Інтермедія третя

Том 1. Розділ 4 - Застольні балачки

Елейн все ще розмірковувала, коли з'явився лакей. Він хотів з'ясувати, чи буде її високість ласкава вийти на обід. Сніданок вона, мабуть, проспала. У животі вибагливо забурчало. Доведеться бути ласкавою. Як вона й підозрювала, крім батьків на за столом неї чекав також всіма обожнюваний герцог Фердинанд фон Ґьосенмах. Перебираючи в пам'яті спогади з його участю, Елейн ніяк не могла зрозуміти, чому ніхто, окрім неї самої та двійки-трійки старших, найдосвідченіших слуг, не помічав його брехливої натури? Її реверанс і посмішка були бездоганними, проте запропоновану герцогом руку вона проігнорувала, замаскувавши це материнськими обіймами королеви. Поки вишколена прислуга подавала перші страви, Елейн не гаяла часу. Відповідаючи на запитання королівського подружжя, вона встигла поскаржитися на головний біль і поганий сон та ще раз впевнилася в реакції свого так званого нареченого: на його обличчі точно промайнула радість. Потім вона взялася нахвалювати лікаря й добилася від усміхненого короля обіцянки про особливу монаршу винагороду для нього. Водночас вона перебрала в голові наново всі спогади щодо правил користування приладами та поведінки за столом. Вже взявши до рук ложку, Елейн поринула в інші роздуми. Якщо вона справді переродилася в якусь новелу, то дуже важливо визначити її жанр. Оскільки тут одразу пішла мова про заручини та наречених, то це, мабуть, якась романтика. Але наявність магії може вказувати на фентезі з елементами бойовика чи, не дай Боже, екшену. «Боженька, якщо ти там десь є, я тебе дуже прошу, хай це буде ромком. Тоді цей Ґьосенмах буде мені на один зуб. А боєць з мене ніякий. Чесно-чесно... Цікаво, хто ж тут головний герой?». Тим часом герцог акуратно спрямував застольну бесіду від особи лікаря на самопочуття короля. Елейн, чия пам'ять сповнилася теплими спогадами з цим немолодим й не дуже вправним чоловіком, тепер дивилася на нього по новому. Тож скарги на слабке серце миттю вирвали її з роздумів і вона без зусиль помітила жадібну цікавість, що на мить спалахнула в очах Фердинанда.  «Ах ти ж, покидьок! Звісно, ти ж іще з дитинства на трон цілився! А хрін тобі, а не корону! Якось вже я з тобою справлюся, навіть якщо тут був задуманий трилер зі мною у ролі головної жертви. На ключового лиходія справжнього горору ти не тягнеш, а з простим посіпакою я, певно, дам собі раду. І нехай весь мій читацький досвід в тому мені допоможе!»  Тут герцог, що сидів навпроти, повернувся до неї обличчям й дівчина поспіхом опустила палкий погляд. Все ж, з усього, що вона досі бачила, місцеві умови найбільше нагадували романтичне фентезі, а отже... Вона відклала виделку і взяла пухку, ще теплу булочку. — Впевнена, наш вправний лікар швидко поставить вас на ноги, таточку. Сподіваюсь, мої проблеми з пам'яттю він також швидко вирішить. Знаєте, це така морока: спогади, навіть якщо й з'являються, то дуже уривчасті та плутані. Наприклад, такий жаль, що я не можу згадати жодної нашої спільної з герцогом гри, жодної хвилинки з того часу, який ми приємно проводили разом, — «І ти, погань, точно знаєш, чому». Вона вже було насупилася, але одразу ж піймала себе на цьому й змусила лоба вирівнятися. Зараз її метою було змусити короля з королевою засумніватися у бездоганності цього, недонареченого. Елейн з лунким хрускотом надломила краєчок булочки. — Водночас, я добре пам'ятаю як вам подобалося роздягати... — вона вмочила булочку в соус, — і одягати... вашу... любу... — довгаста булочка плавно підіймалася та опускалася в білу підливу, викликаючи чудернацькі асоціації, а на останньому слові Елейн зупинила руку і подивилася герцогу прямо в очі, — ...кицюню. Той не зміг стримати різкого видиху. А Елейн спокійно надкусила булочку і встигла краєм ока помітити відголоси жаху в погляді королеви. Чудово. Соус був ніжним, а булочка просто танула в роті, додаючи особливого смаку грі тіней на обличчі Фердинанда. «Навіть цікаво, чи пам'ятаєш ти, скільки разів притискав і шантажував принцесу, щоб вона не розповідала, як ти лазиш під спідниці служницям у дальній альтанці саду?» — Про що це ви? — удавано недбало спитав герцог, хоча пальці його так стисли столове наряддя, що аж побіліли. — Щось не пригадую. Всі ми потроху втрачаємо пам'ять про наше дитинство. Чи не так, ваші величності? Однак, схоже, його не почули. Королева зніяковіло витріщалася на дочку, чиї манери та говірка так різко змінилися. А король якось надто підозріло відвів очі убік і над чимось замислився. Невже він знав про гулящу натуру герцога та все одно вважав його найкращою партією для власної доньки? Елейн швиденько надала обличчю найбезневиннішого вигляду й залопотіла віями: — Як же так? Вона була така чарівна... В усіх тих камізельках зі стрічечками та перлами... — Елейн дозволила собі зайву мить поспостерігати за рум'янцем, який все ж з'явився на щоках герцога. Правда, скоріше від злості, аніж від сорому. — Ваша біла кішечка. Така мила, така пухнаста! А того разу, коли вам вдалося зав'язати на ній ляльковий капелюшок — ну просто справжня маленька леді!  Насправді кішка належала якійсь придворній дамі, а заради того капелюшка Фердинанд відірвав голову улюбленій ляльці принцеси, але Елейн сподівалася, що їй вдалося достатньо правдиво зобразити погляд голлівудської блондинки й не видати справжнього стану своєї пам'яті. Тепер вже й король здивовано витріщився на неї. «Заждіть, таточку, це ще тільки початок. Доведеться вам наново знайомитися зі своєю дочкою». Фердинанд, рипнувши зубами, швидко опанував себе і також простромив принцесу поглядом. В його очах читалися сумніви: невже принцеса щось пригадала? Вона завжди здавалася йому такою сором'язливою та скромною... Не могла ж вона весь час прикидатись? — Знаєте, ваша високосте, нічого страшного, якщо ви забудете своє дитинство. Зрештою, це природний процес, — скоса поглядаючи на королівське подружжя, всім своїм виглядом герцог намагався виказати «моральну підтримку» принцесі. — Але я б нізащо собі не пробачив, якби забув день вашого дебюту. Ви були неймовірно чарівною й притягували до себе погляди всіх чоловіків у залі, — він спокусливо посміхнувся, дивлячись на Елейн млосним поглядом. І теж, мабуть, пильно спостерігав за реакцією. «А бодай тобі срака по шву розійшлася!» Вона доклала титанічних зусиль, щоб не почервоніти та не зблиснути на того покидька гнівним поглядом, а лише опустити погляд у тарілку, сподіваючись, що зробила це без зайвої поспішності. Потім вона почала зосереджено намазувати тост маслом та варенням, вдихаючи глибоко, а вдихаючи якомога повільніше. «Забудь, забудь зараз же! Тобі не можна почервоніти! Це взагалі було не з тобою! Зосередься на хлібі! Дивись, он масло збоку вилізло. Повільніше, акуратніше...» Спогади про дебют були дуже яскравими. Особливо про те, як Фердинанд, отримавши всі три дозволені йому танці, став підводити до неї своїх дружбанів, таких самих нахабних, самовпевнених та розбещених. Їхні сальні погляди та спроби непомітно полапати її, довели принцесу до повної істерики й потім багато разів снилися у кошмарах. Здавалося, майбутній чоловік уже заздалегідь почав продавати її честь по шматочках. Що ж буде коли він зможе законно розпоряджатися нею? Цілком утримати рум'янець Елейн, звичайно, не вдалося, але все ж таки вона не спалахнула до самих вух. Залишалося сподіватися, що в поєднанні з вичавленою усмішкою, це було схоже на сором'язливість від такого відвертого флірту. — Боже мій, герцогу, коли молодість і закоханість йдуть пліч-о-пліч, це видовище тішить очі таких старих, як ми! Але вам все ж таки варто бути стриманішим — ви зовсім засоромили нашу маленьку Елейн, — королева останніми роками аж надто захоплювалася новомодними закордонними романами. — Ну що ви, ваша величносте! Де ви тут бачите старих? Якби ми не були знайомі і я зустрів десь на вулиці вас із її високістю, то прийняв би хіба що за старшу сестру. А його величність і досі є вправним лицарем у розквіті сил. Елейн якомога хутчіше запхала до рота шматочок лимона, компенсуючи ці жахливі солодощі. «Господи, як у них ще вуха не позлипалися?» Поки герцог Фердинанд підлещувався до монарших осіб, вона ризикнула вдивитися у нього. Здогадався чи ні? Судячи з повної безтурботності випещеного обличчя, герцог все ж таки повірив її грі. Аж раптом той перевів погляд на неї та двозначно посміхнувся. — Сподіваюсь, всі ті чоловіки не привернули уваги вашої високості. Адже відколи моє серце опинилося у ваших ніжних ручках, інші жінки для мене не більше, ніж меблі. Я з нетерпінням чекаю на ваше одужання, адже до вашого повноліття і нашого весілля залишилося лише пів року, — здавалося, його усмішка от-от перетвориться на вовчий вискал. Мабуть, був впевнений, що як принцеса все ж згадала минуле, то він зможе помітити тінь страху на її обличчі. «А ось тут ти прорахувався, довбню. Я тебе більше не боюсь! Я тебе ненавиджу, я хочу, щоб ти зник з мого життя, а ще краще — з лиця землі! Я гидую не те, що торкатися, а навіть спілкуватися з тобою, але я зовсім тебе не боюся!» Елейн навіть не помітила, що прийняла вже не тільки ім'я принцеси. Вона раптом відчула себе всемогутньою, а герцог здався просто мишкою, з якою вона грає. Дівчина глянула йому прямо в очі. — Що ж, такому чудовому кавалеру напевно не буде важко знову... — Елейн постаралася скопіювати захоплену усмішку Дейни, — завоювати моє серце. «Подивимося, хто кого».   КЛАЦ! [Тестова синхронізація: успіх 94%] [Імплантація тимчасової особи: успіх 73%] [Формування заданої моделі поведінки: успіх 27%] [Підготовчий етап завершено.] [Завантаження...] [Корекція базової особистості завершена.] [Активація свідомості користувача...]    

Читати