Інтермедія четверта

— Отже, що ми маємо? — обличчя гендиректора та власника Brizak International дивилося на знервованих вчених з великого екрана. На гарно доглянутому обличчі з елегантними, майже аристократичними рисами причаїлась ледь помітна зневажлива посмішка.

— В цілому експеримент проходить досить вдало. Піддослідна потроху адаптується, заводить знайомства. Поки що жодних накладок. Вона… Вона не дуже товариська, але так і було задумано, тож нема приводів для хвилювань… — доповідав чомусь огрядний замісник директора Центру, а не голова лабораторії.

— Це все не те, — скривився пан Брізак. — Ви ж розумієте, що адаптація цього дівчиська в соціумі мене абсолютно не цікавить. Що по ключових питаннях?

— Те… Те, що вас цікавить, ми ще не перевіряли… тобто не мали змоги… Ну, ви ж розумієте, потрібні особливі умови…

— Так, так, я пам'ятаю. Але ж, здається, саме для цього її і перевели до вашого Центру. Адже віртуальні світи дозволяють змоделювати будь-які умови, хіба ні?

— Ну, так. Просто це займає деякий час. Підключення ми провели, друга субреальність чудово сприйнялася, тож процес заглиблення вже розпочато. Ще кілька сеансів і сюжет подій сформується потрібним нам чином…

— Ясно. То все йде за планом, жодних проблем й майбутнє проєкту повністю безхмарне?

— Еее… — вчені перезирнулися. — Звісно, у нас є перелік не розв’язаних питань, — нерішуче проговорив один з них, — над якими ми працюємо…

— І найголовніша з них..? — підбадьорив пан Брізак.

— Логіка, — раптом сказав мовчазний дослідник, що притулився у кутку конференц-зали. Колеги звикли називати його Док.

— Що?

— Найбільша не розв’язана проблема — логічне мислення піддослідних. Вони помічають невідповідності. Й роблять висновки. А потім починається відторгнення.

— Це ваша неперевірена теорія! Як ви насмілились…

— Зачекайте. Це звучить цілком логічно, вибачте за каламбур. Наукове обґрунтування ви обговорите пізніше, а зараз мене цікавить дещо інше... — посмішка Брізака нагадувала вискал вовка, що напав на слід здобичі. — Що саме ви пропонуєте? Ви ж через це висловились, чи не так, пане Доккельготтенсен? Багато чув про вашу неговірку вдачу. Тож, я вас уважно слухаю.

— Закоханість.

Брізак підняв брови.

Док оцінив глибину нерозуміння в очах співбесідника й зітхнув. Доведеться пояснювати.

— Піддослідні — підлітки та молодь. А стан, в якому молоді люди найменш схильні до логічного мислення — це закоханість. І я вже писав у своєму звіті про можливість простимулювати появу такого стану шляхом комплексного впливу на деякі функції тіла. Сценарій таких впливів у додатку.

— Це повна маячня! Настільки точкові впливи та ще в такій кількості… — зірвався на ноги керівник лабораторії.

— Як цікаааво! — перебив його Брізак, нахилившись до камери, через що його обличчя на екрані різко збільшилося, а голос на мить заглушив усі звуки в кімнаті. — Отже, ви вважаєте, що зможете штучно примусити людину закохатись?.. І об'єкт закоханості можна вказати?

— З вісімдесяти семи відсотковою ймовірністю, — впевнено заявив Док, дивлячись прямо у вічі зображенню.