Розбудили її цілком природні потреби організму та відчуття зайвого тепла. Сонце стояло вже високо і припікало зовсім по-літньому, перетворюючи товстий вовняний плед, яким хтось вкрив її, у справжній парник. Вибравшись з-під колючих складок, Елейн розв'язала свої проблеми за допомогою поцяцькованого порцелянового горщика, який гордо іменувався «нічною вазою» і, як вона тепер пам'ятала, завжди стояв під ліжком.

Тільки тепер вона помітила покоївку, що тихенько дрімала в куточку біля дверей на маленькому ослінчику. Це була одна з молодших дівчаток, Дейна, здається. Молодші покоївки були одного віку, з однаково збіднілих дворянських сімей, схожі одна на одну не лише зовнішністю і характерами, а й долями, проте родичками не були. Їхня непереборна життєрадісність, нав'язлива товариськість і палке захоплення молодим герцогом неабияк обтяжували принцесу, змушуючи уникати спілкування з ними. Нинішня Елейн також воліла б триматися якомога далі — такі особи, наче яскраве сонце, різали очі її посутенілій душі. Однак зараз їй конче потрібна була інформація, а якщо ще й вийде перетягнути її на свій бік...

Принцеса підійшла до покоївки, задумливо розглядаючи ледь помітне ластовиння на носі.

— Дейна? Ти ж Дейна?

— Ох, вибачте, ваша високість! Я дозволила собі задрімати, — злякано підскочила та.

— Тебе Дейна звуть, правда ж? — терпляче повторила Елейн.

— Так, ваша високість! Ох! Невже до вас пам'ять повернулася? — сплеснула руками молоденька покоївка, випромінюючи щиру радість, здавалося, не лише обличчям, а й всім тілом. «Схоже, вона все-таки достатньо мені симпатизує, попри прихильність до того поганця. Що ж, спробуємо збільшити шанси...»

— Багато чого ще дуже невиразно, наприклад, ніяк не пригадаю де тут умивальник і рушник. Але тебе я пам'ятаю. Ось тільки ластовиння цього в тебе начебто не було.

— Так, пані, воно з'явилося тільки цього року і тепер я щоразу засмучуюсь, коли проходжу повз дзеркало. До того ж, здається, їх тільки більшає з кожним днем, що б я не робила! І крейдою натирала, і петрушкою. Навіть трохи вершків на кухні випросила…

Попри засмучене обличчя і безперервний потік слів, справу свою молодша покоївка знала: немов за помахом чарівної палички, на туалетному столику з'явилася невелика балія, а поруч — мальований глечик з водою. Також вона дістала маленьку грудочку чогось сірувато-коричневого зі специфічним ароматом, кілька дрібних гілочок, здається, соснових, і чистий, умовно білий рушник. Схоже, відбілювачі тут ще не винайшли.

Коричнева речовина виявилася милом, а загадкові палички — нічим іншим, як пращурами зубної щітки. Треба було розжовувати кінчик такої палички, доки він не пом'якшає, а потім, наче пензликом, протирати зуби і ясна. «Дотепно».

Паличка була страшенно твердою і гіркою на смак, але Елейн все ж старанно жувала її, на пів вуха слухаючи базікання покоївки — природний страх сучасної людини перед стоматологом у тутешніх умовах набував особливої глибини.

Коли Дейна на секунду перервалася, щоб набрати повітря перед черговою тирадою, принцеса поквапилася вставити й своїх пару слів:

— Хмм, про крейду та петрушку я нічого не знаю, але наскільки пам'ятаю, десь тут у мене були білила та рум'яна, які можуть допомогти тобі трохи іншим способом. Хочеш спробувати?

— Та ви що, ваша високість, як я можу... — залепетала дівчина, неспроможна приховати захват, що миттєво спалахнув на її личку.

— Нічого, все гаразд, адже я сама запропонувала. До того ж мені цікаво перевірити...

Дейна більше не насмілилась заперечувати, боячись втратити рідкісний шанс скористатися справжньою косметикою, доступною лише найзаможнішим аристократам. Продовжуючи метрами за секунду видавати різноманітну інформацію про лакеїв і коридорних, покоївок і куховарок, вона спочатку нерішуче, а потім все сміливіше почала хапатися за баночки та пензлі.

Елейн здебільшого мовчала і лише зрідка спрямовувала нитку розмови у потрібний бік.

— ...А вчора герцог фон Ґьосенмах мене тааак налякав! Коли я поверталася до вас із ліками, він раптом яааак вискочить з-за рогу, яааак зиркне на мене! Наче вовчисько з лісу вистрибнув! Я аж трохи тацю не впустила. Це що ж таке треба утнути, щоб його світлість, завжди такий добрий, лагідний та ввічливий, настільки розлютився? Та навіть сердитий він такий гарний... Йой, ото вам пощастило з нареченим, правда ж? Такий красень... А як мене розгледів, одразу, такий, підхопився, вибачився, допоміг тацю вирівняти. Боже, я потім всю ніч не могла заснути, все згадувала як він переді мною, простою служницею, вибачався! Тому й заснула тут у теплі… А все ж цікаво, з ким це він міг так посваритись біля чорних сходів? Ще й розхристаний такий був, наче побився з кимось чи, може, полюбився?.. Ой, вибачте!

— Не хвилюйся, Дейно, я вже велика дівчинка й знаю, що молоді дворяни мають потреби, які шляхетні леді не можуть задовольнити до весілля, — усміхнулася Елейн і, щоб відволікти дівчину, почала розповідати про рецепти масок, що відбілюють шкіру, нібито прочитані в одній із книг у королівській бібліотеці. Ну, не могла ж вона зізнатися, що відомості про корисні властивості огірків, цибулі та кислого молока вона почерпнула в інтернеті, намагаючись позбутися власних веснянок на зовсім іншому обличчі. Принцеса, схоже, таких проблем не мала — у дзеркалі Елейн бачила бездоганно гладку молочно-білу шкіру, на тлі якої її темно-зелені очі сяяли, мов смарагди.

Незабаром у двері постукали й друга покоївка приєдналася до ранкових процедур. Під час вибору плаття Елейн якось вдалося не схибити, покладаючись на нещодавно отримані спогади, а от під час одягання... Коли читала в книжках про аристократів, яких одягають і роздягають, наче ляльок, це здавалося таким смішним, але коли познайомилася з конструкцією тутешнього одягу, то зрозуміла, що ця традиція з'явилася зовсім не дарма.

Нарешті усі зав'язочки були зав'язані, новомодні ґудзики застібнуті, зайві складочки розправлені, а прикраси закріплені. Елейн відправила покоївок по сніданок, щоб в тиші та спокої вкласти в голові лавину нових відомостей.

Мабуть, найцікавішими були розповідь про інцидент зі скуйовдженим «нареченим» на чорних сходах та згадка про помічника садівника, якого найняли зовсім недавно. Він був похмурий, відлюдькуватий і не такий вже й роботящий, але його чомусь вшанували кімнатою в крилі для палацових челядників, а не в прибудові для іншої прислуги. Нехай навіть йому і виділили найменшу комірчину прямо під сходами, та це однаково було нечувано. До речі, під тими самими сходами, біля яких Дейна зіткнулася з Фердинандом. Покоївки досі не знали імені цього лячного чоловіка, оскільки єдиний раз, коли вони чули його голос, був під час набору добровольців для допомоги під час королівського полювання. Чи не цей таємничий персонаж став причиною сподівань Фердинанда на поганий стан її пам'яті? Якщо вже тут є магія...

Елейн замислилася. Треба було якось віддячити лікарю, який ризикнув життям, щоб їй допомогти. Так-так, саме життям, адже за використання магії, як вона тепер знала з відновленої пам'яті, можна було відправитись на довічну каторгу, а то й на плаху, якщо король буде не в настрої.

Далі

Том 1. Розділ 3.5 - Інтермедія третя

Кілька хвилин Ральф витріщався на світло-сіру стелю без жодної думки в голові. Метушня навколо нього сприймалася наче крізь товстелезне скло. Спогади та враження нагадували зламаний калейдоскоп — дрібка яскравих уламків, які ніяк не хотіли складатися до купи. Але раптом скло, що відділяло його свідомість від реальності, тріснуло й осипалося друзками, змішуючись та остаточно ховаючи під собою ту дрібку уламків пам'яті. — Містере Брізак! Містере Брізак! О, Боже, що ж робити! Він вже давно мав прийти до тями! — Чого ви метушитесь! Закрийте рота та дійте за протоколом! — Не можу я колоти йому психотропні засоби! Це ж не просто пацієнт! — Ттиххо, — просичав Ральф пересохлим горлом. Його тихий хрипкий голос подіяв краще за сирену: обидва робітники центру миттю принишкли, наче сполоханікоти. Лікар одразу повернувся до присувного столика з купою медичних засобів й задзеленчав склянками, а замдиректора обсмикнув піджак, непомітно витираючи моментально спітнілі долоні й несміливо наблизився до оплутаної дротами фігури. — Я-як... Як почуваєтеся, містере Брізак? — напів пошепки запитав він. — Не дужше... Щшо відбувається? — В-ваше підключення пройшло невдало. Хоча це був цілком очікуваний результат, але ви аномально довго не приходили до тями, тож ми дещо запанікували... — Очікуваний?.. Звільніть мене, — говорити було ще трохи важко, але свідомість швидко набувала кристальної ясності. «Психотропні засоби? Якого дідька?!» Лікар нарешті полишив свої мензурки та взявся тремтячими руками від'єднувати електроди та датчики. — Так, за протоколом ми підключаємо наших підопічних до всіх розроблених субреальностей за порядком, — почав тим часом пояснювати огрядний замісник директора, нервово протираючи лисину хустинкою, — але щодо першої відторгнення відбувається у 92,5% випадках. Маємо гіпотезу, що це відбувається через психічний стан пацієнтів, адже перший віртуальний світ був створений максимально наближеним до реального. Але, дивлячись на ваш випадок, можливо, проблема зовсім не в цьому… — Зрозумів. Повторне підключення? — Н-ні в якому разі! — підскочив лікар. — Принаймні, не зараз, будь ласка, — він знову сів й заговорив тихіше. — Не менш ніж доба відпочинку. Й краще під нашим наглядом. Будь ласка, я вас дуже прошу, — закінчив він майже пошепки. Ральф удав, що обмірковує його слова, а тим часом вибрався, нарешті, з цього чортового крісла. — Я повернуся за кілька днів. Тоді продовжимо з тими ж установками. А зараз я хочу ознайомитися з документами стосовно протоколу дій в подібних ситуаціях. ---------- // На цьому я досягла ліміту в 5 тис. слів, встановленому в умовах конкурсу, тому продовження буде вже після 1 березня. За планом має виходити приблизно одна глава на два тижні. Не знаю, чи завжди мені вдаватиметься дотримуватись такого графіка, бо реал мій вельми насичений, а досвіду написання в такому форматі просто немає, але докладатиму всіх зусиль, щоб не розчарувати своїх читачів. Якщо вони в мене будуть 😅.  Дрібка спойлерів: - розвиток подій у реалі буде поступово нарощувати свою важливість, а відповідно, і місце в тексті; - романтики буде не так вже й багато, як здається спочатку, але екшена теж не сильно очікуйте)) - заплановано чотири томи, у кожному з яких у фокусі будуть різні персонажі, але всі вони (сподіваюсь)) дістануться фіналу центральної сюжетної лінії.

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!