврори майже нічого не відомо. Восьма ж називалася «Слухач». Вона вважалася досить жахливою «професією» для Потойбічного.

Кожен Слухач міг безпосередньо чути шепіт прихованих існувань. Тому вони часто отримували потужні, спотворені й унікальні здібності. Але, відповідно, якщо вони не просувались по шляху у короткий період часу, їм було важко вижити в наступні п'ять років в ролі Слухача. Крім того, у коментарях Нічних Яструбів до запису говорилося, що кожен Слухач був божевільним. Навіть якщо зовні вони виглядали нормально, всередині них завжди вирувало безумство.

У пам'яті Клейна швидко промайнули подробиці звіту про Орден Аврори. Його попереднє судження полягало в тому, що Сіріус був Прохачем Секретів.

«Судячи з опису, Прохачі Секретів такі ж безнадійні у боях, як і Провидці. Це відповідає діям Сіріуса. Те, що сталося пізніше, було втратою контролю через травму? Так, Фрай одного разу казав, що кожен Потойбічний так чи інакше зазнає деяких дивних змін після смерті...» Обдумував Клейн, одночасно торкаючись чотирьох точок на грудях, щоб вихвалити Богиню.

Після того, як його духовність трохи відновилася, він завершив ритуал і розірвав невидиму стіну.

З поривом вітру Клейн змусив себе знову поглянути на труп Сіріуса.

Він помітив, що на закривавленому обличчі Сіріуса все ще були явні саркоїдні пухлини. Вони були темно-фіолетового кольору, майже чорного. Здавалося, у них всередині блимала якась рідина зі світлом.

— Що це таке? — Клейн потер скроні, не наважуючись доторкнутися до нього.

Він нахилився й підняв свою тростину, щоб спертись на неї та трохи відпочити.

Після того, що щойно сталося, він зрозумів, що духовність Сіріуса повністю розвіялась. Навіть Духовний Медіум Дейлі більше не зможе з ним поспілкуватись.

Через деякий час Клейн побачив капітана Данна та своїх товаришів по команді Леонарда та Кенлі.

— Схоже, ваша доля пов'язана з Потойбічними та злими силами. Всього за кілька тижнів ви зіткнулися з більшою кількістю надприродних інцидентів, ніж ми за декілька місяців, — пожартував Леонард, дивлячись на труп на землі.

— Можливо, це не випадковість, — додав Клейн, коли раптом згадав про червоний димар, який він бачив під час ворожіння уві сні, про величний палац на головній вершині гірського хребта Хорнаціс та про чиюсь увагу до своєї персони. Він скористався нагодою й мимохідь згадав це.

Данн озирнувся довкола й, дивлячись на Клейна своїми сірими очима, запитав:

— Ви намагались направити його дух?

На місці ще залишалися сліди Порошку Святої Ночі та запах ефірних олій.

— Так, — чесно відповів Клейн.

— Я хвилювався, що ви приїдете надто пізно, і залишки його духовності вже розвіються.

— Ти маєш поганий вигляд. З тобою все гаразд? — стурбовано запитав невисокий Кенлі.

Клейн передав ненадісланий лист Сіріуса капітану й почав із самого початку:

— Коли я пішов на підпільний ринок, щоб купити матеріали для ритуалів, я раптом згадав, що Селена теж колись ходила в бар Злого Дракона, і що її туди привів саме Ханасс Вінсент. Це означало, що Ханасс був там частим гостем. Тому я зробив висновок, що людина з портрета, яка безумовно якось пов'язана з Ханассом, теж могла бувати на підпільному ринку.

— Я запитав боса Суейна, і він це підтвердив. Він сказав мені, що цей чоловік одного разу намагався купити документи та реліквії, пов'язані з вершиною Хорнаціс. Це нагадало мені про бібліотеку та робітника, який сказав, що хтось щойно повернув випуск журналу, який я хотів узяти...

Леонард стояв осторонь, слухаючи з усмішкою. Він раптом перебив:

— То ви принесли сюди своє посвідчення і значок, щоб погортати бібліотечні записи? Мені, власне, цікаво, чому ви розпочали бій з цією людиною? Навіть якби це була пряма зустріч, з вашим стилем дій ви б удали, що не знаєте його, і просто вийшли б з бібліотеки. Тоді б ви прийшли на вулицю Заутленд й попросили нашої допомоги.

— Так, вам не треба було так ризикувати. Поки є впевненість, що це наша ціль, і що вона не покинула Тінген, завжди буде спосіб знайти її, — додав Данн, переглядаючи лист.

Клейн негайно сказав збентежено:

— Бібліотекар впізнав його і закричав про допомогу.

— Я ніяк не міг удати, що не почув цього...

Леонард і Кенлі переглянулися. Один не приховував усмішки, а інший повернув голову вбік.

Данн кивнув, відводячи погляд від листа.

— Чи отримали ви щось від спілкування з його духом?

— Я побачив маятник у формі повішеного велетня. У його єдиному оці спалахнуло криваво-червоне світло, після чого ритуал перервався, — чесно описав Клейн.

Він поки що не хотів говорити про зілля Клоуна, оскільки мав два міркування.

По-перше, якби Данн та інші змогли знайти укриття Сіріуса та відповідні записи, тоді не було б різниці, сказав би він їм це чи ні, оскільки йому не приписали б жодного додаткового внеску.

По-друге, якщо Данн та інші не знайдуть укриття, він би повідомив про це в майбутньому. Таким робом, він буде нагороджений ще одним внеском, що дозволить йому отримати інгредієнти, необхідні для приготування зілля. Це був спосіб отримання подвійної винагороди за одне завдання, техніка, отримана від нещодавніх вчень старого Ніла.

— Орден Аврори? — пробурмотів собі під ніс Данн, перш ніж поставити кілька відповідних запитань.

Після отримання всіх відповідей він побачив втому в очах Клейна. Данн помахав тростиною і сказав:

— Непогано. Ви зірвали змову, спрямовану проти Тінгена. Можете повернутися і відпочити. Кенлі, приведи старого Ніла.

Давши вказівки, Данн гірко усміхнувся й похитав головою.

— До 6 Послідовності Потойбічним шляху Безсонного не вистачає багатьох допоміжних здібностей. Ми можемо використовувати лише найпростішу ритуальну магію.

— Капітане, ви маєте на увазі, що, починаючи з 6 Послідовності, потойбічний шлях Безсонного отримує покращення у відповідних аспектах? — запитав Клейн із цікавості.

— Так, — ствердно відповів Данн.

...

Вийшовши з бібліотеки, Клейн, повертаючись на вулицю Нарцисів, мало не заснув в екіпажі.

Він зайшов у будинок, зняв капелюх, пальто й провалився у сон на дивані.

Через невідомий проміжок часу він раптом прокинувся, дістав кишеньковий годинник і розкрив його.

— Мелісса повернеться через пів години, Бенсон — через сорок п'ять хвилин... Якщо я зараз не встану, їм доведеться чекати ще годину, перш ніж ми зможемо повечеряти... — Клейн потер лоб й пішов на кухню

Він умив обличчя холодною водою, дістав бичачий хвіст, помідори, моркву й цибулю, які купив опівдні.

Після того, як він підготував всі інгредієнти, Клейн раптом завмер. У нього було відчуття, ніби його дії не зовсім відповідали інциденту того дня.

— Я людина, яка щойно врятувала Тінген... — весело пробурмотів Клейн.

Далі він одягнув білий фартух, узяв кухонний ніж і почав готувати вечерю.